Теорії податків, їх розвиток у сучасній економічній літературі

 

Міністерство освіти і  науки України

                                              

                                             Реферат 

                                      з предмету «Податкова система»

на тему: «Теорії податків, їх розвиток у сучасній економічній  літературі»

 

 

 

 

   Перевірила:                                                             Виконав: 

                                                        

 

 

 

 

 

 

 

Житомир 2013

 

 

 

ПЛАН

Вступ 
1. Податки в Стародавньому світі. 
2. Середньовіччя та Епоха Просвітництва. Меркантелізм. 
3. Економісти класичної школи. 
4. Роль кейнсіанської школи у теорії податків. 
5. Основні поняття теорії монетаризму. 
6. Сучасні дослідники теорії податків.

Вступ

       Податки є не лише головним джерелом доходів бюджету, але й потужним фінансовим інструментом регулювання економіки. Здійснюючи регулювання економіки через податки, держава шляхом зменшення або збільшення маси податкових надходжень, зміни ставок податків і форм оподаткування, надання податкових пільг може сприяти створенню умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, стимулювати інвестиційну, інноваційну й підприємницьку активність. Фактично податки на сьогодні використовуються як пасивний інструмент для забезпечення загальнодержавних потреб. Для підвищення дієвості податкового механізму в державному регулюванні економіки країни необхідно посилити наукове обґрунтування податкової політики, з метою забезпечення економічного розвитку, розвитку науки, освіти і культури, охорони здоров’я та дотримання прав людини. Виникнення багатьох теоретико-методологічних проблем та практичних протиріч з приводу оподаткування, що загострилися у зв’язку з розробкою Податкового кодексу вимагає поглиблення дослідження економічної суті податків, їх еволюції розвитку і ролі у ринковій економіці, функцій податків і принципів формування податкової політики, методів оцінки податкового навантаження та його перерозподілу, взаємодії податків з іншими елементами економічної системи тощо.

       Мета дослідження. Метою даної роботи є дослідження теорій податків.

        Об’єктом дослідження є класична й кейнсіанська теорії податкових відносин та монетаризм.

       Предмет дослідження є еволюція теорій податків.

       Методи дослідження. Теоретична й методологічна основа роботи ґрунтується на положеннях економічної науки, викладених у працях зарубіжних і вітчизняних учених, зокрема тих, що спеціалізуються у сфері податкової теорії.

 

 

1. Податки в  Стародавньому світі. Еволюція  оподаткування

Фінансові погляди в стародавніх  державах базувалися, в основному, на релігійних уявленнях. Тому на самих  ранніх ступенях державної організації  початковою формою оподаткування можна  вважати жертвоприношення. При тому відсоток збору був достатньо визначеним, так звана «десятина» , тобто десята частка від всіх отриманих прибутків.

Натуральні повинності - являють собою покладену державою на населення повинність виконувати певну роботу і надавати власне майно  в розпорядження органів державної  влади. Населення широко залучалося для утримання палаців, армій; брало  участь в будівництві шляхів, іригаційних  споруд. Але з розвитком товарно-грошових відносин з’явилися також і грошові  податки. Подать - це простіша форма  прямого податку, який стягувався в  різних сумах незалежно від розміру  прибутку чи майна ( це подвірний податок, подушний податок, податок з сім’ї ). Так ще в XII ст. до н.е. у Китаї, Вавілоні , Персії вже відомий поголовний, або подушний податок [16, с48-50]

Стародавній Єгипет

В найдавніші часи в Єгипті стягувався земельний податок, при  цьому він досяг значного розвитку і відрізнявся високою точністю. Общинники (землероби )- основна маса платників податків, які сплати податку віддавали частину врожаю храмам чи певним особам ( від1\3 до 5\6 врожаю ). Весь тягар платежів в Стародавньому Єгипті лягав на землеробів. Різноманітні повинності ( особисті, натуральні ), оброк за землю платились хлібом, рибою, худобою. Крім цього, прибутки держави складались з данини, що сплачувалась підкореними народами. Тобто у Стародавньому Єгипті податкова система була достатньо розгалуженою. Частка податків надходила грішми, інша - натурою. Практично всі галузі господарства оподатковувалися (прямими та непрямими податками ): ввіз та вивіз товарів, продаж, купівля, угоди та комерційні договори. Існував також податок на худобу, будівлю гребель, мостів, подушний податок на чоловіків, натуральний податок на землю, що належала державі. Податкові органи: «Будинок царських скарбів » – відігравав роль податкового відомства. Існувала також посада чиновника з контролю за збиранням податків. Посада, як правило, передавалась у спадщину. Чиновницька посада давала привілеї: тобто звільняла від податків та трудової повинності. Відповідальність від ухилення сплати податків. Хто своєчасно не сплачував податки мав чекати покарання: побиття, конфіскації всього майна або врожаю, відправлення у в’язницю дружини, забирання дітей. У кращому випадку общиннику-землеробу (як вказувалось раніше, вони становили основну масу оподаткованого населення) залишали третину врожаю. Взагалі, за словами грецького історика Геродота, фараон Яхмоc II видав для єгиптян закон, за яким кожен єгиптянин був зобов’язаний щорічно повідомляти обласному начальнику усі свої засоби до життя; той хто цього не зробить або хто не може довести, що він живе на законні засоби, карався на «смерть» [5, с.201]

