Проблеми інтеграції України до ГАТТ/СОТ

• “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (стосовно усунення дублювання функцій контролю центральними органами виконавчої влади та запровадження порядку підтвердження відповідності згідно з вимогами Угоди СОТ про технічні бар'єри у торгівлі щодо товарів, які імпортуються в Україну)”;

• “Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань оподаткування (стосовно скасування пільг для національних виробників забезпечення паритетних умов торгівлі)” [2, c. 12].

 Заходи стосовно завершення  двосторонніх переговорів з доступу  до ринку товарів та послуг  включали:

• здійснення заходів щодо врегулювання проблемних питань, пов'язаних із забороною ввезення курячого м'яса із США;
• проведення консультацій з уповноваженими представниками Урядів Бразилії, Болгарії, Куби, Туреччини, Польщі, Чехії, Словаччини з питань якнайшвидшого завершення відповідних двосторонніх переговорів з доступу до ринку товарів та послуг і підписання двосторонніх протоколів;
• забезпечення розроблення та законодавчого запровадження механізму надання послуг у сфері початкової та середньої освіти закладами, що базуються на приватній власності, з врахуванням можливості їх надання іноземними фізичними і юридичними особами;
• включення додаткових зобов'язань до графіка специфічних зобов'язань у сфері послуг в частині доступу до ринку послуг та торгівлі ними у галузі трубопровідного транспорту з метою завершення двосторонніх переговорів з делегацією Угорщини;
• розроблення і подання до Кабінету Міністрів України проекту Закону України щодо встановлення тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини;
• визначення остаточної позиції України стосовно доступу до ринку морського транспорту з урахуванням підписаних двосторонніх протоколів з доступу до ринку товарів та послуг України і проекту протоколу з ЄС [1, c. 9].

У цілому, що стосується двосторонніх переговорів про доступ на ринки  товарів та послуг, то завдяки активізації  роботи щодо вступу до СОТ в 2001 році вперше вдалось підписати двосторонні протоколи про доступ на ринки товарів та послуг з Мексикою, Уругваєм та Новою Зеландією. Це був перший реальний результат двостороннього переговорного процесу.

Станом на кінець 2002 року Україна  підписала 13 протоколів з країнами-членами  СОТ, зокрема з Канадою, Латвією, Мексикою, Новою Зеландією, Республікою  Корея, Словенією, Уругваєм, Грузією  та Індією. На завершальній стадії знаходилися двосторонні переговори стосовно доступу на ринок товарів з Бразилією, Еквадором, ЄС, Кубою, США, Туреччиною, Японією.

Україна також заявила про приєднання до 16 з 19 секторальних угод та ініціатив  щодо промислової продукції: хімічної гармонізації, сталі, іграшок, деревини, текстилю та одягу, кольорових металів, фармацевтичних препаратів, продукції  інформаційних технологій – у 2004 році; паперу, сільськогосподарської  техніки, меблів – у 2005 році; будівельної  техніки, наукового та медичного  обладнання – у 2006 році; цивільної  авіації – у 2010 році. Також планується приєднання до секторальної угоди стосовно дистильованих спиртів (через три  роки після вступу до СОТ), пива, насіння  олійних, риби.

Стосовно підтримки сільськогосподарського виробництва Україна відстоює позицію  на підтримку у розмірі 1,38 млрд. дол. США щорічно. Під час 8-го засідання  Робочої групи українська делегація  зробила заяву про зобов‘язання України не застосовувати ті види експортних субсидій, які, відповідно до Угоди про сільське господарство, підлягають скороченню.

10-те засідання Робочої групи  з розгляду заявки України  про вступ до СОТ відбулося  25 лютого 2003 року. Серед основних  питань, що розглядалися під час  засідання, були: прогрес у двосторонніх  переговорах з доступу до ринків  товарів і послуг; стан і заходи  з гармонізації національного  законодавства з нормами та  вимогами СОТ (зокрема, прийняття  Митного кодексу, посилення державного  контролю за виробництвом і  реалізацією аудіокасет та дисків  для лазерних систем зчитування, створення інституту державних  інспекторів з питань інтелектуальної  власності, а також спеціальної  колегії суддів Вищого господарського суду України з розгляду справ у цій сфері, запровадження механізму контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, на які поширюються права інтелектуальної власності, прийняття Земельного кодексу, проведення парламентських слухань з питань стану переговорів із вступу України до СОТ тощо); пропозиція української сторони ввести в практику роботи регулярні щомісячні зустрічі з метою виконання поставленого Президентом завдання уряду завершити двосторонні переговори до кінця 2003 року; пропозиція української сторони розпочати роботу над Звітом Робочої групи.

