Форми фінансової звітності: суть, мета та призначення

 

                          План

Вступ …………………………………………………………….. 2

1. Поняття, цілі та принцип побудови звітності………  4
2. Класифікація звітності та її користувачі…………...  7
3. Порядок складання, подання, оприлюднення

    фінансової звітності……………………………………  9

4. Форми фінансової звітності: суть, мета та призначення……………………………………………..  12

Висновок…………………………………………………………  37

Список  використаної літератури…………………………..   38

Додатки………………………………………………………….    40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                 Вступ

 

Сучасний механізм обліку був відомий і працював ще до моменту появи першої публікації на облікову тему. З розвитком економічних відносин облік удосконалюється як надбудова суспільної формації, зростає його значення в доказах майнової  відповідальності. Поняття обліку є досить широким і багатогранним, так як він пов’язаний з господарською діяльністю людей.

 

З огляду на це він перетворився на міжнародну мову бізнесу – став обов'язковою передумовою  успішної діяльності всіх господарюючих  суб'єктів. Він тісно пов'язаний із такими науками, як статистика, фінанси, менеджмент, із правовими та соціальними науками.

 

Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану , нового типу цивілізації третього тисячоліття . Розв`язання цих нагальних завдань здійснюється на різних рівнях та у різноманітних сферах суспільства. Облік вступає на новий щабель свого розвитку.

 

Перехід підприємств  у 2000-2001 роках на Національні стандарти  бухгалтерського обліку дозволяє суб'єктам  підприємницької діяльності самостійно визначати облікову політику підприємства, обирати форму бухгалтерського обліку, затверджувати правила документообігу, встановлювати межі та форми ведення обліку. Бухгалтерський облік є, так би мовити, літописом діяльності будь-якого господарства, дає йому змогу поновити кожен господарський факт з усіма подробицями .Бухгалтерська інформація надає суцільну, без будь-яких пропусків, картину бізнесу і має найбільшу повноту. Така повнота інформації забезпечує підприємцям достатню свободу в прийнятті управлінських рішень, а підсумкове узагальнення інформації та одержання підсумкових показників, що характеризують діяльність підприємства, здійснюється шляхом складання звітності за звітний період.

     Кожне підприємство в процесі свого функціонування має на меті досягнення максимального ефекту від своєї діяльності, а це неможливо без ефективного управління ним. В свою чергу, управління виступає творчим процесом керівника, що ґрунтується на виважених рішеннях прийнятих на основі даних, що  відображають реальний стан речей на підприємстві. Дані, що є основою прийняття рішень, представляються у формі фінансових звітів відповідних звітних періодів. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Як наслідок, процес підготовки та складання фінансових звітів повинен бути організований відповідно до законодавства та забезпечувати користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності і фінансовий стан підприємства. А так як є і зовнішні користувачі, то фінансова звітність забезпечує у повній мірі і їх потреби, пов’язані з інформацією про даний суб’єкт господарювання. Отже, фінансова звітність є елементом методу бухгалтерського обліку, який покликаний

забезпечити користувачів необхідною інформацією і, як наслідок, створити

умови для ефективної та цілеспрямованої роботи підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття, цілі та принципи побудови звітності.

 

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства користувачам для прийняття рішень.

В будь-якій економічно розвинутій країні державний апарат, акціонери,кредитори і дебітори, адміністрація підприємства та його працівники обов’язково переслідують свої економічні інтереси. Саме сукупністю інтересів і потреб користувачів звітності вимагає особливого ставлення та розуміння ролі фінансової звітності Перш за все відмітимо, що звітність - це система показників, яка може бути представлена як у вигляді таблиці так і в іншій формі, які відображають обсяг і результати діяльності підприємства. Її складання - завершальний етап облікової роботи .

При цьому зазначимо, що досить часто на практиці виникає ситуація коли

під загальним терміном «звітність»  розуміють переважно фінансову  звітність. Але крім фінансової звітності підприємства повинні подавати ще й інші форми звітності. Структура звітності підприємства представлено в додатку А. З метою упорядкування та спрощення складання звітності її класифікують за певними ознаками. Розглянемо більш детально поняття фінансової звітності,проаналізувавши його трактування вітчизняними дослідниками, та спробуємо порівняти з міжнародним визначенням. Результати проведеного аналізу публікацій дають змогу згрупувати усі перераховані варіанти визначення фінансової звітності за змістовими ознаками. Таким чином, отримані результати дають можливість скоригувати та уточнити поняття фінансової звітності. Ми пропонуємо наступне визначення:фінансова звітність - сукупність узагальнюючих показників бухгалтерського обліку,структурованих і представлених у певній формі, які надають

користувачам інформацію про фінансовий стан, результати діяльності, рух

грошових коштів та зміни  у власному капіталі підприємства за звітний період для прийняття  цим користувачем відповідних рішень.

Метою ж такої звітності  є забезпечення загальних інформаційних  потреб

широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень

Підсумкове  узагальнення інформації та одержання  підсумкових показників, що характеризують діяльність підприємства, здійснюється шляхом складання звітності за звітний  період. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік, тобто період з 1 січня по 31 грудня. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу або року. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим 15 місяців. Тобто першим звітним роком є період до 31 грудня з дати набуття прав юридичної особи, а для тих, що набули цього права після 1 жовтня — по 31 грудня наступного року. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до моменту ліквідації підприємства.

