Кризові явища .
- Зниження
приросту промислового виробництва.
- Неефективне
використання виробничих фондів.
- Значна
собівартість товарів , погіршення якості
продукції.
- Технічне
відставання від розвинутих країн, низька
продуктивність праці.
- Падіння
виробництва в сільському господарстві
, масовий від’їзд сільського населення
в міста
- Відсталі
агротехнічні методи ведення сільського
господарства; прогресуюче вироблення
земель.
- Гострий
дефіцит якісних товарів народного споживання
, продовольства та послуг.
- Безгосподарність,
розбазарювання , розкрадання матеріальних
цінностей і грошових коштів.
- Поява
і зростання тіньової економіки.
- Недбале
ставлення до праці , державної власності,
пияцтво на виробництві , масовий випуск
бракованої продукції.
Керівництво
країни намагалося здолати кризу
в економіці. Але очікуваних наслідків
вжиті заходи не дали. Більш того
, незабаром відбулось повернення
до адміністративних заходів. Численні
керівники різних рівней вперто не
бажали відмовлятися від існуючого
стану речей, демонстрували консерватизм
і не бачили нових явищ в технології,
науці, світовому досвіді. Не вдалося
приборкати тіньову економіку, побороти
безгосподарність. Не виконувалась Продовольча
програма. Технічно відсталою , енерговитратною,
неконкурентоспроможною лишалася промисловість,
низькими – дисципліна і якість
праці. Кризовим був стан і в інших
сферах життя.
- Погіршення
якості навчання і виховання у школах
,ПТУ, вузах. Падає престиж знань, освіченості,
культури.
- Прискорюється
русифікація.
- Порушується
принцип свободи творчості , діячі культури
піддаються репресіям зо свої переконання.
- В
суспільстві поширюється аморальність,
пияцтво, стрімко знижується рівень культури
і освіченості.
-
Зріс розрив в рівні життя жителів міста
і села , робітників і інтелігенції.
- Замість
обіцяного суспільства рівності керівництво
країни і партії створило суспільство
з яскраво вираженою нерівністю.
49. Назвати причини і сутність
застійних явищ в суспільному
житті в СРСР ( 70- 80 – ті роки
20 ст.), їхні наслідки для України.
50.Проаналізувати суспільну та
зовнішньо – політичну ситуацію
в СРСР у 70-80 – ті роки 20 ст.
51. Причини , етапи та наслідки
процесів перебудови в СРСР ( 80
– ті роки 20 ст.)
Протягом 1982 – 1985 рр. в СРСР
тричі змінилося партійно – державне
керівництво. Після смерті Л.Брежнєва
в 1982 р. на чолі держави став М. Горбачов.
М. Горбачов був представником тієї
частини партії і керівництва
країни, яка прагнула до радикального
реформування радянської системи шляхом
розвитку ринкових відносин, сприйняття
демократичних цінностей. Політика
реформ , яку проводив М. Горбачов , набула
назву «перебудови»
Наприкінці 80 – х років
після численних спроб поліпшити
стан справ в економіці керівництво
як і в цілому СРСР, так і України
, було змушене визнати , економічна
ситуація погіршилась; розпочалася
руйнація народного господарства.
Погіршення економічної
ситуації Україні наприкінці 80 –
х років.
- Прискорення
науково – технічного прогресу не було
здійснене.
- Структурна
перебудова промисловості не відбулась.
- Не
змогли ефективно запрацювати нові підприємства,
створені на засадах інших форм власності:
орендні , кооперативні, приватні, змішані.
З участю іноземного капіталу.
- З
1988 р.. прискорилась інфляція . З 1990 р. грошове
регулювання економіки змінюється натуральним
обміном ( бартером).
- Національний
доход України скоротився на 1.5 %.
Політику перебудови
було розповсюджено на всі сфери
життя радянського суспільства.
Значно вплинула на подальший хід
подій політична реформа, мета якої
полягала в демократизації політичної
системи, зміцнені влади рад, створенні
правової соціалістичної держави. Політична
реформа була проголошена на 19 партконференції
КПРС в 1988 р.
Характерними явищем 1989 –
1990 рр. була стрімко зростаюча політична
активність суспільства;вона багато в
чому залежала від політики гласності,
що здійснювалась КПРС. В 1989 – 1990 рр.
створюються десятки нових громадських
об’єднань . як в СРСР в цілому , так
і в союзних республіках. Крім громадських
організацій , формуються і політичні
партії( початок формування багатопартійності
в Україні)
52. висвітлити шлях України до
незалежності ( 1985- 1991).
53. Проаналізувати процес державного
будівництва в незалежній Україні.
