Економічне регулювання природокористування в Украінї

спеціалізованих державних  служб, які в даний час здійснюють монопольне розпорядження (управління) природними ресурсами.  Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" цей підхід знайшов відображення в поділі плати за використання природних ресурсів на два види плата за право використання і плата на відтворення і охорону природних ресурсів Другий вид являє собою компенсацію затрат спеціальних відомств, які здійснюють відтворення і охорону природних ресурсів

       При визначенні розміру цього виду плати погрібно враховуванти дві обставини По-перше, дані платежі повинні включати в себе частини диференційної ренти, оскільки затрати на відновлення ресурсів у кращих умовах будуть  меншими, ніж у гірших. Отже, розміри платежів повинні бути диференційованими в залежності від умов використання'. 

       По-друге, при    визначенні    затрат   спеціалізованих   служб необхідно    враховувані економічну   ефективність  цих  затрат для того,  щоб  звести  су-б'єктивні  фактори  при  визначенні розмірів платажів до мінімуму. Ні одна з них обставин не враховуєтьься при введені платності    використання   приро-дних    ресурсів    у   підповідності    з    тими  нормативними документами, які розроблені ресурсними відомствами

     Рентний підхід.  Використання   теорії  ренти  при  оцінці   природних ре-сурсів визнано більш обгрунтованим

 - при рентних оцінках ''кращий" ресурс (використання якого приносить біль-ший дохід при однакових  затратах) одержує більшу вартість.

-затрати освоєння  ресурсу   зорієнтовані на деякий  середній рівень і  отже, їх  оцінка більш об'єктивна.

 -обгрунтована необхідність розрізняти власника ресурсу та його користува-ча для виникнення категорії рентних платежів.

-рентні оцінки враховують  фактор обмеженості природного  ресурсу. 

    Рента - це регулярний дохід з капіталу, майна або землі, який не пов'яза-ниий  з підриємицькою діяльністю. Остання складається з диференційної ренти, монопольної та  абсолютної ренти

    Абсолютна  рента - частина   додаткової   вартості, одер-жувана власником

внаслідок монополії  приватної власності на землю, надлишок вартості над суспільною ціною   виробництва сільськогоспо-дарської продукції.

Диференційна рента - додатковий дохід, одержуваний за рахунок ви-користання ресрсів (земельних ділянок, мінеральних джерел, вигідною гео-графічного положення тощо),  що мають більшу економічну  віддачу. Днфрепта склаладається  з диференти 1   та диференти 2

      Окільки земельні ділянки різні за продуктивністю, то за  однакових  атрат праці й  вихід продукції і одиниці площі на них буде неоднаковим.

      Джкерелом дифереційної ренти 1  є вища родючість земельних ділянок і більш вигідне   їх   місцезнаходження   щодо   ринків   збуту   порівняно з гіршими   ділянками.Диференційної рента 11- більша віддача витрат виробництва на кращих ділянках землі.

      Монопольна   рента    -  особлива   форма   земельної   ренти,   що   ство-рюється   в сільському  господарстві  і    добувній    промисловості  при про-дажу    певних    видів землеробської продукцї, металів,  мінералів,  корисних копалин.   Попит   на них   значно Вищий від  пропозиції  оскільки   умови їх виробництва невідворні в інших місцях   (сотрвинограду "чорнй принц"  росте лише  на   територіях  південного берега  Криму). Цей призвело до створення монопольної ренти. Особливою  ознакою  є те  що рівень  її визначається потребою і платоспроможністю споживачів, а не ціною виробництва чи вартістю товару

     Отже, монопольна рента - це додатковий дохід власників об'єктів галузей. її джерело - додаткова вартість, створена виробниками

Рентний підхід виходить не із витрат на освоєння земельних ресурсів, а із господарської ефективності їх використання.

