Світові фінансові кризи

 

План

Вступ ………………………………………………………………..………….3

1. Поняття та види фінансових криз….................................................5
2. Світові фінансові кризи ……………………………………….………7
3. Причини та наслідки фінансових криз ……………………….……..14

Список використаної літератури…………………………………….….…..17  Висновок ……………………………………………………………….……..18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

  Фінансова криза відображає глибокий розлад фінансової системи держави, який найбільше проявляється у виникненні якісних змін в економічній системі, які спричиняють глибоке порушення розвитку фінансової системи окремих країн або світових ринків у цілому. Найбільш точним індикатором стану економіки є фінансовий ринок. Саме його реакція на різноманітні економічні події є найбільш значущою для виявлення тенденцій, які можуть призвести до початку фінансової кризи.    Протягом майже двовікову періоду становлення і розвитку світового індустріального суспільства в економіці багатьох країн відбувалися кризи, під час яких спостерігався наростаючий спад виробництва, скупчення нереалізованих товарів на ринку, падіння цін, крах системи взаємних розрахунків, крах банківських систем, розорення промислових і торговельних фірм, різкий стрибок безробіття.      Мета роботи – визначити сутність світових фінансових криз.   Задачі роботи. Щоб розкрити тему для досягнення поставленої мети  були  розглянуті наступні питання:         - визначення сутності фінансових криз;       - з’ясувати причини та наслідки фінансових криз     Об’єктом дослідження є світові фінансові кризи.    Предметом дослідження є особливості світових фінансових криз. Для досягнення поставленої в роботі мети і рішення необхідних задач були використані логічний (застосовано для теоретичного обґрунтування значення фінансових криз, задач та уточнення ключових понять роботи.), діалектико-матеріалістичний , порівняльний (для встановлення порівняння світових фінансових криз ), аналітичний (для  характеристики світових фінансових криз) методи дослідження.         Теоретичною основою дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі валютних операцій такі як Ю.В Макагон, Е.В. Булатова, Л. П. Петрашко, переодичні видання у сфері дослідження фінансових криз.          Відповідаючи вибраній темі, поставленим цілям і завданням роботи складається з вступу, 3 розділів і висновку, містить 18 сторінок, і 5 використаних джерел. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та види фінансових криз

  Фінансова криза — це різке погіршення стану фінансового ринку внаслідок реалізації накопичених ризиків під впливом внутрішніх і зовнішніх економічних та політичних чинників, що спричиняє порушення його функціонування, зниження цінових показників, погіршення ліквідності й якості фінансових інструментів, банкрутство учасників.   
 Фінансова криза відображає глибокий розлад фінансової системи держави, який найбільше проявляється у виникненні якісних змін в економічній системі, які спричиняють глибоке порушення розвитку фінансової системи окремих країн або світових ринків у цілому. Найбільш точним індикатором стану економіки є фінансовий ринок. Саме його реакція на різноманітні економічні події є найбільш значущою для виявлення тенденцій, які можуть призвести до початку фінансової кризи.   Отже, фінансова криза — це криза, яка:       - системно охоплює усі компоненти, які відповідають за фінансовий стан країни, зокрема бюджет, грошовий обіг та кредит, банки, біржи, валюту, а також усі види фінансів, які є сегментами країни (міжнародні, державні, муніципальні та корпоративні);         -негативно впливає на економічну активність та зростання рівня життя населення у середньо- і довгостроковому періоді;      -є проявом системного ризику і супроводжується ефектом “доміно” (криза одного або групи фінансових інститутів передається через пересічні зобов’язання на інші групи фінансових інститутів або криза фінансового ринку однієї країни чи групи країн передається іншій країні як “фінансова інфекція”).           Поняття фінансова криза має широке застосування до різних випадків, коли деякі фінансові установи або заощадження раптово втрачають велику частину своєї вартості. В 19-тому та на початку 20-го століття, багато фінансових криз пов'язували з банківськими кризами та багато рецесій збігалося з цими кризами. До інших випадків, що також називають фінансовими кризами, належать: падіння фондових ринків, валютні кризи, банкрутства та дефолти.       Класифікація фінансових криз має велике значення для з’ясування їх сутності. Але провідні світові економісти досі не мають єдиної відповіді на це питання.           Найбільш загальним у західних дослідників є розподіл вибірки криз на такі підгрупи:

