Історія економіки та економічної думки

Основні положення

Формаційна парадигма

Цивілізаційна парадигма

Загальнонаукові принципи, що використовуються в аналізі суспільних процесів: принцип класичної загальнонаукової парадигми Р. Декарта- І. Ньютона 

Принцип системно-синергетичного аналізу

Реалізується гносеологічний підхід, а людина є суб’єктом пізнання об’єктивних процесів

Реалізується онтологічний підхід, де людина є суб’єктом пізнання иа предметно-перетворювальної діяльності

Суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами. Революційна зміна виробничих відносин і політико-юридичної надбудови

Суперечність між відносно самостійними індивідами і суспільством. Зміна форм суспільної залежності людей, наростання свободи як сенс історії

Держава є надбудовою над економічним базисом, має класову природу та виступає знаряддям панівного класу 

Держава є організаційним центром суспільства, що в легітимний спосіб забезпечує досягнення спільних цілей усіх членів суспільства 

Суспільство складається з базису і надбудови. Базис- це сукупність домінантних виробничих відносин, які вирішальним чином впливають на структуру політико-юридичної та ідеологічної надбудови

Суспільство є органічною цілісністю, яку утворюють політична, духовно-культурна, соціальна та економічна підсистеми.

Господарство та його особливості

Месопотамія

Давній Єгипет

Крито-мікенська цивілізація

Умови господарської діяльності

  Земля, на території Месопотамії, як ресурс господарської діяльності  людини була надзвичайно родючою, в річках та озерах було  багато риби та водоплавної  птиці, для випасу худоби —  необхідні пасовища. Проте землеробство  потребувало проведення цілого  комплексу меліоративних робіт  та їх організаційного забезпечення;

  Серед природних копалин  виділялися запаси глини і  природного асфальту, зустрічалися  родовища металів, що закладали  основу розвитку ремесел;

Вирощування сільськогосподарських культур розміщувалося в основному біля річки Нілу, через її розливи на грунті біля річки залишався родючий  шар мулу, що сприяло надзвичайній врожайності сільськогосподарських культур та випасу худоби на зелених ланах. Родюча єгипетська земля була основою багатства та процвітання Єгипетської цивілізації. Отже, одна з найдавніших цивілізацій в історії людства сформувалася з вигідним географічним положенням, багатими природними ресурсами, знаходилась на перехресті торговельних, політичних і культурних зв’язків.

На основі археологічних матеріалів, було виявлено характерні ознаки становлення цивілізаційного шляху розвитку критського суспільства. До них належать на сам перед розвиток землеробства та агрокультури, осілий спосіб життя, виникнення писемності, формування міст як адміністративно-владних центрів суспільства, а також політичних форм управління, високий розвиток матеріальної культури та мистецтва. Вигідне географічне положення, віддаленість від зон військових конфліктів, розміри території та наявність природних ресурсів створювали сприятливе середовище для становлення цивілізаційного розвитку суспільства.

Галузева структура господарства. Провідна галузь

  Будівництво, землеробство, скотарство, садівництво, різноманітні ремесла, зовнішня та внутрішня торгівля.

  Добробут шумерського суспільства  залежав від головної галузі  його господарської сфери –  землеробства.

Землеробство, скотарство, мисливство та рибальство.

  Слід зазначити, що провідною  галуззю господарства Стародавнього  Єгипту була торгівля. Причому  з часом вона стає систематичною  і набуває міжнародного характеру.

Провідними галузями господарства критян було рибальство та землеробство. В останньому велике поширення мала так звана «середземноморська тріада» -- вирощування зернових культур , винограду та оливи. В ремеслі виділялося гончарство.

Власність на землю

  Провідною формою землеволодіння  від епохи міст-царств Шумеру до Вавилону було царське землеволодіння. Цар вважав усі землі в країні власними та мав право на їх відчуження від общин.

  Дозволялося орендувати окремими  сім’ями лани, на цілий рік;

  Також лани ,у вигляді наділів  різного розміру, могли бути віддані  сім’ям у постійне користування;

У письмових джерелах найбільш повно розглянуті питання господарського життя у великих вельможних господарствах, зокрема землеволодіння. Воно складалося з двох частин: земля, отримана у спадок, або земля, що була куплена і позначалася як «дім батька». Така земля вважалася власністю вельможі.

Друга частина землі була лише умовним володінням. Ця юридична різниця була номінальною, бо посади зазвичай передавалися у спадок, як і батьківська земля (майно).

Розвиток земельних відносин відбувався через становлення і зростання особистої залежності господарств індивідів, які відокремлювалися від общини, та установлення і закріпленням прав держави (палацу) на землю. Палац виступає землевласником землі усіх категорій населення.

