Аналіз витрат на оплату праці підприємтсва

                                                                                       (2.11)             

 

Оскільки абсолютне  відхилення визначається без обліку ступеня виконання плану по виробництву продукції, то за ним не можна судити про економію або перевитрату фонду заробітної плати.

Відносна зміна фонду  заробітної плати (ΔФЗПотн) розраховується, як різниця між фактично нарахованою сумою зарплати й плановим фондом, скорегованим на коефіцієнт виконання плану з виробництва продукції. При цьому варто мати на увазі, що корегується тільки змінна частина фонду заробітної плати. Змінна частина фонду заробітної плати (ФЗПзм) — це та частина ФЗП, що змінюється пропорційно обсягу виробництва продукції.

До ФЗПзм належать:

— зарплата робітників за відрядними розцінками;

— премії робітникам й  управлінському персоналу за виробничі результати;

— сума відпускних, що відповідають частці змінної зарплати.

Постійна частина фонду  заробітної плати (ФЗПпост) не змінюється при збільшенні або зменшенні обсягу виробництва.

До ФЗПпост належать:

— зарплата робітників по тарифних ставках;

— зарплата керівників, фахівців, технічних службовців по ставках;

— всі види доплат;

— оплата праці працівників  непромислових виробництв;

—сума відпускних, що відповідає частці постійної зарплати.

Відносну зміну фонду заробітної плати з урахуванням виконання плану з виробництва продукції, можна визначити за формулою:

                          (2.12)

де ФЗПск — фонд зарплати плановий, скорегований на коефіцієнт виконання плану з випуску продукції;

ФЗПпл.зм, ФЗПпл.пост —  відповідно змінна й постійна сума планового фонду зарплати;

Квп — коефіцієнт виконання плану з виробництва продукції.

На основі вихідних даних табл. проаналізуємо склад фонду оплати праці в розрізі видів оплати праці.

Ці дані дозволяють судити про структуру фонду оплати праці по категоріях працівників і видам виплат. У таблиці 2.4 наведені вихідні дані для аналізу.

 

Таблиця 2.4

Фонд оплати праці у розрізі видів виплат

Види виплат	2009	2010	2011	Відхилення
				2010/ 2009	2011/ 2010
1. Змінна частина оплати праці робітників: 1.1. За відрядними розцінками 1.2. Премії за виробничі результати	3658 1939	4878 2520	3125 1004	+1220 +581	-1753 -1516
2. Постійна частина оплати праці  робітників: 2.1. Оплата праці за тарифними  ставками 2.2.Доплати	2340 885	3040 1141	2015 872	+700 +256	-1025 -269
3. Усього оплата праці без  відпускних	8816	11579	7016	+2763	-4563
4. Оплата відпусток робітникам	566	630	752	+64	+122
5. Оплата праці сумісників	8	10	10	+2	0
6. Загальний фонд заробітної  плати У тому числі: 6.1. Змінна частина 6.2. Постійна частина	9396   5597 3799	12219   7398 4821	7778   4129 3649	2823   -1801 +1022	-4441   -3269 -1172
7. Питома вага в загальному  фонді зарплати, %: - змінної частини - постійної частини	100   59,6 40,4	100   60,5 39,5	100   53,1 46,9	-   +0,9 -0,9	-   -7,4 +7,4

 

Визначимо абсолютне  відхилення фонду заробітної плати. На 2010 рік відхилення становить:

тис.грн

Це значить, що у 2010 році порівняно з 2009 відбулося збільшення загального фонду заробітної плати на 2823 тис. грн.

У 2011 році відхилення становить:

7778-12219=-4441 тис. грн.

Як бачимо, у 2011 році порівняно  з 2010 витрати на оплату праці зменшились на 4441 тис. грн.

На підставі даних  таблиці також визначимо відносне відхилення фонду заробітної плати з урахуванням коефіцієнту виконання плану з виробництва продукції.

                                                          (2.13)

12219 - (5597 1,045+ 3799) =12219 - 9648 =+2571 грн.

7778 – (7398 0,96+4821)=+5497 тис. грн

Отже, на підприємстві у 2010 та 2011 порівняно з попередніми роках спостерігається відносна перевитрата фонду заробітної плати.

Собівартість продукції  змінюється під впливом таких факторів, як обсяг виробництва, структура продукції та ціна. З боку витрат на оплату праці собівартість може змінюватись під впливом таких факторів:

- обсяг виробництва  товарної продукції (Q);

- норма трудових витрат на одиницю продукції за одну людино-годину (трудомісткість - Тм);

- структура виробництва  продукції;

- середньогодинна заробітна  плата за одну людино-годину.

