Теорії податків, їх розвиток у сучасній економічній літературі

відкритість сучасної економіки  призводить до того, що податкове стимулювання попиту активізує іноземні інвестиції, які завдають збитків національним. Ці аргументи не відповідають ситуації, що склалася сьогодні в економіці. По-перше, політика глобальної соціальної допомоги населенню за рахунок державних фінансових ресурсів, яка сьогодні реалізується на практиці, не дозволяє об’єктивно говорити про переважання інфляції витрат над інфляцією попиту, тобто цілеспрямоване формування кейнсіанського ефективного попиту, зокрема, за рахунок податкових важелів, виглядає актуальним. По-друге, загрози переважання іноземних інвестицій фактично не існує через несприятливий інвестиційний клімат. Разом з тим, залучення іноземних інвестицій через систему податкових заходів слід розцінити позитивно [10, с.102]. Тобто використання базових кейнсіанських положень (у поєднанні з іншими теоретичними розробками) здатне забезпечити ефективний розвиток оподаткування.

              5. Основні поняття теорії монетаризму

         Пануючий з початку 80-х років у розвинених капіталістичних країнах неоконсерватизм охоплює три основні напрямки нової неокласики: монетаризм, пов'язаний з регулюванням економіки через сферу грошово-кредитного обігу. Лише послідовна політика забезпечення господарства грошима, на думку монетаристів, може створити впевненість економічних агентів у неінфляційному розвитку економіки та сприяти рівномірному інвестуванню з мінімальним ризиком; економічну теорію пропозиції, згідно з якою надмірне підвищення податків позбавляє підприємців стимулів до інвестування та призводить, таким чином, до падіння виробництва й відриву фінансової бази оподаткування, а зниження податкових ставок є достатньою умовою для стимулювання підприємницької активності й ініціативи; теорію раціональних очікувань, згідно з якою економічні аспекти в будь-якому разі не виправдовують надії владних структур тому що заздалегідь ураховують наміри влади й нейтралізують своїми заходами (підвищенням чи зниженням цін) політику уряду. Найрішучіше проти Дж.М. Кейнса і кейнсіанців у 60-ті роки виступив Мільтон Фрідмен. В економічній літературі цей виступ дістав назву неокласичної (монетаристської) контрреволюції (на противагу кейнсіанській революції). У широкому розумінні монетаризм - це всі економічні доктрини що надають грошам першочергового значення та пов'язані з розробкою грошово-кредитної політики, спрямованої на регулювання грошової маси в обігу. Саме такі концепції реалізуються сьогодні в різних формах у господарській політиці США та інших розвинених країнах. Проте "монетаристське відродження" не було випадковою відповіддю на жорстку інфляцію 70-х років чи просто реакцією на кризу кейнсіанства. В основі сучасних монетаристських концепцій лежить кількісна теорія грошей, яка виникла ще в XVI ст. та згідно з якою рівень товарних цін тим вищий, чим більше грошей в обігу. Монетаризм значно розширив можливості неокласичної теорії, додавши до неї емпіричні дослідження на основі економіко-статистичних моделей [12, с.308]. У сфері практичної реалізації монетаристських концепцій також можна виокремити кілька елементів, а саме: перебудову бюджетного механізму, відмову від бюджетного впливу на виробництво, зменшення бюджетних витрат, регулювання певних сфер господарства, послаблення юридичної регламентації господарської діяльності, приватизацію окремих секторів економіки, скорочення соціальної інфраструктури та соціальних програм [1, с.165]. М. Фрідмен і його прихильники виходили з припущення, що розширення капіталістичного відтворення в довгостроковому періоді можливе лише за умови приросту грошової маси в обігу. Вони вважали, що попит на гроші постійно збільшується, а пропозиція їх надзвичайно нестабільна, часто має суб'єктивний характер. Тому на початку 70-х років М. Фрідмен виступив за законодавче регулювання грошової маси державою (Центральним банком) для того, щоб щорічно збільшувати кількість грошей в обігу на 3-5 % ("грошове правило" монетаризму). Він визнавав за грошима монопольну роль у коливаннях національного доходу й висунув тезу: "Гроші мають значення". Монетаристи відродили лозунг природного рівня безробіття, яке не піддається зниженню в довгостроковому плані, і були противниками соціальної допомоги безробітним. Базуючись на постулатах кількісної теорії грошей, вони розробили однофакторну модель інфляції, яку вважали виключно грошовим феноменом [11, с.73]. Економічна теорія пропозиції, яка доповнила собою монетарні форми й методи регулювання економіки, також залишалась у межах неоконсервативних пріоритетів. Вона була створена після кризи 1974 - 1975 рр. Розробники та прихильники теорії пропозиції - економісти Артур Лаффер, Р. Манделл, П. Робертс, журналісти Дж. Гілдер і Дж. Ванніскі, конгресмен Дж. Кемп. На їх погляд, систематичне втручання держави у господарське життя, її політика доходів, зайнятості, соціального забезпечення справляють руйнівний вплив на економіку. Таке втручання відкидається, а роль держави обмежується здійсненням політики, що сприяє вільній господарській діяльності, а також підтримці необхідного рівня грошової маси, проведенню кредитних заходів, обмеженню соціальних витрат. Прихильники теорії пропозиції категорично відкидають ідею нарощування бюджетних витрат для стабілізації або формування попиту, кваліфікуючи її як чинник дестабілізації економіки і стимулювання інфляції. При цьому підкреслювалось значення економії державних витрат і збалансованості бюджету. Виходячи з існування тісного зв’язку між інфляцією і зростаючими державними витратами, прихильники цієї теорії вважали цей зв’язок подвійним:

1) постійне зростання  бюджетного дефіциту тягне за  собою монетаризацію державного боргу;

2) вплив податкового тягаря  на фактори пропозиції (працю,  заощадження та інвестиції).

       Отже, на їх думку, скорочення державних витрат повинно було сприяти боротьбі проти інфляції і, в той же час, створити умови для успішного здійснення податкової реформи. Крім того, значне збільшення соціальних витрат - результат економічної політики демократичних партій - означає спрямування більшої частини ресурсів на споживання, зменшує можливість економічного зростання. Теорія “економіки пропозиції” за допомогою одночасного скорочення податків і державних витрат мала намір вирішити головне завдання: зменшити державне втручання в економіку, уповільнити інфляцію і збільшити темпи економічного зростання. Але не завжди скорочення податків і державних витрат при наявності великого бюджетного дефіциту сприятиме оздоровленню державних фінансів. У цій теорії недостатньо розроблені питання, пов’язані з нестачею доходів, проблемами соціальної політики, витратами на воєнні цілі, зростанням безробіття, спадом темпів економічного зростання [4, с. 205 - 216]. Таким чином, монетаризм і економічна теорія пропозиції доповнюють один одного. Проте якщо монетаристи головний акцент роблять на регулюванні кількості грошей, то прихильники економіки пропозиції особливого значення надають використанню податкових інструментів регулювання. Уявлення про стимулюючий вплив зниження податків на інвестиційну діяльність теоретично обґрунтовується за допомогою відомої кривої Лафера:

Рис.1.3.1 Крива Лафера [12, c.23].

де: К - податкова ставка на доходи;

R - загальна сума податкових надходжень;

K1 - ставка податку, яка забезпечує максимальні податкові надходження;

R1 - максимальний об'єм податкових надходжень до бюджету.

       Зростання податкових ставок лише до певної межі підтримує зростання податкових надходжень, потім це зростання трохи сповільнюється і далі йде або таке ж плавне зниження доходів бюджету, або їх різке падіння. Граничною ставкою для податкового вилучення до бюджету А. Лафер вважає 30% сум доходів, у межах якої збільшується сума доходів бюджету. А ось при 40-50% -му вилученні доходів, коли ставка податку потрапляє в “заборонену зону” дії, скорочуються заощадження населення, що спричиняє за собою незацікавленість в інвестуванні в ті або інші галузі економіки і скорочення податкових надходжень І навпаки, зниження податків, на його думку, стимулює розвиток економіки. Це призводить до того, що доходи держави збільшуються не за рахунок розширення податкової бази, а за рахунок збільшення податкової ставки і податкового тягаря. Деякими аспектами цієї теорії скористався уряд США при проведенні податкової реформи в 20-60-і роки XX ст., а потім, з урахуванням нових розробок, - у 80-і роки Монетаризм і економіка пропозиції суттєво вплинули на економічну політику й ідеологію уряду Р. Рейгана, особливо щодо ефективності соціальних програм, значення ринку, характеру й меж втручання держави в економічні процеси. Результати реалізації цих теоретичних настанов наприкінці 80-х, на початку 90-х років виглядали більше позитивними, ніж негативними: стабілізувався рівень безробіття, знизились інфляція й відсоткові ставки, тривала структурна перебудова американської економіки, проведено податкову реформу.

