Система вправ у навчанні іноземної мови

 Марина Кім «RUSSIAN OIL AND GAS impacts on global supplies to 2020» (додаток Б 5) зосереджує свою увагу на істотному підвищенні видобутку покладів нафти і газу в Російській Федерації,відповідно розширення її експорту. З кінця 1990-х років значення Російської Федерації в якості основних світових нафтових і газових постачальників збільшилося. Це на сьогодні  у світі, найбільший експортер природного газу і другий за величиною експортер нафти. Потенціал для майбутніх покладів нафти і газу на світовий ринок є значним. Видобуток нафти, як очікується, продовжить збільшуватися, хоча і більш повільними темпами, ніж за останні кілька років, і більше 10 мільйонів барелів нафти в день до 2020 року. Експорт нафти прогнозується розширити з 6,7 млн ​​барелів нафти на добу в 2004 році близько до 7,3 мільйонів барелів на день до 2010 року, перед зниженням до 7,0 млн. барелів нафти на день до 2020 року . Видобуток природного газу та експорту може досягти 801 і 249 мільярдів кубометрів на рік до 2020 року в порівнянні з 634 і 201 мільярдів кубічних метрів відповідно в 2004 році.  В даний час Європа залишається найбільшим зовнішнім ринком для нафти і газу Росії . Тим не менш, конкурентоспроможність європейських енергетичних ринків і прагнення до регіональної диверсифікації поставок може знизити майбутню привабливість європейського ринку для  експортерів  нафти і газу Росії. Азіатсько-Тихоокеанський регіон і Північна Америка обіцяють нові ринки для нафти і газу Росії. Просування цих експортних напрямків вимагає будівництва нових тривалих і дорогих трубопроводів, значні інвестиції в нерозвинених ресурсах нафти і газу в Східному Сибіру, ​​на Далекому Сході і на арктичному шельфі моря; розробки нових продуктів, в тому числі ЗПГ. Здатність успішно вирішувати ці проблеми, зміни і рішення раніше згаданих бар'єрів буде визначати чи російська Федерація може дійсно стати глобальним постачальником нафти і газу і новою стабілізуючою силою на світовому енергетичному ринку.

 Роза Орельяна  «The Chad-Cameroon Oil Pipeline» (додаток Б 6) вважає, що процес управління навколишнього середовища стає все більш турботливим щодо вирішення важливих соціальних питань та екологічно відповідальними в своїх діях. Процес екологічної оцінки для великих інфраструктурних проектів став  достатньо розвиненішим, ніж 10 років тому. Здійснення плану управління навколишнього середовища (EMP ) стало більш ефективним у захисті навколишнього середовища і турботливим  щодо важливих соціальних питань,особливо щодо переселення. Великі корпорації все частіше роблять кращу роботу в підготовці  управління навколишнього середовища ( EA / EMP) і в їх здійсненні та стають  все більш соціально та екологічно відповідальними в своїх діях. Та ще не час для самозаспокоєння, ще багато залишилося досягти. Але процес проходить  добре та в правильному напрямку.

 Б’янка Стеінхарт  «The Sasol Natural Gas Project Ensuring Environmental Quality During Project Execution» (додаток Б 6) наголошує на складанні проектувального плану видобутку природнього газу пройшовши оцінку на навколишнє середовище ОВНС. Абстрактний проект видобутку природного газу  складається з восьми окремих проектів і поширюється на дві країни (Мозамбік і Південна Африка). Цей проект складається з буріння й вивчення родовищ природного газу в Мозамбіку, переробка природного газу в Мозамбіку, транспортування природного газу по трубопроводу з Мозамбіку в Південну Африку. Кожен з цих проектів пройшли оцінку на навколишнє середовище (ОВНС) , що була проведена відповідно з конкретною країною, за  ОВНС вимогами. Коли дослідження були завершені, то проблема була в тому, щоб під час будівництва підрядник приєднався до плану управління стану навколишнього середовища, складеного впродовж ОВНС.  Дана стаття присвячена з витягнутих уроків в ході виконання плану Sasol газового проекту.

Організаційні структури були введені в дію для забезпечення високої якості результатів під час будівництва  проекту. Організаційна структура включає спеціалістів - екологів, проектну групу  і адміністрацію.

Дана стаття «Regression models estimate pipeline construction costs» (додаток Б 9) написана такими вченими, як:  Ценхюа Жуй та його співавторами розробляє п'ять моделей регресії для оцінки витрат на будівництво компонентів  трубопроводу  для різних видів трубопроводів в різних регіонах. Використовуються Результати регресійного аналізу для дослідження різниці вартості  між регіонами, площа поперечного перерізу трубопроводу і довжини трубопроводу.