Економічні  рішення, які приймають користувачі  фінансових звітів, вимагають оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також часу та впевненості в їх генеруванні. Власне цим і визначається, наприклад, спроможність підприємства здійснювати виплату заробітної плати або розраховуватися з постачальниками, своєчасно повертати позики, сплачувати дивіденди.

Користувачі можуть краще оцінювати здатність  підприємства генерувати грошові кошти  чи їх еквіваленти, якщо мають у своєму розпорядженні узагальнену та систематизовану  інформацію у вигляді фінансової звітності, сфокусовану на фінансовому стані та результатах діяльності підприємства.

Отже, метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Для досягнення поставленої мети та виконання завдань  щодо задоволення інформаційних  потреб користувачів звітність має  відповідати певним вимогам. Залежно  від потреб управління, чинних законодавчих та нормативно-правових актів можна  сформувати систему вимог до звітності

 

 

1. Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом)бухгалтерського обліку II "Баланс", затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 31 березня 1999 № 37. Бухгалтерський баланс складається за формою, встановленою Міністерством фінансів України.
2. У балансі порівнюються дані на початок і кінець звітного періоду.
3. Статті балансу групуються за певною ознакою.
4. Не допускається взаємне погашення активів і пасивів балансу.
5. Статті балансу відображають дані бухгалтерського обліку відповідно до фактичної наявності за результатами інвентаризації.
6. Оцінка статей здійснюється відповідно до положень національних облікових стандартів.

Порівняння  структури балансу за національними та міжнародними стандартами наведено в табл. 10.2. Слід зазначити, що міжнародні стандарти, на відміну від національних, не передбачають суворо фіксованої, конкретної форми балансу, а лише містять мінімальний перелік показників (П(С)БО 1, параграф 66), які необхідно відобразити в ньому. До того ж цей перелік може бути збільшений за рахунок додаткових статей, якщо керівництво підприємства вважає ці статті істотними для достовірного відображення фінансового стану.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Класифікація звітності та її користувачі.

 

 

З метою впорядкування  складання звітності її класифікують за такими найбільш поширеними ознаками: змістом і джерелами формування, терміном подання, ступенем узагальнення, обсягом, періодичністю подання, охопленням видів діяльності, поширенням на галузі народного господарства, характером спрямування і використання, ступенем використання обчислювальної техніки.

Насамперед  слід розрізняти звітність за будовою:

— звітність, у якій інформація наводиться станом на певну дату (вона містить моментні показники);

—  звітність, що містить інформацію за певний (звітний) період (її складають інтервальні  показники).

За змістом і джерелами формування розрізняють статистичну, фінансову, податкову, спеціальну, внутрішньогосподарську (управлінську) звітність.

Статистична звітність містить інформацію, що є необхідною для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств та побудови макроекономічних показників.

Фінансова звітність містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період, її складають з дотриманням балансового узагальнення облікової інформації. Цей принцип закладено у структуру звітних форм, у внутрішній і між формовій ув'язці показників.

Податкова звітність містить інформацію про валові доходи та валові витрати, фінансові результати та розрахунок сум податків, що підлягають сплаті до бюджету, а також надмірно сплачених сум, що підлягають відшкодуванню.

Спеціальна  звітність подається з питань розрахунків і використання коштів фонду соціального страхування, пенсійного фонду, фонду зайнятості тощо.

Внутрішньогосподарська (управлінська) звітність відображає необхідну інформацію для прийняття рішень на рівні структурних підрозділів і розробляється підприємством самостійно.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського  обліку.

За термінами подання розрізняють нормативну і строкову звітність. Нормативна подається на певну дату, строкова — у термін до 25 днів після закінчення звітного періоду.

За ступенем узагальнення звітність поділяють на первинну, що подається підприємствами, і зведену, що узагальнює дані первинної звітності у межах міністерств і відомств.

За обсягами відображених результатів діяльності розрізняють повну і скорочену звітність.

За періодом часу, за який характеризується діяльність підприємства, тобто за періодичністю подання розрізняють річну і проміжну (щоквартальну, щомісячну) звітність.

З погляду охоплення видів діяльності звітність може відображати усі види діяльності, якою займається підприємство, або обмежуватися лише основним із них.

З погляду поширення на галузі народного  господарства звітність є типовою і галузевою. Типові форми звітності застосовують для відображення облікових даних однакового змісту, галузеві містять показники за специфічними видами діяльності.

За характером спрямування розрізняють внутрішню звітність, призначену для внутрішнього управління підприємством, і зовнішню, яка виходить за межі підприємства і подається органам виконавчої влади, іншим користувачам.

Звітність за способом подання користувачам поділяють на подану поштовим зв'язком, телеграфом, електронною поштою або подану власноруч

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Порядок складання, подання й оприлюднення фінансової звітності.

 

Підприємство складає  квартальну та річну фінансову звітність, яку подає користувачам відповідно до чинного законодавства. Найбільшим за обсягом й інформативністю  є річний звіт у складі: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал та приміток до звіту. Підготовка та складання річного фінансового звіту має свої етапи, що зумовлено тривалістю облікового періоду і складністю виконуваних робіт. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи; уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків з дебіторами і кредиторами, зокрема розрахунків з податковими та фінансовими органами, у необхідних випадках відрегулювати її; визначити обсяги валових доходів і валових витрат і списати відповідні суми на фінансові результати та закрити рахунки; відобразити чисті прибутки (збитки) і їх розподіл чи погашення. Під час проведення цієї роботи перевіряють правильність облікових запасів, звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку і роблять виправні записи для усунення виявлених помилок.