Трудомісткість —  один з показників продуктивності праці, він являє собою суму затрат живої  праці на виробництво одиниці продукції.

Трудомісткість одиниці  продукції визначається відношенням витрат живої праці на виробництво до обсягу випущеної продукції за певний період. Розрахунок проводиться за формулою:

,                                                    (2.14)

де Тм – трудомісткість одиниці продукції,

Тж – працевитрати на випуск випуск подукції,

Q – обсяг виробництва продукції.

Отже, проведемо факторний  аналіз фонду зарплати, що включається  у собівартість виробленої продукції (ФЗПсв)за такою моделлю:

                                       (2.15)

Вихідні дані для розрахунку трудомісткості наведені у табл. 2.5.

 

Таблиця 2.5

 

Розрахунок  трудомісткості продукції

Показники	2009	2010	2011
Обсяг виробництва, тис. шт: - план - факт   Витрати живої праці (загальний  прямий фонд зарплати),тис. грн: - план - факт   Трудомісткість, грн/од: - план - факт   Трудомісткість за одну людино-годину ( ) - план - факт	240 240       6000 8998     41,67 37,49         0,054625 0,08384	240 250,8       6540 7918     33,33 31,57         0,059542 0,072528	230 220       6000 5140     26,09 19,77         0,063044 0,0645

 

Отже, фактично на одиницю  продукції у 2009 році було затрачено 37,49 грн, у 2010 – 31,57 грн, у 2011 – 19,77 грн. 

З розрахунків видно, що з кожним роком фактична трудомісткість продукції менша від планових показників. Це означає, що з кожним роком продуктивність праці є  більшою, ніж планувалося та має  тенденцію до подальшого зростання. З таблиці можна прослідкувати, що зростання продуктивності відбулося за рахунок зменшення витрат праці.

Аналіз впливу вище указаних чинників можна здійснити за допомогою методу абсолютних різниць.

               (2.16)

=(0,08384-0,054625) 8,0 220 260 240=+3208508

=(0,072528-0,059542) 8,0 220 260 240=+1426174

=(0,0645-0,063044) 8,0 220 235 230=+138506

                                   (2.17)

=0,08384 (7,94-8,0) 220 260 240=-69057

=0,072528 (7,80-8,0) 220 260 240=-199133

=0,0645 (7,84-8,0) 220 235 230=-122715

                                     (2.18)

=0,08384 7,94 (220-220) 260 240=0

=0,072528 7,80 (218-220) 260 240=-70602

=0,0645 7,84 (219-220) 235 230=-27332

                                     (2.19)

=0,08384 7,94 220 (256-260) 240=-140594

=0,072528 7,80 218 (256-260) 240=-118394

=0,0645 7,84 219 (211-235) 230=-611306

                                   (2.20)

=0,08384 7,94 220 256 (240-240)=0

=0,072528 7,80 218 256 (250,8-240)=+340973

=0,0645 7,84 219 211 (220-230)=-233670

Балансова перевірка:

                   (2.21)

=+3208508-69057-140594 =2998

2998 2998 тис.грн

=+1426174-199133-70602-118394+340973 1378 тис. грн

1378 1378 тис. грн.

=+138506-122715-27332-611306-233670 -860 тис. грн

-860 -860 тис. грн

Розрахунки виконано вірно.

Отже, факторний аналіз показав, що у 2009 році до збільшення витрат на оплату праці привело підвищення трудомісткості продукції на одну людино-годину. У 2010 році до зростання витрат привело збільшення трудомісткості та обсягу виробленої продукції. А у 2011 році економія витрат відбулась за рахунок зменшення усіх показників, крім трудомісткості продукції.

Завдання аналізу полягає  також у визначенні резервів скорочення собівартості продукції. Основними  з них є:

- збільшення обсягів  виробництва продукції, яке за  рахунок економії на постійних  витратах дає змогу досягти скорочення собівартості одиниці продукції;

- скорочення затрат  на виробництво продукції у  результаті проведення організаційно-технічних  заходів.

Отже, для ефективного  ведення фінансово-господарської  діяльності, економії вират щодо оплати праці підприємство повинно шукати резерви скорочення витрат, вдосконалювати та впроваджувати нові організаційно-технічні заходи, що дозволило б також максимізувати прибуток.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ВДОСКОНАЛЕННЯ

 АНАЛІЗУ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ

 

3.1. Вдосконалення аналізу витрат на оплату праці в умовах функціонування інформаційних систем