Шпаргалка по "Истории Украины"

Кризові явища .

• Зниження  приросту промислового виробництва.
• Неефективне використання виробничих фондів.
• Значна собівартість товарів , погіршення якості продукції.
• Технічне відставання від розвинутих країн, низька продуктивність праці.
• Падіння виробництва в сільському господарстві , масовий від’їзд сільського населення в міста
• Відсталі агротехнічні методи ведення сільського господарства; прогресуюче вироблення земель.
• Гострий дефіцит якісних товарів народного споживання , продовольства та послуг.
• Безгосподарність, розбазарювання , розкрадання матеріальних цінностей і грошових коштів.
• Поява і зростання тіньової економіки.
• Недбале ставлення до праці , державної власності, пияцтво на виробництві , масовий випуск бракованої продукції.

Керівництво країни намагалося здолати кризу  в економіці. Але очікуваних наслідків  вжиті заходи не дали. Більш того , незабаром відбулось повернення до адміністративних заходів. Численні керівники різних рівней вперто не бажали   відмовлятися від існуючого  стану речей, демонстрували консерватизм і не бачили нових явищ в технології, науці,  світовому досвіді. Не вдалося  приборкати тіньову економіку, побороти безгосподарність. Не виконувалась Продовольча  програма. Технічно відсталою , енерговитратною, неконкурентоспроможною лишалася промисловість, низькими – дисципліна і якість праці. Кризовим був стан і в інших  сферах життя.

• Погіршення якості навчання і виховання у школах ,ПТУ, вузах. Падає престиж знань, освіченості, культури.
• Прискорюється русифікація.
• Порушується принцип свободи творчості , діячі культури піддаються репресіям зо свої переконання.
• В суспільстві поширюється  аморальність, пияцтво, стрімко знижується рівень культури і освіченості.
• Зріс розрив в рівні життя жителів міста і села , робітників і інтелігенції.
• Замість обіцяного суспільства рівності керівництво країни і партії створило суспільство з яскраво вираженою нерівністю.

49. Назвати причини і сутність  застійних явищ в суспільному  житті в  СРСР ( 70- 80 – ті роки 20 ст.), їхні наслідки для України.

50.Проаналізувати суспільну та  зовнішньо – політичну ситуацію  в СРСР у 70-80 – ті роки 20 ст.

51. Причини , етапи та наслідки  процесів перебудови в СРСР ( 80 – ті роки 20 ст.)

Протягом 1982 – 1985 рр. в СРСР тричі змінилося партійно – державне керівництво. Після смерті Л.Брежнєва в 1982 р. на чолі держави став М. Горбачов. М. Горбачов був представником тієї частини партії і керівництва  країни, яка прагнула до радикального реформування радянської системи шляхом розвитку ринкових відносин, сприйняття демократичних цінностей. Політика реформ , яку проводив М. Горбачов , набула назву «перебудови» 

Наприкінці 80 – х років  після численних спроб поліпшити  стан справ в економіці керівництво  як і в цілому СРСР, так і України , було змушене визнати , економічна ситуація погіршилась; розпочалася  руйнація народного господарства.

Погіршення економічної  ситуації Україні наприкінці 80 –  х років.

• Прискорення науково – технічного прогресу не було здійснене.
• Структурна перебудова промисловості не відбулась.
• Не змогли ефективно запрацювати нові підприємства, створені на засадах інших форм власності: орендні , кооперативні, приватні, змішані. З участю іноземного капіталу.
• З 1988 р.. прискорилась інфляція . З 1990 р. грошове регулювання економіки змінюється натуральним обміном ( бартером).
• Національний доход України скоротився на 1.5 %.

Політику перебудови було розповсюджено на всі  сфери  життя радянського суспільства. Значно вплинула на подальший хід  подій політична реформа, мета якої полягала в демократизації політичної системи, зміцнені влади рад, створенні  правової соціалістичної держави. Політична  реформа була проголошена на 19 партконференції  КПРС в 1988 р.

Характерними явищем 1989 – 1990 рр. була стрімко зростаюча політична  активність суспільства;вона багато в  чому залежала від політики гласності, що здійснювалась КПРС. В 1989 – 1990 рр. створюються десятки нових громадських  об’єднань  . як в СРСР в цілому , так і в союзних республіках. Крім громадських організацій , формуються і політичні партії( початок формування багатопартійності в Україні)

52. висвітлити шлях України до  незалежності ( 1985- 1991).