Стародавня Персія

Період найбільшої могутності Персії відноситься до VI- ІV ст. до н.е. Правителі тієї епохи - Ксеркс , Дарій підкорили Парфію, Єгипет, Мідію,Вавилон, Вірменію, ряд грецьких міст. Ці царі зуміли придушити опозицію, утвердити сильну централізовану владу,всі піддані були зобов’язані платити фіксовані податки і нести обов’язки.  
         В Персії існувала чиновницька посада сатрапа – «хранителя царства», який мав величезну владу і підкорявся лише перському царю, відав господарським життям, слідкував за збором податей і контролював діяльність місцевих чиновників, мав також право чеканити монету.

Стародавній Вавилон

В Стародавньому Вавилоні, наприклад, великі царсько-храмові  господарства існували разом з обособленим общинним господарством основою якого була праця вільних общинників землеробів(селян), які сплачували ренту - податок державі. Общинники-землероби становили основну масу оподаткованого населення, яке експлуатувала деспотична держава.За часів Хаммурапі був введений єдиний податок-десятина. .

Податкові органи: головним помічником царя у сфері управління був нубанда, який мав свій адміністративний апарат за допомогою якого контролював роботу всіх відомств (включаючи збір податків). Особи,що претендували на посаду збирача податей проходили спеціальну підготовку і перевірку на чесність.

Стародавня Індія

Цар, як суверенний правитель, стягував податки з підданих , у  тому числі й селян, оскільки забезпечував їхню «охорону і захист». Брахмани звільнялись  від податків та повинностей. Третя  Варна - «Вайшії» ( займалися ремеслом, землеробством, торгівлею, скотарством), сплачували основну масу податків і податей. В період IV - III ст. ст. до н.е. одним з правових джерел був трактат «Артхашастра», який містив звіт настанов і практичних рекомендацій стосовно політики, фінансів, судової діяльності, збирання податків. Податі із селян правителю становили половину їхнього врожаю. Пізніше здійснюється правове закріплення податків в законах Ману. Відповідальність: В законах Ману система понять злочину й покарання отримали детальну розробку. Злочини у сфері оподаткування відносились до державних злочинів, за які накладались тяжкі покарання (це в основному смертна кара), хоча чітких санкцій стосовно цього питання немає, все залежало від рішення судового органу.

Стародавня Греція

Джерелом державних прибутків  були: прибутки від рабської праці, 
добровільні внески і податки. Прибутки держави поділялися на звичайні і надзвичайні. Звичайні: монополії, регалії, конфісковане майно, мито і добровільні внески. Основою надзвичайних прибутків були податі й займи . Подать, покладена на все майно засновувалась на попередньо зробленій оцінці, яка здійснювалась під присягою самим платником. За часів правління Пісістрата вперше було введено державний податок у розмірі 1/10 частини прибутків. той же час були серйозні протидії прямому оподаткуванню. В Афінах, наприклад, вважалось, що вільний громадянин не повинен сплачувати прямих податків. Інша справа - добровільні внески. Але коли виникали великі витрати, то народні збори встановлювали податки. Податкові органи: Найвище управління фінансовою діяльністю представлялось в особливій Раді. Збиранням податків завідували 10 полетів, які засідали в Полетарині. Поліція стежила за громадським порядком і доповідала властям про факти несплати податків. Відповідальність за несплату податків:Для забезпечення правильності показань платника податків заохочувався донос, допускався насильницький обмін майна вищого класу на майно нижчого класу. Це покарання застосовувалось за заниження вартості оподатковуваного майна. В Спарті - ілоти, основні платники податків, відповідали своїм життям за несвоєчасну сплату натурального оброку чи податі.