• кризи в індустріальних країнах;
• кризи в країнах з економікою, що розвивається;
• кризи, що характеризуються, насамперед, девальвацією національної валюти (не менше 75 % приросту індексу тиску на валютний ринок визначається валютним курсом);
• кризи, що характеризуються, насамперед, значним зниженням золотовалютних резервів (не менше 75 % приросту індексу тиску на валютний ринок пояснюється зниженням золотовалютних резервів);
• “жорсткі” кризи, за яких значення індексу тиску на валютний ринок перевищує три стандартних відхилення від середнього;
• “м’які” кризи, за яких значення індексу тиску на валютний ринок знаходиться в інтервалі від 1,5 до 2 стандартних відхилень вище середнього;
• кризи, викликані проблемами в банківському секторі;
• кризи з наступним швидким відновленням економіки, після яких ВВП повертається до тренду протягом двох років;
• кризи з наступним повільним відновленням економіки, після яких ВВП повертається до тренду через три або більше років.

Криза може бути усвідомленою (тобто відкритою, коли деструктивні процеси усвідомлюються менеджментом, а їх інтенсивність різко зростає) і нездоланною (банкрутство).

2. Світові фінансові кризи        

 Протягом майже двовікову періоду становлення і розвитку світового індустріального суспільства в економіці багатьох країн відбувалися кризи, під час яких спостерігався наростаючий спад виробництва, скупчення нереалізованих товарів на ринку, падіння цін, крах системи взаємних розрахунків, крах банківських систем, розорення промислових і торговельних фірм, різкий стрибок безробіття.  
 У спеціальній літературі економічна криза характеризується як порушення рівноваги між попитом і пропозицією на товари та послуги.  
 Світові фінансові до різіси супроводжують всю історію людського суспільства. Спочатку вони виявлялися як кризи недовироблення сільськогосподарської продукції, з середини XIX століття - як порушення фінансової рівноваги між промисловим виробництвом і платоспроможним попитом. 
 У дев'ятнадцятому столітті і першій половині двадцятого світ пережив кілька міжнародних фінансових криз. Економічні кризи до XX століття обмежувалися межами одній, двох або трьох країн, потім стали набувати міжнародного характеру. Незважаючи на те, що в останні десятиліття світовою спільнотою створені механізми по запобіганню світових криз (зміцнення державного регулювання господарських процесів, створення міжнародних фінансових організацій, проведення моніторингу та ін), як свідчить історія світових економічних катаклізмів, ні точно передбачити, ні тим більше уникнути їх не можливо. У Євразії і Америці впродовж майже двох століть економічні кризи траплялися близько 20 разів.  
 До другої світової війни вибухнули наступні крупні фінансові кризи: 1825, 1837-38, 1847, 1857, 1866, 1873, 1890-93, 1907-1908, 1914, 1920-21 і 1929-33. У післявоєнний період при Бреттон-Вудської валютної системи відбулося кілька валютних криз, пов'язаних з прихильністю країн до фіксованого курсу національної валюти. Банківських криз було мало, і вони не мали широкого економічного ефекту.  
 1825. Кризи 1825 року часто розглядається як перший в історії міжнародний фінансова криза. Боротьба за незалежність країн Латинської Америки на початку 1820 років призвела до масивного припливу капіталу з Великобританії для фінансування розробки золотих і срібних копалень і державного боргу нових незалежних республік. Це також призвело до експортного буму. Ці заморські події укупі з бурхливим зростанням високотехнологічних компаній індустріальної революції і збільшенням грошової маси післявоєнного періоду привели до спекулятивної манії на Лондонській фондовій біржі. Зростаючий торговельний дисбаланс і вичерпання золотих резервів Банку Англії змусили Банк збільшити облікову ставку влітку 1825 року. Крах фондового ринку в жовтні спровокував грудневу банківську паніку, яка незабаром поширилась на континент. Банк Англії, понад усе стурбований власними золотими резервами, не зробив жодних дій з припинення паніки, результатом чого з'явилися масові банкрутства і подальша економічна рецесія. Криза поширилася на Латинську Америку, так як заморські кредити не були пролонговані, а скорочення інвестицій і експорту зменшило доходи бюджетів і викликало дефолти по державних боргах у всьому регіоні. Країнам Латинської Америки знадобилося більше трьох десятиліть, щоб реструктуризувати свої борги і відновити приплив іноземного капіталу.  
