Формування ринку міжнародного туризму в Україні

Етнічний туризм – поїздки для побачення з родичами. Туристські агентства допомагають з оформленням транспортних квитків, закордонних паспортів, віз і т.д.

Спортивний туризм – поїздки для участі в спортивних заходах. До послуг туристських фірм удаються у цьому випадку як керівники спортивних команд, організатори змагань, так і болільники і просто бажаючі бути присутніми на змаганні.

Цільовий туризм являє собою поїздки на різні масові заходи.

Релігійний туризм – подорож, що має метою виконання яких-небудь релігійних процедур, місій.

Караванінг – подорож у невеликих мобільних будиночках на колесах.

Пригодницький (екстремальний) туризм – туризм, зв'язаний з фізичними навантаженнями, а іноді з небезпекою для життя.

Водяний туризм – поїздки на борті теплохода, яхти й інших річкових і морських судів по ріках, каналам озерам, морям. Географічно і за часом цей туризм дуже різноманітний: від годинних і одноденних маршрутів до багатотижневих круїзів по морях і океанам.

Усі ці види туризму найчастіше тісно переплітаються між собою, і їх найчастіше важко  виділити в чистому вигляді.

Розвиток міжнародних туристичних зв'язків спричинив створення численних міжнародних організацій, сприяючих поліпшенню роботи цієї сфери світової торгівлі. У їх число входять: спеціалізовані установи системи Організації Об'єднаних Націй (ООН), організації, де питання розвитку міжнародного туризму обговорюються епізодично і не є головними в сфері діяльності; неурядові спеціалізовані, міжнародні комерційні, національні і регіональні організації по туризму.

По-друге, змінився характер діяльності туристичних  оптових фірм, які перетворилися в туроператорів, що пропонують повний комплекс послуг у вигляді інклюзив - турів.

По-третє, з'явилися великі корпорації, засновані  на капіталі транспортних, торгових, страхових  компаній і банків, здійснюючі операції по представленню туристичних послуг клієнтам.

Всі вищеназвані  категорії фірм відрізняються один від одного по функціях і характеру  діяльності.

Туристичні агентства - це роздрібні фірми, що виконують роль посередників між туроператорськими фірмами і обслуговуючими підприємствами, з одного боку, і клієнтами-туристами, з іншою. Турагенства або організують тури, що пропонуються туроператорськими фірмами, або займаються наданням окремих видів послуг індивідуальним туристам або групам осіб, встановлюючи безпосередні зв'язки з транспортними організаціями, готельними корпораціями, екскурсійним бюро. Продаж турів здійснюється по цінах, що встановлюються туроператорами і вказаним в їх проспектах. За реалізацію інклюзив-турів турагенства отримують певну комісійну винагороду від туроператорів.

Реалізація  окремих видів послуг здійснюється по цінах, що встановлюються їх виробниками, а за надання розрізнених послуг турагенства можуть встановлювати  певні націнки до роздрібних цін  виробника. Більшість турагенств знаходиться  в сфері впливу великих туристичних  оптових фірм, авіаційних компаній, готельних корпорацій і торгових фірм.

За методом  проведення туризм поділяється на організований  і неорганізований [12, с. 96].

Подорож одного туриста чи групи туристів за точним маршрутом і регламентом, встановленим туристичним господарським  суб'єктом, називається організованим туризмом. Організовані туристи пов'язані з господарським суб'єктом взаємними обов'язками, забезпечуються комплексом туристичних послуг за раніше придбаною путівкою на певний період.

Подорож окремого туриста чи групи туристів, не пов'язаних ніякими взаємними  обов'язками з туристичною фірмою, називається самодіяльним (неорганізованим) туризмом. Подорож туристом організовується самостійно.

За чисельністю  розрізняють індивідуальний і груповий туризм. Подорож одної людини за своїм планом називається індивідуальним туризмом, а подорож групи людей (в тому числі сім'ї) за власним  планом називається груповим туризмом.

За тривалістю подорожі виділяють короткочасний  і тривалий туризм. Короткочасний  – це такий туризм, коли тривалість подорожі не перевищує 3-х діб. Тривалий – це туризм, термін подорожі при якому більше 3-х діб.

