Шпаргалка з "Фінансів"

—плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

—кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності;

— фіксований сільськогосподарський  податок у частині, що зараховується  до бюджетів місцевого самоврядування;

— плата за оренду майнових комплексів, що перебувають у комунальній  власності;

— надходження від місцевих грошово-речових  лотерей;

— плата за гарантії, надані з дотриманням  умов, визначених Бюджатним кодексом;

— гранти та дарунки у грошовій оцінці;

— власні надходження бюджетних  установ, що утримуються за рахунок  коштів відповідного бюджету;

— податок на прибуток підприємств  комунальної власності;

— платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

— інші надходження, передбачені законом.

Основним джерелом доходів місцевих бюджетів мають бути місцеві податки  і збори. Водночас дослідження вітчизняних  вчених, зокрема О.П.Кириленко, показують, що питома вага місцевих податків і  зборів у сукупних доходах місцевих бюджетів становить 3-4%. Із усіх видів  місцевих податків і зборів понад 3/4 усіх надходжень до місцевих бюджетів забезпечують два з них: комунальний  податок та ринковий збір. Кошти  від надходження інших чотирьох місцевих зборів практично не надходять  останніми роками (збір за участь у  бігах на іподромі; збір за виграш у  бігах на іподромі; збір з осіб, які  беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за право проведення кіно- і телезйомок). Питома вага наступних місцевих зборів (збір за видачу ордера на квартиру, курортний збір, збір за право використання місцевої символіки, збір з власників собак) не перевищує 1 % у загальних надходженнях від місцевого оподаткування.

Розширення функцій органів  місцевого самоврядування і делегування  їм окремих повноважень органів  державної влади, що відбулося протягом останніх років, не супроводжувалося відповідним  збільшенням місцевих бюджетів і  передачею джерел доходів, достатніх  для виконання поставлених перед  ними завдань. Відсутність міцної фінансової бази, малі розміри власних доходів, залежність від надходжень загальнодержавних  податків та бюджетних трансфертів  знижує ефективність діяльності органів  місцевого самоврядування. Тому однією з найважливіших умов повноцінної  діяльності місцевого самоврядування є забезпечення його фінансової незалежності шляхом зміцнення фінансової бази.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

57. Видатки місцевих бюджетів.

Видатки місцевих бюджетів відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку суспільства. Оскільки місцеві  органи само­врядування покликані  вирішувати локальні проблеми, що безпосе­редньо пов´язані з виконанням суспільних функцій у формі надання соціальних послуг та сприяння підвищенню життєвого  рівня населення, то склад і структура  видатків місцевих бюджетів відображають соціальну спрямованість. Видатки  місцевих бюджетів на соціально-культурні  заходи включають витрати на освіту, охорону здоров´я, соціальний захист і соціальне забезпечення населення, культуру і мистецтво, фізичну культуру і спорт. Обсяг цих видатків щорічно  збільшується. З місцевих бюджетів виділяються значні кошти на фінансування місцевого господарства. Вони включають  фінансування витрат на житлове будівництво, водопостачання, каналізацію, освітлення, благоустрій міст і селищ тощо.

Видатки місцевих бюджетів включають  бюджетні призначення, встановлені  рішенням про місцевий бюджет, на конкретні  цілі, пов´язані з реалізацією  програм за переліком, визначеним Бюджетним кодексом.

Бюджетним кодексом України передбачено  критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами, що здійснюється на ос­нові принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти на­дання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв усі видатки поділяються на такі групи:

Перша група — видатки на фінансування бюджетних установ і за­ходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найбільш наближено до споживачів. Ці видатки  здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об´єднань.

Друга група — видатки на фінансування бюджетних установ і за­ходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гаран­тованих державою для громадян України. Вони здійснюються з бюд­жетів міст республіканського  значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення, а також районних бюджетів.

Третя група — видатки на фінансування бюджетних установ і за­ходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих  категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує  в усіх регіонах України. Ці видатки  здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

Видатки всіх трьох груп здійснюються із бюджетів міст Києва та Севастополя.

До видатків першої групи, які здійснюються з бюджетів сіл, селиш, міст районного  значення та їх об´єднань і враховуються при виз­наченні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) органи місцевого самоврядування  сіл, селищ, міст районного  значення;

2) освіту: дошкільну освіту; загальну  середню освіту (школи-ди­тячі садки);

3) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну  та стаціонарну допомогу (дільничні  лікарні, медичні амбулаторії,  фельдшерсько-акушерські та фельдшерські  пункти);

4) сільські, селищні та міські  палаци культури, клуби та бібліотеки.