 1836-1838. Ця криза була переважно англо-американським справою. У 1836 році Банк Англії почав піднімати облікову ставку у відповідь на скорочення міжнародних золотих резервів, викликане неврожаєм кукурудзи і відпливу капіталу в США, де був бум на ринку бавовняних плантацій. Подальший крах фондового ринку в грудні 1836 року поширена на Париж. Наслідки для США були важкими. Зменшення кредитування бавовняного бізнесу в Новому Орлеані вилилося в банківську паніку, яка через кореспондентські стосунки поширилася на Нью-Йорк. Широкомасштабна паніка привела до збою національної платіжно-розрахункової системи, який продовжувався майже рік. Ця криза поширювався через канали ринку капіталу і платіжного механізму.  
 Ще один світова економічна криза, яка завдала удару народному господарству та суспільному житті одночасно США, Німеччині, Англії і Франції стався в 1857 році. Криза почалася в США. Причиною послужили масові банкрутства залізничних компаній і обвал ринку акцій. Колапс на фондовому ринку спровокував кризу американської банківської системи. У тому ж році криза перекинулася на Англію, а потім на всю Європу. Хвиля біржових хвилювань прокотилася навіть по Латинській Америці. У період кризи виробництво чавуну в США скоротилося на 20%, споживання бавовни на 27%. У Великобританії найбільше постраждало суднобудування, де обсяг виробництва впав на 26%. У Німеччині на 25% скоротився вжиток чавуну; у Франції - на 13% виплавка чавуну і на стільки ж вжиток бавовни; в Росії виплавка чавуну впала на 17%, випуск бавовняних тканин - на 14%. 
 Чергова світова економічна криза почалася в 1873 році з Австрії і Німеччини. Криза 1873 року розглядається як великий міжнародний фінансова криза. Передумовою для кризи був кредитний підйом в Латинській Америці, підживлює з Англії, і спекулятивний підйом на ринку нерухомості в Німеччині та Австрії. Австро-німецький підйом закінчився крахом фондового ринку у Відні в травні. Фондові ринки в Цюріху і Амстердамі також вкачалися. У США банківська паніка почалася після сильного падіння акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі і банкротства головного фінансиста і президента Об'єднаної Тихоокеанської залізниці Джей Кука. З Німеччини до Америки криза перекинулася через відмову німецьких банків пролонгувати кредити. Так як американська і європейська економіка впали у фазу рецесії (спад виробництва), експорт країн Латинської Америки різко скоротився, що привело до падіння доходів державних бюджетів. Це був найтриваліший в історії капіталізму криза: він завершився в 1878 році.  
 1893. Кризи в США і Австралії в 1893 році були пов'язані з кризою Барінг і загальної знижувальної тенденцією на світових товарних ринках. Зазвичай паніку в США в 1893 році пов'язують з прийняттям Срібного Пакту Шермана, який дозволяв вільне ціноутворення на ринку срібла. Інвестори, чекаючи, що після прийняття цього пакту США відійде від золотого стандарту, стали виводити капітал із країни. Скорочення грошової пропозиції і колапс фондового ринку викликав банківську кризу. Австралійському кризі передував бум на ринку нерухомості, який фінансувався в основному за рахунок внутрішніх кредитів. Безпосередньою причиною паніки стали падаючі ціни на експортні товари і закриття трьох великих банків. Криза була також посилена вилученням британських депозитів.  
 1907. Криза 1907 року має багато ознак раніших економічних криз, але по міжнародному масштабу і жорстокості він, ймовірно, є найсильнішим за всю еру золотого стандарту. Цією кризою було уражено 9 країн [Bordo, Murshid, 2000]. Спровокований він був Банком Англії, який в 1906 році підняв облікову ставку з 3.5% до 6% для поповнення своїх золотих резервів. Ця подія викликала відтік капіталів із США. Крах фондового ринку в Нью-Йорку стався на початку 1907 року, ділова активність пішла на спад. У жовтні криза ліквідності трастових компаній поширився на комерційні банки. Різке скорочення обсягу грошової маси призвело до підриву національної платіжно-розрахункової системи і затяжної економічної рецесії. Із США і Англії криза поширилася на Францію, Італію і ряд інших держав.  
 У 1914 році стався міжнародний фінансова криза, викликана початком Першої світової війни. Причина - тотальний розпродаж паперів іноземних емітентів урядами США, Великобританії, Франції та Німеччини для фінансування військових дій. Ця криза, на відміну від інших, не поширювався з центру на периферію, а почався практично одночасно в декількох країнах після того, як воюючі сторони стали ліквідовувати іноземні активи. Це привело до краху на всіх ринках, як товарних, так і грошових. Банківська паніка в США, Великобританії і деяких інших країнах була пом'якшена своєчасними інтервенціями центральних банків.  
 