Система «влада-власність»

Під час правління Хаммурапі значно посилюється процес політичної централізації суспільства. Практичним наслідком централізації світської влади стають важливі зміни в суспільному житті Месопотамії. До них належать :

1)створення імперської політичної  теорії та політичної лояльності;

2)розширення торгівлі між містами  й між регіонами та виникнення  самостійного класу торговців.

Ділові документи цього періоду свідчать про існування у вавилонському суспільстві сімейного землеволодіння, яке було виділено з общинного земельного фонду.

  Власність на успадковану та  куплену землю не можна вважати  повністю приватною. Обробка землі  в Єгипті була можлива лише  за умови її зрошення, а верховним  організаторам і розпорядником  загально єгипетської  іригаційної  системи був фараон. Йому належали  верховні права на усі оброблювані  землі. Фараон міг обмежити права  власності на всі види єгипетських  земель, заборонивши їх зрошення.

На чолі владної системи управління стояв цар, що мав титул «Ванакт» (повелитель, володар). Другий рівень у владній ієрархії займав головний  воєноначальник (лавагет). До вищих сфер влади належали і жерці головних храмів та представники військової еліти. Провідна роль у владній вертикалі належала і численним чиновникам, які виконували різноманітні функції з управління.

Досягнення у господарській сфері

Значними цивілізаційними здобутками шумерського суспільства стали досягнення в розвитку знарядь праці та способів виробництва, зокрема: винайдення колеса, колісниці,, гончарного круга та плуга, виплавка бронзи та ін.

Використовували штучне зрошування грунтів для удосконалення землеробства.

Створення палаців. Вони відігравали роль сучасних міст.

Досліджувані процеси

Загальна характеристика

Особливості в європейських країнах

Англія

Франція

Іспанія

Португалія

Цивілізаційні фактори розвитку європейських країнах

Політичні

Абсолютистська монархія стає останньою формою феодальної держави. Зявилася одноосібна влада країною.

політичний устрій формувався на основі парламентаризму. Зменшилася роль дворянства і церкви як політичних сил. Розвивалося національне законодавство. 

станові монархії трансформувалися в абсолютизм, який характеризувався ідеєю божественного права монарха, єдністю держави з церквою, поліцейсько-бюрократичним контролем, уніфікацією та централізацією сфер життя, зростанням значення королівського двору

станові монархії трансформувалися в абсолютизм, який характеризувався ідеєю божественного права монарха, єдністю держави з церквою, поліцейсько-бюрократичним контролем, уніфікацією та централізацією сфер життя, зростанням значення королівського двору

станові монархії трансформувалися в абсолютизм, який характеризувався ідеєю божественного права монарха, єдністю держави з церквою, поліцейсько-бюрократичним контролем, уніфікацією та централізацією сфер життя, зростанням значення королівського двору

Соціальні

Утверження вільного індивіда; здійснення підготовки умов для виникнення нац. Держави та утвердження нації як її субєкта

  Утверження вільного індивіда; здійснення підготовки умов для виникнення нац. Держави та утвердження нації як її субєкта

  Утверження вільного індивіда; здійснення підготовки умов для виникнення нац. Держави та утвердження нації як її субєкта

Утверження вільного індивіда; здійснення підготовки умов для виникнення нац. Держави та утвердження нації як її субєкта 

Утверження вільного індивіда; здійснення підготовки умов для виникнення нац. Держави та утвердження нації як її субєкта 

Духовно-культурні

Зміни у напрямі орієнтації на індивіда , у відношенні до праці та багатства; виникнення протестантизму 

 Зміни у напрямі  орієнтації на індивіда , у відношенні  до праці та багатства; виникнення  протестантизму 

Зміни у напрямі орієнтації на індивіда , у відношенні до праці та багатства; виникнення протестантизму  

Зміни у напрямі орієнтації на індивіда , у відношенні до праці та багатства; виникнення протестантизму  

Зміни у напрямі орієнтації на індивіда , у відношенні до праці та багатства; виникнення протестантизму  

Економічні

Зміни у самому розвиткові суспільства, механізмах що його забезпечують; утвердження економічної діяльності індивіда на засадах приватної влосності. 

 Зміни у самому розвиткові  суспільства, механізмах що його  забезпечують; утвердження економічної  діяльності індивіда на засадах  приватної влосності. 

Зміни у самому розвиткові суспільства, механізмах що його забезпечують; утвердження економічної діяльності індивіда на засадах приватної влосності.  

 Зміни у самому розвиткові  суспільства, механізмах що його  забезпечують; утвердження економічної  діяльності індивіда на засадах  приватної влосності. 