Дж. Т.Раян у  своїй праці «Pipeline Author» (додаток Б 8) виділяє трубопроводи,як найбільш економічним способом транспортування рідин і газів.

В кінці 1940-х  років, достатні запаси нафти і природного газу були видобуті в Альберті, щоб  виправдати їх транспортування на ринки  Сходу і США. Так як трубопроводи є найбільш економічним способом транспортування рідин і газів, трубопровідна система Канади швидко зростала. Ця система в даний час є другою за довжиною в світі (242 000 км), розміщена після США (2080000 км) і зв'язана з СРСР (242000 км). Альберта володіє найбільш розвиненою системою з 105850 км, а потім Онтаріо з 52 690 км, Саскачеван з 43120 км, до н.е. з 24 570 км, Манітоби з 8380 км і Квебеку з 6060 км. В цілому 200 100 км транспортування природного газу і 42 300 км транспортування нафти і рідких продуктів.

У своїй статті Джуді Кларк «Sakhalin II partners let major contracts for pipelines, platforms» (додаток Б 7) ознайомила нас з тим,що на початку цього року, російські власті затвердили розвитку Сахаліну II, фаза 2 сирої нафти та природного газу розробки проекту на острові Сахалін Далекому Сході Росії, на північ від Хоккайдо, Японія.  Підрядники мобілізовані для будівництва величезний  4 річний  проект, який буде коштувати більше $ 2,5 млрд. Сахалін Енерджі Інвестмент Компані ТОВ (SEIC), консорціум, створений у квітні 1994 року для управління проектом, нагородження контрактів.

   Оскільки  в англійській мові міститься  багато важливої інформації,для  українських науковців важливо  зрозуміти зміст, який переданий.  Для цього потрібно зрозуміти  лінгвістичний аналіз статей  чому і буде присвячений наступний розділ.

                                                  РОЗДІЛ 2

           ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ  ТА АНАЛІЗ 

                        НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

2.1 Особливості перекладу науково технічної літератури

 Переклад - один із найважливіших шляхів взаємодії національних культур, дієвий спосіб міжкультурної комунікації. Мета будь-якого перекладу - донести до читача, який не володіє мовою оригіналу, і ближче ознайомити його з відповідним текстом. Перекласти означає точно й повно висловити засобами однієї мови те, що вже зафіксовано засобами іншої мови у нерозривній єдності змісту і форм [6,c 117].

Розвиток науки у  наш час неможливий без обміну спеціальною інформацією, що з'являється  в різних країнах у наукових періодичних виданнях, спеціальних бюлетенях, монографіях тощо.

Переклад - 1) процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої мови; 2) результат цього  процесу.

Перекладацький та викладацький досвід показує, що для успішного навчання вмінь вільно читати, розуміти та правильно перекладати науково-технічну літературу необхідні, крім загальних підручників та словників, практичні посібники з перекладу технічних текстів, які направлені на вивчення як лексичних, так і граматичних особливостей англійської мови.

Переклад науково-технічної літератури по праву займає почесне місце  серед інших перекладів. Процес перекладу - своєрідна мовна діяльність, яка  направлена на найбільш повне відтворення  на іншій мові змісту і форми іншомовного  тексту.

Процес перекладу складається із трьох етапів: сприймання (читання або слухання) на одній мові, розуміння, відтворення на рідній мові. Задача теорії перекладу полягає у вивченні особливостей прояву закономірностей на основі науково-технічної літератури при перекладі [7, 56].

Необхідно пам'ятати, що науково-технічна термінологія постійно розвивається і навіть поширені терміни  можуть набувати нових значень. Якщо в тексті оригіналу зустрічається  термін, якого немає у словниках  даної галузі, то потрібно підібрати (перекладний) еквівалент, скориставшись довідниками або спеціальною літературою даної галузі.

Можна створити новий  еквівалент за існуючими моделями утворення  термінів, або перекласти цей термін описовим шляхом, і при першому  згадуванні записати його в дужках на мові оригіналу.

Науково-технічні тексти характеризуються особливим стилем, який відрізняє їх від інших типів  текстів. При перекладі таких  текстів ця особливість створює  додаткові проблеми.

Мова науково-технічної  літератури відрізняється від розмовної  мови або мови художньої літератури певними лексичними, граматичними та стилістичними особливостями[6,c 116]. 