 Наступний світова економічна криза, пов'язаний з післявоєнною дефляцією (підвищення купівельної спроможності національної валюти) і рецесією (спад виробництва), стався 1920-1922 роках. Явище було пов'язане з банківськими і валютними кризами в Данії, Італії, Фінляндії, Голландії, Норвегії, США і Великобританії.  
 1929-1933 роки - час Великої депресії  
 24 жовтня 1929 (Чорний четвер) на Нью-Йоркській фондовій біржі відбулося різке зниження акцій, що ознаменувало початок найбільшої в історії світової економічної кризи. Вартість цінних паперів впала на 60-70%, різко знизилася ділова активність, був скасований золотий стандарт для основних світових валют. Після Першої світової війни економіка США розвивалася динамічно, мільйони утримувачів акцій збільшували свої капітали, швидкими темпами зростав споживчий попит. І все відразу звалилося. Найсолідніші акції: Американській компанії телефонів і телеграфу, Загальної електричної компанії і Загальної компанії двигунів - втратили протягом тижня до двохсот пунктів. До кінця місяця власники акцій втратили понад 15 млрд. доларів. До кінця 1929 року падіння курсів цінних паперів досягло фантастичної суми в 40 млрд. доларів. Закривалися фірми і заводи, лопалися банки, мільйони безробітних бродили у пошуках роботи. Криза бушував до 1933 року, а його наслідки відчувалися до кінця 30-х років. 
 Промислове виробництво під час цієї кризи скоротилося в США на 46%, у Великобританії на 24%, у Німеччині на 41%, у Франції на 32%. Курси акцій промислових компаній впали в США на 87%, у Великобританії на 48%, у Німеччині на 64%, у Франції на 60%. Колосальних розмірів досягло безробіття. За офіційними даними, в 1933 році в 32 розвинених країнах налічувалося 30 млн. безробітних, у тому числі в США 14 млн. 
 Перший післявоєнний світова економічна криза почалася в кінці 1957 року і тривав до середини 1958 року. Він охопив США, Великобританію, Канаду, Бельгію, Нідерланди і деякі інші капіталістичні країни. Виробництво промислової продукції в розвинених капіталістичних країнах знизилося на 4%. Армія безробітних досягла майже 10 млн. осіб.  
 Економічні криза, що почалася в США в кінці 1973 року по широті обхвату країн, тривалості, глибині і руйнівній силі значно перевершив світову економічну кризу 1957-1958 років і по ряду характеристик наблизився до кризи 1929-1933 років. За період кризи в США промислове виробництво скоротилося на 13%, в Японії на 20%, у ФРН на 22%, у Великобританії на 10%, у Франції на 13%, в Італії на 14%. Курси акцій лише за рік - з грудня 1973 по грудень 1974 - впали в США на 33%, в Японії на 17%, у ФРН на 10%, у Великобританії на 56%, у Франції на 33%, в Італії на 28%. Число банкрутств у 1974 році порівняно з 1973 роком зросла в США на 6%, в Японії на 42%, у ФРН на 40%, у Великобританії на 47%, у Франції на 27%. До середини 1975 року число повністю безробітних в розвинених капіталістичних країнах досягло 15 млн. чоловік. Крім того, більше 10 млн. були переведені на неповний робочий тиждень або тимчасово звільнено з підприємств. Повсюдно сталося падіння реальних доходів трудящих.   
 У 1973 році стався також перша енергетична криза, яка почалася з подачі країн - членів ОПЕК, що знизили обсяги видобутку нафти. Таким чином добувачі чорного золота намагалися підняти вартість нафти на світовому ринку. 16 жовтня 1973 ціна бареля нафти піднялася на 67% - з $ 3 до $ 5. У 1974 році вартість нафти досягла $ 12.  
 Чорний понеділок 1987 року. 19 жовтня 1987 американський фондовий індекс Dow Jones Industrial обвалився на 22,6%. Слідом за американським ринком звалилися ринки Австралії, Канади, Гонконгу. Можлива причина кризи: відтік інвесторів з ринків після сильного зниження капіталізації декількох великих компаній.  
 У 1994 - 1995 роках відбувся Мексиканська криза  
 В кінці 1980-х років мексиканський уряд проводив політику залучення інвестицій в країну. Зокрема, чиновники відкрили фондову біржу, вивели на майданчик більшість мексиканських держкомпаній. У 1989-1994 роках в Мексику линув потік іноземного капіталу. Перший прояв кризи - втеча капіталу з Мексики: іноземці стали побоюватися економічної кризи в країні. У 1995 році з країни було забрано $ 10 млрд. Почалася криза банківської системи. 
 У 1997 році - Азіатська криза  
 Наймасштабніше падіння азіатського фондового ринку з часів Другої світової війни. Криза - наслідок відходу іноземних інвесторів з країн Південно-Східної Азії. Причина - девальвація національних валют регіону і високий рівень дефіциту платіжного балансу країн ПСА. За підрахунками економістів, азійська криза знизила світовий ВВП на $ 2 трлн.  
У 1998 році - Російський криза  
 Один з найважчих економічних криз в історії Росії. Причини дефолту: величезний державний борг Росії, низькі світові ціни на сировину (Росія - великий постачальник нафти і газу на світовий ринок) і піраміда державних короткострокових облігацій, за якими уряд РФ не зміг розплатитися вчасно. Курс рубля по відношенню до долара в серпні 1998 року - січні 1999 року впав в 3 рази - c 6 руб. за долар до 21 руб. за долар.     2008-2010 Світова фінансова криза торкнулася практично всіх країн світу, за винятком самих бідних країн, які і так знаходяться в перманентному фінансово-економічній кризі. Світова фінансова криза проявився в 2008 році у формі погіршення основних економічних показників у більшості країн. Його безпосереднім попередником був іпотечна криза в США, перші ознаки якого з'явилися в 2006 році у формі зниження числа продажів будинків і на початку 2007 року переросли в кризу високоризикових іпотечних кредитів (subprime). Досить швидко проблеми з кредитуванням відчули і надійні позичальники. Поступово криза з іпотечного став трансформуватися у фінансовий і став зачіпати не тільки США.

