Проблеми інтеграції України до ГАТТ/СОТ

Ширший  вибір товарів і послуг — також  безсумнівна перевага вільної торгівлі. Зовнішня конкуренція стимулює ефективне  вітчизняне виробництво, опосередковано знижує ціни і підвищує якість вітчизняної  продукції.

У результаті активнішого товарообміну розвиваються нові технології, як це відбулося, наприклад, з мобільним зв'язком.

Збільшення  експорту вітчизняної продукції  також збільшує доходи виробників, податкові надходження в бюджет, а отже і доходи та добробут населення  в цілому.

Вигоди  СОТ для економіки країни в  цілому також можна охарактеризувати у наступних положеннях:

• Економічні вигоди:

1. Неможливо провести чітку межу між впливом вільної торгівлі на споживачів, виробників і державу. Зниження торговельних бар'єрів сприяє росту торгівлі, що веде до підвищення як державних, так і особистих доходів.

2. У довгостроковій перспективі розвиток торгівлі веде до підвищення зайнятості в експортних галузях економіки, хоча короткострокове скорочення робочих місць у результаті конкуренції вітчизняних виробників із закордонними практично неминуче. Однак протекціонізм не вирішує проблеми зайнятості. Навпаки, підвищення торгових бар'єрів викликає зниження ефективності виробництва і якості вітчизняної продукції, що за умови обмеження імпорту веде до зростання цін, негативно позначається на обсягах продажу та, з рештою, на кількості робочих місць. Така ситуація склалася, наприклад, у 1980-і рр. у США, коли були введені жорсткі обмеження на імпорт японських автомобілів.
3. Застосування принципів СОТ дозволяє підвищити ефективність зовнішньоекономічної діяльності держави за рахунок зменшення тарифних і нетарифних торговельних бар'єрів. Недискримінаційний підхід, передбачуваність і прозорість економіки приваблюють партнерів і підвищують товарообіг, сприяють оптимізації діяльності і зниженню витрат компаній, створенню сприятливого клімату для торгівлі та інвестицій, припливу капіталу у країну.

• Політичні вигоди:

1. Уряд має більше можливостей захищатися від дій лобістських груп, здійснювати державну політику в інтересах розвитку всіх галузей економіки, а не окремих її частин, що допомагає уникнути викривлень конкурентного середовища.
2. Створюються передумови для боротьби з корупцією і позитивних змін у законодавчій системі, що сприяє припливу інвестицій у країну. Застосування деяких форм нетарифних обмежень (наприклад, імпортних квот) пов'язано з можливістю корупції серед чиновників, що розподіляють ці квоти. Зараз у рамках СОТ ведеться робота щодо скорочення й усунення багатьох діючих квот.
3. Прозорість та відкритість інформації, чіткі критерії безпеки, регламентовані стандарти, застосування принципу недискримінації впливають на політичну ситуацію, знижуючи можливість лобіювання рішень і маніпуляцій.

• Вигоди системи СОТ для взаємовідносин між країнами:

1. СОТ надає рівне право голосу всім країнам, обмежуючи у такий спосіб можливість економічного диктату великих держав. Учасникам не потрібно вести переговори щодо торговельних угод з кожним із численних партнерів, тому що відповідно до принципу недискримінації досягнуті в ході переговорів рівні зобов'язань автоматично поширюються на всіх членів СОТ.
2. Система СОТ створює ефективний механізм для вирішення торговельних суперечок, що передбачає зобов'язання незастосування односторонніх дій. Кожна суперечка розглядається окремо з огляду на діючі норми і правила. Після ухвалення рішення країни концентрують свої зусилля на його виконанні, і, можливо, наступному перегляді норм і правил шляхом переговорів. Угоди СОТ створюють правову основу для прийняття чітких рішень.
3. Система СОТ допомагає безперешкодному здійсненню торгівлі і з допомогою конструктивного механізму вирішення суперечок зміцнює міжнародну стабільність і співробітництво.

РОЗДІЛ 2.

ПРОБЛЕМИ  ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В ГАТТ/СОТ

2.1. Історія переговорного процесу зі вступу України до СОТ

Процес приєднання України до системи  ГАТТ/СОТ розпочався 30 листопада 1993 року. За даними Світової організації  торгівлі в цей день Україна подала заявку на приєднання до Генеральної  угоди з тарифів та торгівлі, а  вже 17 грудня 1993 було створено Робочу групу  з розгляду заявки України щодо приєднання до ГАТТ. Одразу зауважимо, що після  створення Світової організації  торгівлі за рішенням Генеральної Ради від 31 січня 1995 року, Робочі групи країн  щодо приєднання до ГАТТ було перетворено  на Робочі групи про вступ до СОТ [6, c. 25].

Наступним кроком відповідно до процедури  приєднання є підготовка Меморандуму  про зовнішньоторговельний режим  України. Практично за пів року з  моменту створення Робочої групи  Україна змогла підготувати цей  комплексний документ, який було передано в СОТ 26 липня 1994 року. Слід підкреслити, що з огляду на комплексність структури  меморандуму, його підготовка урядом країни-претендента  може тривати кілька років.

 Ще через пів року, 3 лютого 1995 року розпочався етап “запитання-відповіді”. Зазвичай проводиться декілька раундів “запитання-відповіді”: обов‘язково до першого засідання Робочої групи і пізніше - між засіданнями Робочої групи.

 Засідання Робочої групи  є головною складовою приєднання, оскільки саме під час засідань  країни-члени РГ визначають готовність  країни вступити до СОТ.

На початок 2003 року відбулося 10 засідань Робочої групи. Протягом перших 6-ти засідань Робочої групи з 1995 до 1998 року розглядались та поступово вирішувались питання: гармонізації зовнішньоторговельного законодавства України відповідно до вимог СОТ (зокрема, митного регулювання; податкового законодавства України; режиму стандартизації та сертифікації; системи санітарних та фітосанітарних заходів; системи охорони авторського права та прав на інтелектуальну власність; інвестиційного режиму в Україні, його відповідності вимогам Угоди про пов‘язані з торгівлею інвестиційні заходи; системи державних контрактів; відповідності двосторонніх торговельно-економічних угод України вимогам СОТ; тощо); реформування аграрно-промислового комплексу України (зокрема, приведення у відповідність до вимог системи ГАТТ/СОТ протекціоністських заходів; субсидування експорту, внутрішньої підтримки сільського господарства, санітарних і фітосанітарних заходів, приватизації АПК; сільськогосподарських торгових підприємств); проведення двосторонніх консультацій та переговорів про доступ на ринки товарів з країнами-членами Робочої групи. Слід зазначити, що перший раунд переговорів про доступ на ринки товарів та послуг було проведено з 6 квітня по 5 травня 1997 року (з делегаціями США, Європейського Союзу, Канади, Японії, Австралії, Угорщини, Чехії та Словаччини, Туреччини, Індії, Мексики, Єгипту, Нової Зеландії та Республіки Кореї). Пізніше відбулось ще кілька раундів двосторонніх переговорів [8, c. 30].

Між 6-м та 7-м засіданнями Робочої  групи тривала дворічна перерва. Взагалі це має надзвичайно негативні  наслідки для процесу приєднання, оскільки при цьому з багатьох питань переговори приходиться починати з нуля. Крім того, з плином часу кількість  вимог збільшується внаслідок нових  домовленостей, а також багатосторонніх  торгових переговорів в рамках нового раунду.

Під час 7-го засідання Робочої групи  розглядались такі основні питання: стан гармонізації зовнішньоекономічного  законодавства з вимогами СОТ; процес приведення інвестиційного законодавства  до вимог СОТ; податковий режим та його відповідність правилам СОТ; стан відповідності законодавства в  галузі державних закупівель; стратегія  економічної політики Уряду, процес роздержавлення та приватизації промисловості; режим митно-тарифного та нетарифного  регулювання імпорту; порядок здійснення митних процедур; аграрна реформа, процес приватизації та реформування правовідносин у сільському господарстві; стан реформування державної системи сертифікації та стандартів у відповідності до вимог СОТ; політика Уряду стосовно субсидування промисловості та підтримки державних підприємств в сфері зовнішньоекономічної діяльності; політика Уряду у галузі охорони інтелектуальної власності та авторського права; відповідність торговельно-економічних договорів України вимогам СОТ.

