Формування ринку міжнародного туризму в Україні

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………….2

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади міжнародного туризму та його розвитку.2

1.1 Сутність міжнародного туризму та його значення…………………4

1.2 Види міжнародного туризму………………………………………...7

1.3 Основні чинники, що впливають на формування і функціонування туристичного ринку……………………………………………………………..11

РОЗДІЛ 2. Аналіз розвитку міжнародного туризму в Україні………14

2.1 Дослідження організації туризму в провідних туристичних країнах світу……………………………………...………………………………………..14

2.2 Оцінка сучасного стану міжнародного туризму в Україні, його інфраструктури та матеріально-технічної бази………………………………20

2.3 Особливості організації міжнародного туризму в Україні………24

РОЗДІЛ 3. Напрямки розвитку міжнародного туризму в Україні та його інфраструктура…………………………………………………………………28

Висновки………………………………………………………………….36

Cписок використаних джерел…………………………………………...39

Додатки

 

ВСТУП

На сучасному  етапі розвитку міжнародних економічних  відносин глобалізаційні процеси охопили  всі сфери світового господарства, в тому числі і світовий ринок  туристичних послуг. Як наслідок, відбувається зростання рівнів інтегрованості туристичних  галузей та окремих підприємств  різних країн, з одного боку, та загострення  конкурентної боротьби між країнами за розподіл туристичних потоків, з  іншого. Водночас, сучасною тенденцією в економіці розвинених країн  є зростання частки туристичних  послуг як у структурі валового внутрішнього продукту, так і в структурі  споживання. Також характерним є  інтенсивний розвиток нових інформаційних  технологій, електронної торгівлі у  сфері туризму. Такі процеси створюють  загрози туристичним галузям  країн із більш низькою конкурентоспроможністю національних підприємств, не сформованістю  ринкових механізмів та недосконалою державною туристичною політикою. Це стосується країн із трансформаційною економікою, до яких належить й Україна.

Сьогодні  туризм визначають як феномен ХХІ  ст., що став невід’ємною складовою  життя більшості людей світу  і одним з провідних напрямів соціально-економічної діяльності. Про глобальність туризму та пріоритетність у світовій економіці свідчать як динаміка світових туристичних потоків (4-5% зростання на рік) протягом останніх років, так і доходи від туризму, що складають 6,5% світового експорту і 18% міжнародної торгівлі послугами.

Для України, яка стоїть на шляху формування демократичного суспільства та ринкової економіки, туризм сьогодні є важливим чинником соціально-економічного розвитку як усередині  держави, так і в зовнішньоекономічній діяльності. Вже зараз туристична галузь виробляє 8% валового внутрішнього продукту та 20% зовнішньоторговельного обороту України. У туристичній  галузі функціонують 8,3 тис. підприємств, в тому числі 3,9 тис. суб’єктів туристичної  діяльності, 1,2 тис. готелів та місць  проживання, 3,2 тис. санаторно-курортних закладів. Більшу частину обсягів туристичної діяльності припадає на три туристичні регіони: Крим, Київ, Одеську область. Вони забезпечують до 67% обсягів туристичної діяльності в Україні. Саме тому актуальність даної теми є дуже актуальною в сучасних умовах.

Метою даної  роботи є розглянути особливості  розвитку міжнародного туризму в  Україні та визначити перспективні шляхи його розвитку.

Згідно  до мети в роботі поставлені наступні задачі:

– розглянути сутність та основні види міжнародного туризму;

– проаналізувати основні чинники, що впливають на функціонування туристичного ринку;

– проаналізувати сучасний стан міжнародного туризму  в Україні;

– розглянути особливості організації туризму;

– зробити  прогноз розвитку світового туризму;

– визначити  перспективні напрямки розвитку міжнародного туризму в Україні.

Об’єкт  дослідження– туристична галузь України.

Предметом дослідженняє розвиток туристичної  галузі України та її місце в міжнародному туризмі.

Гіпотезою дослідження є те, що міжнародний  туризм взагалі в світі, а також  в Україні, є однією з перспективних  галузей народного господарства, який приносить країнам визнання та прибутки.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади міжнародного туризму

та його розвитку

1.1 Сутність міжнародного  туризму та його значення

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, що надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними  цінностями даної країни і її народу, і дає дохід у скарбницю. Крім значної статті доходу туризм є ще й одним з могутніх факторів посилення  престижу країни, росту її значення в очах світового співтовариства і рядових громадян.

