Глобалізація економічних проблем України

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

Український гуманітарний інститут

Кафедра філософії  та релігієзнавства

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Філософія глобальних проблем сучасності»

на  тему

«Глобалізація економічних проблем України»

 

Виконав: студент групи Ф-21,

 

 

Перевірив: викладач,

 

 

 

 

 

Київ-2012

План

Введення 2

1. Глобалізація та її вплив на економіку Україну 2

2. Характерні ознаки глобалізації 3

3. Об'єктивна необхідність інтеграції України в світове господарство 4

4. Передумови можливості включення економіки України у світове господарство 6

5.Інтеграція України до ЄС 8

6. Перешкоди вступу України в інтеграційні процеси світової економіки 14

Висновок 17

Література 19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Введення

Розвиток незалежної України  об'єктивно потребує входження її у світове господарство на організаційно-економічних  засадах ринкових відносин на принципах  рівноправності і взаємної вигоди у  співробітництві. В умовах формування сучасної моделі міжнародного поділу праці, основу якої може складати якісно оновлена технологічна база виробництва, Україна повинна поступово, цілеспрямовано розв'язувати проблеми ефективної участі в цій системі, використовуючи зовнішньоекономічні зв'язки для реалізації національних економічних інтересів. За кількісними характеристиками і потужностями продуктивних сил Україна може бути гідним партнером у світових економічних зв'язках. Наявний науково-технічний потенціал дасть змогу Україні за сприятливих умов втримати передові позиції у світовій науці з цілого ряду науково-технічних напрямів і, найголовнішу, проводити незалежну економічну політику на включення в систему світових господарських зв'язків.

Щодо пріоритетності у  партнерах зовнішньоекономічних зв'язків  і поділу праці для України  не існує якоїсь постійної домінанти, і вона може співпрацювати з якнайбільшою кількістю країн та міжнародних  організацій.

1. Глобалізація та її  вплив на економіку Україну

До початку третього тисячоліття  світ перетворився в глобальну економічну систему, виник глобально функціонуючий  світової виробничо-господарський  механізм, складовими якого стали  окремі національні економіки. Глобалізація як процес - це результат розвитку виробничих сил та інтеграції всіх сфер суспільного  життя, в результаті чого виробничий процес в одній країні стає складовою  частиною процесу, який відбувається в  інтернаціональному або світовому  масштабах. Світова економіка стає єдиним ринком і виробничою зоною  з національними та регіональними  секторами, а не просто сукупністю національних економік, які розширюють взаємне  економічне співробітництво.

Клочко В. В своїй праці «Глобалізація та її вплив на країни з перехідною економікою» визначив, що « Глобалізація означає перехід до системи відкритого національного господарства в інтегроване світове господарство. Характер взаємозв'язків України з глобалізується світом є одним з найважчих і важливих питань нинішнього розвитку»[5, 51].

За чотирнадцять років  незалежності суспільство так і  не отримало відповіді на питання - яке місце посяде Україна в  стрімко мінливому світі?

Хочемо ми того, чи ні, але  глобальні виклики «форматують» внутрішній простір Україні. Економіка, політика, екологія, релігія, інформація, безпека та багато інших ключові  сфери людської діяльності вже давно  не є вузьконаціональних.

Зростаюче поглиблення взаємозалежності народів і держав поширюється  на всі сфери суспільного життя. Принципово змінилося останнім часом  співвідношення ендогенних і екзогенних факторів розвитку окремо взятих країн, включаючи й Україну. З одного боку, поширена чітка фіксація споживчого характеру включеності у глобальні  процеси Україна - наша країна лише поставлена перед фактами глобальних викликів і служить майданчиком для експериментів МВФ або СБ. Залишаючись і далі пасивним об'єктом світової політики, Україна втрачає можливість вирішувати завдання, які ставить перед нею час. Але для того, щоб підлога суб'єктом глобального процесу, його необхідно хоча б зрозуміти, не кажучи вже в тому, щоб навчиться вільно орієнтуватися в ньому і впливати на його розвиток.

2. Характерні ознаки глобалізації

Основними характерними ознаками глобалізації є: розширення торгівлі та її лібералізація; інтернаціоналізація  обігу капіталу та усунення перешкод для його руху; глибокі зміни у  фінансовій сфері, яка більше, ніж  інші форми співробітництва, відчуває наслідки електронної революції; розширення діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК) та їх зростаюча експансія; переважна орієнтація попиту на світовий ринок; утворення міжнародних фінансових інститутів.