Зміни у самому розвиткові суспільства, механізмах що його забезпечують; утвердження економічної діяльності індивіда на засадах приватної влосності.  

Економічні наслідки Великих географічних відкриттів для розвитку господарств європейських монархій

Революція цін

різке зростання цін (у 2–5 разів) на промислові та споживчі товари через здешевлення вартості золота і срібла, які впродовж XVI ст. у великій кількості привозили до Європи з Америки (в Європі загальний обсяг золота збільшився вдвічі, срібла ― втричі). Революція цін вплинула на розвиток європейського та національних господарств 

Ціни зросли у 4 рази 

Ціни зросли у  2,5

  Ціни зросли у 4,5 почався занепад торгівлі та промисловості. 

почався занепад торгівлі та промисловості

Колоніфлізм

Колоніальне пограбування і колоніальна торгівля були важливим джерелом первісного нагромадження капіталу. Нееквівалентна торгівля з колоніями мала споживацький характер. 

У другій половині XVIII ст. найбільшою колоніальною імперією стала Англія, яка утвердилася в Індії та Північній Америці 

Франція колонізувала Канаду (Нову Францію), острова Вест-Індії, Гвінею. 

 Іспанія володарювала в Новому  світі (в Південній Америці), Африці (в Тунісі, на Канарських островах і островах Зеленого мису) та в Азії (на Філіппінських, Молуккських островах)

 Влада португальців утвердилася  від Перської затоки до Японії.

Первсне нагромадження капіталу

По-перше, в нагромадженні грошових ресурсів і матеріальних цінностей, у тому числі засобів виробництва, які включаються у ринковий обіг, що перетворює ці нагромадження на капітал; по-друге, у примусовому відокремленні виробників від засобів виробництва (у процесі обезземелювання селян та розорення ремісників, руйнування дрібного селянського та ремісничого виробництва) та перетворенні їх на найманих працівників, які продають свою робочу силу 

Первісне нагромадження капіталу відбувалося в Англії з кінця XV ст., у класичній формі ― в XVII ст 

 у Франції ― в XVI−XVIII ст

-

- 

Передумови виникнення ринкового господарства

Розклад феодального господарства та зародження інститутів ринкової економіки

Був пов'язаний з розвитком товарного господарства, посиленям елементів товарності в господарстві 

Формування великих капіталів, перетворення феодальної земельної власності на об’єкт купівлі продажу 

Використання найманої робочої сили, посилення майнової нерівності та соціальної диференціації

 розвитком товарного  господарства, посиленям елементів  товарності в господарстві 

Формування великих капіталів, перетворення феодальної земельної власності на об’єкт купівлі продажу  

Зростання ролі середньовічних міст

У Х-ХІ ст. спостерігається пожвавлення старих і поява нових міських центрів. Це було зумовлено вагомими економічними процесами, передусім розвитком сільського господарства. У цей період поширилося двопілля, збільшилося виробництво зернових і технічних культур, розвивалося садівництво, виноградарство, городництво, тваринництво. Надлишок сільськогосподарської продукції селяни почали обмінювати на вироби ремісників. Так виникли передумови для відокремлення ремесла від сільського господарства. 

У Х-ХІ ст. спостерігається пожвавлення старих і поява нових міських центрів. Це було зумовлено вагомими економічними процесами, передусім розвитком сільського господарства. У цей період поширилося двопілля, збільшилося виробництво зернових і технічних культур, розвивалося садівництво, виноградарство, городництво, тваринництво. Надлишок сільськогосподарської продукції селяни почали обмінювати на вироби ремісників. Так виникли передумови для відокремлення ремесла від сільського господарства.  Далі почали виникати міста па території Англії (Кембридж, Оксфорд)

У Х-ХІ ст. спостерігається пожвавлення старих і поява нових міських центрів. Це було зумовлено вагомими економічними процесами, передусім розвитком сільського господарства. У цей період поширилося двопілля, збільшилося виробництво зернових і технічних культур, розвивалося садівництво, виноградарство, городництво, тваринництво. Надлишок сільськогосподарської продукції селяни почали обмінювати на вироби ремісників. Так виникли передумови для відокремлення ремесла від сільського господарства.  Спочатку вони з'явилися в  Франції (Арль, Марсель, Тулуза).

 У Х-ХІ  ст. спостерігається пожвавлення  старих і поява нових міських  центрів. Це було зумовлено вагомими  економічними процесами, передусім  розвитком сільського господарства. У цей період поширилося двопілля, збільшилося виробництво зернових  і технічних культур, розвивалося садівництво, виноградарство, городництво, тваринництво. Надлишок сільськогосподарської продукції селяни почали обмінювати на вироби ремісників. Так виникли передумови для відокремлення ремесла від сільського господарства.