Питанням  менеджменту і маркетингу туризму  присвячені роботи зарубіжних науковців  В.А.Квартального, М.І.Кабушкіна, В.Г.Гуляєва, В.Мідлтона, Г.Ф.Шаповала. Вітчизняні дослідники В.К.Євдокименко, В.І.Мацола, М.Б.Онисько, О.М.Савченко особливого значення надавали регіональним аспектам розвитку туристичної  галузі. Вагомим внеском у розробку питань економіки організації та управління рекреаційно-туристичним  комплексом є роботи вчених одеської наукової школи, зокрема О.Г.Топчієва, С.К.Харічкова, О.С.Шаптали та ін. Відомі українські вчені М.К.Орлатий, П.Т.Саблук приділяли увагу сільському зеленому туризму як чиннику соціально-економічного розвитку сільських населених пунктів. Питання збереження туристичних  ресурсів та управління природокористуванням досліджували відомі вітчизняні науковці Ю.П.Лебединський, І.М.Потравний, В.І.Гетьман, Б.М.Данилишин, В.С.Міщенко та ін.

Значення  туризму в світі постійно зростає, що пов'язано з впливом туризму  на економіку окремої країни. У  економіці окремої країни міжнародний  туризм виконує ряд важливих функцій:

1. Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країн і засіб для забезпечення зайнятості.

2.  Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни.

3. Міжнародний  туризм сприяє диверсифікації  економіки, створюючи галузі, обслуговуючі  сфери туризму.

4.  З зростанням зайнятості в сфері туризму ростуть прибутки населення і підвищується рівень добробуту нації.

       Розвиток міжнародного туризму приводить до розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів. Таким чином міжнародний туризм потрібно розглядати разом з економічними відносинами окремих країн.

      Міжнародний туризм входить до  трьох найбільших галузей,  поступаючись нафтодобувної промисловості і автомобілебудуванню, питома вага яких  в світовому експорті 11% і 8,6% відповідно. У 1991 році сумарний прибуток країн світу від міжнародного туризму становив 7% від загального обсягу світового експорту і 3% від світового експорту послуг.

      Значення туризму як джерела  валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистих контактів зростає.

Міжнародний туризм в світі надто  не рівномірний, що пояснюється насамперед різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів.        

Найбільший  розвиток міжнародний туризм отримав в західноєвропейських країнах. На частку цього регіону доводиться понад 70% світового туристичного ринку і біля 60% валютних надходжень. Приблизно 20% доводиться на Америку, менше за 10% - на Азію, Африку і Австралію разом взяті.

Всесвітня організація по туризму в своїй  класифікації виділяє країни, що є  переважно постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни що є, в основному, що приймають туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

Подібний  розвиток міжнародних туристичних  зв'язків спричинив створення  численних міжнародних організацій, сприяючих поліпшенню роботи цієї сфери світової торгівлі. У їх число входять: спеціалізовані установи системи Організації Об'єднаних Націй (ООН), організації, де питання розвитку міжнародного туризму обговорюються епізодично і не є головними в сфері діяльності; неурядові спеціалізовані, міжнародні комерційні, національні і регіональні організації по туризму.

Згідно  з Статутом ВОТ, цілями її діяльності є заохочення туризму як засобу економічного розвитку і міжнародного взаєморозуміння для забезпечення світу, добробуту, поваги і дотримання прав людини незалежно від раси, підлоги, мови і релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються в області туризму.

ВОТ прийняла ряд декларацій в області міжнародного туризму, серед яких:

- Манильска декларація про туризм в світі (1980);

- Документ  Акапулько (1982);

- Хартія  по туризму і Кодекс поведінки  туриста (Софія, 1985);           

- Гаагська декларація по туризму (1989).

До числа  організацій ООН, що займаються питаннями розвитку міжнародного туризму епізодично, відносяться Конференція ООН по туризму і подорожам, економічна і соціальна Рада (ЭКОСОР). Організація Об'єднаних Націй з питань утворення, науки і культур (ЮНЕСКО), Міжнародної організації труда (МОТ), Міжнародної асоціації транспортної авіації (МАТА).

