Шпаргалка по дисциплине "Галузеві соціології"

 

45.Специфіка вибору методу  дослідження проблем галузевих  соціологій.

 

46.Сутність соціології  фізичної культури та спорту.

 

 

47.Фізична культура як  соціальний феномен.

Фізичне виховання - це вид виховання, специфічним змістом якого є навчання рухам, виховання фізичних якостей, оволодіння спеціальними фізкультурними знаннями і формування усвідомленої потреби в фізкультурних заняттях.

Система фізичного виховання - це історично обумовлений тип соціальної практики фізичного виховання, що включає світоглядні, науково-методичні, програмно-нормативні та організаційні основи, що забезпечують фізичну досконалість людей.

Фізична підготовка в широкому сенсі трактується як процес виховання фізичних якостей та оволодіння базовими (життєво важливими) рухами. Фізична підготовка у вузькому сенсі (в теорії та практиці спорту) трактується лише як процес виховання фізичних якостей.

Фізичний розвиток розуміється як процес і результат зміни біологічних норм і функцій організму людини, досягнутий під впливом спадковості, навколишнього середовища та рівня рухової активності.

Фізична досконалість - це історично обумовлений ідеал фізичного розвитку і фізичної підготовленості людини, оптимально відповідає вимогам життя.

Термін "фізична культура" є центральним поняттям усього фізкультурної освіти. Термін зустрічається не тільки в професійній сфері, але і в звичайному житті.

Фізична культура - це вид культури, змістом якої є оптимальна рухова діяльність, побудована на основі матеріальних і духовних цінностей, спеціально створених у суспільстві для фізичного вдосконалення чоловік.

Великий спорт зазвичай вважають сферою, стан якої найбільш точно відображає успіхи соціуму в справі вдосконалення фізичної культури. Розглядаючи феномен фізичної культури, слід перш за все брати до уваги, що перед нами один з варіантів культури як такої, тобто багатопланового цілісного феномена (моральної, інтелектуальної, естетичної та ін видів культур), що має справу з людською тілесністю.

 

48.Особливості становлення  професійного спорту в Україні.

Становлення професійного спорту в Україні опирається на світовий досвід, в першу чергу США і країн Європи, про що свідчить порівняльний аналіз американської, європейської і української моделей професійного спорту.

Спортивне керівництво дотримувалось формальних правил стосовно статусу аматорства, а представники країни в міжнародних організаціях проводили активну наступальну політику. Положення СРСР в світовому спорті було достатньо міцним, щоб зуміти відкинути звинувачення або висунути контрзвинувачення в різного роду порушеннях своїм опонентам. Відсутність офіційного статусу робила спортсменів, не дивлячись на, шану і славу, багато в чому безправними. Державна політика відносно професійного спорту не дозволяла у той час створити законодавчу базу професійного спорту. І тільки кінці 80-х pp. XX ст. в СРСР були закладені передумови для формування правових основ професійного спорту. Стимулом для початку цього процесу стало рішення МОК (1986 р.) про допуск на Олімпійські ігри професіоналів. 
Суспільно-політичні реформи, що почалися через деякий час, дали нові імпульси для становлення і розвитку професійного спорту. З 1991 р. починається процес утворення професійних спортивних об'єднань. Модифікувалися функціональна орієнтація, організаційні, економічні, правові, педагогічні основи професійного спорту. Економічна самостійність його суб'єктів привела до створення юридично самостійних федерацій, зміни статусу клубів. Таким чином професійний спорт, що встав на економічні рейки розвитку, починає перетворюватися на товар.

 

49.Маргіналізація колишніх  спортсменів.

У соціології маргіналізація це процес соціального падіння або знаходження у невисокому і заздалегідь програшному соціальному статусі.

Професійний спорт є джерелом молодих та енергійних людей, не затребуваних у суспільстві, а також привабливою сферою для вкладення коштів

Що ж саме штовхало та продовжує штовхати спортсменів до участі в організованій злочинній діяльності? Для відповіді на це запитання необхідно поділити представників категорії, що вивчається, на три великі групи:

1. спортсмени, що досягли певних професійних успіхів у спорті вищих досягнень;
2. спортсмени, що не досягли професійних успіхів у спорті вищих досягнень;
3. представники базового спорту.

Представників двох перших груп об’єднує те, що спорт є їх основним заняттям.

