Положення цієї статті не поширюються
на інформацію, яка підлягає опублікуванню.
Перелік інформації, що підлягає обов'язковому
опублікуванню, встановлюється Національним
банком України та додатково самим банком
на його розсуд. { Частина статті 60 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2478-VI від
09.07.2010 }
Національний банк України
видає нормативно-правові акти з питань
зберігання, захисту, використання та
розкриття інформації, що становить банківську
таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування
таких актів.[6]
2.7. Таємниця
інформації у поштовому зв'язку
Стаття 2 Закону України «Про
поштовий зв'язок » Відносини у
сфері надання послуг
поштового зв'язку регулюються
Конституцією України , цим та іншими
законами України
і прийнятими відповідно
до них нормативно-правовими
актами.[3]
ВИСНОВКИ
Інформація, як і необхідність
її захисту, є невід’ємною складовою сучасного
суспільства. Тому визначення категорій
інформації, її захисту та закріплення
необхідних мір захисту у законодавчих
документах є надзвичайно важливим аспектом
функціонування суспільного життя.
В даній роботі я провела аналіз нормативно-правової
бази щодо деяких видів таємниць, таких
як комерційна таємниця, службова таємниця,
таємниця листування, таємниця страхування,
таємниця внесків(рахунків), банківська
таємниця, таємниця інформації у поштовому
зв'язку, який вказує на необхідність
допрацювання законодавчої бази.
Важливість інформаційних
ресурсів зумовлює адаптацію світовими
державами концепції “інформаційного
суспільства”, спрямування відповідно
до її вимог своєї політики. Інформаційне
законодавство має відображати сучасний
стан інформаційної сфери, відповідати
міжнародним вимогам, стандартам розвинутих
країн. Водночас з активною інформатизацією
людської діяльності, розширенням сфери
застосування інформаційних технологій,
набувають поширення й правопорушення,
зокрема, злочини, пов’язані з використанням
технічних засобів зйому інформації та
впливу на неї. Збільшується й кількість
порушень конституційних та інших прав
громадян, а також порушень договірних
зобов’язань щодо інформації. Це вимагає
забезпечення належного рівня інформаційної
безпеки, яка становить підсистему в системі
національної безпеки України. Конституція
України, що виступила гарантом побудови
правової держави, не могла не врахувати
загальносвітових тенденцій до інформатизації
суспільства. В статті 34 Конституції передбачене
право громадян на інформацію, на здійснення
інформаційніх процесів. Ця, та інші відповідні
статті Конституції мають стати основою
розвитку інформаційного законодавства.
Чинне законодавство України не відповідає
сучасному рівню розвитку відносин в сфері
інформації та не в змозі адекватно вирішувати
проблеми, що виникають. Більшість чинних
законів, спрямованих на врегулювання
інформаційних відносин, були прийняті
до набрання чинності Конституції, і навіть
зі значними змінами та доповненнями непридатні
для задоволення потреб сьогодення. Багатьом
питанням взагалі не приділено уваги.
Здебільшого вони або наводять терміни,
або декларують певні положення без вказівок
на шляхи їх реалізації, або мають місце
“посилання на посилання”, або посилання
на такі норми окремих законів, які до
інформаційних відносин неможливо застосовувати
без врахування специфіки об’єкта. Результатом
її ігнорування є неможливість застосування
багатьох чинних законів для регулювання
інформаційних відносин (так, без додаткових
застережень неможливо застосовувати
до інформації засоби захисту цивільних
прав, хоча інформація і є об’єктом права
власності).
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Кримінальний
кодекс України № 2341-III від 05 квітня 2001 року.
2. Кримінально-процесуальній
кодекс України № 4651-VI від 13 квітня 2012
року.
3. Закон України «Про поштовий
зв'язок» від 28 травня 2003 року.
4. Закон України "Про державну
таємницю". За станом на 1 березня 2005
року / Верховна Рада України. — К.: Парламентське
видавництво, 2005. — 35 с.
5. Закон України "
Про інформацію" від 2 жовтня 1992р. (ст.
46)
6. Закон України «Про Національний
банк України» від 20 травня 1999 року //Відомості
Верховної Ради (ВВР).– 1999, № 29.– ст.238
7. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС України
від 05 листопад 2009 року.
8. Носік Ю. В. Права на комерційну
таємницю в Україні: Монографія. - К.: КНТ,
2007. - 240 с.
9. Господарський кодекс України
від 14 червня 2013 року.
10. Конституція України від
29 травня 2013 року.
11. Закон України «Про страхування»
від 11 липня 2011 року.