Аналіз законодавчого та нормативно-правового забезпечення, щодо наступних понять пов’язаних з інформацією обмеженого доступу: комерційн

Кодекси,закони

Стаття

Відповідність

Розбіжність

Цивільний кодекс

№ 506

Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю

1. Майновими правами інтелектуальної  власності на комерційну таємницю є:

1) право на використання  комерційної таємниці;

2) виключне право дозволяти  використання комерційної таємниці;

3) виключне право перешкоджати  неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

4) інші майнові права  інтелектуальної власності, встановлені  законом.

2. Майнові права інтелектуальної  власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.[7]

Вважаємо, що закон про комерційну таємницю має розвивати, доповнювати положення ЦК України, зокрема ст. 505 ЦК, однак він не може їй суперечити. Якщо буде прийнятий закон про комерційну таємницю, що суперечить ЦК України, то одночасно повинні бути внесені зміни й у ЦК України, що не вважається доцільним.

Одним з істотних недоліків проекту закону про комерційну таємницю є те, що в ньому не вирішене питання про співвідношення поняття «комерційна таємниця» з іншими спеціальними видами таємниці, зокрема зі страховою таємницею, з банківською таємницею, зі службовою таємницею.

У проекті закону про комерційну таємницю не вирішене одне з ключових питань — про співвідношення комерційної таємниці і поняття інтелектуальної власності.

На відміну від ЦК, проект Закону не називає право на комерційну таємницю правом інтелектуальної власності, а лише зазначає право власності, не вказуючи його природу.

Видається, що у цьому питанні в проекті Закону упущена головна відмінна риса права на комерційну таємницю - в основі прав власника на комерційну таємницю лежить фактична монополія, утрата якої означає втрату самого права.

№ 507

1. Органи державної влади  зобов'язані охороняти від недобросовісного  комерційного використання інфор-мацію, яка є комерційною таємницею  та створення якої потребує  значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для за без-печення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання.

2. Органи державної влади  зобов'язані охороняти комерційну  таємницю також в інших випадках, передбачених законом.[7]

№ 508

1. Строк чинності права  інтелект-туальної власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комер-ційної таємниці, встановлених части-ною першою статті 505 цього Кодексу.[7]

Господарський кодекс

№ 155

Комерційна таємниця є одним з об’єктів інтелектуальної власності у сфері господарювання. Умови її охороно здатності аналогічні умовам, зазначеним ЦК України.[9]

№162

Суб'єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.[9]

№25

Держава забезпечує захист комерційної таємниці суб’єктів господарювання відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.[9]

№36

Надає поняття комерційної таємниці та визначає неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею[9]

Проект Закону України «Про комерційну таємницю»

Метою даного Закону є боротьба з недобросовісною конкуренцією та промисловим шпигунством, надання законодавчих гарантій захисту права власності на інформацію з обмеженим доступом, яка складає комерційну таємницю, створення необхідних умов для збереження її власниками та встановлення відповідальності за її розголошення”. Таке визначення мети цього Закону викликає заперечення, тому що, по-перше, боротьба з недобросовісною конкуренцією та промисловим шпигунством є лише один із аспектів охорони права суб'єктів господарювання на комерційну таємницю. По-друге, в якості мети визначене створення необхідних умов для збереження її власниками, однак збереження комерційної таємниці перш за все залежить від самого суб'єкта господарювання, тому що режим конфіденційності та доступу до комерційної таємниці визначає не закон, а суб'єкт господарювання. По-третє, навряд чи правильно визначати встановлення відповідальності за розголошення комерційної таємниці в якості мети Закону, оскільки при цьому невиправдано робиться упор на його каральні функції.[8]

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»

Встановлює, що неправомірним збиранням комерційної таємниці вважається добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту.[8]

Кримінальний кодекс

№231,232

Встановлює кримінальну відповідальність за незаконне збирання з метою використання, що становлять комерційну таємницю за розголошення комерційної таємниці. Предметом злочину передбачених статей є відомості, що становлять комерційну або банківську таємниці.[1]

Кодекси, закони

Стаття

Відповідність

Розбіжності

Закон України «Про інформацію»

№34  
 

Службова таємниця - це таємна інформація, визначена такою у встановленому законом порядку, розголошення якої може завдати шкоди інтересам суспільства та держави, перешкодити виконанню відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування передбачених законом повноважень, та яка не становить державної таємниці.[5]

Закон України «Про державну таємницю»

№ 8

До державної таємниці у порядку,  встановленому цим  Законом, відноситься інформація:  
1) у сфері оборони