Розмір земельної ренти в сільському господарстві дорівнює сумі трьох показників: надлишку вартості понад суспільну ціну виробництва продуктів, різниці між суспільною та індивідуальною ціною виробництва, різниці між монопольною ціною і витратами на виробництво продукції на земельних ділянках особливої якості та особливих кліматичних умов

Цінність міських земель полятає в їх можливості забезпечувати додатковий дохід, що виникає завдяки більш зручному місто розташування щодо ринків ресурсів і продаж, а також інфраструктурній облаштованості території. Кількісні показники земельної ренти за рахунок освоєності території виникають внаслідок скорочення витрат на створення транспортної і інженерної інфраструктури. Розмір земельної ренти в населених пунктах практично формують і визначають чотири фактори, попит. обмеженість, корисність і ліквідність земельних ділянок

У надрокористуванні. де земельна ділянка відіграє роль сховища ("комори") мінеральної сировини, оцінка об'єктів надрокористування обумовлюється наступними складовими: сировинна чи функціональна цінність природного ресурсу як продукту переробки і споживання; інженерно-геологічні умови залягання природного ресурсу, економіко-географічне положення ділянки надр

Параметри економіко-географічного  положення земельної ділянки об'єкта надрокористування характеризуються факторами міжрегіональною, регіонального і місцевого значення (щільність населення, близькість і класифікація транспортної й інженерної інфраструктури). Оцінка земельної ділянка надрокористування. як елемента національного багатства країни, може формуватися через урахуванням наступних видів земельної ренти: міжрегіональної і регіональної ренти, обумовленої відмінностями в рівнях соціально-економічного розвитку і природних особливостей окремих частин території, галузевої ренти, обумовленої особливостями формування рентного доходу по різних видах корисних копалин і в різних сегментах ринку нерухомості, локальної ренти, пов'язаної з факторами місця розташування земельної ділянки щодо системи розселення, промислових вузлів, особливо

охоронюваних територій, інфраструктурпої ренти, обумовленої  рівнем розвитку інженерно-транспортної інфраструктури й інтенсивністю  її використання

      Система платежів за користування природними ресурсами включає в себе не тільки способи визначення розмірів плати, а також механізми її встановлення, вилучення і використання

     Плата за право користування природними ресурсами повинна залежати від умов, які визначають попит і пропозицію на цей ресурс на конкретній території, і вилучатися у вигляді конкретного податку (збору; або плати за ліцензію, що дає таке право чи у виді орендної плати При цьому даний вид платежу не несе в собі ресурсозберігаючої чи іншої подібної функції.

      Плата_за відтворення (компенсацію) природного ресурсу повинна залежати від середовища і визначатися затратами па підтримання заданого рівня якості навколишньої о природного середовища з урахуванням встановлених для даного регіону пріоритетів розвитку і фактора часу враховуючи сказане, друга складова повинна мати на першу прямий вплив. Тому ставки платежів за користування природними ресурсами не можуть бути постійною величиною в умовах ринкової економіки.

     Формування і використання коштів від плати за відтворення природних ресурсів доцільно поставити в залежність від рівня управління і від величини можливих затрат

     При  такому підході неважко визначити перелік природних ресурсів і об'є-ктів, основні затрати на відновлення яких буде нести державний бюджет.

Відповідно і рочпорядження  цими    ресурсами, включаючи  порядок і мето-ди    встановлення    платежів за їх використання, має визначатись державни-ми службами.

     Можна   сформулювати дна критерії для  визначення подібного  переліку економічний і екологіічний

     Увідповідності економічним критерієм до державної компетенції повині бути віднесені сировинні ресурси, які відіграють стратегічну роль для еко-номіки України. В перелік попадугь також унікальні ресурси  та об'єкти, про-грами охорони і відновлення яких не можуть, бути реалізовані на регіона-льному чи місцевому  рівні. В тойже час це не включає   можливості   залу-чення   додаткових   фінансових та   інших   pecvpciв   на реалізацію них про-грам з ініціативи місцевих орґанів влади.

    Формування і використання коштів від плати та відтворення природних ресурсів доцільно поставити в залежність від рівня управління і від величини можливих затрат. При  такому підході неважко вичначити перелік природних ресурсів і об'єктів, основному вагу затрат  на   відновлення   яких   буде   не-сти державний  бюджет. Відповідно і розпорядження цими ресурсами, вклю-чаючи порядок і методи встановлення платежів за використання, має визна-чатисья державними службами

    З урахуванням    віщесказаного можна сформулювати     основні принципи визначнння  плати за природні ресурси:

     Плата за "кращий" ресурс (за якістю   місцерозташуванням,     споживчим властивостям) повннна бути вищою ніж за гірший; величина   плати   пови-нна   бути  достатньо   високою  для   того   щоб   стимулювати зниження ресурсомісткості виробництва розмір плати   повинен   враховувати ко-н'юнктуру  ринку   (запит   і   пропозицію) з урахуванням регіональних особчнностей і міжрегіональних зв’язків. [ 14 ]

    Не використані  природні  ресурси  повинні  мати  потепнційну  оцінку, яку  потрібно враховувати у розрахунках і корегувати з урахуванням часу.