       Отже, аналізуючи та поєднуючи позиції усіх трьох теорій: класичної та кейнсіанської - досить радикальних та монетаризму - більш лояльної по відношенню до державного втручання у регулювання економічних відносин, можна уявно скласти образ підходящої для України системи оподаткування та системи макроекономічного регулювання. Адже на думку автора поодинці дані теорії не є довершеними і не придатні, принаймі сьогодні в Україні. Наприклад, абсолютно саморегулюючий ринок (за Смітом) та надмірне втручання держави у регулювання ринку (за Кейнсом) - це крайнощі, необхідне поєднання цих умов. Лише у синтезі окремих положень даних теорій можна знайти більш-менш актуальний для України варіант макроекономічного регулювання.

6. Сучасні дослідники теорії податків

        Сьогодні найбільш поширеною є точка зору, що податок - це плата суспільства за виконання державою її функцій, що має форму відрахування частини вартості валового національного продукту на загальносуспільні потреби.

       Огляд класичних робіт по даній проблемі та аналіз основних положень теорії оподаткування найбільш змістовно в Україні відображено в роботах Федосова В.М., Шаблистої Л.М., Соколовської А. М.

Представник італійської  фінансової школи Ф. Нітті писав, що “в усіх сучасних країнах податок переслідує дві мети:

1) фіскальну;

2) економічну, господарську (заборонну або обмежувальну).

        У сучасних бюджетах податки набувають все більшого значення заборонного або обмежувального стосовно тих форм виробництва та обміну, які визначаються шкідливими, і заступницького стосовно таких, які вважаються корисними".

       Такі російські фінансисти, як І. Кулішер, Г. Озеров, В. Твердохлєбов, Н. Тургенєв, розглядали податки як знаряддя економічних і соціальних реформ з метою перерозподілу майна, підтримки одних форм господарювання та розвитку інших. Незважаючи на те, що їх податкові теорії мали суто прикладний характер (вони обмежувалися вивченням способів мобілізації фінансових ресурсів для утримання держави), в них були враховані закономірності розвитку товарно-грошових відносин і міжнародні тенденції формування основ ринкового господарювання. Рекомендації цих учених використовувалися при виробленні заходів щодо зміцнення фінансового господарства країни. Доцільно згадати визначення вітчизняного фінансиста О.Д. Василика, який називає податки термометром для господарського механізму і якщо температура висока (а таким показником може бути частка податків у доходах населення), то загибель організму неминуча. Між людськими і економічними організмами одна спільність: нормальна температура – однакова.  
       Отже громадяни, підприємства та організації зобов’язані, як і в будь-якій державі, віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби у бюджет у вигляді платежів. Справляння їх соціально виправдано, тому що вони використовуються для задоволення потреб і захисту інтересів самих платників. Вітчизняні дослідники у своїх наукових викладках і практичних пропозиціях, щодо удосконалення податкової системи України, враховуючи умови і стан розвитку економіки країни, спираються на висновок світової наукової думки, сформованої протягом століть. З цього приводу М.Я. Дем’яненко наголошує, що при формуванні податкової системи України «загальні принципи побудови системи оподаткування обрано правильно, оскільки їх відпрацьовано в багатьох країнах і протягом століть. Ці принципи (обов’язковість податків, економічна доцільність, соціальна справедливість, поєднання інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян ) закріплено законодавчо».  
       Значний внесок у розвиток теоретичних проблем формування та функціонування механізму державного регулювання економіки, а також податкової системи як основного його засобу в умовах переходу від централізовано-керованої до ринкової економіки, удосконалення механізму функціонування податків в Україні належить вітчизняним ученим: О. Амоші, О. Василику, В. Вишневському, В. Геєцю, І. Лукінову, І. Луніній, П. Мельнику, А. Соколовській, В. Суторміній, В. Федосову, М. Чумаченку, Л. Шаблістій, російським ученим: В. Пушкарьовій, Д. Чернику, Т. Юткіній та іншим.