До видатків другої групи, які здійснюються з районних бюджетів і бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного  значення та враховуються при визначенні об­сягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на такі заходи:

1) державне управління: органи місцевого  самоврядування міст республіканського  значення Автономної Республіки  Крим і міст об­ласного значення; органи місцевого самоврядування  районного значення;

2) освіту:

а) дошкільну освіту (у містах республіканського  значення Авто­номної Республіки Крим і містах обласного значення);

б) загальну середню освіту: загальноосвітні  навчальні заклади, у тому числі: школи-дитячі садки (для міст республіканського  значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи;

в) заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допо­моги  та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати  для дітей-сиріт і дітей, які  позбавлені піклування батьків, дитячі будинки (уразі, якщо не менше 70% кількості  учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для  Дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячих будинків формується на території відповідного міста чи району), дитячі будинки  сімейного типу та прийомні сім´ї, допомога на дітей, які перебувають під  опікою і піклуванням; г) інші державні освітні програми;

3) охорону здоров´я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні  широкого профілю, пологові будинки, станції  швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки та амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки);

б) програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров´я й заходи щодо санітарної освіти);

4) соціальний захист і соціальне  забезпечення:

а) державні програми соціального  забезпечення: притулки для не повнолітніх (у разі, якщо не менше 70% кількості  дітей, які перебувають у цих закладах, формується на території відповідного міста чи району), територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому;

б) державні програми соціального  захисту: пільги ветеранам війни  і праці, допомога сім´ям із дітьми, додаткові виплати населенню  на покриття витрат з оплати житлово-комунальних  послуг, компенса­ційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій  громадян;

5) державні програми підтримки  будівництва (реконструкції) житла  для окремих категорій громадян;

6) районні та міські програми  і заходи щодо реалізації державної  політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім´ї;

7) державні культурно-освітні й  театрально-видовищні програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци  і будинки культури, школи естетичного  виховання дітей);

8) державні програми розвитку  фізичної культури і спорту: утри­мання  та навчально-тренувальна робота  дитячо-юнацьких спортив­них шкіл  усіх типів (крім шкіл республіканського  значення Автоном­ної Республіки  Крим і обласного значення), заходи  щодо фізичної культури і спорту  та фінансова підтримка організацій  фізкультурно-спортивної спрямованості  й спортивних споруд місцевого  значення.

До видатків третьої групи, які  здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів і враховуються при визна­ченні  обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) державне управління;

2) представницьку і виконавчу  владу Автономної Республіки  Крим;

3) обласні ради;

4) освіту:

5) охорону здоров´я:

6) соціальний захист і соціальне  забезпечення:

7) культуру і мистецтво:

8) фізичну культуру і спорт:

До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визна­ченні  обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) місцеву пожежну охорону;

2) позашкільну освіту;

3) соціальний захист і соціальне  забезпечення:

а) програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім´ї;

б) місцеві програми соціального  захисту окремих категорій насе­лення;

4) місцеві програми розвитку  житлово-комунального господарства  та благоустрою населених пунктів;

5) культурно-мистецькі програми  місцевого значення;

6) програми підтримки кінематографії  та засобів масової інформації  місцевого значення;

7) місцеві програми з розвитку  фізичної культури і спорту;

8) типове проектування, реставрацію  та охорону пам´яток архітек­тури  місцевого значення;

9) транспорт, дорожнє господарство:

10) заходи щодо організації рятування  на воді;

11) обслуговування боргу органів  місцевого самоврядування;

12) програми природоохоронних заходів  місцевого значення;

13) управління комунальним майном;

14) регулювання земельних відносин;

15) інші програми, затверджені відповідною  радою згідно із зако­ном.

 

64. Сутність фінансів підприємств, їх функції і основи організації.

Фінанси підприємств  — це складник усієї системи відносин, але їм притаманні певні специфічні ознаки, які випливають з особливостей форм власності й господарювання.

Відмінності в  організаційно-правовому статусі  підприємств визначають особливості  механізму управління підприємством, характеру майнової відповідальності й пов'язані з ними форми формування і розподілу фінансових ресурсів. Це відноситься, перш за все, до джерел формування статутного фонду, розподілу  прибутку та організації взаємовідносин з бюджетом.

Так, майно державних  підприємств знаходиться у власності  державних органів влади. Для  фінансування цих підприємств, крім власних джерел (хоча й у виключних  випадках), залучаються бюджетні асигнування, а також кошти в порядку  внутрішньогалузевого перерозподілу. Організація фінансів підприємств  недержавної форми власності  характеризується більшою самостійністю  у формуванні й використанні фінансових ресурсів. У господарський оборот цих підприємств залучаються  кошти засновників, акціонерний  капітал, пайові внески працівників  підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

72. Економічна необхідність і форми страхування

Окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої  ери. На жаль, інформація, що дійшла до нас із давніх часів, не дає системного уявлення про зародження цього надійного  способу захисту економічних  інтересів громадян, виробничих і  соціальних формувань.

Людям притаманне прагнення захиститися  від небезпеки здоров’я, життя  та ін.