Глобалізація впливає  на економіку всіх країн, і цей  вплив має багатоаспектний характер. Вона зачіпає виробництво товарів  і послуг, використання робочої сили, інвестицій в "фізичний" і людський капітал та їх переміщення з одних  країн в інші. Все це впливає  на ефективність виробництва, продуктивність праці та конкурентоспроможність.

Країна, яка не бажає або  не здатна «вписатися» в магістральні світові тенденції, опиняється в  ізоляції. Її ініціативи ігноруються, повз неї проходять фінансові  потоки. Навіть конкурентоспроможні  галузі економіки поступово деградують, і країна-ізгой перестає приймати участь у глобальному поділі праці, їй загрожують бідність і відсутність  перспективи. Підрив економічний бази сформованих національних і регіональних співтовариств може призвести до подальшого їх руйнування і розпорошення.

3. Об'єктивна необхідність інтеграції  України в світове господарство

Розвиток незалежної України  об'єктивно потребує входження її у світове господарство на організаційно-економічних  засадах ринкових відносин на принципах  рівноправності і взаємної вигоди у  співробітництві.

 За Щербиною О.В «Об'єктивна необхідність інтеграції України у світове господарство і розвитку її міжнародних відносин безпосередньо випливає передусім з потреб використання у національній системі відтворення міжнародного поділу праці для прискорення переходу до ринкової економіки країни з метою її розвитку і зростання багатства суспільства. Така необхідність сприяє формуванню ефективної структури економіки країни. Зовнішньоекономічні зв'язки в процесі інтеграції України у світове господарство охоплюють також комплекс екологічних проблем, які вирішуються загальними зусиллями. Зрештою, розвиток зовнішньоекономічних відносин відкриває додаткові можливості у створенні належних умов для задоволення життєвих потреб народу України»[8,14].

Поряд з об'єктивною необхідністю інтеграції України у світове  господарство і розвитку її зовнішньоекономічних відносин існують і об'єктивні  можливості для таких процесів. До них насамперед належить економічний потенціал нашої країни, який дає підставу для належної участі у міжнародному поділі праці.

Об'єктивна необхідність вимагає поступового, але неухильного  включення економіки України  до системи міжнародного поділу праці, світових інтеграційних процесів. Треба  враховувати усі вихідні, визначальні  умови, що складаються у світовій економічній системі.

По-перше, вона дедалі більше стає глобальною цілісністю, в якій посилюється взаємозалежність національних економік на основі поглиблення транснаціоналізації  виробництва та обігу, всього господарського життя.

По-друге, зростає інтенсивність  регіональних інтеграційних процесів, яка веде, з одного боку, до виникнення великих економічних просторів  та використання відповідного ефекту за рахунок зростання масштабів  виробництва, а з іншого - до сегментації  світового ринку, до секторизації єдиного  світового господарства внаслідок  створення відносно замкнутих торгово-економічних  блоків та інтеграційних угрупувань.

По-третє, глобальна економіка  як міжнародна господарська система  характеризується циклічністю розвитку, яка впливає на динаміку, темпи  та пропорції економічного розвитку окремих країн.

По-четверте, домінуючими  факторами і світового, і національного  економічного розвитку стають інтелектуально-інформаційні складові, які отримують могутній поштовх внаслідок науково-технологічної  революції. По-п'яте, поступово змінюється економічна основа сучасної цивілізації. Індустріальна модель розвитку визначається пріоритетом знань, людського капіталу, формування «економіки розуму», «економіки думки».

4. Передумови можливості  включення економіки України  у світове господарство

Виділяють три передумови, реалізація яких створює сприятливі можливості для поступового включення  економіки України в глобальні  процеси і структури:

1. ринкова трансформація економіки;
2. реструктуризація економіки;
3. відкритість економіки.

Ринкова трансформація розвивається у трьох основних напрямках:

• Лібералізація економіки;
• Приватизація власності;
• Інституціоналізація (створення ринкової інфраструктури і нової системи управління).