54. Розкрити проблеми економічного
розвитку незалежної України.
Важливим напрямком процесу
становлення будь – якої незалежної
держави є створення власної
конкурентоспроможної , здатної забезпечити
потреби країни і гідний рівень життя
громадян економіки.
Труднощі у створенні
національної економіки ( 1991 – 1994 рр.)
- Згідно
з Декларацією про державний суверенітет
, економічна політика України набула
самостійності. Загальносоюзні багатства
підлягали розподілу між республіками
колишнього СРСР. Розподіл відбувся несправедливо.
- Головним
принципом створення національної економіки
України стали соціально орієнтовані
ринкові реформи.
- Головні
перешкоди на шляху таких реформ : стара
партійна та державна номенклатура, криміналізація
економіки , некомпетентність керівництва,
а також певна неготовність до нових економічних
умов всього суспільства, яке звикло до
соціалістичних стереотипів.
- Відсутність
належного митного контролю сприяло розкраданню
країни: з України в величезних масштабах
вивозилась цінна сировина.
- Розпочалася
руйнація економічних зв’язків з республіками
колишнього СРСР , не виконувались угоди
про постачання сировини, устаткування.
Внаслідок цього зупинилися підприємства.
- Виникли
труднощі з розрахуванням за отримані
з Росії газ та нафту. Розпочалася енергетична
криза.
- Стихійно
, без контролю держави , розширилась мережа
комерційних банків (230) . В банківській
сфері розпочались зловживання.
- Національний
банк не зміг здолати інфляцію. Фінансова
сфера країни опинилася в глибокій кризі.
Внаслідок катастрофічного
стану в економіці набагато впав
життєвий рівень значної частини
населення: збільшилося безробіття;
хронічними стали невиплати заробітної
платні, її рівень абсолютно не відповідав
цінам і пожиточному мінімуму;
погано фінансувалася система охорони
здоров’я , освіта, вся соціальна
сфера.
55. Охарактеризувати зовнішню політику
незалежної України.
Велике значення для України
мало становлення її на міжнародній
арені як незалежної держави. Тут
також були як прорахунки так і
досягнення.
Становлення суверенної України
на міжнародній арені ( 1991 – 1995 рр.)
- Україна
стала рівноправним суб’єктом міжнародних
відносин: 150 країн світу визнали її
як незалежну державу, понад 100 країн світу
встановили з Україною дипломатичні відросини.
- Україна
відбудовує міжнародні відносини з іншими
країнами і міжнародними організаціями
виходячи з національних інтересів, виступає
за стабільність . мир, співпрацю.
- Пріоритетами
зовнішньої політики України стали: участь
в загальноєвропейському процесі , співпраця
в рамках СНД, Європейського співтовариства,
НАТО. Було активізовано роботу в ООН і
в інших міжнародних організаціях.
- В
1992 році Україна стала членом Європейського
банку реконструкції та розвитку, Міжнародного
валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції
та розвитку, в 1995 – Ради Європи.
- Складними
і суперечливими ( до 1997 р. ) залишалися
відносини з Росією через невирішеність
проблем розподілу Чорноморського флоту
між Україною і Росією, статусу міста Севастополя.
- Україна
не змогла встановити широку співпрацю
з Європейським союзом внаслідок слабкого
розвитку ринкових структур в нашій країні.
В 1992 р . Президент Л. Кравчук і голова Комісії
Європейських Співтовариств. Жак Делор
сформулювали умови співпраці в галузі
енергетики , науки , техніки, сільського
господарства.
- Україна
заявила про своє прагнення до набуття
без’ядерного статусу, втіливши в життя
положення трьох документів – Договору
про стратегічні наступальні озброєння
( 1991), Лісабонського протоколу до нього
( 1992) , Договору про нерозповсюдження ядерної
зброї.
Це зміцнило авторитет
України на міжнародній арені.
58.Охарактеризувати релігійну –
конфесійну ситуацію в Україні
на сучасному етапі.
Сучасному розвиткові релігії
в Україні притаманні такі ознаки.
- Помітне
зростання релігійного чинника в суспільному
житті;
- Посилення
релігійності населення;
- Швидке
збільшення кількості релігійних громад;
- Поліконфесійність
, розширення спектра конфесій , напрямів
і тлумачень;
-
Глибокий розкол у православ’ї ;
- Політизація
релігійної сфери, між церковні конфлікти;
- Територіальна
нерівномірність поширення релігійних
організацій ;
- Відродження
та активізація діяльності церков національних
меншин;
- Поява
в релігійному спектрі країни значної
кількості нетрадиційних культів.