53. Проаналізувати процес державного  будівництва в незалежній Україні.

54. Розкрити проблеми економічного  розвитку незалежної України.

Важливим напрямком процесу  становлення будь – якої незалежної держави є створення власної  конкурентоспроможної  , здатної забезпечити потреби країни і гідний рівень життя громадян економіки.

Труднощі у створенні  національної економіки ( 1991 – 1994 рр.)

• Згідно з Декларацією про державний суверенітет , економічна політика України набула самостійності. Загальносоюзні багатства підлягали розподілу між республіками колишнього СРСР. Розподіл відбувся несправедливо.
• Головним принципом створення національної економіки України стали соціально орієнтовані ринкові реформи.
• Головні перешкоди на шляху таких реформ : стара партійна та державна номенклатура, криміналізація економіки , некомпетентність керівництва, а також певна неготовність до нових економічних умов всього суспільства, яке звикло до соціалістичних стереотипів.
• Відсутність належного митного контролю сприяло розкраданню країни: з України в величезних масштабах вивозилась цінна сировина.
• Розпочалася  руйнація економічних зв’язків з республіками колишнього СРСР , не виконувались угоди про постачання сировини, устаткування. Внаслідок цього зупинилися підприємства.
• Виникли труднощі з розрахуванням  за отримані з Росії газ та нафту. Розпочалася енергетична криза.
• Стихійно , без контролю держави , розширилась мережа комерційних банків (230) . В банківській сфері розпочались зловживання.
• Національний банк не зміг здолати інфляцію. Фінансова сфера країни опинилася в глибокій кризі.

Внаслідок катастрофічного  стану в економіці набагато впав життєвий рівень значної частини  населення: збільшилося безробіття; хронічними стали невиплати заробітної платні, її рівень абсолютно не відповідав цінам і пожиточному мінімуму; погано фінансувалася система охорони  здоров’я , освіта, вся соціальна  сфера.

55. Охарактеризувати зовнішню політику  незалежної України.

Велике значення для України  мало становлення її на міжнародній  арені як незалежної держави. Тут  також були як прорахунки так і  досягнення.

Становлення суверенної України  на міжнародній арені ( 1991 – 1995 рр.)

• Україна стала рівноправним суб’єктом міжнародних відносин: 150 країн світу  визнали її як незалежну державу, понад 100 країн світу встановили з Україною дипломатичні відросини.
• Україна відбудовує міжнародні відносини з іншими країнами і  міжнародними організаціями виходячи з національних інтересів, виступає за стабільність . мир, співпрацю.
• Пріоритетами зовнішньої політики України стали: участь в загальноєвропейському процесі , співпраця в рамках СНД, Європейського співтовариства, НАТО. Було активізовано роботу в ООН і в інших міжнародних організаціях.
• В 1992 році Україна стала членом Європейського банку реконструкції та розвитку, Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, в 1995 – Ради Європи.
• Складними і суперечливими ( до 1997 р. ) залишалися відносини з Росією через невирішеність проблем розподілу Чорноморського флоту між Україною і Росією, статусу міста Севастополя.
• Україна не змогла встановити широку співпрацю з Європейським союзом внаслідок слабкого розвитку ринкових структур в нашій країні. В 1992 р . Президент Л. Кравчук і голова Комісії Європейських Співтовариств. Жак Делор сформулювали умови співпраці в галузі енергетики , науки , техніки, сільського господарства.
• Україна заявила про своє прагнення до набуття без’ядерного статусу, втіливши в життя положення трьох документів – Договору про стратегічні наступальні озброєння ( 1991), Лісабонського протоколу до нього ( 1992) , Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Це зміцнило авторитет України на міжнародній арені.

58.Охарактеризувати релігійну –  конфесійну ситуацію в Україні  на сучасному етапі.

Сучасному розвиткові релігії  в Україні притаманні такі ознаки.

• Помітне зростання релігійного чинника в суспільному житті;
• Посилення релігійності населення;
• Швидке збільшення кількості релігійних громад;
• Поліконфесійність , розширення спектра конфесій , напрямів і тлумачень;
• Глибокий розкол у православ’ї  ;
• Політизація релігійної сфери, між церковні конфлікти;
• Територіальна нерівномірність  поширення релігійних організацій ;
• Відродження та активізація діяльності церков національних меншин;
• Поява в релігійному спектрі країни значної кількості нетрадиційних культів.