Закон України "Про туризм" дає наступне визначення: "Тур – туристична подорож (поїздка) за визначеним маршрутом у конкретні  терміни, забезпечена комплексом туристичних  послуг (бронювання, розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо)".

Складовими  туру є туристичний пакет та комплекс послуг на маршруті, які клієнт просить  включити в обов'язкову програму і  сплачує за них заздалегідь.

Розрізняють два основних види туру:

– пекидж-тур  – комплексна туристична послуга, яка  містить в собі розміщення, харчування, екскурсійне обслуговування, транспортні, побутові, спортивно-оздоровчі та інші послуги;

– інклюзив-тур  – окремі туристичні послуги: харчування, розміщення, транспорт, екскурсійне  обслуговування (на вибір) [21, с. 125].

1.2 Види міжнародного  туризму

Міжнародний туризм – це туризм в іншу країну, тобто іноземний туризм. Він поділяється на виїзний і в'їзний. Виїзний туризм – це подорож осіб, що постійно проживають в Україні, в іншу країну. В'їзний туризм – це подорож в межах України осіб, що не проживають постійно в Україні [12, с. 132].

За економічними ознаками; а саме, в залежності від  впливу туризму на бюджет країни і  її регіонів, туризм можна поділити на такі форми як активний і пасивний.

Приїзд  іноземних туристів в країну, в  який-небудь регіон країни являється  активним туризмом. Він служить фактором ввозу грошей (валюти) в дану країну чи регіон (див. Додаток А).

Виїзд громадян даної країни чи регіону в інші держави являється пасивним туризмом. Він пов'язаний з вивозом грошей (валюти) з даної країни чи регіону (див. Додаток Б).

Розвиток  міжнародного туризму приводить  до розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів. Таким  чином міжнародний туризм потрібно розглядати разом з економічними відносинами окремих країн.

В даний  час туризм класифікується:

• по цілям: маршрутно-пізнавальний; спортивно-оздоровчий; самодіяльний, у тому числі з активними способами пересування; діловий і конгрес-туризм; курортний, лікувальний; гірськолижний; фестивальний; мисливський; екологічний; шоп-туризм; релігійний; навчальний і ін.;
• по ступеню мобільності: пересувний; стаціонарний; змішаний;
• за формою участі: індивідуальний; груповий; сімейний;
• за віком: зрілий; молодіжний; дитячий; змішаний; по тривалості: одноденний; багатоденний; транзитний;
• по використанню транспортних засобів: автомобільний; залізничний; авіаційний; водяний; велосипедний; кінний; комбінований;
• по сезонності: активний туристський сезон, міжсезон (напівсезон), не сезон;
• по географії: міжконтинентальний; міжнародний (міжрегіональний); регіональний; місцевий; прикордонний;
• по способу пересування: пішохідний; з використанням традиційних транспортних засобів; з використанням екзотичних видів транспорту (канатна дорога, фунікулер, дирижабль, повітряна куля, дельтаплан).

Можна виділити наступні види туризму:

Екскурсійний туризм – подорож у пізнавальних цілях. Це одна з найбільш розповсюджених форм туризму.

Рекреаційний туризм – подорож для відпочинку і лікування. Цей вид туризму є дуже розповсюдженим в усьому світі. У деяких країнах він виділяється в самостійну галузь економіки і функціонує паралельно з іншими видами туризму.

Діловий туризм – поїздки, пов'язані з виконанням професійних обов'язків. У зв'язку з загальною інтеграцією і встановленням ділових контактів діловий туризм щорічно здобуває усе більше значення. Поїздки відбуваються з метою відвідування об'єктів, що належать фірмі або представляють для неї особливий інтерес; для проведення переговорів, для пошуку додаткових каналів постачання чи збуту і т.д. Звертання до туристичних фірм у всіх подібних випадках дозволяє організувати поїздку з найменшими витратами, заощаджуючи час. Крім того, до сфери ділового туризму відноситься організація різних конференцій, семінарів, симпозіумів і т.д. У таких випадках великого значення набувають спорудження при готельних комплексах спеціальних залів, установка устаткування для зв'язку.