Класифікація економісних систем та її критерії

ВСТУП.

 

Економічна  система це надзвичайно складна  категорія, яка має дуже розгалужену  структуру, цілу систему законів  її функціонування і розвитку. Поняття  «економічна система» широко використовується в економічній науці,політології, політиці. Проте в його трактуванні  відсутня єдність поглядів. Зумовлено  це тим, що поняття, яке розглядається, є складним системним утворенням з багатоманітними характеристиками, кожна з яких, хоч і відображає суттєві сторони економічної  системи, не є повною. Саме тому в  науковій літературі економічна система  визначається як економіка, спосіб виробництва, тип господарства, сукупність виробничих відносин (економічний базис), сукупність видів господарської діяльності тощо.

Між цими поняттями часто ставлять знак рівності, розглядають їх як синонімічні. Поняття  «економічна система» можна доповнити  суб'єктивним фактором у зв'язку з  тим, що, по-перше, економічна система  не існує без людей, по-друге, до складу продуктивних сил входять не тільки люди, а й продукти їхньої інтелектуальної  діяльності (наука, технологія), менталітет, що відрізняє один народ від іншого. Невід'ємною складовою економічної  системи є природне середовище, що перетворюється людьми. Економічна система - це одна з підсистем суспільства, яка інтегрує в собі сукупність усіх компонентів (елементів, ланок) економіки (галузі підприємства, індивідуальні  господарства, людей, що стоять за ними), природне середовище і виробничі  відносини. Функціонування і розвиток економічної системи визначають економічне життя суспільства. Економічна система суспільства формується на основі суспільного виробництва  і спрямована на його розвиток, якісне удосконалення, що є базою для  реалізації багатоманітних потреб та інтересів суб'єктів виробничої діяльності всіх членів суспільства. На основі суспільного виробництва  формуються економічні відносини між  людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання створених матеріальних і нематеріальних цінностей.

1. СУТНІСТЬ  ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ.

 

1.1 Сутність і структурні елементи  економічної системи

 

Економічна  система будь-якого суспільства, того або іншого способу виробництва  є органічною складовою соціальної системи. Соціальна система як упорядкована цілісність охоплює соціальні спільноти  й окремих індивідів, об'єднаних  специфічними та різноманітними взаємовідносинами, а також зв'язками. Основою соціальної системи, тобто кожного суспільства, є економічна система.

Причина найважливішої ролі економічної  системи у житті суспільства  полягає в тому, що економіка —  це основа існування країни. Від  стану економіки, ступеня її розвиненості залежить місце кожної держави у  світовій спільноті, рівень обороноздатності, добробут народу.

Сутність  економічної системи визначається і разом з тим залежить від  конкретної історичної сукупності економічних  відносин, яка відповідає певному  рівню розвитку продуктивних сил  і розвивається на основі дії об'єктивних економічних законів і суб'єктивних чинників.

Інакше  кажучи, економічна система — це обшир дії виробничих відносин і  продуктивних сил, а їх взаємодія характеризує сукупність видів та організаційних форм господарювання.

Економічна система — це об’єктивна єдність закономірно пов’язаних між собою явищ і процесів економічного життя.

Вона  характеризується багатогранністю, усі  її елементи перебувають в органічному  взаємозв’язку один з одним і  не існують поза її межами. Функціональна  подібність до живого організму надає  елементам економічної системи  органічної цілісності. Цим дана система відрізняється від інших, так званих сумативних систем, що складаються з об’єктів, кожний з яких більш чи менш автономний і може існувати поза зазначеною цілісністю. Якісна однорідність системи не є абсолютною. Вона допускає і передбачає появу елементів нової якості, що відповідають етапам зрілості продуктивних сил і виробничих відносин.

Структурні елементи економічної  системи:

• виробничі  відносини;

• продуктивні  сили суспільства;

• механізм господарювання.

Структурні  елементи економічної системи є  водночас її підсистемами. Основною, найважливішою ланкою економічної системи є виробничі відносини, які визначають глибинний пласт кожного способу виробництва.

Розглянемо, наприклад, рабовласницький і феодальний способи виробництва.

Щонайперше, чим вони відрізняються одне від  одного, — це форма власності на засоби виробництва і на людину: рабовласник був повним володільцем засобів виробництва і раба ("знаряддя праці, що говорить"), якого він міг продати або навіть убити; за феодалізму поміщик, залишаючись власником землі та інших засобів виробництва, вже не мав права вбити свого кріпака, а в окремих країнах Західної Європи — навіть продати.

Виробничі відносини, ядром яких є відносини  власності (вони не тотожні, як вважають окремі автори, оскільки до виробничих відносин, крім відносин власності, належать відносини розподілу, планомірність тощо; так само, як Сонячна система складається не лише із Сонця, а й із дев'яти великих планет, їх супутників, великої кількості малих планет та ін.), виступають суспільною формою продуктивних сил. Виробничі відносини і продуктивні сили — це форма і зміст способу виробництва, а разом із надбудовою — формації.

Ступінь розвитку продуктивних сил суспільства — кваліфікаційний рівень виробників і розвиток техніки — визначає ефективність, результативність економічної системи, рівень продуктивності праці, зрештою, матеріальний добробут населення. Сучасні продуктивні сили потребують не лише збалансованості між галузями й підгалузями народного господарства країни, а часто й синхронності їх дій. Якщо, наприклад, з вовни чи бавовни виробили певну кількість прядива, а ткацькі фабрики країни не в змозі переробити його в тканину, то це означатиме порушення балансу між галузями, що неминуче призведе до матеріальних втрат. Продуктивні сили не лише визначають рівень продуктивності суспільної праці, а й змінюють навколишнє середовище, причому як у бік поліпшення, наприклад, у результаті побудови дамб, гребель для запобігання повеням, насадження лісів тощо, так і деколи у бік погіршення екологічного стану у разі виникнення небезпеки техногенних катастроф.

Третій  структурний елемент економічної  системи — механізм господарювання — це функціональний бік виробничих відносин, який відображає взаємодію останніх з продуктивними силами і надбудовою. До нього належать глибинні, докорінні, сутнісні відносини — відносини власності і поверхневі — організаційні структури та конкретні форми господарювання.

Отже, господарський механізм — це сукупність організаційних структур, конкретних форм господарювання і методів управління, які базуються на певних відносинах власності.

Господарський механізм, на відміну від виробничих відносин, є поверхневим шаром, що не зменшує його значення і ролі у функціонуванні економічних систем, адже йдеться про механізм господарювання кожного способу виробництва, про форму реалізації пануючої власності на засоби виробництва, про виявлення і поєднання економічних інтересів суспільства. Крім організаційних структур продуктивних сил, що виступають у конкретних формах суспільного поділу праці, господарський механізм включає методи управління, значення яких дедалі більше зростає, надбудовні відносини — правові, політичні, соціальні і відповідні їм організаційні структури. Також механізм господарювання — це механізм дії та використання економічних законів.

Економічна  система кожного способу виробництва  — первіснообщинного, рабовласницького, феодального або капіталістичного — породжує іманентні їй економічні закони і механізм функціонування та розвитку. Економічні закони — це закони суспільних дій людства. Вони виявляються як основна тенденція, що торує собі шлях крізь усю сукупність явищ і процесів. Економічні закони — це типові, стійки, повторювані, причинно-наслідкові зв'язки і залежності. Саме вони визначають магістральні напрями розвитку будь-якої ділянки народного господарства країни.

 

1.2 Класифікація економічних систем та її критерії

 

Класифікація  економічних систем в економічній  літературі здійснюється по-різному, вона залежить від різних критеріїв. Так, типологія економічних систем може ґрунтуватися на загальній теорії систем і застосуванні відповідних принципів  господарських процесів (наприклад  за Я. Корнаї).

З позиції  цього підходу економічна система  розглядається як загальна система  функцій, тобто як сукупність функціональних зв’язків у економіці, що відображують у межах певного «організаційного механізму» діяльність з використання обмежених ресурсів з метою максимального  задоволення матеріальних потреб людей.

При цьому  існування економічної системи  можливе лише за наявності зв’язку  між її базисними елементами, потоками і формами продуктообміну.

Можливий  ще один підхід до системно-теоретичних  уявлень, згідно з яким виокремлюється поняття господарської організації  або господарського порядку відповідної економічної системи (наприклад за В. Ойкеном).

Критеріями  класифікації різних типів такого порядку  є форми планування та управління, власності, ринку, ціноутворення, підприємництва, організації грошового обігу  і фінансів тощо. Кожна із цих  організаційних форм, що становлять у сукупності господарський порядок, може існувати в різних варіантах.

Так, управління економічними процесами може бути централізованим  і децентралізованим, ресурси можуть перебувати в будь-якій формі власності, а обмін товарів може здійснюватися  на ринку вільної конкуренції  чи на монополізованому ринку тощо. Конкретна в даній економічній  системі сукупність організаційних форм закріплюється в законах  і нормативних актах, державних  адміністративних настановах. До них  належать також норми, яким підпорядковується  підприємницька діяльність. Загалом  усе це в зарубіжній літературі дістало  назву господарської конституції.

Що ж  до економічної системи, то вона тлумачиться як сукупність трьох складових:

1) відносин  між господарюючими суб’єктами, котрі забезпечують виробництво,  розподіл, обмін і споживання  товарів (послуг);

2) системи координації їх взаємодії;

3) системи мотивації і контролю.

На підставі господарського порядку можна доповнювати  і конкретизувати уявлення про елементи, що характерні для даної економічної  системи. Таким чином, об’єктивна різноманітність якостей економічних систем та їх властивостей обумовлює наявність багатокритеріального поділу в типології систем.

В узагальненому  вигляді критерії економічних систем можна поділити на:

• структуроутворюючі;
• соціально-економічні (змістовні);
• об’ємні;
• динамічні.

За структуроутворюючими критеріями економічні системи класифікуються на основі структурних елементів, що становлять предмет політекономії.

За соціально-економічними — на основі виділення ключових змістовних сторін економічної системи (наприклад, за способом поєднання виробництва та споживання, що визначає спосіб координації економічної діяльності; за способом поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва, що обумовлений типом власності; за роллю соціокультурного фактора; за ступенем індустріального та економічного розвитку).

Класифікація за об’єктами і динамічними критеріями здійснюється за ступенем складності систем та їх мінливості (наприклад, однорідні чи різнорідні системи, динамічні системи).

Відповідно, економічні системи розподіляються за цими групами критеріїв на:

1) системи  виробничих відносин, системи функціональних  зв’язків, інституціональні системи;

2) економічні  системи за формами господарювання, за формаційними ознаками, за  цивілізаційними ознаками і за  типом технологічного розвитку;

3) економічні  системи «чисті» та «змішані»,  статичні та такі, що історично розвиваються.

Слід  звернути увагу на те, що в реальності всі вказані критерії та класифікації накладаються одне на одне, взаємно переплітаються, хоча і відображають різні сторони економічних систем. І тільки розгляд усієї сукупності критеріїв та класифікацій може дозволити скласти цілісне, всеосяжне уявлення про економіку як систему.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Типи та еволюція економічних систем

Людству відомі різні економічні системи, які  сформувалися у процесі тривалого  історичного розвитку. їх можна класифікувати  за відповідними критеріями. Найпоширенішою в економічній науці є класифікація економічних систем за двома ознаками:

• за формою власності на засоби виробництва;
• за способом управління господарською діяльністю.

На основі цих ознак розрізняють такі типи економічних систем: традиційну, ринкову, командну, змішану.

 

1.3.1. Традиційна економічна  система.