Найбільш типовим лексичним  признаком науково-технічної літератури є насиченість тексту спеціальними термінами, термінологічними словосполученнями. Терміни – це слова або словосполучення, які мають лінгвістичні властивості як і інші одиниці словникового складу[10,c 312]. Відмінність терміна від звичайного слова залежить, перш за все, від його значення. Терміни виражають поняття науковооброблені і властиві лише конкретній галузі науки і техніки.

Науково-технічні терміни  як мовні знаки, що репрезентують  поняття спеціальної, професійної галузі науки або техніки, становлять суттєву складову науково-технічних текстів і є однією з головних причин виникнення труднощів при перекладі з огляду на їх неоднозначність, відсутність перекладних відповідників (у випадку термінів-неологізмів) та національну варіативність.

Також при перекладі значні труднощі іноді виникають через те, що в  лінгвістичному аспекті терміни, як і інші слова мови, мають явище багатозначності. У мові науки і техніки це явище поширене через те, що у терміносистемах різних галузей науки і техніки широко застосовується так зване семантичне словотворення, коли існуючій формі слова приписується те чи інше значення.

У деяких випадках один і той же термін має різні значення в межах  різних наук. Особливі труднощі для  перекладу становлять випадки, коли один и той же термін має різне  значення в залежності від приладу  чи обладнання. Вирішальним при перекладі  багатозначного терміна є контекст.

Окрім термінів, технічні тексти характеризуються вживанням спеціальної технічної  фразеології. Сюди також належать випадки, коли загальновживане слово в  певних словосполученнях набуває термінологічного значення.

Характерною рисою сучасної науково-технічної літератури є використання скорочень та абревіатур.

Науково-технічна література є сферою широкого вживання різних скорочень - як тих, що увійшли до мови і зафіксовані  у словниках, так і авторських, оказіональних, що створені тільки на конкретний випадок і зафіксовані лише в одному тексті. У деяких видах текстів скорочення іноді становлять 50 відсотків усіх слововживань та 15 відсотків словникового складу. З точки зору їх перекладу, зазначений розподіл скорочень доцільний тому, що останні, як правило, мають свої відповідні повні форми у конкретному тексті, що перекладається, і їх розуміння звичайно не викликає труднощів, тоді як при перекладі перших іноді можуть не допомогти й перекладні словники скорочень, якщо вони не містять потрібного скорочення[10,c 312].

Слід пам'ятати, що в процесі  перекладу загальноприйняті, тобто  офіційні скорочення не можна довільно змінювати та замінювати.

Серед лексичних труднощів перекладу  науково-технічного тексту слід виділити наявність певної групи інтернаціональних слів, які, незважаючи на схожість звучання у різних мовах, відрізняються в кожній мові своєю семантикою і стилістичним забарвленням. У теорії перекладу такі слова відомі як "зрадливі друзі перекладача".

Складність перекладу слів подібного звучання - "зрадливих друзів перекладача" полягає в необхідності правильного добору значення слова, яке відповідало б змісту конкретного тексту. Нехтування контекстом є найчастішою причиною смислової помилки. Саме контекст ліквідовує багатозначність слова і забезпечує конкретизацію того чи іншого значення.

Якщо лексичні відмінності в  тексті є очевидними (наявність спеціальної  лексики, термінів), то у граматичному плані вони значно менш виразні, однак  не менш різноманітні.

Однією з найпомітніших граматичних особливостей науково-технічних текстів є велика кількість різного роду поширених складних (у першу чергу - складнопідрядних) речень, що вживаються для передачі типових для наукового викладу логічних відношень між об'єктами, діями, подіями та фактами.

Граматична структура  речення науково-технічних текстів  має ряд особливостей:

• наявність довгих речень, які включають велику кількість другорядних і однорядних членів. При цьому залежні від підмета і присудка слова часто стоять на відстані від того слова, яке вони визначають;
• вживання багатокомпонентних атрибутивних словополучень;
• вживання означень, утворених шляхом стяжки цілих синтаксичних групп;
• вживання синтаксичних конструкцій, пасивних конструкцій, зворотів;
• наявність пропусків деяких службових слів (артиклів, допоміжних дієслів) особливо в таблицях, графіках, специфікаціях.

Між науково-технічними текстами, написаними різними мовами, існують значні граматичні відмінності, зумовлені особливостями граматичної  будови мови, нормами і традиціями письмового наукового мовлення [6,c 112].

Саме розбіжності в  будові мов, у наборі їхніх граматичних  категорій, форм та конструкцій і  спричиняють значні граматичних  труднощів перекладу.