На наступне засідання Уряд України  повинен був підготувати та представити  деталізований план дій з приведення законодавства у відповідність  до вимог СОТ та механізм його імплементації, що і було зроблено. Але основним результатом 7-го засідання, яке відбулось 12 липня 2000 року, стало поновлення після  дворічної перерви процесу офіційних  багатосторонніх та двосторонніх переговорів  щодо вступу України до Світової організації  торгівлі.

 Слід наголосити, що з 2000 року  процес приєднання було значно  активізовано. Цьому, зокрема, сприяло  прийняття низки нормативних  актів: 

• Указу Президента України від 05.09.2001 №797 “Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі”;
• Указу Президента України від 05.02.2002 №104 “Про Програму заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі”;
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 №248 “Про заходи щодо інформаційного забезпечення процесу вступу України до Світової організації торгівлі”;
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 №656 “Про затвердження Плану заходів щодо підготовки до чергового раунду двосторонніх переговорів та наступного засідання Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ” [18].

 Під час 8-го засідання  Робочої групи розглядались та  обговорювались такі питання:  прогрес у двосторонніх переговорах  по доступу до ринку товарів  і послуг; матеріали, підготовлені  українською стороною: таблиця огляду  законодавчих актів та законопроектів  щодо їх відповідності вимогам  системи угод ГАТТ/СОТ; відповіді на консолідований запит країн-членів Робочої групи з питань вступу України до СОТ; таблиця механізму реалізації законодавства у найбільш актуальних сферах торговельних відносин; таблиця всіх платежів, які здійснюються при ввезенні товарів на митну територію України; графік прийняття проектів законодавчих актів на період 18 місяців, огляд українського законодавства в сфері захисту прав інтелектуальної власності; підтримка сільськогосподарського виробництва.

Підбиваючи підсумки засідання  Робочої групи, її Голова Сержіо Маркі наголосив на необхідності інтенсифікації та завершення двосторонніх переговорів з ключовими країнами – членами Робочої групи. Він також підкреслив, що важливою передумовою збереження темпів переговорного процесу про вступ України до СОТ є безумовне виконання графіку прийняття пріоритетних законопроектів щодо гармонізації українського законодавства з нормами угод системи ГАТТ/СОТ.

 Заходи, які необхідно було  здійснити для підготовки до 10-го  засідання Робочої групи, а  також чергового раунду переговорів  визначені в розпорядженні Кабінету  Міністрів України від 16.11.2002 №656 “Про затвердження Плану заходів щодо підготовки до чергового раунду двосторонніх переговорів та наступного засідання Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ”.

 Це – заходи щодо приведення  зовнішньоторговельного режиму  у відповідність з нормами  та принципами СОТ, та заходи  стосовно завершення двосторонніх  переговорів з доступу до ринку  товарів та послуг.

 Стосовно приведення зовнішньоторговельного  режиму у відповідність з нормами  та принципами СОТ визначено  зокрема такі заходи:

1. Розроблення і подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо стимулювання автомобільної промисловості та оподаткування".
2. Гармонізація національного законодавства з нормами Угоди ТРІПС, зокрема прийняття законопроектів:

• “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань інтелектуальної власності України”;

• Про внесення змін до Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм";
• “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності (стосовно авторського права і суміжних прав)”;
• “Про приєднання України до Договору про патентне право”;
• “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (стосовно ліцензування та контролю за експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування)”.

3. Розроблення проектів нормативно-правових актів щодо забезпечення діяльності державних інспекторів з питань інтелектуальної власності.

4. Забезпечення належного функціонування інфраструктури, спрямованого на запобігання та припинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності.
5. Здійснення скоординованої державної політики у сфері тарифного регулювання імпорту з дотриманням принципу непогіршення умов торгівлі згідно з положеннями ГАТТ 1994 (непідвищення ставок імпортного мита).
6. Приведення національної системи технічного регулювання у відповідність з положеннями Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі, зокрема прийняття 500 національних стандартів, гармонізованих з міжнародними і європейськими.
7. Забезпечення супроводження у Верховній Раді України проектів Законів України: