Звіт з технологічної практики в ПАТ "Вінниччина-Авто"

Зміст

 
1 Загальна характеристика підприємства 2 
 
2 Описання технології виконання робіт у виробничих зонах та дільницях 3 
 
2.1 Зона ЩО 3 
 
2.1.1 Призначення зони та загальна технологія проведення робіт 3 
 
2.1.2 Перелік технологічного обладнання , що використовується в зоні 4 
 
2.2 Зона ПР 5 
 
2.2.1 Призначення зони та загальна технологія проведення робіт 5 
 
2.2.2 Перелік технологічного обладнання , що використовується в зоні 6 
 
2.3 Зона діагностики 7 
 
2.3.1 Призначення зони та загальна технологія проведення робіт 7 
 
2.3.2 Перелік технологічного обладнання , що використовується в зоні 8 
 
2.4 Зона ТО 9 
 
2.4.1 Призначення зони та загальна технологія проведення робіт 9 
 
2.4.2 Перелік технологічного обладнання , що використовується в зоні 10 
 
2.5 Зона сервісного обслуговування 11 
 
2.5.1 Призначення зони та загальна технологія проведення робіт 11 
 
2.6 Зона передпродажної підготовки 12 
 
2.6.1 Призначення зони та загальна технологія проведення робіт 12 
 
2.6.2 Перелік технологічного обладнання , що використовується в зоні 12 
 
2.7. Зона приймання та видачі автомобілів 13 
 
2.7.1 Призначення зони та загальна технологія проведення робіт 13 
 
2.8. Виробничі та ремонтні дільниці, цехи 14 
 
2.8.1. Призначення зони (дільниці) та загальна технологія проведення робіт. 14 
 
2.8.2. Перелік технологічного обладнання, що використовується в зоні (дільниці) 15 
 
Технологічна карта №1 16 
 
Технологічна карта №2 18 
 
Література 19

1 Загальна характеристика  підприємства

 
ПАТ "Вінниччина-Авто" яке знаходиться  на вулиці Ватутіна 172, у 21 лютого 1975 році Наказом Міністерства автомобільного транспорту і шосейних доріг УРСР від 4 лютого 1975 року було створено Вінницьке  обласне виробниче об’єднання «Вінницяавтотехобслуговування».  
 
Основні напрямки діяльності "Вінниччини-Авто" - це реалізація автомобілів, оригінальних запчастин, надання автосервісних послуг, а також деякі інші види супроводжуючих послуг. 
 
Підприємство прикладає чимало зусиль задля підтримки вітчизняних товаровиробників. 
 
В даний час товариство може запропонувати повний модельний ряд автомобілів Запоріжського автомобілебудівного заводу. 
 
"Вінниччина-Авто" це публічне акціонерне товариство яке входить у склад холдингової компанії - корпорації "УкрАвто" . 
 
На сьогоднішній день до складу товариства "Вінниччина-Авто" входять філіали – “Прогрес-Авто” в м.Вінниця,  «Могилів-Подільський-Авто», «Жмеринка-Авто», «Хмільник-Авто», «Тульчин-Авто». 
 
На підприємстві працюють такі виробничі зони та дільниці: 
 
Антикорозійна дільниця; арматурно-кузовна дільниця; дільниця доустаткування обладнання , малярна дільниця, агрегатна дільниця, зона ТО і ПР, зона діагностики. 

2 Описання технології  виконання робіт у виробничих  зонах та дільницях

2.1 Зона ЩО

2.1.1 Призначення  зони та загальна технологія  проведення робіт

 
На автомобільному транспорті впроваджено  планово‐попереджувальну систему технічного обслуговування і ремонту автомобілів, яка дає змогу контролювати їхній технічний стан. Принципові основи системи визначено в «Положенні про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту». Відповідно до Статуту автомобільного транспорту Положення обов’язкове для всіх організацій і підприємств автомобільної і суміжних галузей промисловості. Це положення визначає порядок проведення технічного обслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів. 
 
Мета технічного обслуговування і ремонту — підтримування дорожніх транспортних засобів у технічно справному стані та належному зовнішньому вигляді, забезпечення надійності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки. 
 
Щоденне технічне обслуговування (ЩО) охоплює контроль, спрямований на гарантування безпеки руху, а також роботи для підтримування належного зовнішнього вигляду, заправляння паливом, мастилом i охолодною рiдиною, а для деяких видів pyxoмoгo складу caнiтapнe оброблення кузова, яке виконують на автотранспортному пiдприємствi пiсля роботи рухомoгo складу на лiнiї. Технiчний стан aвтомобiлiв контролюють у пiдготовчо заключний час перед виїздом на лiнiю, а також у разi змiни водiiв на лiнii.  
 
Підтримання належного зовнішнього вигляду здійснюється під час виконання прибирально-мийних робіт. 
 
Прибиральні роботи передбачають: прибирання кабіни, вантажної платформи, кузова автомобіля, салону автобуса з миттям і протиранням його внутрішніх частин (стекол, стінок, стелі, поручнів, сидінь). Прибиральні роботи складаються із трьох-чотирьох однорідних операцій, які виконуються у різних місцях, із середини та зовні автомобіля 

2.1.2 Перелік технологічного  обладнання , що використовується  в зоні

 
Операції у невеликих підприємствах  виконуються, як правило, вручну або  за допомогою простих пристосувань та засобів (відра, щітки, ганчір'я тощо). На великих підприємствах їх розподіляють між виконавцями і механізують.  
 
Для прибирання салону легкових автомобілів застосовують промислові пилососи типу"Торнадо" та інші потужністю 0,5-1,5 кВт, а для прибирання салонів автобусів, платформ вантажних автомобілів і спеціальних фургонів - потужністю 5-7 кВт. Пилососи для прибирання салонів легкових автомобілів та автобусів (рис. 3.5), працюють у режимі як сухого так і вологого прибирання. Оснащують їх додатковими пристроями ЕСО (фільтросистеми, які покращують утилізацію відходів) та однією або двома турбінами з великим моторесурсом. Пилососи можуть бути стаціонарними або пересувними. Т 
 
Технологічний процес миття автомобіля обмежується однією-двома операціями, які виконуються в заданій послідовності із застосуванням однотипних прийомів. Широко застосовують ручне, механізоване та комбіноване миття автомобілів. Технологічний процес зовнішнього миття автомобіля включає наступні основні операції: попереднє миття (замочування) поверхні кузова; обробка зовнішніх поверхонь кузова щітками (ротаційними) із застосуванням мийних розчинів, а потім чистої води, з метою змивання його; сушіння вимитих поверхонь кузова з використанням потоків холодного або гарячого повітря.  
 
 

2.2 Зона ПР

2.2.1 Призначення  зони та загальна технологія  проведення робіт

 
Поточний ремонт (ПР), спрямований  на усунення відмов і несправностей, що виникають під час експлуатації автомобіля, здійснюється в ремонтних  майстернях і передбачає часткове розбирання автомобіля, заміну окремих несправних агрегатів, вузлів та деталей новими або відремонтованими, складання  й випробування. 
 
Під час поточного ремонту агрегатів автомобіля несправності усувають заміною або ремонтом окремих вузлів і деталей, крім базових. До базових деталей належать: блок циліндрів двигуна; картери коробки передач, заднього моста, рульового механізму; балка переднього моста; металевий каркас кузова чи кабіни; • поздовжні балки (лонжерони) рами. 
 
Своєчасне проведення поточного ремонту дає змогу уникнути капітального ремонту й збільшити міжремонтний пробіг автомобіля (термін служби агрегату). Поточний ремонт має забезпечити безвідмовну роботу автомобіля до ТО-2. 
 
Для скорочення часу перебування автомобіля в поточному ремонті його слід проводити агрегатним методом, за яким несправні агрегати або такі, що потребують капітального ремонту, замінюються справними, взятими з оборотного фонду.  
 
Сутність агрегатного методу полягає в тому, що з автомобіля знімають несправні агрегати,, а замість них ставлять відремонтовані або нові, взяті з оборотного фонду. Зняті з автомобіля агрегати, Що потребують капітального ремонту, відправляють на авторемонтні заводи, а агрегати, які потребують поточного ремонту, ремонтують у майстернях АТП. Застосування цього методу дає змогу істотно скоротити час простою автомобіля в ремонті, збільшити коефіцієнт технічної готовності й підвищити ефективність використання автомобіля 
 
Ремонт виконують на універсальних або спеціалізованих постах. 
 
На універсальних постах здійснюються всі роботи з ремонту одного чи кількох агрегатів, вузлів і систем автомобіля. 
 
Доцільно спеціалізувати виробничі дільниці на виконанні робіт з ремонту двигуна, коробок передач, електрообладнання, кузовів тощо. Вузька спеціалізація ремонтних постів дає змогу застосовувати найпродуктивніші методи ремонту, типові технологічні процеси, засоби механізації, поліпшувати якість і знижувати собівартість ремонту автомобіля. 

2.2.2 Перелік технологічного  обладнання , що використовується  в зоні

 
Для підвищення продуктивності праці  при ПР автомобілів — одночасного  виконання робіт зверху (двигун, електрообладнання), знизу (трансмісія, підвіска) та збоку (колеса, гальмові механізми) — використовують підйомно-оглядове, транспортувальне обладнання й споруди. 
 
Підйомники піднімають автомобіль над підлогою на потрібну висоту для зручності виконання робіт. За типом механізму підйомники поділяють на електромеханічні та гідравлічні. 
 
3 метою підвищення рівня механізації виконання розбирально-складальних робіт використовують різноманітні гайкокрути, пристрої, транспортне обладнання (наприклад, спеціальні візки для зняття та транспортування агрегатів, коліс), набори ключів та стенди для закріплення агрегатів, преси, знімачі, слюсарні інструменти, металеві щітки, скребки тощо. 

2.3 Зона діагностики

2.3.1 Призначення  зони та загальна технологія  проведення робіт

 
Діагностування називають технологічний  процес визначення технічного стану  автомобіля без розбирання його i висновок про потрібне обслуговування або  ремонт. Це технологічний елемент  профілактики i ремонту, основний метод  виконання контрольних робіт. Специфічною  властивістю, якою діагностування вiдрiзняється вiд звичайного визначення технічного стану, є передусім можливість оцінити технічний стан автомобіля в цілому й окремих його агрегатів і вузлів (складальних одиниць) без розбирання, виявити несправності, для усунення яких потрібні регулювальні або ремонтні роботи, а також прогнозувати ресурс автомобіля. 
 
Залежно від завдань, які вирішуються, розрізняють два види діагностування: перше (Д-1), друге (Д-2). Під час Д-1, що, як правило, виконується перед ТО-1 і в процесі його, визначають технічний стан агрегатів та вузлів, які забезпечують безпеку руху й придатність автомобіля до експлуатації. 
 
Під час Д-2, що здебільшого здійснюється перед ТО-2, оцінюють технічний стан агрегатів, вузлів і систем автомобіля, уточнюють обсяги робіт з ТО-2 та визначають, чи потрібен ремонт. 
 

2.3.2 Перелік технологічного  обладнання , що використовується  в зоні

 
Засоби діагностування бувають: зовнішні; вбудовані. 
 
Зовнішні засоби діагностування не входять до конструкції автомобіля. До них належать: • стенди; • переносні прилади; • пересувні станції, укомплектовані потрібними вимірювальними пристроями. 
 
Вбудовані засоби діагностування є складовою частиною автомобіля. Це датчики та прилади на панелі приладів, їх використовують для неперервного або досить частого визначення параметрів технічного стану автомобіля. Вбудовані засоби діагностування дають змогу водієві постійно контролювати стан гальмової системи, витрату палива, токсичність відпрацьованих газів, а також вибрати найекономічніші й безпечні режими роботи автомобіля або своєчасно припинити рух у разі аварійної ситуації. 

2.4 Зона ТО

2.4.1 Призначення  зони та загальна технологія  проведення робіт

 
Технічне обслуговування це комплекс операцій щодо підтримання робото здатності  або справності транспортного засобу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування; Технічне обслуговування охоплюють контрольно ‐ діагностичні, кріпильні, регулювальні, мастильні та інші роботи, спрямовані на виявлення несправностей та запобігання їм, зниження інтенсивності погіршання параметрів технічного стану рухомого складу, економію палива та інших експлуатаційних матеріалів, зменшення негативного впливу автомобілів на навколишнє середовище. 
 
Перше технічне обслуговування (ТО‐1) рекомендується здійснювати з періодичністю 4000-5000 км.  
 
Друге технічне обслуговування (ТО ‐ 2) рекомендується здійснювати з періодичністю відповідно 16000-20000 км і проводити разом з черговим ТО‐1. Перше (ТО-1) та друге (ТО-2) технічні обслуговування передбачають такі роботи: • контрольно-діагностичні, • кріпильні, • регулювальні, • мастильні, • інші, спрямовані на запобігання та виявлення несправностей автомобіля, зниження інтенсивності спрацьовування його деталей, економію палива, мастильних матеріалів, зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферу, забезпечення безвідмовної роботи автомобіля в межах установлених пробігів. Періодичність ТО-1 і ТО-2 визначається пробігом автомобіля, що встановлюється залежно від умов його експлуатації. В період обкатування нового автомобіля встановлюють менший пробіг між ТО-1 та ТО-2. 
 
Планово-запобіжна система технічного обслуговування й ремонту дає змогу своєчасно усунути причини появи різних несправностей, зменшити витрату запасних деталей та обсяг ремонтних робіт, застосувати прогресивні методи ремонту й відновлення деталей, скоротити час простою автомобілів, пов'язаного з ремонтом, а отже, підвищити коефіцієнт технічної готовності. 

2.4.2 Перелік технологічного  обладнання , що використовується  в зоні

 
Кріпильні роботи входять в обсяг  ТО-1 та ТО-2 і становлять приблизно, 30-45 % від їх повних обсягів. їх виконують  по агрегатах АТЗ - кабіні, платформі, колесах, трансмісії,двигуну, в тому числі, перевірка кріплення і  стану систем мащення та охолодження,агрегатів  трансмісії, кермового керування, гальм, підвіски, амортизаторів. 
 
Основним комплектом інструментів, який застосовується під час виконання кріпильних робіт є спеціальні інструментальні візки з наборами різних гайкових ключів – від накидних до спеціальних (динамометричних, граничних). У комплект також входять головки торцеві, головки для гайкокругів, викрутки для гвинтів під різні шліци, плоскогубці комбіновані та спеціальні, металорізальні інструменти тощо.  
 
Серед ручних інструментів для кріпильних робіт застосовують пневматичні, електричні або гідравлічні гайкокрути ударного і стандартного типу. Сучасні пневмоінструменти оснащені легкими алюмінієвими корпусами, потужними пневмомоторами, ступінчастими регуляторами потужності, реверсивними механізмами 

2.5 Зона сервісного  обслуговування

2.5.1 Призначення зони та загальна технологія проведення робіт

 
Роботи з технічного обслуговування ДТЗ в період гарантійного терміну  експлуатації або його гарантійного ремонту здійснюються з оформленням  акта передання-прийняття ДТЗ та наряду-замовлення згідно з Правилами  надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів. Гарантійний ремонт - комплекс операцій із відновлення справності і робото здатності ДТЗ або  його складових частин, які спричинені недоліками, протягом гарантійного терміну  експлуатації ДТЗ. У цьому випадку  використовуються виключно ті матеріали  та запасні частини, що рекомендовані  виробником. Гарантійні зобов'язання і  гарантійний термін експлуатації ДТЗ  встановлюються виробником або продавцем.  
 
Гарантійне обслуговування надається тільки за наявності Сервісної книжки, з відповідними відмітками, що підтверджують своєчасне виконання операцій по технічному обслуговуванню, діагностиці та ремонту автомобіля в обсягах та кількості, рекомендованих дистриб'ютором. Сервісна книжка поставляється разом з автомобілем.  
 
На підставі огляду автомобіля представниками дилера складається рекламаційний акт з висновком про наявність чи відсутність гарантійного випадку, який обов'язково підписується власником. Якщо власник і дилер не дійшли згоди щодо причин виникнення недоліків автомобіля, власник має право вимагати направлення авто на експертизу до випробувальних центрів та лабораторій, що акредитовані згідно із законодавством України. Експертиза проводиться за рахунок дилера або виробника.  
 
За результатами огляду автомобіля дилер оформлює наряд‐замовлення на виконання робіт, необхідних для усунення виявлених недоліків. Після виконання робіт із гарантійного ремонту дилер робить відмітку в Сервісній книжці про проведення гарантійного ремонту.