Аналiз ролi упаковки i ii розробка на пiдприэмствi "Контi"

зображені на оранжевому (жовтому або червоному) фоні графічні символи, що характеризують види небезпеки, що представляється даною речовиною, і текстове визначення цих видів  небезпеки. Як правило, на етикетці приводиться текстова інформація по безпечному використовуванню речовини на 10 європейських мовах;

шифр небезпеки, що складається  з букви «R» латинського алфавіту і комбінації цифр від 1 до 59, характеризуючій  конкретні види небезпеки (наприклад, R24 означає «токсично при контакті з шкірою»);

шифр дій по безпечному використовуванню, що складається з  латинської букви «S» і комбінації цифр від 1 до 60 (наприклад, S24 означає  «уникати контакту з шкірою»).

Символи небезпеки, вживані  на упаковці відповідно до європейської маркіровки, приведені в додатку І.

9. Упаковка повинна  мати інформацію про можливі  способи обігу при її зберіганні, перевантаженню, перевезенню і використовуванню. Ця інформація дається у вигляді  стандартних маніпуляційних знаків (додаток До).

10. Упаковка повинна  відповідати своєму призначенню  і мати економічну доцільність  для використовування. В загальному  випадку «золоте» правило виконання  упаковки говорить про те, що  вартість упаковки не може  перевищувати вартість упакованої  в неї продукції. Проте в більшості випадків вартість упаковки складає всього декілька відсотків від вартості продукції.

На практиці ж виробники  продукції прагнуть максимально  понизити витрати на транспортну  і виробничу упаковку за умови  збереження її захисних властивостей. Складнішим представляється питання про вибір раціональної вартості споживацької упаковки. Тут виявляються допустимими альтернативні варіанти: барвисте і достатньо дороге оформлення упаковки, з одного боку, і максимально просте (і дешеве) рішення упаковки, з другого боку.

11. Упаковка повинна  розглядатися як частина планування  продукції, в ході якого фірма  вивчає, розробляє і проводить  свою упаковку, що включає саму  тару, в яку поміщається продукція,  етикетку і вкладиші. При цьому  ключовими чинниками, визначальними результативність проектних рішень в області упаковки, слід вважати:

дизайн упаковки, що формує уявлення споживача про товар  і фірму, що його виготовила;

можливість використовування групової упаковки;

стандартизація упаковки і поєднання кольорів матеріалу при її виготовленні;

вартість упаковки, як відносна, так і абсолютна;

вибір матеріалу, що використовується для її виготовлення;

розміри і форма упаковки;

зіставність упаковки і  маркіровки (етикетки, вкладиші);

можливість використовування комбінованої упаковки;

ув'язка упаковки по всіх складових з маркетинговою стратегією фірми на певному ринку або  його сегменті;

екологічність упаковки.

 

1.2. Вимоги до  дизайну упаковки

 

Сьогодні дизайнери  використовують різноманітні дизайнерські прийоми для створення упаковки. При візуальному контакті з будь-яким предметом відбувається зіставлення побаченого з тими логічними і візуальними чинниками, що зберігаються в пам'яті. Розуміння і вивчення проблеми візуальної оцінки навколишніх предметів украй важливо для дизайнерів, що працюють в галузі дизайну упаковки, де візуальне позиціонування продукту прямо впливає на його продажі упаковка — це первинна комунікація продукту зі споживачем.

Гостра конкуренція  товарів на полицях магазинів  висуває останнім часом нові вимоги до дизайну. При створенні упаковки дизайнеру вже недостатньо думати тільки про нове й цікаве рішення, здатне привернути увагу до продукту. Не менш важливої щоб упаковка говорила однією мовою зі своїми споживачами, відображала їх смаки й пристрасті, а для цього необхідно, щоб дизайнер вбудував у візуальне оформлення продукту певні візуальні знаки, які будуть зрозумілі для споживача І повідомлятимуть йому необхідну інформацію. Таким чином, можна сказати, що упаковка може бути візуальною проекцією комплексу смислових понять.

З отриманням незалежності держави постало питання повернення до національних коренів, знань та традицій для усвідомлення своєї національної Індивідуальності та певної ментальності. Головним тут є «пошук витоків  образотворення, який походить від природи самого краю, посилення уваги до сучасної народної творчості як невичерпної криниці духовної енергії народу, його автентичної життєдайної сили».