 У Х-ХІ  ст. спостерігається пожвавлення  старих і поява нових міських  центрів. Це було зумовлено вагомими  економічними процесами, передусім  розвитком сільського господарства. У цей період поширилося двопілля, збільшилося виробництво зернових  і технічних культур, розвивалося садівництво, виноградарство, городництво, тваринництво. Надлишок сільськогосподарської продукції селяни почали обмінювати на вироби ремісників. Так виникли передумови для відокремлення ремесла від сільського господарства.

Нові форми господарств у промисловосьті й аграрній сфері

Відбуваеться якісне формування нового типу господарства, заснованого на ринковіх засадах. Зявляються мануфактура як перге капіталістичне підприємство 

В основному переважали суконні, металургійні та суднобудівнв мануфактури 

Протягом перехідного періоду зберігалася велика земельна власність феодала, зміцнилася спадкова рента. Селянин перетворився на дрібного виробника продукції.

Вимушена була ввести регламентацію хлібних цін, введення продовольчого податку.

Зміни у сфері обміну та у фінансовій сфері

Економічна думка

Меркантелізм та два його етапи

Меркантилізм узаконив емпіричний аналіз, підвівши під нього статистичну базу; завдяки йому з'явилась економічна література світського характеру. Пізній меркантилізм сприяв розвиткові торгівлі, суднобудівництва, експортної промисловості, міжнародного розподілу праці. Святиням і титулам середньовіччя був протиставлений капітал в його грошово-золотій оболонці. 

Найрозвинутішим і найтиповішим був англійський меркантилізм; початки його пов'язують з творчістю Джона Гелса (помер у 1571 p.). Він автор "Трактату про спільну користь королівства Англії" (1549 p.), створення якого довший час приписували У. Стаффордові. Однак з'ясувалося, що останній є автором лише додатку, в якому міститься визначення кількісної теорії грошей1.

Доволі потужно представлена теорія і політика меркантилізму у Франції. За меркантилістичними принципами правив Генріх IV, усіляко заохочуючи торгівлю, зокрема, в 1606— 1607 pp., потім Рішельє в 1624—1642 pp. і, звичайно, найбільше Кольбер (1661 —1682 pp.) — міністр за Людовика XIV 

 Испанский меркантилизм. Для Испании XVI в. был характерен монетаризм. Существовала регламентация денежного обращения, вывоз из страны золота и серебра запрещался под угрозой смерти. Всякий корабль, покидающий порты Испании с грузом товаров, обязывался вернуть их стоимость в виде денег, а не товаров иностранного происхождения. Эти идеи проповедовал сторонник испанского монетаризма Мариана (1573—1624). Он заявлял, что государь должен покровительствовать торговле и земледелию, строительству мостов и дорог, хотя тот заботился лишь о военных походах, колониальных грабежах и обогащении королевского двора. Меркантилизм в Испании XVI — XVII вв. получил дворянскую направленность и оказался экономически бесплодным. 

 Португалия, овладевшие рудниками серебра и золота в Америке и в Африке, оказались сильнейшими государствами в Европе

Фізіократія

 Виникнення фізіократизму пов’язується з критикою меркантилізму. На той час у сільському господарстві провідних европейських країн загострилися соціальні і політичні антагонізми та економічні суперечності, які вимагали негайного свого розв’язання. Особливо складною ситуація була у Франції, де центр економічних суперечностей, у зв’язку з нерозвиненістю промисловості, перебував у сільському господарстві і вирішення аграрних проблем стало головним питанням економіки цього періоду

 Фізіократи критикували меркантилізм і вважали, що увага держави має бути зосереджена на створенні багатства із «утворів землі». Заслуга фізіок-ратів полягає у тому, що вони перенесли дослідження про походження прибутку зі сфери обігу в сферу виробництва. Однак вони обмежили виробництво тільки галуззю землероб-ства

 Засновник цього напряму -- Ф. Кене, видатні представники -- А.-Р.-Ж. Тюрго, П. С. Дюпон де Немур, В. Р. Мірабо

Фізіократи критикували меркантилізм і вважали, що увага держави має бути зосереджена на створенні багатства із «утворів землі». Заслуга фізіок-ратів полягає у тому, що вони перенесли дослідження про походження прибутку зі сфери обігу в сферу виробництва. Однак вони обмежили виробництво тільки галуззю землероб-ства 

 Фізіократи критикували меркантилізм і вважали, що увага держави має бути зосереджена на створенні багатства із «утворів землі». Заслуга фізіок-ратів полягає у тому, що вони перенесли дослідження про походження прибутку зі сфери обігу в сферу виробництва. Однак вони обмежили виробництво тільки галуззю землероб-ства