    -система платежів за користування природними ресурсами по-винна вписуватись у загадьну податкову систему, але бути достатньо гнучкою на регіональному рівні для того. щоб стимулювати ресурсозамінювальність (альтернативність  і сприяти реалізації встановлених для даного регіону пріо-ритетів, які забезпечували його сталий розвиток і системі міжрегіональної інтеграції.

    -способи вилучення і використання коштів від платежів за природні ресу-рси повинні бути адекватними   величині і стру-ктурі суспільне   необхідних затрат на їх відтворення і охорону і з іншої сторони, попереджувати пере-несення економічної

   -відповідальності  за нераціональне   використання   природних   ресурсів  і збички навколишньому природному середовищу на споживача кінцевої продукці.

 

2.2.Платежі за ресурси, їх види і нормативи.

  

    Відсутність чіткості з економічних проблем продокористування в Конституції України а також суперечливість законодавчих актів у цій сфері не дозволяє в данин час розробити   однозначний   і   ефективний   механізм   визначення   і   введення   плати   за користування природними ресурсами З урахуванням вищесказаного науковою основою для  визначення розмірів   такої птати служить  їх   економічна оцінка,   в   основ  якої покладено диференційну peнту. У загальному вигляді розрізняють шість  видів платежів за ресурси:

1. Платежі за право користування природініми ресурсами.

2 .Платежі за відтворення та охорону природних ресурсів

3. Рентні платежі за експлуатацію кращих природних ресурсів чи  за якістю,

мі-сцем їх poзташування стосовно ринку

4. Штрафні платежі за понаднормативне використання природних ресурсів

5.   Компенсаційні  платежі за вибуття природних  ресурсів її цільового вико-ристання або погіршення їхньої якост і спричинене діяльністю цих під-приємств.

6.  Плата підприємств  за   використання    середовища    для   розміщення під-ходів  виробництва

    Нормативи платежів та землю диференціюються за видами сільськогосподарських угідь, за типами грунтів і викори-стовуються в розрахунках кошторисної вартості об'єктів, що споруджуються на землях, вилучених із сільськогосподарського обігу. Нормативи платежів різняться залежно від землекористувачів: так, для промислових об'єктів за відведення орних земель і багаторічних-насаджень платежі в 2-2.5 рази вищі, ніж за відведення кормових угідь, сіножатей і пасовищ.

     Платежі за воду здійснюються промисловими підприємствами і комунальним господарством. Вони диференціюються по басейнах рік і коливаються в межах від 1.5 до З кон., ча 1 м/куб.  води.

     Упродовж останніх десятиріч ціпи на паливні ресурси в Україні були настільки низькими, що це призвело до збитковості вугільної промисловості. Крім того, електроенергія була тільки у 2.8 рази дорожчою під вугілля (у США- в 4.1 рази), а це сприяло впровадженню енеріомісткнх виробництв

Безплатність і дешевизна  природних peсvpcвj, які використовувалися в господарській практиці раніше, завдали, поряд і іншими факторами, великої шкоди природо-ресурсному потенціалу України, її екології. Перспективні вимоги суспільного розвитку, екологізація сучасного виробництва, закони ринку диктують, вищий рівень цін на природні ресурси відносно цін на кінцеву споживчу продукцію.

Об'єктами плати є джерела  природних ресурсів - родовища корисних копалин, водосховища, лісові ділянки тощо, а суб'єктами - підприємства, організації та установи, їх філії та об'єднання, окремі громадяни, які використовують природні ресурси (незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та підпорядкування).

Введення платного природокористування  покликане розв'язати таке коло питані:

-створення економічних  умов для прискореного розвитку  ринкових від-носин у цій сфері та приведення всієї системи природокористування в Україні у відповідність і практикою найбільш рочвинутих країн і міжнародними стандартами.

-стимулювання комплексного, раціонального, використання природних ресурсів і створення для нього відповідних науково-технічних передумов.

-забезпечення сталого і достатнього фінансування робіт по охороні її відтворенню природо-ресурсного потенціалу. посилення на цій основі соціальних і екологічних функцій природних ресурсів.

-вирівнювання умов  господарювання при використанні природних ресурсів різної якості та доступності.

-розширення інвестиційних можливостей, щодо соціально-економічного рочвитку територій з інтенсивним природо-користуванням: