Економічне регулювання природокористування в Украінї

-забезпечення узгодження  загальнодержавних інтересів з  інтересами територій шляхом  збалансованого розподілу коштів, одержуваних від плати за природні ресурси. міждержавним і місцевими бюджетами.

-запобігання порушенням  встановленого режиму природоко-ристування

Плата за природні ресурси  може вноситися у вигляді спеціальних  зборів, податку (земельного, лісового тощо), орендної плати або в інших  формах, передбачених" законодавством.

      Плтежі за користування     природними     ресурсами є   формою     реалі зації економічних відносин між державою або іншим власником природних ресурсів, з одного боку, і суб’єктами господарської діяльності, що здійсню-ють їх експлуатацію, - з іншого. Виходячи з методологічних  передумов,   такі  платежі є засобом  вилучення  частини абсолютного і додаткового до-ходів природокористувачів. Відповідно, вони складаються зафі-ксованих від-рахувань від вартості одержаної продукції чи послуг, а також із зміних за величиною відрахувань, пов'язаних з дифе-ренціальною рентою

Диференціна рентна частина  плати служить вирівнюванню економічних  умов господарювання і не дозволяє приро-докористувачам одержувати невиправдано високий прибуток за рахунок використання природніх ресурсів, кращих за якісно і споживною вартістю. До цієї категорії понять належать гірнича,  лісова, земельна, водна рента тощо

Фіксована (або умовно постійна) частина плати за користу-вання природними ресурсами як частка вартості товарної продукції чи послуг визначається або у відносинах, або в абсолютних показниках. Зокрема, вона виступає у вигляді процентних відрахувань від вартості річного видобутку мінеральної сировини чи одержаної з неї продукції в ( зарубіжній практиці- “роялті”), від ціни реалізації заготовленої лікарської рослиної сировини, від величини річного валового доходу рекреаційних та інших підприємств тощо. Ця частина плати не залежить від природокористувачів

Нормативи (ставки) плати та використання природних ресурсів можуть диференціюватися в межах України ча фізико-географічними ознаками, за природно-економічними зонами і адміністративно-територіальними утвореннями, за категоріями природокористувачів (зокрема, водокористувачів).[ 12 ]

Плата за використання природних  ресурсів стягується через ставки земельного і лісового податків, ставки “роялті”, у складі орендної плати або в інших формах, передбачених законо-давством. Вона може виступати як самостійна форма плати (наприклад, "роялті" для мінеральних ресурсів) або входити як складова при визначенні єиного показника  з іншими видами платежів (наприклад, у складі тарифів на воду тощо

     При   використанні   природних  ресурсів у межах встановлених   лімітів   (квот) платежі за них відносяться на витрати виробництва і стягуються з доходу (балансового прибутку) під-приємств,   об'єднань,  організацій   тощо,   які   володіють і   користуються надрами, водою, мисливськими   угіддями та іншими природними ресурсами. Разом з тим вилучення рентних платежів може  здійснюватися не  тільки  череч доход, але й через прогресивннй  податок па  прибуток   У зарубіжній практиці  відомі  обидва  підходи,  і cпо-стерігається   їх   еволюція   (перехід)   один   в   одного   залежно   від   економічної   та ресурсної  політики.

    Платежі  за понаднормативне і нераціональне внкорисіання природних ре-сурсінв   рослин,   тварин,   мінеральних   грязей,   води   тощо)   у  вигляді   штрафів стягуються з прибутку, шо залишається у розпорядженні приро-докорисгувача і з  його приватних коштів.

Нормативи   плати   за   користування   природнимн   ресурсами   визнача-ються  з урахуванням  їх поширення, якості   можливості відтворення, доступності, комплексності, місцезнаходження,   можливостей   переробки   й   утилізації відходів та інших факторів

   
2.3 Платежі за забруднення, їх види та критерії  нарахування.

 

      До  економічних  методів управління  процесом  природокористування  належать,  також платежі за забру-днення.  Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1992р. №l8. плата та забруднення навколишнього середовища встановлюється за викиди  в атмосферу   забруднюючих   речовим   стаціонарними та   пересувними джерелами забруднення.

 -скиди   забруднюючих   речовин   у   поверхневі   води,   територіальні   та   внутрішні морські  води, а  також у  підземні  горизонти,  в  тому числі скиди, що проводяться підприємствами через систему комунальної каналізації;

- розміщення відходів  у навколишньому середовищі.

     Розміри вказаних платежів встановлюються на підставі лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин, що визначаються для підприємств з урахува-нням  гранично допустимих викидів (ГДВ) і скидів (ГДС) щодо кожного   інгредієнта в тоннах на рік ліміти розміщення відходів у навколишньому природному середовищі визначаються для підприємств як фізичний обсяг відходів по  класах їх токсичності   Встановлюють їх органи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у формі видачі дозволів на викиди і скиди забруднюючих речовин і розміщенні відходів                    

     Ліміти викидів  і  скидів забруднюючих   речовин  встановлюються  на   І   рік  і  доводяться  до підприємств не пізніше 1 линия попереднього року

   За понадлімітні викиди і скиди забруднювючих речовин і розміщення відходів (понад ГДВ. ГДС) установлюються штрафні платежі - підвищений розмір плати порівняно з базовими нормативами плати (податками в межах від 1 до 5 разів)

Платежі за забруднення  навколишнього природного середовища (крім розташованих у містах республіканського підпорядкування) перераховуються в таких розмірах: 70% - до позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища рад народних депутатів; 20% - до позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та обласних рад народних депутатів. 10% - на рахунок республіканського позабюджетного фонду Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

Підприємства, розташовані  в містах республіканського підпорядкування, платежі за забруднення навколишнього природного середовища перераховують 40% - до позабюджетних фондів охорони природи міських рад народних депутатів і 10% - на рахунок республіканських позабюджетних фондів охорони природи Міністерства охорони навколишнього природної о середовища України

Критерієм для  розрахунку платежів за забруднення  є збитки від нього. Ці збитки проявляються рівночасно в моральному, соціальному, естетичному, натуральному, економічному аспектах. Але здебільшого оцінюються економічні збитки, які завжди є тільки частиною, хоч і дуже вагомою, загальних збитків Оцінка моральних і соціальних збитків становить певні труднощі через відсутність відповідої методики.

Платежі за забруднення  навколишнього середовища є складовою  частиною фінансового механізму охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів. Основу платежів становлять нормативи плати за забруднення навколишнього середовища

Згідно з  методикою визначення розмірів плати  і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища України нормативи встановлюються за:

-викиди в  атмосферу    забруднюючих    речовин    стаціонарними    і    пересувними джерелами забруднення.

-скиди     забруднюючих   речовин   у   поверхневі   води територіальні   та   внутрішні морські  води, а також підземні  горизонти,  в   тому  числі скиди,  що проводяться підпри-ємствами через систему комунальної каналізації.

-розміщення  відходів промислового, сільського-сподарського, будівельного та іншого виробництва. [ 14 ]

Характер забруднення навколишнього середовища дуже різноманітний і не завжди піддається кількісному обліку. Втрати від забруднення можна класифікувати за двома видами економічний і соціальний.

Економічні втрати спричиняються  через погіршення виробництва певних об'єктів і втрат  продукції;  соціальні -  як наслідок   негативного   впливу   на   здоров'я    та життєдіяльність людини (хвороби, втрати працездатності, велика смертність).

      Сучасна  політика  держав   в   галузі   охорони   навколишнього середо-вища   від забуднення базуєт ься  на    принципі ”забруднювач    платить”.  В цьомe  принципі відображена   політика   покладення  на  забруднювачів від-повідальності   за   всі дії  що спричиняють шкоду навколишньому середовищу

    Вперше    па    міжнародному     рівні    принцип  “забруднювач  платить”  був обгрунтований Організаціэю  Економічного Співтовариства  і Розвитку   1972  році з цього часу  вказаний принцип став активно використовуватись в законодавчій практиці європейських та інших країн світу

     В Україні   принцип   "забруднювач   платить"  було  впрова-джено в 1991    році. Закон України  " Про охорону   навколишнього   природного середо-вища", стаття  №44 якого   встановила,   що   в   Україні   здійснюється   плата   та   забруднення   навколишнього природного середовища.   Незпоссредньо механізм визначення плати і стягнення платежів за забруднення довкілля був урегульований постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня  1992р. та відповідною Постановою від 1 березня І999 року, якими затверджено. Порядок  встановлення    нормативів    збору    і стягнення  платежів  за забруднення навколишнього середовища.