Висновки

        Податки є одним із головних інструментів управління економікою. Податкова система покликана забезпечувати взаємозв’язок загальнодержавних інтересів з інтересами громадян і комерційними інтересами підприємців, визначати відносини підприємців, підприємств усіх форм власності з бюджетами усіх рівнів, регулювати соціально-економічні процеси, зовнішньоекономічну діяльність. Основна роль податків у тому, що вони покликані формувати фінансові ресурси держави, які акумулюються у бюджетній системі та позабюджетних фондах й необхідні для здійснення власних функцій держави. У зв’язку з цим важко переоцінити важливість розробки та реформування податкової системи для держави, що стала на шлях ринкової трансформації. Економісти різноманітних шкіл визнають, що фіскальна політика здійснює сильний вплив на будь-яку економічну систему. Також дуже часто перспективи формування податкової системи ускладнюються у зв’язку із орієнтацією на традиційні моделі податкової політики. Але при цьому концепція формування податкової політики у будь-яких умовах повинна відповідати внутрішнім можливостям податкової системи. Сьогодні у зв’язку з активними процесами глобалізації світової економіки увага до теоретичних та практичних питань оподаткування неухильно зростає, з’являється потреба у нових розробках. Отже, у даній роботі проаналізовано еволюцію теорій податків. На основі цього зробимо висновки: у міру зростання податкових відносин у ХVІІ столітті у Європі з’являються перші наукові податкові теорії; на протязі трьох століть наука про податки розвивається в рамках науки про державні фінанси; у період капіталізму предметом науки про податки й податкову політику є сутність податку як нової економічної категорії, правила його стягування та правильного вибору елементів оподаткування, визначення податкового тягаря; оподаткування не може розглядатися ізольовано від функцій та ролі держави в економіці, що обумовлює використання фінансових важелів у системі державного регулювання;

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрущенко В.Л. Податкові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник / Андрущенко В.Л., Данілов О.Д. - К.: Комп’ютер прес, 2004. - 127 с.
2. Аникин А.В. Юность науки: Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса: Навчальний посібник / Артем Васильевич Аникин. - М.: Политиздат, 1985. - 367 с.
3. Антология экономической класики в 2-х т. - М.: Эконов, 1993. - Т.1. - С.775, Т.2. - С.486
4. Бункина М.К. Монетаризм: Навчальний посібник / Марина К. Б. - М.: ДИС, 1994. - 451 с.
5. Економічна енциклопедія: У 3 т.-К.: Академія; Т,:ТАНГ,2001
6. Захожай В.Б., Литвиненко Я.В., Захожай К.В., Литвиненко Р.Я. Система оподаткування та податкова політика: Навч. Посібник.- Центр навчальної літератури, 2006-468 с.
7. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег/ Кейнс Джон Мейнард - М.: Гелиос АРВ, 2001. - 459 с.
8. Корнійчук Л.Я. Історія економічних вчень: підручник / Корнійчук Л.Я., Татаренко Н.О. - К.: КНЕУ, 1999. - 564 с.
9. Мазурок П.П.Історія економічних учень у запитаннях і відповідях.-К: Знання,2006. —477 с.
10. Маркова А.Н. Современные экономические теории Запада: Навчальний посібник / Маркова А. Н. - М.: Финстатинформ, 1996. - 227 с.
11. Осадчая И.М. Современное кейнсианство: Навчальний посібник / Осадчая И. М. - М.: Мысль, 1971. - 127 с.
12. Павлов К.В. Общая теория социально-экономической политики: Навчальний посібник / Павлов К. В.; М-во общ. и проф. образования. Удмурт. гос. ун-т. Ин-т экономики и упр. - Ижевск: Ин-т экономики и упр. УдГУ, 1998. - 174 с.
13. Сердюк О.М., Заревчанська Т.В. Податкова система (практикум); Навч. Посібник.-К.: Центр учбової літератури, 2007-328 с.
14. Тривус А. А. Налоги как орудие экономической политики: Навчальний посібник / Тривус А. А. - Баку, 1925. - 128 с.
15. Р. Харрод. Экономические циклы и национальный доход, т.2./ Р. Харрод., З. Хассен. - М.: изд-во "Экономика", 1997. - 360 с.
16. Ядгаров Я.С. История экономических учений.-М.: Инафра-М,2008. —478 с.