10-те засідання Робочої групи  з розгляду заявки України  про вступ до СОТ відбулося  25 лютого 2003 року. Серед основних  питань, що розглядалися під час  засідання, були: прогрес у двосторонніх  переговорах з доступу до ринків  товарів і послуг; стан і заходи  з гармонізації національного  законодавства з нормами та  вимогами СОТ (зокрема, прийняття  Митного кодексу, посилення державного  контролю за виробництвом і  реалізацією аудіокасет та дисків  для лазерних систем зчитування, створення інституту державних  інспекторів з питань інтелектуальної  власності, а також спеціальної  колегії суддів Вищого господарського  суду України з розгляду справ  у цій сфері, запровадження  механізму контролю за переміщенням  через митний кордон України  товарів, на які поширюються  права інтелектуальної власності,  прийняття Земельного кодексу,  проведення парламентських слухань  з питань стану переговорів  із вступу України до СОТ  тощо); пропозиція української сторони  ввести в практику роботи регулярні  щомісячні зустрічі з метою  виконання поставленого Президентом  завдання уряду завершити двосторонні  переговори до кінця 2003 року; пропозиція  української сторони розпочати  роботу над Звітом Робочої  групи.

26 лютого Робочою групою було  увалено рішення про перехід  до роботи над підсумковим  протоколом про приєднання України  до СОТ, підготовка якого, взагалі,  є завершальним етапом процедури  вступу. Крім того, 19 березня 2003 року в Верховній Раді України відбулись парламентські слухання про стан підготовки до вступу України до Світової організації торгівлі.

Протягом 2003–2006 років підписано 35 з 49 двосторонніх протоколів з доступу  до ринків товарів та послуг:

• у 2003 році з Бразилією, Болгарією, Естонією, ЄС, Ізраїлем, Кубою, Польщею, Словаччиною, Таїландом, Чехією, Угорщиною;
• у 2004 році з Аргентиною, Гондурасом, Домініканською Республікою, Литвою, Малайзією, Монголією, Парагваєм, Туреччиною, Швейцарією, Шрі-Ланкою;
• у 2005 році з Сальвадором, Молдовою, Норвегією, Індонезією, Японією, Ісландією, Хорватією, Еквадором та Китаєм;
• у 2006 році з США, Панамою, Австралією, Єгиптом та Колумбією.

Також завершено переговори із Перу, Вірменією та Тайванем. Тривали переговори з Киргизстаном.

Протягом 2005–2006 років було вирішено низку проблемних питань, які уповільнювали  переговори між Україною та РГ СОТ.

Зокрема, було:

• усунуто податкові пільги, що надавались окремим підприємствам промисловості;
• встановлено однакові ставки акцизного збору на вітчизняні та імпортні транспортні засоби відповідно до принципу національного режиму;
• усунуто звільнення від ПДВ та податку на прибуток, платежів у Державний інноваційний фонд, від ПДВ та митних зборів на імпорт сировини, матеріалів, обладнання та товарів (не вироблених в Україні), які призначались для використання в межах технологічних парків;
• усунуто пільги у спеціальних економічних зонах та особливі режими для інвестиційної діяльності. Зокрема, всі звільнення від сплати мита на імпорт, ПДВ, акцизних зборів, квот та ліцензій, податку на прибуток, платежів у фонд соціального страхування безробіття, збору у Державний інноваційний фонд та обов'язкового продажу валютних надходжень;
• скасовано вимогу продажу Національному банку України 50% валютної виручки суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності при реалізації зовнішньоторговельних контрактів;
• скасовано дискримінаційний підхід до іноземних компаній щодо використання податкових векселів при розрахунках з бюджетом;
• скасовано режим ліцензування і квотування експорту деяких видів продукції;
• встановлено фіксовану плату за видачу експортних ліцензій, що відповідає вартості надання зазначеної послуги замість плати в адвалерному еквіваленті до вартості контракту;
• скасовано додатковий збір при імпорті нафтопродуктів.

16 січня 2008 року Україна і  ЄС на переговорах в Лондоні  врегулювали питання експортних  мит, знявши останню перешкоду  на шляху України до СОТ.

За чотирнадцять років переговорів  було завершено двосторонні переговори про доступ до ринків товарів та послуг з 52 країнами-членами СОТ, прийнято більше 50 законів необхідних для  адаптації українського законодавства  до вимог Світової організації торгівлі.