В останні  роки в практиці міжнародного туризму  швидкими темпами розвиваються нові види туризму, такі як парадорес, таймшер, сільський туризм і т.д. Розвиток міжнародного туризму приводить  до розвитку економічної інфраструктури країни. Таким чином, міжнародний  туризм варто розглядати у співвідношенні з економічними відносинами окремих  країн.

1.3 Основні чинники, що впливають на

формування і функціонування туристичного ринку

Міжнародний туризм являється активним джерелом надходжень іноземної валюти. Наприклад, велика частина доходів від міжнародного туризму в загальній сумі надходжень від експорту товарів і послуг складає: в Іспанії – 35%, Австралії  і Греції – по 36%, Швейцарії – 12, Італії – 11, Португалії – 21 і на Кіпрі  – 52%. В більшості країн, що розвиваються, на долю іноземного туризму припадає 10-15% доходів від експорту товарів  і послуг. Проте в деяких країнах  цей показник значно вище, наприклад, в Колумбії він складає 20%, Ямайці – 30, Панамі – 55 і на Гаїті – 73%.

Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей  господарства: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництво  товарів народного споживання і т.д.

Крім  впливу на економіку багатьох країн, міжнародний туризм впливає на їх соціальну і культурну сферу, екологію. А останні, в свою чергу, впливають на туризм і туристів.

Розвиток  міжнародного туризму викликає й  деякі негативні наслідки, наприклад, інфляцію, знищення навколишнього середовища, порушення традицій місцевого населення  і т.п.

До факторів, що викликали бурхливий розвиток туризму в останні роки, можна  віднести такі:

– ріст суспільного багатства і доходів  населення;

– скорочення робочого часу і збільшення вільного часу;

– розширення використання транспорту для туристичних поїздок (авіаційного, автомобільного та ін.);

– розвиток засобів комунікації та інформаційних  технологій;

– істотні  зрушення в структурі духовних цінностей та ін.

При сучасних темпах роботи і життя витрати  на відпочинок, особливо пов'язаних з  подорожами, швидко переходять в розряд першочергових, життєво необхідних. За даними опитувань, проведених Всесвітньою  туристичною організацією, туризм і  потреба в їжі відносяться  до розряду тих, від яких найважче відмовитись: люди віддають перевагу тому, щоб краще відпочити, здійснивши цікаву туристичну подорож, відмовившись від купівлі нового холодильника, телевізора чи одежі.

Розвиток  зовнішньоекономічних зв'язків, потяг  людей до спілкування і використання досвіду інших країн у створенні  матеріальних і духовних цінностей  знаходять відображення в посиленні  наукових і ділових контактів, проявом  яких є розвиток нових видів міжнародних  туристичних зв'язків – наукового (конгресового) і ділового туризму.

До довготривалих чинників, що об'єктивно сприяють поступовому розвитку міжнародного туризму, належать такі:

– економічні фактори, які містяться в зміні  структури споживання товарів і послуг вбік збільшення частки споживаних послуг, у тому числі і туристських;

– науково-технічний  прогрес, що зумовлює швидкий розвиток потужної матеріально-технічної бази міжнародного туризму;

– демографічні фактори, які залежать від зростання  народонаселення нашої планети;

– соціальні  фактори, до яких належить зростання  добробуту населення розвинених країн;

– культурні  фактори – зростання культурного  рівня населення багатьох країн, а в зв'язку з цим прагнення  людей до ознайомлення з закордонним  культурними цінностями;

– міжнародні фактори – пом'якшення міжнародного клімату, перехід від конфронтації між провідними державами до співробітництва  і порозуміння, вирішення спірних  міжнародних питань шляхом переговорного  процесу [12, с. 125].

Також в  доповідях на Всесвітній конференції  по туризму відмічалось, що циклічні і структурні кризи, інфляція, ріст безробіття, порушення умов товарообміну, а також відсутність планування використання природних і трудових ресурсів є факторами, які негативно  впливають на зростання міжнародного туристичного обміну.

В результаті досліджень міжнародні експерти з туризму  дійшли висновку, що туризм менше, ніж  інші галузі економіки, відчуває на собі вплив економічної кризи, яка  може протягом певного часу лише частково уповільнити його розвиток.