Хоча в України і  розробляються самі передові технології, не вистачає капіталів, щоб запустить  їх у масове виробництво. Трьома основними  сферами іноземного інвестування в  Україну продовжують залишатися обробна промисловість (в основному  харчова), сфера торгівлі та фінансова  діяльність. У структурі іноземних  інвестицій в Україні трьох найбільших інвесторів частки цих секторів становлять відповідно: США - 35,7%, 20,4%, 2,5%; Кіпр - 25,4%, 38,8%, 12,7%; Нідерланди - 83,5%, 3,1%, 3,0%. Нам  потрібно навчиться захищати себе, свої ідеї і поступово налагодить національне виробництво всього переліку споживчих продуктів. [7,43]

Приміром, у Південній  Кореї споживчий ринок насичений (недешевої) продукцією національного  походження. Ця продукція - ніщо інше, як високоякісні копії всесвітньо відомих  фірм-виробників. Практично всі корейські  автомобілі збираються з фордовськім  технологіям, а телевізори - за кращими  зразками продукції фірми SONY. При  цьому в країні практично не побачиш  ані американських автомобілів, ні японських телевізорів. Вулицями їздять виключно "хьондаі", "Дейв" і "кіа", а телевізійні програми корейці дивляться по "Самсунг" та "Голдстар". Це відбувається не внаслідок існування яких-небудь особливих заборон або супервисоких мит на імпортні вироби (хоча і вони мають місце), а скоріше в силу того, що вітчизняний аналог за своїми технічними характеристиками нічим не поступається продукції своїх іменитих прабатьків. Крім того, кореєць пишається тим, що користується національної продукцією. Таким чином розвиток внутрішнього ринку сприяє зміцненню національної ідеї.

Досвід Південної Кореї  цікавий для України ще й тим, що система її державного управління побудовано на кланової структурі - історичному  експерименті, глибоко вкорінені  у суспільну психології та свідомості.

Саме кланова система  управління в Південній Кореї  сприяла спадкоємства традицій, виведенню  країни на передові рубежі світової економіки. Кланова система - це колективна монархія - прототип Політбюро КПРС, добре  знайомий нам з часів планової економіки. Чи можливо, що кланова система, що збереглася в Україні з часів "економіки масштабу" в рамках закритого СРСР, може дати імпульс  до "економічного дива" в малій  відкритій економіці?

Українські клани сформовані за професійними ознаками. Як пише А. Гарасим, це клани політиків, адміністраторів, наукові, аграрні, нафтові, газові клани  і т.д. Українські клани, конкуруючи один з одним, не стурбовані розвитком  національної економіки, а знищують один одного в боротьбі за виживання. [2,36]

Українські клани слабкі тим, що не вірять у своє майбутнє, тому намагаються урвати якомога більше сьогодні, адже завтра може не бути. Цим  і пояснюється придбання незліченних "мерседесів", розкішних квартир, дорогих вілл, яхт. Тому відсутня національна  ідея, яка базується на спадкоємності  традицій, спадкуванні результатів  праці прийдешніми поколіннями. Немає віри в те, що розпочаті  справи, накопичені багатства будуть збережені, продовжені, примножені.

Без цивілізованого суспільства, заснованого на демократичних цінностях, підприємницької культури, системного підходу управління державою ніякі  економічні моделі не зможуть запобігти  хаосу. Не відбудеться і первинного накопичення капіталу всередині  країни, оскільки весь капітал буде витікати за кордон, туди, де люди навчилися  заробляти гроші, не перегризаючи один одному глотки, а ведучи переговори.

5.Інтеграція України до ЄС

Патика Н. в праці «Напрями та проблеми інтеграції України у світовий економічний простір» зазначав: «Одним з найважливіших етапів в інтеграції України у світовий простір є входження України до ЄС. Інтеграція України до ЄС є надзвичайно складною дилемою як для України, так і для Європи»[4,77].

По-перше, Україні остаточно "віртуалізувалась". Не концентруючи великого промислового виробництва, центр - Київ та Київська область - поглинає більше 40% усіх банківських кредитів і бюджетних  коштів, левову долю інтелектуального потенціалу країни. Подібна "інвестиційна привабливість" сприяє поглибленню  регіональної диференціації. Навпаки, в рамках ЄС діє система трансфертних платежів - спеціальних фондів, спрямованих  на надання фінансової підтримки  економічно слабким регіонам. Крім того, в таких країнах, як, наприклад, Німеччина, Бельгія та Італія, існують  системи внутрішньодержавного перерозподілу  бюджетних ресурсів. Те, що відбувається в Західній Європі межстрановое переплетення засноване на поглибленні торгових відносин, а не створення "острівців  благополуччя": 46% експорту і 65% імпорту  зони євро припадає на високотехнологічну продукцію, у той час як в Україні  ці показники становлять відповідно 5% і 9%.