Стародавній Рим

Взагалі багато ознак сучасної держави зародилось в Стародавньому  Римі. Простежимо за розвитком в  Римі податкової системи. В мирний час  грошових податків громадяни не сплачували. Витрати на управління містом і державою були мінімальними, тому що виборні  магістрати виконували свої обов’язки  безкоштовно, навіть витрачаючи свої кошти. Це було почесно. В IV - III ст. до н. е. Римська  держава розросталась, завойовуючи  нові території. Відбувалися зміни  і в податковій системі. В завойованих  землях вводились місцеві податки  та повинності. Як і в Римі, їх розмір залежав від розміру майна  громадян. Визначення суми податку  відбувалося кожні 5 років. Римські  громадяни, які мешкали поза межами Риму, сплачували податки, як державні, так і місцеві. У випадку успішних війн, податки зменшувались, а часом  відмінялись зовсім. Місцеві ж  податки з тих, хто жив поза Римом, стягувались регулярно. Єдиної податкової системи не існувало. Головним джерелом прибутків в римських провінціях був земельний податок. В середньому його ставка складала 1/10 прибутків  із земельного наділу, хоча використовувались  і особливі форми оподаткування, наприклад, податок на кількість  фруктових дерев, включаючи і виноградні лози. Оподатковувалась і інша власність: нерухоме майно, живий інвентар (раби, худоба), коштовності. Кожен житель провінції повинен був сплачувати єдину для всіх подушну подать. Податкові органи: Визначення суми податку проводилось кожні 5 років спеціальними чиновниками – цензорами. Цензор від імені держави давав на відкуп збір податків, спостерігав за надходженням податків з провінцій, за збиранням мита на митниці. Громадяни Риму робили цензорам заяву про свій майновий стан і сімейне положення. Таким чином закладались основи декларації про прибутки.

Необхідність реорганізації  фінансового господарства римської держави була однією з найважливіших  задач, які вирішував імператор Октавіан Август (63 р. до н.е. .- 14 р.н.e). В усіх провінціях ним були створені фінансові установи, які здійснювали контроль за оподаткуванням.

Відповідальність від  ухилення сплати податків: Податний перепис  проводили за межами міста на Марсовому  полі. В ньому брали участь глави  сімей. Вартість майна оголошувалась  під присягою. За ухилення від явки на податний перепис винному загрожували: продаж у рабство, ув’язнення або  навіть смертна кара. Майно такої особи піддавали примусовій оцінці. Цікаво, що за свідченнями сучасників - випадків приховування громадянами своїх прибутків не було[9, с.23]

2. Середньовіччя та Епоха Просвітництва. Меркантелізм

Отже ми бачимо, що в історичних і правових пам’ятках Стародавнього  світу вже існують згадки про  податки і податкову систему  Стародавніх країн (це Китай - трактат  «Гуан-Цзи» ІV-III ст.ст.до н.е.; Індія - трактат «Артхашастра» IVст. до н.е., трохи пізніше - закони Ману; Вавилон - закони Хаммурапі ; Рим - закони ХІІ таблиць). В ті часи податки і податкові системи тільки починають розвиватися і вдосконалюватись [9, с.27]

Меркантилізм – це економічна концепція, і сфера економічної політики, що виникла у XVІ ст. - в епоху Великих географічних відкриттів, розвитку торгового капіталу. Меркантилісти - прихильники сильної державної влади. Основні риси меркантилізму: 1) джерелом національного багатства є прибуток від зовнішньої торгівлі; 2) держава збагачується за рахунок перевищення експортних операцій над імпортом:, 3) головними засобами збільшення активного торгового балансу країни визначаються: посередницька торгівля, експорті галузі промисловості, які працюють на вітчизняній та дешевій імпортній сировині [16. c.71].

Початкові зародки вчення про податки, які поклали початок теорії оподаткування з’явилися в Епоху Просвітництва. Вони дістали назву атомістичної теорії згідно якої податок розуміють як результат договору між сторонами, за яким підлеглий вносить державі плату за різні послуги [13, с. 156]. Головними представниками згаданої теорії стали Ш. Монтеск'є, Т. Гоббс, С. Вольтер, О. Мірабо. Зокрема, Ш. Монтеск’є зазначив: «Податок-частина, яку кожний громадянин надає із свого майна для того, щоб отримати охорону тієї частини, що залишилась або використати її з більшою насолодою». Вольтер підтримувався думки, що «сплачувати податок означає віддавати частину свого майна, щоб зберегти залишкове» [6, с. 356-360].

Вивчаючи етапи розвитку теорії податків можна сказати, що на початку свого виникнення податки  в Стародавніх країнах і в  Середньовіччі були лише державною  функцією. Вивчаючи джерела права  та державну систему цих країн  робимо висновок, що не сплата податків - це державний злочин. В деяких країнах  це було закріплено в пам’ятках  права.

Саме Епоха Просвітництва завершила  формування початкових уявлень про  податки та нерозривно пов’язала  дану категорію з діяльністю державного апарату в цілому та його фінансової структури зокрема.

3. Економісти класичної школи

       До класичної політичної економії варто віднести усі концепції, в основу яких покладені принципи свободи підприємництва і вільної торгівлі, тобто економічного лібералізму. Вчені-класики вважали, що конкурентна економічна система має автоматичні механізми, які здатні забезпечити стабільний розвиток економіки. Податки відігравали лише роль джерел доходу бюджету держави, а полеміка велася навколо справедливості їх справляння та частини вилучення, зумовленої фіскальної потребою завдань держави таких як забезпечення функціонування конкурентного ринку і гарантії стійкості купівельної спроможності грошей.

• Уільям Петті (1623—1687рр.)