Торговельна марка – об’єкт правової охорони. Одержання прав в Україні та іноземних державах

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Національний  університет

«Одеська юридична академія»

Інститут інтелектуальної  власності

в м. Києві

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

ЗА ДИСЦИПЛІНОЮ

«право промислової власності»

ТЕМА: «Торговельна марка – об’єкт правової охорони. Одержання прав в Україні та іноземних державах.»

 

 

Студентка групи ІВ-33-СЗ:

___________ М.В. Назаренко

“___” _________ 2013р.

Викладач:

___________ І.Ю. Кожарська

“___” _________ 2013р.

 

Київ-2013

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

Стрімке зростання промисловості, розширення торгівельних відносин і економічного співробітництва між державами СОТ є характерною рисою розвитку суспільства у XXI сторіччі. Зазначені процеси неможливі без введення одного із найважливішого інструментів господарської діяльності — торговельних марок.

Сьогодні  у світі зареєстровано більш як 30 мільйонів торговельних марок і їх число збільшується кожного року приблизно на 1 мільйон. Не буде перебільшенням сказати, ми живемо у світі торговельних марок, які надають можливість виокремити товари та послуги серед споріднених, слугують показником їх якості, заохочують споживачів придбати такі товари або скористатись послугами.

Вдало вибрана торговельна марка стає гарантом успіху тієї чи іншої компанії, стає гарантом успіху нової продукції  того ж виробника, дозволяє споживачам відрізняти товари один від одного, вибирати між конкурентними товарами, заохочує виробника до підтримання високої якості продукції.

Правова охорона торговельної марки захищає споживача від введення в оману виробника, розвиває добросовісну конкуренцію, надає можливість використовувати репутацію та престиж, не допускаючи ситуації, коли споживач користується продукцією тих, хто створив торговельну марку, а не тих, хто не має до неї ніякого відношення.

Торговельна марка, як засіб спілкування, передає  певні відомості про властивості  та якість товарів, створює образ фірми. Позитивні емоції, викликані вдалою покупкою, міцно пов'язуються у свідомості споживача з торговельною маркою відповідної фірми і стимулюють подальше бажання здійснювати покупки.

 

1. Торговельна марка як  об’єкт правової охорони

1. Поняття правової охорони торгової марки

 

Знак для товарів і послуг (англ. trademark) — позначення, знак за яким товари та послуги одних осіб відрізняються від товарів та послуг інших осіб. Такими позначеннями можуть бути слова, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. У Цивільному кодексі України відносно знаку для товарів і послуг вживається термін "торговельна марка". Термін «торговельна марка» є прямим запозиченням із англійської мови. По суті термін «знак для товарів і послуг» та «торговельна марка» означають одне і те саме поняття і тому можуть вживатися як рівнозначні.

Слід зазначити, що знак для товарів і послуг є  засобом індивідуалізації товарів  та учасників господарського обігу  й, із законодавчої точки зору, є  об'єктом права інтелектуальної  власності, зокрема його деколи відносять  до права промислової власності.

Право на торговельну  марку виникає з моменту її або використання, або реєстрації. Право на торговельну марку, що породжується даними фактами, має одночасно винятковий і абсолютний характер. Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Винятковий  характер виявляється у забороні третім особам права використовувати  ідентичну або схожу торговельну марку для маркування вироблених товари (або послуги), а також введення їх в торговий оборот на тій території країни, де є охорона. Охорона торгової марки може бути придбана згідно виданим Патентним відомством охоронним документом, який діє на всій території, наприклад, України і має назву "свідоцтво на знак для товарів і послуг".

 Абсолютний характер виявляється в тому, що охорона торгової марки поширюється і діє на будь-яка особа, яка недобросовісно використовує ідентичну або схожу чужу торговельну марку. З метою ефективного управління правами торгової марки, торговельну марку необхідно класифікувати за певними ознаками.

Особа, що має  відповідні права на торгову марку, може передавати їх на підставі договору іншим особам. Оскільки  право інтелектуальної власності на торговельну марку набуває чинності з моменту його реєстрації, то договір про передання виключних майнових прав на цей об'єкт хоча й виконується сторонами з моменту його підписання, є чинним щодо охорони прав нового власника свідоцтва (обов'язковим для третіх осіб) з моменту його державної реєстрації.

1.2. Класифікація торгової марки

 

У різних джерелах користуються різними класифікаційними ознаками торгової марки. Ефективне  управління правами торговою маркою базується на застосуванні різноманітних класифікаційних ознак торгової марки, що дозволяє визначати місце торгової марки в інформаційній системі і ролі торгової марки в процесі реалізації стратегічних та оперативних цілей підприємства.

 

Таблиця 1.1 – Загальна класифікація ТМ

Класифікаційна ознака	Види торгової марки
За юридичним змістом торгова марка	незареєстрована і зареєстрована
За формою вираження торгова марка	усна; образотворча; об’ємна; комбінована; світлова, звукова
За ступенем  відомості торгова марка	Звичайні; відомі; загальновідомі
За кількістю  виміру	Двомірні (пласкі); трьомірні (об’ємні)
За розрізняльної здатністю торгова марка	сильна; слабка
За типом впливу на органи почуттів торгова марка	для слуху; для зору; для дотику; для смаку; комбінована
За кількістю і специфікою користувачів торгова марка	індивідуальна; у спільній власності; колективна; сертифікаційна
За характером використання в господарській діяльності	торгова марка, що працює; непрацююча
За джерелом походження торгова марка	власна; позикових (ліцензійна або франчайзингова)
За об'єктом використання торгова марка	товарний знак; знак обслуговування
За суб'єктом використання торгова марка	марка виробника; марка представника послуг; марка посередника
За ступенем охоплення продукції / послуг торгова марка ін..	індивідуальна для конкретного товару / послуги; індивідуальна для групи товарів / послуг; індивідуальна для всього асортименту
За територіальним охопленням торгова марка	марка регіонального  ринку; марка загальнодержавного ринку; марка міжнародного ринку
За строком отримання торгова марка	звичайна; прискорена

 

Розглянемо  торговельні марки в залежності від використовуваних позначень.