професійні заняття спортом вимагають витрати великої кількості часу на тренування, поїздки на збори, змагання, що суттєво відволікає дитину від навчання у школі. Таким чином, соціалізація особи відбувається вже не тільки й не стільки в загальноосвітній школі, але й серед спортивної спільноти у спеціальних дитячо-юнацьких спортивних школах або спеціалізованих дитячо-юнацьких школах олімпійського резерву. Третьою із зазначених груп є представники базового спорту

До них можна віднести як тих осіб, що починали тренуватися з метою переходу до спорту вищих досягнень, але з різних причин не досягли цього, так і тих осіб, що завжди займалися спортом для себе

Вбачається, що саме ця категорія осіб є більш масовою в структурі організованої злочинності

 

50.Вплив фізичного виховання  на здоров’я нації.

Регулярне вправляння різних груп м(язів, суглобів і зв(язок посилено розвиває їхні функції та координацію. Фізичне навантаження тренує органи і системи організму (серцево-судинну, дихальну), забезпечує нормальну діяльність рухового апарату, процеси обміну речовин. Щоденне виконання певної кількості різноманітних вправ, прагнення розвити їх правильно і в заздалегідь наміченому обсязі без будь-яких послаблень формує звичку, а потім і потребує твердо додержуватись правил поведінки. Завдяки цьому зростає дисциплінованість людини, зміцнюється її воля.

Фізичне виховання розвиває, удосконалює і виправляє (коригує) організм. Воно дає змогу усунути дефекти постави – викривлення хребта, сутулість; за допомогою фізичних вправ можна виправити такі недоліки фігури, як замалі груди, вузькі плечі, слаборозвинуті м(язи.

Найбільш поширеним виявом застосування фізичних вправ є ранкова зарядка. Зарядка є важливим фактором збереження і зміцнення здоров¢я. Вона сприяє швидкому переходу організму від стану сну до бадьорості, бо тонізує ЦНС, активізує роботу всіх органів, насамперед серцево-судинної системи. Зарядка має також і виховне значення. Оскільки регулярне її виконання вимагає певного вольового зусилля, особливо спочатку. Завдяки зарядці людина звикає точно розраховувати час, що також дуже корисно.

Робити зарядку слід щодня через 10-15 хвилин після вставання в добре провітреному приміщенні. Тривалість зарядки звичайна не перевищує 10-12 хвилин, а починають її з легких вправ (для розминки), ходіння, потім поступово збільшують навантаження стежачи за рівномірністю вдиху і видиху. Після зарядки не повинно бути однак утоми й значного підвищення пульсу.

Отже, фізичне виховання, але обережне і без великих навантажень, має на організм людини тільки позитивний вплив.

 

51.Сутність військової  соціології.

Военная социология (социология военного дела) — это отрасль социологии, занимающаяся изучением вооружённых сил (ВС) как социального института и военных действий (войны) как социального явления. Военная социология рассматривает достаточно широкий круг проблем: социальный состав вооружённых сил, ценности, мотивация и мировоззрение военнослужащих и гражданского персонала ВС, взаимоотношения вооружённых сил (военной организации) и других социальных институтов, структуру и управление воинским коллективом, влияние военных (боевых) действий на общество и отдельные социальные группы, социальная реабилитация и адаптация ветеранов вооружённых сил, участников боевых действий (войн) и т. д..

Военная социология как самостоятельная отрасль научного знания появилась на рубеже XIX и XX веков. За свою историю отечественная военная социология переживала как периоды подъема и бурного развития, так и политических гонений и институционального запрета. На сегодняшний день военная социология прочно утвердилась в статусе отраслевой социологической дисциплины.

 

52.Стан роботи з допризовниками  в Україні.

Допризовна підготовка включається до Державного стандарту повної середньої освіти професійно-технічних і загальноосвітніх навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів у разі, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень здобувається на основі базової середньої освіти та проводиться за програмами, погодженими з Міністерством оборони України.

Підготовка призовників з військово-технічних спеціальностей:

1. Підготовка з військово-технічних спеціальностей проводиться таким чином:

призовників - учнів професійно-технічних навчальних закладів, які навчаються в них за професіями, спорідненими з військово-обліковими спеціальностями, - безпосередньо в цих закладах;

призовників, які працюють, і тих, хто тимчасово не працює, а також учнів професійно-технічних навчальних закладів, які навчаються в них за професіями, не спорідненими з військово-обліковими спеціальностями, - у професійно-технічних навчальних закладах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України.

