Документно-інформаційні комунікації

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Документ і інформація ……………………………………………………….4
1. Поняття про інформацію ……………………………………………….4
2. Поняття про документ ………………………………………………….5
2. Сутність документної комунікації………………………………………… . 6
3. Проблеми пошуку і трансляції документної інформації…………………...8
1. Інформаційні бар’єри …………………………. ………………………11

Висновки ……………………………………………………………………….. 13

Список використаних джерел ………………………………………………… 15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Проблеми  розвитку соціальних  інформаційних  комунікацій,  підвищення  ефективності  їх  функціонування  в   загально-суспільному   вимірі   набули   особливого  значення протягом останніх десятиріч. Це  обумовлюється  зростаючими впливами  загально-цивілізаційних тенденцій до світової інтеграції,  формуванням загально цивілізаційних механізмів   вирішення  глобальних  проблем, що   постають  перед  людством,   по-перше.  І ,   п о-друге, –  ускладненням  соціальної   структури  суспільства  в   процесі  його  еволюції,  що зумовлює як розвиток самої структури соціальних комунікацій, необхідних для обов’язкових при  цьому  суспільних обмінів, у тому числі і насамперед  – інформаційних, так  і їх якісного вдосконалення. Швидкість, точність, вичерпність в інформаційних обмінах і якісні параметри цих обмінів стають дедалі більш важливими показниками  життєздатності суспільства на сучасному етапі його розвитку.

У контексті розгляду інформаційної  сфери суспільства соціальні  інформаційні комунікації є необхідним елементом механізму забезпечення функціонування усіх складових інформаційного процесу, необхідного для сучасного інформаційного виробництва, збагачення базових масивів інформації загальносуспільного значення та соціальних інформаційних баз усіх складових соціальної його структури новими ресурсами. Ці комунікації є інструментом задоволення інформаційних запитів усієї системи користувачів національними інформаційними ресурсами та ресурсами глобально- інформаційного простору, забезпечення якісного доступу до інформації всім  категоріям населення, а також – сприяння можливості інфотворення, самовираження в інформаційній сфері діяльності всім громадянам в процесі становлення демократичного суспільства.

Зародження, становлення  і розвиток соціальної системи можливе  тільки з допомогою інформаційних зв'язків, які часто знаходять матеріальне втілення в документованій інформації. Документи містять найрізноманітнішу інформацію що протікають у суспільних процесах, тому соціальна інформація спочатку визначає соціальну природу, сутність будь-якого документа. Разом з тим документ, будучи продуктом суспільного розвитку, одночасно і сам чинить певний вплив на формування і характер суспільних відносин, гальмує або, навпаки, стимулює їх розвиток. Тому вивчення будь-якого документа неможливо поза соціальним середовищем, в якому цей документ з'явився і де він функціонує.

Як по краплині води, її внутрішньому складу, можна отримати певну інформацію про водойму в цілому, так і по окремим документом можна скласти деяке первинне уявлення про характер і особливості суспільства.

Саме ідентифікація соціальної сутності документа, що став історичним джерелом, лежить, зокрема, в основі історичної науки і такій найважливішій її галузі як документознавство.

Функції документа безпосередньо  пов'язані з функціями інформації, які документ приймає на себе після фіксації цієї інформації на матеріальному носії. Оскільки соціальна інформація орієнтована на задоволення різних людських потреб, тобто багатофункціональна, то і документ також багатофункціональний.

Однією з найважливіших  функцій будь-якого документа, безумовно, є комунікативна функція призначена не тільки для вирішення завдання трансляції інформації в соціальному просторі, але також і для організації, упорядкування та підтримання інформаційних зв'язків у суспільстві. Інакше кажучи, вона грає і передавальну, і соціально цементуючу роль.

Об’єктом дослідження  контрольної роботи є документні комунікації.

Предметом дослідження є  канали збирання та засоби обробки інформації  про  документні комунікації.

