Повсюдно в Україні
було встановлений жорстокий
окупаційний режим. Нацистський
режим спрямовував свої зусилля
на те, щоб перетворити Україну
повністю в аграрну країну. Вважалося,
що міські центри їй не потрібні
і з цією метою різко скорочувалося
надходження у міста продуктів
харчування. В результаті голод
став звичайним явищем у містах
України, різко скоротилося міське
населення. Згорталася система
медичного обслуговування, шкільної
освіти, знищувалась українська
інтелігенція. Таким чином, німецький
окупаційний режим фактично здійснював
політику геноциду щодо українського
народу. В Україні німецькому
фашизмові активно протидіяв
сильний рух опору, різний за
своїм політичним спрямуванням.
Одним з активних чинників
боротьби українського народу
проти німецького окупаційного
режиму була діяльність ОУН-УПА.
У боротьбі з фашизмом важливу
роль відіграли радянські партизанські
загони. У червні 1942 р. було створене
українське партизанське командування
на чолі з Т.Строкачем. Одним
із найважливіших завдань партизанів
в Україні було руйнування
комунікацій німецької армії,
забезпечення радянської присутності
в тилу у німців. Поширеною
тактикою радянських партизанських
загонів в Україні були їх
рейди у віддалені райони.
80. Відновлення
радянської влади в Україні.
Кінець ІІ світової війни.
Після вигнання німецьких
військ за межі Радянського
Союзу бойові дії розгорнулися
на територіях рейху та його
союзників. Збройні сили, які вели
наступ, були добре озброєні, згуртовані,
навчені. У їхньому багатонаціональному
складі різко зросла частка
воїнів-українців. 8 травня 1945 р. Німеччина
підписала акт про беззастережну
капітуляцію. З війною в Європі
було покінчено. 9 травня стало
всенародним святом — святом
Перемоги. Цей історичний день
означав завершення Другої світової
війни. Перемога СРСР і країн
антигітлерівської коаліції над
Німеччиною та її союзниками
була здобута ціною неймовірних
зусиль і величезних жертв.
Вдруге після голодомору 193233 рр.
Україна втратила величезну кількість
свого населення. Разом з тим
не можна не відзначити, що
внаслідок Другої світової війни
весь український народ в основному
опинився в межах однієї держави.
Цей фактор мусив враховувати
радянський режим, це накладало
свій відбиток і на зміст
суспільно-політичного життя в
Україні у післявоєнний період.
81. Післявоєнна
економіка України в умовах
посилення тоталітарно-бюрократичної
системи. Голод 1946-1947 рр.
Першочерговим завданням
радянської влади в Україні
була відбудова зруйнованого
народного господарства. Перший
післявоєнний пятирічний план 1946-1950
рр. передбачав для цієї мети 20,7%
загальносоюзних капіталовкладень.
У ході відбудови економіки
було пущено в дію 2000 промислових
підприємств, Дніпрогес, та ін.
До 1950 р. промислове виробництво
в Україні перевищило рівень 1940
р. на 15%. Однак це не привело
до суттєвого підвищення життєвого
рівня народу, оскільки тоталітарний
режим традиційно нехтував випуском
товарів широкого вжитку. Незважаючи
на тяжкі жертви й випробування,
робітники мусили будь-що підвищувати
продуктивність праці. Усі вади
радянської економічної системи
знову виявились у сільському
господарстві. У 1946 р. було вжито
всіх заходів до вилучення
у селян землі та реманенту,
які їм вдалося взяти у користування
під час війни. Взимку 194647 рр. в
Україні був голод, від якого
страждало насамперед селянське
населення. Отже, третій голод
в Україні був спричинений,
насамперед сталінським керівництвом,
яке нехтувало долею мільйонів
українців заради імперських
інтересів.
82.
83. Хрущовська
відлига в Україні 1953-1964.
Після смерті Сталіна до
влади в партії і державі стала
група найближчих його соратників.
Так зване колективне керівництво
очолив М. Хрущов. Саме з його діяльністю
повязані перші спроби демократизації
суспільства, що дістали назву хрущовської
відлиги. Осуд зовнішніх форм тоталітаризму
культу особи Сталіна і найбільш
вражаючих випадків зловживання
владою масових репресій сколихнув
суспільство і поклав початок
тривалого процесу розладу радянської
політичної системи. Заслугою М. Хрущова
як політичного діяча була відмова
від використання терористичних методів
у політиці. Короткий період ревізії сталінської
політики 1956- 1959 був використаний в Україні
для висунення культурно-національних
вимог. Порушувалося питання чистоти української
мови. За певного тиску культурних діячів
і громадської думки вдалося досягти деякого
поліпшення становища в мовній сфері.
Висувалися вимоги щодо реабілітації
діячів культури. Боротьба з тоталітарним
режимом почалася і в політичній сфері.
84.
85.
86. Радянизація
Західної України у 1939 — на
поч. 50-х рр.
Складові радянізації:
Націоналізація приватної власності
, Колективізація, Індустріалізація, Ліквідація
УГКЦ, Культурна революція, Боротьба
з ОУН-УПА, Репресії і депортація
не згодних з існуючим режимом.
Особливості: Одночасність процесів
відбудови, індустріалізації, колективізації
і культурної революції та
їх форсовані темпи; Слабкість
економічного потенціалу регіону
лише 4 % населення було зайнято
в промисловості; Майже повна
відсутність місцевих спеціалістів
інженерно-управлінської ланки;
Неоднозначне сприйняття населенням
соціальних перетворень, пасивний
і активний збройний опір радянізації;
Розвиток регіону був визначений
як пріоритетний. Установлювалися
спеціальні посади заступника
голови уряду УРСР, заступників
міністрів. У ЦК КПУ було
створено спеціальний відділ
у справах західних областей.
87. Перебудовчі
процеси в Україні у другій
половині 80-х рр. Криза радянської
системи.
Програма перебудови
передбачала зміну організаційних
структур, форм і стилю діяльності
органів управління. Важливою ланкою
цієї роботи в Україні мала
стати реалізація генеральної
схеми управління народним господарством
республіки. Ця схема мала забезпечити
організаційні основи для переходу
від командно-адміністративних до
економічних методів управління,
створити умови для втілення
в життя Закону СРСР про
державне підприємство обєднання.
Важливою особливістю економічних
перетворень у республіці стало
здійснення заходів щодо структурної
перебудови народного господарства.
Для України це мало велике
значення, адже структура її економіки
була зорієнтована переважно
на виробництво засобів виробництва,
добування сировини і палива.
Труднощі в розвитку народного
господарства України полягали
ще й у тому, що плани складалися
в Москві. Україна була позбавлена
майже всіх прав. Навіть після
прийняття Україною Декларації
про державний суверенітет центральні
відомства не збиралися відмовлятися
від своїх командних позицій.
Тому Верховна Рада України
в червні 1991 р. ухвалила рішення
встановити свою юрисдикцію над
усіма підприємствами республіки.
Прийняти таке рішення зобовязували
Декларація про державний суверенітет
України, Закон про економічну
самостійність республіки. З початком
перебудови уся влада на місцях залишалася
в руках давно існуючих структур. В Україні
їх очолював перший секретар ЦК КП України
В. Щербицький. Однак в Україні спроби
реформ зустрічали опір партійної номенклатури
різних рангів, яку очолював В.Щербицький.
Суттєвим фактором гальмування перебудовчих
процесів в Україні було і побоювання
Москви, що демократизація викличе тут
до життя національне піднесення, якого
завжди боялась імперія.
88. Україна на
шляху до створення суверенної
держави. Розпад СРСР. Проголошення
незалежної України.
16 липня 1990 р. Верховна
Рада приймає Декларацію про
державний суверенітет України,
яка стала основою для творення
незалежної української держави.
Активізація боротьби проти тоталітарної
системи в Україні підноситься
на новий щабель. Створюються
й офіційно реєструються українські
політичні партії. Могутньою підтримкою
в боротьбі за суверенітет
України стали робітничі страйки,
студентські голодування, численні
демонстрації у Києві та Львові.
Поглиблення економічного хаосу,
який посилювався протидією партійної
номенклатури реальним економічним
реформам, привело до критичного
стану все суспільне життя.
Консервативні бюрократичні кола
фактично наполягали на поверненні
до старого курсу. 19 серпня 1991 р.
було зроблено спробу державного
перевороту. Було створено т.зв. Державний
комітет надзвичайного стану,
який повинен був взяти під
контроль усе життя в країні
та зберегти колишній порядок.
Однак плани змовників не були
здійснені, а лише посилили
процеси демократизації в СРСР
загалом. Зазнала краху стара
система російського централізму.
24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР
прийняла Акт про незалежність
України. Було припинено діяльність
КПРС, а в Україні заборонено
діяльність Компартії України.
СРСР перестав існувати. 1 грудня
1991 р. відбувся всенародний референдум,
на якому було підтверджено
Акт про незалежність України.
Для українського народу настав
новий період історії — будівництва
повноцінної власної державності.
89. Україна в
умовах незалежності. Пошуки моделі
соціально-економічного і політичного
розвитку.
Після проголошення
Акта про незалежність України
було прийнято цілу низку законів,
якими було закладено підґрунтя
для перетворення України з
колишньої союзної республіки
в незалежну, суверенну державу.
Зокрема, у вересні 1991 р. було
прийнято постанову про підняття
над будинком Верховної Ради
синьо-жовтого національного прапора,
а також здійснено перший крок
у напрямку виходу України
з рубльової зони через введення
купонокарбованців, у жовтні —
набув чинності закон Про громадянство
України, у листопаді — Про
державний кордон. Ця діяльність
була продовжена і в наступному
році, коли у січні 1992 р. президія
Верховної Ради видала указ
Про державний гімн України, яким була
затверджена мелодія національного гімну
Ще не вмерла Україна. Тоді ж синьо-жовтий
прапор набув статусу державного, а тризуб
став малим гербом України. Одним з найважливіших
кроків стало проведення 1 грудня 1991 р.
загальнонаціонального референдуму, під
час якого переважна більшість українського
народу висловилася за незалежність. Вже
з 2 грудня 1991 р. почався процес визнання
суверенної України світовим співтовариством.
90. Прийняття нової
конституції України. Її основні
положення.
Відразу після здобуття
Україною незалежності постало
питання про прийняття Основного
Закону, який закріпив би якісно
нові зміни у державі та
суспільстві. Конституційний процес
проходив з великими труднощами
і тривав пять років. Україна
останньою з республік колишнього
Радянського Союзу прийняла свою
Конституцію. Це сталося 28 червня
1996 р. Конституція включає в
себе 161 статті та 14 розділів. Конституція
України має вищу юридичну
силу. Вона определяєт форму правління,
державний устрій, політичний режим
України як незалежну, суверену,
правову державу. Найвища соціальна
цінність за Конституцією є
людина; Конституція определяєт
права, свободи та обовязки
громадян України. Прийняття Конституції
стала надзвичайно важливою віхою
в розвитку нашого суспільства, яке засвідчило
досконалість факту перетворення України
у демократичну державу.