Найбільш відчутний і важливий прорив в переговорному процесі  був досягнутий протягом 2005–2007 років, коли Україна отримала статус країни з ринковою економікою з боку ЄС та США, була скасована поправка Джексона-Вейніка, завершені переговори з найважливішими країнами-членами СОТ [5, c. 42].

5 лютого 2008 р. на засіданні Генеральної  Ради Світової організації торгівлі  прийнято рішення про приєднання  України до Марракеської угоди про заснування СОТ. Того ж дня Президент України Віктор Ющенко та керівники СОТ підписали угоду про вступ України до організації.

У Верховної Ради було 5 місяців  для ратифікації цієї угоди. У  цей же день було оприлюднено прес-реліз СОТ стосовно зобов'язань України.

10 квітня 2008 року Верховна Рада  ратифікувала протокол про вступ  України до Світової організації  торгівлі 411 голосами. 16 квітня МЗС  України направило ноту генеральному  секретареві СОТ, в якій повідомило  керівництво СОТ про ратифікацію  Протоколу про вступ України  до цієї організації. Також  було ухвалено постанову Кабінету  Міністрів. 16 травня Україна стала  152-им офіційним членом СОТ.

2.2. Проблеми інтеграції України у світовий ринок

Після проголошення незалежності, певний період країни були ізольовані від  світових глобальних процесів і приречені  на автаркічну замкнутість і самодостатність. Все це стосується і України. На початок 1999 р. в Україні діяло 7852 спільних підприємств і 2570 підприємств із 100% іноземних інвестицій; у 1999 р. було залучено 754,8 млн. дол. прямих іноземних інвестицій. Цей процес розвивався й далі, тобто в Україні формувалися економічні, матеріальні інституції та інші передумови для поступового включення її економіки в світові процеси і структури [4, c. 88].

Але до того, як Україна стала рівноправним членом СОТ у 2008, існували певні перешкоди, причини , через які гальмувалася інтеграція України в світове економічне суспільство, вступ її до ГАТТ та СОТ, а саме:

1. В Україні тільки розгортався  процес визначення того, які фірми  та товари мають формувати  зовнішньоторговельний профіль  країни в середньо- та довготерміновому періодах.

2. Економічна криза в країні  гальмувала вихід на світовий  ринок в цілому та європейський  зокрема і утвердження на них  потенційно конкурентоспроможних  українських підприємств. До того  ж нагромадження взаємної заборгованості  між підприємствами перешкоджало  розвитку нормальної кооперації, без чого неможливо забезпечити випуск кінцевої продукції.

3. Інтеграція України в світову  економіку значною мірою гальмувався  структурою виробництва, успадкованою  від СРСР.У минулому Україна  спеціалізувалася переважно на  випуску проміжної промислової  продукції, тоді як виробництво  кінцевих товарів знаходилося  за межами республіки.

4. Архаїчна структура промисловості  України залишалася практично  без змін. В ній традиційно  переважали матеріало- та енергомісткі виробництва, наприклад, важке машинобудування, хімічна та будівельна промисловості, виробництво сільськогосподарської техніки та тракторів тощо. Високотехнологічні виробництва не визначали промисловий профіль країни. Ось чому значна частина українських виробів мало конкурентоспроможні або й зовсім неконкурентоспроможні на світових ринках.

5. Світовий ринок був досить насичений товарами з низьким ступенем обробки, промисловими товарами споживчого призначення та сільськогосподарською продукцією. А саме ці товари складали основну частку українського експорту насамперед за рахунок низьких цін. Насиченість ринку світу виробами традиційного машинобудування, що їх випускає вітчизняна промисловість, означало, що утвердження України на світовому ринку як виробника складної продукції об’єктивно вимагає активізації інноваційного процесу в країні.

6. Серед головних причин і чинників, що спонукали до поглиблення участі економіки України в міжнародному поділі праці, до органічного включення її господарства в сучасні економічні процеси, можна назвати високу питому вагу експорту у валовому національному продукті. Досить характерним було те, що третина національного виробництва України була опосередкована дією зовнішніх економічних зв’язків. Це підкреслювало виняткову важливість даної сфери в системі життєзабезпечення держави і для виходу його з надзвичайно важкої і всеосяжної кризи. Українським експортерам явно бракувало досвіду діяльності на зовнішніх ринках. Часто-густо міжнародне співробітництво гальмувалося недостатньою підтримкою виробників з боку відповідних міністерств та відомств. До того ж можна назвати численні випадки, коли Україна втрачала вигідні можливості внаслідок неефективної системи вироблення та реалізації економічної політики в цілому.