Слова високого стилістичного тону в англійській та українській мові

РІВНЕНСЬКИЙ ІНСТИТУТ СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВА

КИЇВСЬКОГО СЛАВІСТИЧНОГО  УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

 

ВСТУП……………………………………………………………………………3

 

РОЗДІЛ І. СЛОВА ВИСОКОГО СТИЛІСТИЧНОГО ТОНУ

 

1. Стилістика та стилістичний поділ мовної лексики………………………5
2. Слова високого стилю (літературно-книжна лексика) …………………7
1. Терміни………………………………………………………………...7
2. Поетизми та рідковживані слова…………………………………….8

 

РОЗДІЛ ІІ. СЛОВА ВИСОКОГО СТИЛІСТИЧНОГО ТОНУ В АНГЛІЙСЬКІЙ  ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ……………………………………11

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………25

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….26

 

 

ДОДАТКИ   

 

ВСТУП

 

 

В даній роботі розглядається  тема «Слова високого стилістичного  тону в англійській та українській  мові».

Моя тема прямо пов’язана  з темами, які досліджуються стилістикою. Учені, які працювали над проблематикою цієї науки, намагалися розкрити значну кількість питань, що виникали в процесі досліджень. Та достатня частина таких питань все ж таки залишилась не розкритою у тій мірі, яка б дала можливість досконало вивчити стилістику та лексичний склад тієї чи іншої мови. Тому у своїй роботі, на основі вже існуючих тверджень та розробок, я встановлю, як саме стилістика пов’язана з лексикологією та зробивши порівняння лексичного складу англійської та української мови відносно літературно-книжної лексики, визначу наскільки словесний склад (в літературно-книжному стилі) цих мов відмінний один від одного. Актуальність моєї теми полягає в тому, що мова – це так званий організм, який існує у постійному, динамічному розвитку, і тому потребує все нових розробок; на даному ж етапі її розвитку, порівняння лексичного складу будь-яких мов є корисними для глибшого та докладнішого розуміння структури кожної з мов.

Метою курсової роботи є:

1. Практичне використання  лексикологічних методів порівняння  слів, взятих з різних мов.

2. Визначення в обраних  словах спільного та відмінного.

3. Дослідження багатогранності  лексики двох мов взятих для  опрацювання (англійської та української).

Завданнями роботи є:

1. Опрацювання джерел, які подають тлумачення терміну “стилістика”.

2. Встановлення класифікацій, які підходитимуть до наших  подальших досліджень.

3. Порівняння лексики  англійської та української мови, яке б дало яскраву картину  їхнього співвідношення.

Отже, визначивши усі  поставлені завдання, в процесі написання  роботи, використаний матеріал буде опрацьований, введений у роботу та засвоєний, а також, й практично використаний для надання потрібних висновків для завершення дослідження.

 

РОЗДІЛ І.

СЛОВА ВИСОКОГО СТИЛІСТИЧНОГО ТОНУ

 

 

1. Стилістика та стилістичний поділ мовної лексики

 

Предмет та зміст стилістики, як розділу про мову, до цих пір  точно не визначений. Тому в поняття  «стилістика» вкладаються доволі різні  значення.

Гальперин вважає, що стилістика має справу із стилістичними засобами та прийомами літературно-художнього мовлення.

В свою чергу Арнольд визначає стилістику як науку, яка вивчає так звані  функціональні стилі.

Стилістика – це прикладна нормативна дисципліна, яка навчає мовній майстерності (Ріффатер).

Стилістика займається відношенням  форми змісту до, власне, самого змісту (Гіро).

 І тим не менше більшість  лінгвістів погоджується з тим,  що лінгвістична стилістика має  справу з такими поняттями  як:

а)  естетичні функції мови;

б)  мовні засоби вираження;

в)  синонімічні засоби вираження  думки;

г)  емоційне забарвлення мовлення;

д)  стилістичні прийоми;

е)  розшарування літературної мови на визначені системи (стилі

     мовлення);

є)  індивідуальна манера користування загальнонародною мовою

     (індивідуально-художній  стиль письменника).

Також стилістика вивчає ресурси вираження словникового складу мови, займається дослідженням всіх можливих стилістичних імплікацій, принципами використання слів та поєднання слів відносно їх функції вираження.