   Всистемі регулювання суспільних відносин в галузі охорони довкілля плата за забруднення несе велике, різноманітне навантаження – стимулююче, координаційне. контролююче та компенсаційне.

     Стимулюючий бік плати за забруднення виявляється в її впливі на економічні інтереси  екологічно   небезпечних   підприємств   шляхом   підвищення   або зменшення економічного тиску  на них в  залежності від обсягів викидів  в довкілля (чим більше обсягу викиду - тим вище плата) Для нього використиуюгься два види плати

А) за лімітовані   викиди  (скиди)  -  в межах  встановлених   ліміїів(тим-часового походження)   викидів   (скидки)   забруднюючих   речовин   та   згідно з дозволами  на розміщення   відходів   в   навколишньому   середовищі. Щодо   цих лімітованих   викидів встановлюється фіксовані нормативи плати;

Б) за перевищення лімітів викидів (скидів), розміщення забруднюючих речовин. Тка плата визначається в кратному розмірів відносно фіксованих платежів.

    Рмірів платежів за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на підставі лімітів та фактичних обсягів викидів і скидів забруднюючих речовин розміщення відходів, а також базових нормативів итати за них і відповідних регулятивних коефіцієнтів.

     Плата  за забруднення навколишнього середовища в межах установлених лімітів корегуютьс за  регіонами України з    застосуванням   коефіцієнтів, що враховують територіальні   екологічні   особливості,   та   коефіцієнтів   індексації базових   нормативiв плати

   За понадлімітні  викиди  і  скиди  забруднюючих речовин  і  розміщення відходів. Установлюється   підвищений   розмір   плати  на підставі   базового  нормативу    плати коефцієнта індексації,     коефіціє-нтів, що  враховував  територіальні екологчні особливості і    коефіцієнт  кратності    плати  за понадлімітні    викиди  і  скиди забруднюючих речовин і роїміщення   відходів. У  разі відсутно-сті  на підприємстві затверджених у встановленому порядку лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення від-ходів нормативи плати  за викиди і скиди забруднюючих речовин  та розміщення відходів установлюються як за понадлімтні

Платежі  підприємств за  викиди  і скиди забруднюючих  речовин  і  розмі-щення відходів межах встановлених лімітів (тимчасово погоджених величин)

відносяться на витрати виробництва, а при перевищені лімітів провадяться за рахунок, що залишеться у розпорядженні підпригметв.

     Крім   цього,  законом   також передбачено платежі за  пошко-дження природних ресурсів (зниження родючості грунтів, продуктивності лісу і водоймищ) відповідно до встановлених параметрів.

   Відповідні платежі стягуються з підпрниємств незалежно від форм власності і відомчої належності. Внесення плати за забруднення не звільняє підприємства від дотримання заходів по охороні навколишнього середовища, а також сплати штрафних санкцій ча екологічні правопорушення і від повного відшкодування шкоди

    Платежі за розміщення відходів.

    Платежі за розміщення відходів у навколишньому середовищі компенсуют. економічні збитки від негативного вилину підходів на здоров'я людей, об'єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості і трапспоріу. [ 17 ]

Складовими розміру  платежів за розміщення відходів у  навколишньому середовшці є:

-плата в межах установлених лімітів розміщення (згідно з дозволами на розміщення) відходів у навколишньому середовищі.

-плата за перевищення лімітів розміщення відходів у навколишньому середо-вищі

Висновок до розділу 2

     Виходячи з розділу 2 ми розуміемо, що Таким чином, можна визначити, що існуюче в Україні чинне екологічне законодавство має певні недоліки і його удосконалення є об’єктивним процесом, передумовами якого повинні виступати істотні зміни у використанні природно-ресурсного потенціалу. Державне регулювання комплексного природокористування повинне базуватися на застосуванні певних інструментів, до яких належать засоби впливу на соціо-еколого-економічні складові. Основними економічними інструментами комплексного  природокористування є: стандартизація, сертифікація, експертиза, аудит, оцінка впливу на навколишнє середовище, страхування тощо, сукупність яких і формує управлінсько-економічні механізми.