Метою даної контрольної  роботи є дослідження  каналів збирання та засобів обробки інформації  про документні комунікації.

 

1. Документ і інформація
1. Поняття про інформацію

  Суспільне буття неможливе  без інформації. Інформація супроводжує  індивіда протягом всього його  фізичного існування, тому різні  сфери професійної діяльності  розглядають інформацію і як  базовий компонент, і як елемент  будь-якого технологічного процесу  – це підтверджує інваріантність  сприйняття навколишньої дійсності  в усьому її розмаїтті і  семантичній глибині.

    Фіксація інформації  індивідом відбувається свідомо  і підсвідомо щосекунди – без  цього неможливе функціонування  його як фізичного біологічного  об’єкту так і соціальної одиниці.  Інформація, зафіксована індивідом,  осмислена з позиції соціальної  значимості для певної частини  суспільства, потребує закріплення  на матеріальному носії з метою  введення її в інформаційну  взаємодію.

    Поняття "документ”  як і поняття "інформація”  (основний елемент документа)  дуже широке і багатоаспектне, глибоке вивчення феномену інформації  і двоєдиної природи документу  здійснює наука документознавство.

Лише документ організовує, систематизує інформацію, подає її в зафіксованому порядку.

Вперше питання про  соціальну інформацію розглядалося вченими ще на початку ХХ століття. Соціальна інформація – це спосіб передавання знань, емоцій і волевиявлень у суспільстві. В загальному соціальну інформацію можна визначити як відомості призначені для передачі в суспільстві. Саме інформація, вміщена в документі, є об’єктом вивчення в документознавстві та суміжних науках.

В професійній діяльності, об’єктом якої є документ, потрібно розрізняти поняття “документна інформація”, “інформація документа”, “інформація на документі”, “документальна інформація”.

Основу будь-якого документа  складає документна інформація, тобто інформація, що вміщена в документі. Для її зберігання та передачі і був створений документ.

2. Поняття про документ

Поняття «документ» є центральним  та фундаментальним у понятійній системі документознавства. Воно відображає ознаки реально існуючих предметів, що слугують об'єктами практичної діяльності створення, збору, аналітико-синтетичної обробки, збереженню, пошуку, поширенню та використанню документної інформації в суспільстві.

 Поняття «документ»  широко використовується в усіх  сферах суспільної діяльності. Майже  в кожній галузі знання є  одна або декілька версій його  розуміння відповідно до специфіки  тих об'єктів, яким надається  статус документа. Воно розуміється  по-різному в таких наукових  дисциплінах, як інформатика,  бібліотеко-, бібліографо-, архіво-, музеєзнавство. а також у відповідних спеціальних галузях діяльності — бібліотечній, музейній, архівній справі та бібліографії. Звідси його багатозначність, яка ускладнює спілкування та взаєморозуміння між спеціалістами документно-комунікаційної сфери.

Документ – являє собою  систему – велику кількість закономірно  пов’язаних одне з одним елементів  і частин, як цілісне утворення.

Елемент – найменша одиниці  поділу документа. Сукупність однорідних елементів, що виконують необхідну  для існування системи функцію  називаються підсистемою. Якщо в  системі є декілька підсистем, то вся система стає складною.

Поняття системи відносне, так само як і поняття елемента. Якщо документ вважати за систему, тоді матеріальна і інформаційна складова будуть його підсистемами, також документ мусить містити конструктивні елементи: титульну сторінку, форзац, обкладинку і ін.

Вивчення документа як системи полягає у виявленні  всіх його елементів, підсистеми і зв’язків між ними, тобто у вивченні структури. Встановлюються ознаки і параметри, які характеризують документ як систему.

При системному підході документ розглядається як частина великої  системи соціальної комунікації. Тому, насамперед, важливо вияснити, частиною якої загальної системи в даному випадку є документ. Саме цим визначаються його можливості, задаються мета існування, функції виконувані в суспільстві, закономірності функціонування.

Документ являє собою  відносно самостійну систему завдяки  наявності власних ознак і  властивостей, що обумовлюють його різницю чи схожість з іншими матеріальними  об’єктами. Ознака відображає внутрішню  прикмету по якій (частіше сукупності яких) можна віднести той чи інший  об’єкт до документа. На відміну від  ознаки, властивість відображає якісну, тобто внутрішню належну документну відмінність. Документ характеризується наявністю всіх властивостей одночасно (різна лише ступінь їх виявлення), а набір ознак в кожному випадку індивідуальний.

2. Сутність документної комунікації

Документна комунікація, це комунікація, яка опосередкована документом, побудована на обміні документами між двома або більше учасниками комунікаційного процесу. Документна комунікація є підсистемою соціальної комунікації.

Документ виник і існує  в документно-комунікаційному процесі, тобто в такій комунікації, в якій від одного суб’єкта (відправник) до іншого (отримувач) передається інформація, яка зафіксована на документі.

Передача документної інформації в суспільстві називається соціальною документною комунікацією. Її відправником та отримувачем є людина або група людей, суспільство в цілому. Документна комунікація в соціумі відображає процеси або способи розповсюдження (передачі) інформації в суспільстві, що здійснюються за допомогою документів.

У процесі соціальної документної комунікації беруть участь три основні елементи:

• Комунікант – відправник документного повідомлення, що починає акт комунікації (автор повідомлення).
• Реципієнт повідомлення – його одержувач, приймач (читач, слухач, глядач). Між комунікантом і реципієнтом встановлюється канал комунікації, без якого зв'язок не може відбутися.
• Комунікат – документне повідомлення. Документну комунікацію можна вважати такою, що відбулася тільки у тому випадку, коли реципієнт (споживач) одержав закодовану на матеріальному носії інформацію, відправлену комунікантом.

Найпростіша модель документної комунікації в суспільстві виглядає таким чином:

 

При цьому, кодування - це представлення  ідеї, яку прагне донести до одержувача коммунікант, в кодах або символах, тобто в знаках, що перекладають ідею на мову, зрозумілу реципієнту. Процес кодування в значній мірі суб'єктивний, оскільки залежить від особи кодуючого.

Декодування повідомлення - це переклад його на мову одержувача. Воно визначається особистим сприйняттям  одержувача, його здатністю розпізнавати і інтерпретувати коди, використані  для передачі ідеї. Адекватність сприйняття повідомлення носить певною мірою суб'єктивний характер і може варіювати від  нуля до ста відсотків. Так, незнання іноземної мови зводить можливість декодування іншомовного повідомлення до нуля. А наявність схожого професійного, життєвого досвіду у відправника і одержувача збільшує адекватність сприйняття. Приведена схема є спрощеною. Насправді від автора (комуніканта) до споживача (реципієнта) веде набагато більш складний шлях, на якому відбувається процес створення, розповсюдження, зберігання і використовування документа, доступу приймача, до документарного повідомлення тощо.

Місце документа в соціальній документній комунікації обумовлено його функцією передачі повідомлення від комуніканта до реципієнта. Будь-який документ як елемент документної комунікації можна охарактеризувати по формулі «хто, що, по якому каналу, кому, з якою ефективністю повідомляє». Цей перелік питань став відомим як «формула Ласвелла». Часто її зменшують до мінімуму: «хто, про що, кому».

Таким чином, документ є засобом (каналом) передачі інформації, якщо його розглядати як елемент комунікаційного  процесу в цілому, або джерелом інформації (комуні кантом), якщо його розглядати з позиції реципієнта.

Документно – комунікаційна система обслуговує без виключення всі сфери людської діяльності. Ця система включає в себе цілий ряд спеціально створених суспільних інститутів: редакційно – видавнича справа, науково – інформаційна та бібліографічна діяльність та ін. сформульовані відповідні документні структури: бібліотеки, інформаційні центри, редакції газет і журналів, видавництва, архіви тощо.