Слово не може виражати суб’єктивного  відношення чи оцінки мовця відносно предмета, явища, якості чи дії, яку воно називає. Тобто слово набуває визначеної емоційно-оціночної конотації, яка і являє собою сферу стилістики.

Для того, щоб розібратись  зі словниковим багатством будь-якої мови, необхідно собі її уявити у  вигляді більш-менш сталої (визначеної) системи, елементи якої повинні знаходитись у якомусь зв’язку, закономірних відносинах. Не заперечуючи системного характеру мови, історичність його категорій, деякі лінгвісти все-таки заперечують системний характер лексики. Поява нових слів, розвиток значень, диференціація словників за сферами вживання та за стилістичною характеристикою, співвідношення значення та поняття в слові та цілий ряд інших проблем, пов’язаних з проблемою слова, настільки різні, що на перший погляд мовна лексика дійсно постає безсистемною.

Звичайно, системний характер словникового складу мови не може бути настільки ж визначеним та чітким як система фонематичного складу мови. З точки зору системності, мовна  лексика не може бути уподібнена до граматики мови. Але уявляти слова як неорганізовані елементи загальної мовної системи, означає заперечувати системність мови.

Для лінгвістичної стилістики мови особливо важливою є класифікація словника за стилістичними ознаками та за типами лексичних значень.

Словниковий склад англійської та української мови, який об’єднав всі слова мови, перш за все характеризується своєю різноманітністю. Відомо, що в процесі свого розвитку та формування мови все більше диференціювалися. Ця диференціація, зокрема, виразилась і в розмежуванні словника. Ще відомо, що поява письма призвела до утворення двох типів мовлення: писемного (літературно-книжного) та усного (живого розмовного). Словниковий склад мови так само відображає цей поділ. Кожен з типів розробляє специфічний для себе лексичний пласт, всередині якого відбувається подальша диференціація. Це, звичайно, не означає, що всю лексику англійської та української мови можна розділити на слова, які вживаються тільки в розмовній мові або слова вживані лише в писемному типі мовлення. Більшість слів сучасної мови є загальновживаними (слова, які не мають чітко вираженої стилістичної характеристики, називаються стилістично нейтральними). Вони однаково можуть використовуватись як літературно-книжному, так і в усному типі мовлення.

Проте, саме на фоні нейтральної лексики сучасної англійської та української мови особливо виділяються слова, які мають характеристику або «літературно-книжних», або «розмовних».

Перш за все, відмінність  між розмовною та нейтральною  лексикою, з однієї сторони, та нейтральною й літературно-книжною, з другої, полягає в у рівні емоційного забарвлення. Забарвлення літературно-книжної лексики має відтінок піднесеності, урочистості.

Важливо мати на увазі  основні відмінності, які існують  між літературно-книжним та живим  розмовним шарами лексики. Коли літературно-книжна лексика використовується у розмові неофіційного характеру, вона набуває специфічного характеру, тобто, починає виконувати стилістичні функції. 

Лексичний склад англійської  та української мови є багатошаровим. Цей поділ відбувається відносно багатьох критерій, найяскравішою з яких е стилістична забарвленість слів. Саме словесне забарвлення надає своєрідного контрасту тій чи іншій мові. Контрастність лексики, в свою чергу, дає змогу мовцю досягти бажаного стилістичного ефекту при вираженні своїх думок.

2. Слова високого стилю (літературно-книжна лексика)

 

Розрив між писемним (літературно-книжним) та розмовним  типом мовлення найвиразніше, на всіх етапах розвитку, проявляється у словниковому складі. Загальна літературно-книжна лексика сучасної англійської мови характеризується значною кількістю слів латинського та французького походження (так звані, книжкові запозичення). Їх семантичні межі окреслені значно чіткіше, ніж відповідні синоніми розмовного стилю, і саме тому вони забезпечують більш чітке вираження думки.