Мал..1.1 Класифікація ТМ в залежності від використовуваних позначень

Словесні марки - це марки у вигляді сполучень літер, слів чи фраз. Основна вимога до цього виду марок - легка вимова на різних мовах. Вони набули найбільшої популярності, оскільки легко запам’ятовуються і зручні у рекламі. Це можуть бути як існуючі, так і штучно створені слова (наприклад, «Sony»). Для реєстрації торговельної марки разом із зображенням подається опис позначення.

Серед словесних марок  можна виділити два різновиди: у  першому випадку охороняється саме слово, у другому - словесне позначення, виконане у особливій шрифтовій манері, тобто охороні підлягає шрифт, характер розташування букв, їх відносний розмір, фон та інші візуальні інформативні елементи.

Зображувальні марки - це позначення у вигляді графічних  композицій будь-яких форм на площині. Сама назва свідчить про те, що вони втілюються в малюнок, креслення тощо. У цьому випадку можуть бути використані як існуючі об’єкти, так і абстрактні зображення та всілякі символи. Для найбільшої ефективності зображувальна марка не повинна бути складною і перевантаженою деталями, а навпаки відрізнятися простотою і помітністю, щоб забезпечити успіх реклами, можливість використовувати зображення на різних матеріалах і т.п.

Об’ємні марки - це марки  у вигляді фігур або їх композицій у трьох вимірах - довжині, висоті і ширині. Предметом може бути, зокрема, оригінальна форма виробу або його упаковка. Однак об’ємні торговельні марки, по-перше, не можуть просто повторювати зовнішній вигляд відомого предмета, а повинні бути новими і оригінальними, а, по-друге, оскільки марка повинна виділяти виріб конкретного виготовлювача з ряду інших товарів, то форма виробу не повинна визначатися винятково його функціональним призначенням.

Нетрадиційні торговельні  марки - світлові, звукові, ароматичні та інші марки. Так, якщо на реєстрацію як знак заявляється звукове позначення, то таке позначення надається у вигляді фонограми на аудіокасеті, зазначається вид звуку (музичний твір або його частина, шуми будь-якого походження та інше), а у випадку використання музичного твору - в описі наводиться його нотний запис. Коли ж на реєстрацію як знак заявляється світлове позначення, таке позначення надається у вигляді відеозапису на відеокасеті, наводиться характеристика світлових символів (сигналів), їх послідовність, тривалість світіння та інші особливості .

1.3.Суб’єкти права на торговельну марку

 

Закон «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»  у ч. 5 ст. 5 передбачає, що право на одержання свідоцтва має будь-яка  особа, об’єднання осіб або їх правонаступники. Відповідно до ч. 1 ст. 493 ЦК, суб’єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Таким чином, виникнення права на торговельну марку не пов’язується з зайняттям підприємницькою діяльністю.

У науці гостро дискутується проблема можливості бути власниками свідоцтва на торговельну марку фізичних осіб, які не є підприємцями. Пов’язано це з тим, що основна функція торговельної марки - розрізняльна. А особа, яка не займається підприємницькою діяльністю і відповідно не бере участі у процесі виробництва товарів чи наданні послуг, не переслідує мету використання марки на ринку. Подібний підхід знайшов законодавче закріплення у деяких зарубіжних країнах, зокрема Російській Федерації. Однак, враховуючи, що для одержання охоронного документа потрібен час, напевно, не варто вводити норму, яка б змушувала фізичну особу перед подачею заявки на торговельну марку реєструватися як суб’єкт підприємницької діяльності.

До того ж у Договорі про закони щодо товарних знаків, який набув чинності, у тому числі для України, 1 серпня 1996 p., передбачено, що держава не може ставити як обов’язкову умову для реєстрації товарних знаків здійснення заявником виробничої чи торговельної діяльності. Однак країнам-учасницям надається право вимагати подання серед інших документів також заяви про наміри використовувати знак відповідно до вимог законодавства. Зокрема, можна встановити певний строк, протягом якого необхідно подати докази фактичного використання.

Слід зазначити, що фізична  особа, подаючи заявку на торговельну  марку, може і не планувати використовувати її самостійно, а переслідує у подальшому мету передати право на марку іншій особі чи видати ліцензію на використання. Тому видається доречною позиція законодавця України стосовно розширення кола суб’єктів на торговельну марку. Адже існують й інші гарантії використання марки, зокрема, можливість дострокового припинення дії свідоцтва на марку, якщо вона не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від дати, коли використання марки було припинено.

Не існує обмеження  і стосовно кількості осіб, які  можуть мати права на марку - право  інтелектуальної власності на певну  торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

1.4.Об’єкти які підлягають правовій охороні як торгова марка

 

Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг. Право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим Законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники.

Право на одержання  свідоцтва має заявник, заявка якого  має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за нею Установою не прийнято рішення про відмову в реєстрації знака, можливості оскарження якого вичерпані.

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують:

• державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);
• офіційні назви держав;
• емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;
• офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;
• нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників.

Компетентним  органом щодо назви держави є колегіальний орган, утворений Установою. В Україні таким компетентним органом є міжвідомча комісія щодо погодження питань правової охорони знаків для товарів і послуг, яка утворена та затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2001р. за № 151.

Також не можуть  одержати  правову  охорону також  позначення, які:

• звичайно не  мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;
• складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;
• складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;
• є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;
• складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;
• відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.