2) у сфері економіки, науки і  техніки

3) у сфері зовнішніх відносин

4) у сфері державної безпеки  та охорони правопорядку

Не відноситься до державної таємниці інформація:

• про стан довкілля,  про якість харчових продуктів і предметів  
  побуту;
• про аварії,  катастрофи,  небезпечні природні явища  та  інші надзвичайні  події,  які  сталися  або можуть статися і загрожують  
  безпеці громадян;
• про стан здоров'я населення,  його життєвий рівень, включаючи харчування,  одяг,  житло,  медичне  обслуговування  та  соціальне забезпечення,  а також про соціально-демографічні показники,  стан правопорядку, освіти і культури населення;
• про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;
• про   незаконні  дії  державних  органів,  органів  місцевого  
  самоврядування та їх посадових осіб;
• інша інформація,  яка відповідно до  законів  та  міжнародних договорів,  згода  на обов'язковість  яких надана Верховною Радою  
  України, не може бути засекречена. [4]

Кодекси, закони

Стаття

Відповідність

Розбіжності

Кримінальний кодекс

№ 163

1. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної  чи іншої кореспонденції, що передаються  засобами зв'язку або через  комп'ютер, - караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі до трьох років.  
2. Ті самі дії, вчинені щодо державних чи громадських діячів або вчинені службовою особою, або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. [2]

Конституція України, безпосередньо ст. 31 та ст. 32. Що стосується ст. 31 то тут все зрозуміло, а от ч.2 ст. 32, встановлює, що не допускається  збирання,  зберігання,   використання    та поширення конфіденційної інформації про особу без її  згоди,  крім випадків, визначених законом,  і  лише  в  інтересах  національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Тобто оператор мобільного зв’язку, маючи в своїй базі даних СМС повідомлення, крім підстав передбачених ст. 31 Конституції України,  не має права розкривати його зміст, оскільки інформація, яка міститься в СМС повідомленні може бути конфіденційною.

Цивільний процесуальний кодекс

№ 186,187

Дослідження листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденціїздійснюється в судовому засіданні в усній і безпосередній формі. Вони оголошуються в судовому засіданні і пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках також експертам і свідкам. Особи, котрі беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу таких доказів.

Використання особистого листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції,оскільки їх таємниця охороняється законом, має певні особливості. Вони можуть бути оголошені у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, між якими відбулося листування чи повідомлення. При відсутності на це згоди таке листування і повідомлення оголошуються і досліджуються у закритому судовому засіданні.[7]

Конституція України

№ 31

Передбачено: “Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під чає розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо”.[10]

Кодекси, закони

Стаття

Відповідність

Розбіжності

Закон України «Про страхування»

Відповідно до закону, інформація про фізичних та юридичних осіб, яка містить таємницю страхування, надаватиметься страховиком центральному органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу відповідно до норм закону про запобігання та протидію легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, або для фінансування тероризму.[11]

Однак ЦК не містить спеціальних норм — визначень основних страхових понять. У цьому випадку слід звертатися до норм Закону України «Про страхування», де такі норми є (наприклад, визначення страхового ризику, страхового випадку, страхової виплати — ст.ст. 8-9 Закону).

Цивільний кодекс

№ 979

Договір страхування

 За  договором   страхування   одна   сторона   (страховик) зобов'язується  у  разі настання певної події (страхового випадку)виплатити  другій  стороні  (страхувальникові)  або  іншій  особі, визначеній   у   договорі,  грошову суму  (страхову  виплату),  а страхувальник  зобов'язується  сплачувати  страхові   платежі   та виконувати інші умови договору.[7]

Кодекси, закони

Стаття

Відповідність

Розбіжності

Закон України «Про банки і банківську діяльність»

№ 60

Відповідно до статті  цього Закону є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним, чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.[6]

Однак, слід звернути увагу на положення ст.8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суб’єкти первинного фінансового моніторингу, їх посадові особи та інші працівники не несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за надання Уповноваженому органу інформації про фінансову операцію, якщо вони діяли в межах цього Закону, навіть якщо такими діями заподіяно шкоду юридичним або фізичним особам, та за інші дії, пов’язані з виконанням цього Закону.

Цивільний кодекс

№ 1076

Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.[7]

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів України»

№ 38

Електронні документи на переказ, розрахункові документи та документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, що містять банківську таємницю, під час їх передавання засобами телекомунікаційного зв’язку повинні бути зашифровані згідно з вимогами відповідної платіжної системи, а за їх відсутності — відповідно до законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Кримінальний кодекс

№232

Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, – карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.[2]