Функціональна літературно-книжна лексика  представляє собою неоднорідні  групи слів, які розрізняються  за службовою функцією, яку слова  несуть у різних стилях мовлення. До них відносяться терміни, варваризми, поетизми, архаїчні слова та літературні неологізми. Всі ці групи слів в процесі вживання у різних стилях мовлення отримали свою, специфічну стилістичну характеристику. Таким чином, терміни здебільшого вживаються у стилі наукової прози, навіть отримали назву в англійській лексикології – «вчені слова» (scientific words); поетизми отримали таку назву тому, що переважно вживаються у поезії; варваризми та архаїзми також обмежені у сферах вживання та отримали певні стилістичні функції.

 

2.1 Терміни

 

В функціональній літературно-книжній лексиці значне місце займає пласт, який позначається загальною назвою – терміни. Як відомо, терміни – це слова, які означають поняття, пов’язані з розвитком науки, техніки, мистецтва. В загальному, терміни позбавлені емоційного значення, забарвлення, хоча в окремих випадках можуть набувати певного забарвлення. Окрім того терміни характеризуються моносемантичністю. За своєю природою вони протистоять процесу отримання нових додаткових значень. Як вже згадувалось, сфера вживання термінів – стиль наукової прози. Однак не варто думати, що вони мають приналежність лише до одного стилю. Терміни широко використовуються і в газетно-публіцистичному, і в художньому, і в офіційно-діловому. Призначення термінів у інших стилях мовлення, відрізняються від того, яке вони мають у науковій літературі. В науковій літературі терміни вживаються для позначення нового поняття, яке виникло в результаті досліджень або експериментів. А їх вживання у інших стилях пов’язане з конкретними завданнями певного вислову. У художньому творі терміни використовуються для надання загального уявлення про факти громадської, наукової, виробничої діяльності, описаної автором-художником. Тут вони виступають лише в якості явища та слугують одним з засобів створення необхідного колориту.

Таким чином, якщо терміни в наукові  прозі є найбільш розповсюдженим способом вираження наукових понять і несуть науково-пізнавальну функцію, то в художній прозі вони мають  особливу функцію, стилістичну.

 

2.2 Поетизми та рідковживані  слова

 

Особливу роль в літературній мові, відграють слова та фразеологічні поєднання, відомі під назвою «поетизми». Під цей термін також підводять слова високого, урочистого забарвлення. Сам термін «поетизм» вказує на обмеженість вживання слів певним стилем мови, а саме стилем художнього мовлення.

Академік Виноградов характеризує роль поетизмів в мові таким чином: «... павутина «поетичних» слів і образів, які перетворюють їх на дійсність, «стилізуючи» її під задані літературні норми і канони. Слово відірване від реального предмету. Будучи залученими в систему літературних стилів, слова підбиралися і групувалися в образи, в серії фразеологізмів, які застигали, шаблонізувалися і ставали умовними символами тих або інших явищ або характерів, тих або інших ідей або уявлень».

Поетизми представляють  собою неоднорідний пласт слів сучасної англійської мови, включаючи й  архаїзми, які оживляються поетами  для в особливих стилістичних випадках. До цих архаїчних поети  змів також відносяться застарілі  для сучасної англійської мови форми, як наприклад, форми 3 особи однини теперішнього часу –eth (casteth), слів одне із значень яке застаріло.

Окрім архаїзмів до поетизмів  відносяться слова, які завдяки  постійному вживанню в поезії не стали  архаїзмами, та не застаріли в своєму використанні, а використовувались як певна поетична термінологія. Іншими словами, їх можна розглядати як поетичні терміни. Так само до поетизмів відносять слова-діалекти та слова які можна назвати рідковживаними., тобто слова, які були запозичені у різні періоди з латинської та французької мов. До поетизмів необхідно віднести і деякі неологізми, створені класиками англійської поезії, які залишились в сфері їх індивідуального вживання.

Отже, основною сферою використання поетизмів є не будь-яка поезія національної англійської мови, а поезія певних літературних течій, певних історичних етапів розвитку літературної мови.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

СЛОВА ВИСОКОГО СТИЛІСТИЧНОГО ТОНУ В АНГЛІЙСЬКІЙ  ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

 

 

З-поміж усіх опрацьованих у першому розділі джерел, найбільш повним та точним, на мою думку, є визначення стилістики запропоноване Гальпериним. Тому відповідно до його системи поділу літературно-книжної лексики ми частково наведемо приклади їх порівняння в англійській та українській мові.