2. До навчання залучаються призовники, які досягли 17-річного віку, придатні  за станом здоров'я до військової  служби та підлягають призову  на строкову військову службу після закінчення навчання.

3. Кількість призовників, які підлягають  підготовці з військово-технічних  спеціальностей, та перелік цих  спеціальностей визначаються Міністерством  оборони України разом з іншими  заінтересованими центральними  органами виконавчої влади і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

 

53.Особливості становлення  професійної армії в україні.

У 2014 році українська армія повністю перейде на контрактну основу, тобто стане професійною. Певний досвід у зв'язку з цим накопичено не лише у країн "далекого зарубіжжя", а й у наших найближчих сусідів.

Первинне завдання Збройних сил - захист цілісності держави і готовність до відбиття зовнішньої агресії, якщо така виникне. До цих завдань слід додати охорону повітряного простору країни, а також підготовку і участь у миротворчих місіях. Не менш важлива для наших військовослужбовців участь у допоміжних операціях по боротьбі з тероризмом, готовність допомогти цивільному населенню у надзвичайних ситуаціях.

Реформування Збройних сил у країні відбувається на тлі важливих політичних і економічних перетворень.

Гострою залишається проблема оновлення озброєнь, оскільки техніка, що дісталася у спадок ще від Радянського Союзу, морально і технічно застаріла. Досі оновлювали її за різними програмами у рамках співробітництва з військовими партнерами. Однак час подумати про шляхи модернізації військово-технічної бази армії і закупівлю нового озброєння для виконання поставлених завдань.

Вдосконалюється робота і з професійної підготовки особового складу. Характерно, що нещодавно нам вдалося отримати акредитацію одного із військових підрозділів для участі у миротворчих операціях під егідою ООН. Усі військовослужбовці із цього контингенту володіють однією із іноземних мов на рівні розуміння розмовної мови і військової термінології. Цей напрям є дуже важливим. Є прагнення того, щоб особовий склад володів англійською мовою, тому більша частина офіцерського складу пройшла навчання у західних військових школах.

Звичайно, темп і ефективність військових реформ прямо залежатимуть від рівня державного фінансування. Невід'ємною складовою реформ стане надання нашим військовослужбовцям гідного соціального пакету.

 

54.Позастатутні відносини  в зброєнних силах України.

Позастатутні взаємовідносини - негативні соціально-психологічні явища. До них відносять будь-які посягання військовослужбовців на гідність та права особистості.

Про наявність в підрозділах позастатутних взаємовідносин найчастіше свідчать такі ознаки:

-напруженість у відносинах між молодими солдатами та військовослужбовцями старших призовів;

-моральний та фізичний тиск, погрози, шантаж;

-глумління та знущання над товаришами по службі, фізичні образи;

-наявність у підрозділі негативних явищ, прізвиськ;

-пасивність у спілкуванні, замкнутість, відокремленість молодих військовослужбовців від інших у вільний час, святкові та вихідні дні;

-вимагання грошей, продуктів харчування, особистих речей, предметів обмундирування;

-несення бойової служби молодими військовослужбовцями на найбільш віддалених постах, виконання ними важливих господарських робіт, прання та чистка чужих предметів одягу;

-слідування у солдатську їдальню в перших шеренгах строю, а повернення в спальне приміщення після прийому їжі - в останніх;

-громадська пасивність, відсутність бажання бути у міському звільненні чи культпоході;

-спроби приховування різних травм, в тому числі і під час медичних оглядів та інше;

-примусове виконання за інших військовослужбовців різноманітних робіт тощо.

Із усієї різноманітності проблем нестатутних взаємовідносин особливо виділяється “дідівщина”. Зводити все до “дідівщини”, звичайно, недостатньо, а боротися лише з нею - безглуздо, бо її нерідко заміняють аналогічні по суті процеси посягань.

Необхідність усунення і профілактики позастатутних взаємовідносин усвідомлюється всім керівним складом внутрішніх військ МВС України. При всій різноманітності точок зору по цьому питанню, є одна спільна, яка об’єднує всі позиції - намагання осмислити і розв’язати проблему позастатутних взаємовідносин.

У внутрішніх військах МВС України діє наступна нормативно-правова база щодо профілактики нестатутних взаємовідносин серед особового складу:

-Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України;

-Статут внутрішньої служби Збройних сил України;