 

РОЗДІЛ 2. Аналіз розвитку міжнародного туризму в Україні

2.1 Дослідження організації туризму в провідних туристичних країнах світу

Природна  спадщина США багата і різноманітна, культурна, порівняно з країнами Європи та Азії, – молода. Служба національних парків, крім власне національних парків, включає національні історичні  парки і місця, поля битв, національні  меморіали і монументи, національні  дороги, узбережжя, долини, річки, стежки, а також національні рекреаційні  зони. Всього майже 370 об'єктів. Розкидані  вони по всій території: природних об'єктів  більше на заході, історичних пам'яток – на сході. 25 найпопулярніших з  них щороку відвідує понад 2,5 млн. чоловік  кожний, у тому числі Долину Блакитних  гір в Аппалачах – 18 млн. чоловік, а національний монумент Статую Свободи  – 4 млн. чоловік.

 Серед  курортних місцевостей найпопулярнішими  є Флорида і Гавайї. Флорида  – центр масового відпочинку, тоді як переліт на Гавайські  острови коштує дорого. Серед  розважальних центрів найбільш  відомі Голівуд і Діснейленд  у Каліфорнії, Лас-Вегас – у  штаті Невада і Діснейуорлд  на Флориді. Практика створення  великих (метрополітенських) культурних  і спортивних комплексів «під  одним дахом» вперше мала місце  в США і вони передують у  цій справі.

Країни  Західної Європи вирізняються у світі  найвищим рівнем експлуатації рекреаційних ресурсів і найефективнішим їх використанням.

Зокрема, у Франції задіяні всі види наявних рекреаційних ресурсів. Найбільше  відпочиваючих (понад 14 млн. осіб) до цієї країни приїжджають з Німеччини, трохи менше з Великої Британії, Бельгії, Швейцарії, Італії, Іспанії і Нідерландів.

На відміну  від багатьох жителів інших країн  Західної Європи, французи віддають перевагу відпочинку і лікуванню у власній  державі (82 %). Свою країну вони оглядають, мандруючи переважно автомобілем. Як і в Україні, серед туристів більшість становлять міські жителі. Для Франції у внутрішньому туризмі характерні яскраво виражені піки активності, пов'язані із сезоном літніх відпусток, різдвяними днями, канікулами у лютому, Великоднем тощо.

Іспанія за кількістю іноземних туристів поступається лише Франції. Нині важко  уявити, що в 1950 р. цю країну відвідали  лише 3 млн осіб. З того часу кількість  туристів зросла майже у 20 разів. У  Європі Іспанія доволі чітко спеціалізується  на масовому пляжному туризмі. Основна  частина туристів приїжджає сюди з Франції, Німеччини, Італії та Нідерландів.

Швидкі  темпи економічного зростання, входження  країни до євроатлантичних структур, перш за все ЄС і НАТО, активне втручання держави в рекреаційно-туристичний комплекс, надання гарантованих кредитів для будівництва готелів, значні іноземні інвестиції перетворили Іспанію на один із провідних рекреаційних центрів світу.

На сьогодні узбережжя Середземного моря Іспанії  за рекреаційною привабливістю випереджає всі інші країни Середземномор'я, включаючи  Італію і Францію. Крім того, Іспанія  має великі потенційні можливості для  розвитку туризму, які в Інших  державах майже повністю вичерпані. Зростання доходів населення  привело до швидких темпів розвитку внутрішнього туризму. Найбільшою популярністю користуються прибережні курорти, а  серед регіонів — Валенсія, а  також Андалусія й Каталонія.

Виїзний туризм в Іспанії хоч і зростає, але донині розвинутий доволі слабо. Туристи з Іспанії відвідують переважно сусідні країни Португалію і Францію, а також віддають перевагу порівняно дешевим послугам у  Марокко, Тунісі, Туреччині і Греції. Крім пляжів і аквапарків, які приваблюють найбільшу кількість туристів, Іспанія все активніше використовує власний культурно-історичний потенціал. У країні органічно поєдналися історичні пам'ятки римської і мавританської епох з чудовими архітектурними спорудами середньовіччя і сучасності.

Велика  Британія — одна з провідних туристичних  країн Європи і світу з власним "обличчям". Останніми десятиліттями  тут швидко зростає діловий туризм, яким нині охоплено більше половини населення  країни. Зміцнення національної валюти — фунта стерлінгів, відмова від  переходу на євро перетворили Велику Британію на дорогу країну для іноземних  туристів. Дорогим є туристичний  сервіс і для британців. Вони віддають перевагу подорожам з метою відпочинку до Іспанії, Франції, Кіпру, Греції, Тунісу, Португалії і Туреччини.