Образно-знакова мова у сучасному графічному дизайні  в нашій країні бере початок з  української народної творчості, де були сформовані традиції створення знакових стилізованих зображень. Ці традиції були обумовлені технологією виготовлення виробів, а також регіональними творчими досягненнями. «Наприклад, в українській техніці килимарства або вишивки зображувальні елементи виконувалися загалом на основі трикутних або ромбовидних форм, або на основі створення ритмічного ряду прямих та хвилястих смуг. У сучасному графічному дизайні такий процес відтворення головних якостей зображувального об'єкту на основі використання тільки одного типу геометричних форм зі збереженням його загальних характеристик отримав назву «метод формалізації». Цей метод застосовувався у проектній практиці у всіх напрямках дизайн-дІяльностІ, проте найбільшого значення та розповсюдження набув у графічному дизайні, зокрема у дизайні пакування, оскільки дає можливість скомпонувати та урівноважити елементи графічного рішення із формотворними характеристиками самої упаковки».

Намагання створення  національного дизайну упаковки більше спостерігається все ж таки у західних регіонах країни, де декоративно-ужиткове мистецтво є більш розвиненим та національно насиченим. «В Україні Існують передумови до взаємодоповнюючих. взаємозбагачуючих гармонійних дій між регіонами у галузі дизайнерської справи, котрі з плином часу мають шанси розвинутися у бік національно орієнтованого дизайну». Потяг до створення саме української упаковки відображається у часто вживаних мотивах, характерних для українських народних традицій: зображення калини, соняшників, стилізованих млинів, криниць, українських хаток, національного вбрання та атрибутики, народних промислів та видів діяльності тощо. Це можна побачити, наприклад, на зразках упаковки для напоїв — керамічний штоф у вигляді українського козака з деталізацією українського національного вбрання, подарункова упаковка з деревини для горілки у вигляді возу, який тягне віл тощо. Деякі науковці визначають основні риси українського графічного зображення: «прагнення до статичних композиційних рішень; широке використання принципу нюансу; втілення естетики народної творчості: декоративність, детальність, вільні обриси, характерні для набійки; оптимістичне сприйняття дійсності; м'якість, теплота, жартівливість образів.

1.3 Етапи розробки упаковки

 

Упаковка є частиною самої продукції, що включає тару, етикетку та вкладиші.

Народження пакування товарів пов'язують із США початку двадцятого сторіччя. Але задовго до епохи індустріалізації було прийнято упаковувати дорогі престижні товари.

Царська Росія в чомусь навіть випереджала країни Європи та Америки. Особливу довіру у покупців викликали вишукані коробки та футляри. Майстри славетної школи Фаберже вкладали годинники у футляр "яйце", а перстень міг правити за мініатюрну табакерку.

Досвід ювелірів перейняли бакалійники, спаковуючи чай, печиво, цукерки в металеві та картонні коробки, що були виконані у формі будиночка чи кошика. Такі коробки старанно розписувались.

Вже в ті часи упаковка враховувала психологічні аспекти. Оскільки 80% покупців складали жінки, упаковка того часу мала дещо міщанський стиль численні дитячі голівки, вусаті військові, томні дівиці.

Сучасні функції упаковки значно ширші:

вберегти товар від псування та пошкоджень;

забезпечити створення оптимальних для продажу одиниць товару (певної ваги, об'єму);

забезпечити створення раціональних одиниць для транспортування, складування, навантаження товарів;

бути рекламою та носієм інформації про товар.

Важливість упаковки пояснює суттєві витрати на неї — в середньому 10% роздрібної ціни, а для косметичних виробів навіть понад 40%.

Перейдемо до більш детального розгляду кожної з функцій упаковки. Читаючи текст, зверніть увагу на те, як упаковка сприяє створенню товарів, що задовольняють потреби не тільки кінцевих споживачів, а й учасників каналів збуту.

Зберегти товари від псування та пошкоджень.

Сучасна упаковка повинна зберігати певні якості товару — свіжість, запах, смак, зовнішній вигляд. Сьогодні існує

багато упаковочних матеріалів, що в тій чи іншій мірі відповідають цим вимогам. 

Основними матеріалами для виготовлення упаковки

є: деревина, алюміній та жерсть, тканина, скло, полімери, целофан, папір.

1. Деревина

Застосовуються для виготовлення великих та малих ящиків, піддонів для зберігання різних овочів та фруктів. Також із деревини виробляють фанеру, що може використовуватись для виробництва багатообігової тари.

Найчастіше в Європі використовують такі породи дерева: біла та червона ялина, вільха, кінський каштан, сосна, біла верба, тополя.

2. Алюміній та жерсть

Використовуються для виробництва жорстких та напівжорстких контейнерів, кришок, аерозольних балончиків і т.п. Метал різної товщини використовують:

0,2 мм — кришки для консервів, маленькі коробки;

0,15-0,10 мм — оболонки, що легко відокремлюються від пляшок з мінеральною водою, вином, рослинною олією;

0,10-0,05 мм — захисна оболонка для пакування молока, кефіру, крему (дрібної фасовки) і т.п.;

0,030-0,025 мм — верхні оболонки для фармацевтичних продуктів (таблеток, свічок);

0,018 мм — фольга для приготування їжі в духовці;

0,012-0,009 мм — алюміній, лакований з обох боків, для сирів, алюміній у поєднанні з іншими матеріалами для кондитерської продукції, обгортки для мила і т.п.

Алюміній також використовується для виробництва етикеток, найчастіше товщиною 0,009 мм, ламінованих папером 40-60 г/кв.м з багатономірною печаткою та з ламінованим покриттям.

3. Тканини

Найчастіше використовується джут, що виробляється з рослин родини липових, для мішків під основні харчові продукти (зернові, борошно, картопля, рис).

Такі мішки "дихають", що дозволяє зберігати в них продукти, які потребують природної вентиляції.

4. Скло

Існують три категорії упаковки із скла:

для парфумів та косметики, для харчових продуктів, для фармацевтики.

Широке застосування скла пояснюється його здатністю протистояти дії хімічних речовин. Скло хімічно інертне, прозоре, легко перероблюється.

В упаковці використовуються такі основні типи місткостей із скла:

фляжки, пляшки, банки (для спиртних та безалкогольних напоїв, молочних продуктів, рослинної олії, джемів і т.п.);

флакони та ампули (в парфумерній та фармацевтичній промисловості).

5. Полімери

Із пластика виготовляють:

тару для рідини, бочки, бідони;

ящики та кошики для харчової промисловості (в тому числі для транспортування пляшок);

коробки, футляри, банки;

пляшки, флакони, конверти, мішечки.

В останні роки полімери відіграють важливу роль в упаковці. Серед найбільш поширених їх видів:

поліетилен (РЕ), поліпропілен (РР), поліаміди, ацетат целюлози, полівініловий спирт, полістиролові смоли, поліуретан та ін.

Поліетилен, в основному, використовують для виробництва сумок, дешевого обгорточного матеріалу, мішків для промислового пакування, пакування швидкозаморожених продуктів, хлібопродуктів.

Поліпропілен сьогодні вважається найбільш прогресивним пакувальним матеріалом. В основному його використовують для пакування макаронних виробів, сухих сніданків, тютюнової продукції, косметики та парфумерії, ліків, молочних продуктів.

Так фірма "Шелл кемікелз" (США) розробила ряд поліпропіленів, з яких можна виготовляти різну тару, наприклад, тонкостінні контейнери, відлиті під тиском, або пляшки. Широко розповсюджено виробництво пляшок методом видування під тиском. При цьому підвищується стійкість проти розриву та захисні якості упаковки.

Подібний метод для виробництва пляшок із полівініл-хлориДУ застосувала компанія "ЧП" (ФРН). Термін зберігання газованих напоїв в цих пляшках дещо менший, але рівень газування більший, що має особливе значення для розподілу продукції у великих супермаркетах.

Компанії "Фібрелін" та "Метал Бокс" (Великобританія) розробили методи зовнішнього покриття тари, що дає змогу пакувати пиво в 2-літрові поліестерові пляшки. Це дещо знизило терміни зберігання пива, але підвищило попит на нього.

Використання поліестерових пляшок для розфасування мінеральної води свідчить про придатність цієї тари в харчовій промисловості, тому що мінеральна вода — продукт найбільш чутливий до сторонніх запахів та присмаку.

В США освоєно виробництво пластикового матеріалу — поліестерового глікелу. Фірма "Козан" (США), деякі інші компанії виготовляють з цього матеріалу контейнери різноманітних форм та розмірів, використовують при цьому традиційний спосіб лиття під тиском, а також видування.