 

 

3. Причини та наслідки фінансових криз

  Основні причини фінансових криз поділяються на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх причин світове економічне суспільство відносить:

• нестабільність банківської системи країн;
• наростання частки сумнівних кредитів;
• посилення інфляції;
• завищений валютний курс;
• високі темпи девальвації валюти;
• зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу;
• зростання дефіциту платіжного балансу;
• доларизація економіки;
• наростання кількості високоризикованих цінних паперів,особливо деривативів на фондовому ринку.

Зовнішніми причинами фінансових криз є:

• неконтрольований рух міжнародного спекулятивного капіталу;
• валютні війни;
• зміни міжнародної конкурентоздатності країн.

  Внутрішнє та зовнішнє соціально-економічне середовище є дуже індивідуальним та має конкретні ознаки для кожної країни. Саме тому ці причини достатню важко відокремлювати та прогнозувати. Викликати фінансові кризи також можуть і суб’єктивні чинники – помилки у економічній політиці уряду, а також нераціональні очікування бізнесу.

Загалом фінансові кризи спричиняють:

• зростання процентних ставок, що робить проекти більш ризикованими;
• зростання невизначеності на фінансових ринках у результаті краху фінансових інститутів, рецесій, політичної нестабільності, що ускладнює для кредитора вибір надійного позичальника;
• вплив ринків активів на стан балансів (скорочення чистої вартості в результаті краху на фондовому ринку спонукає компанії здійснювати угоди з підвищеним ризиком), що збільшує моральний ризик для кредитора;
• банківську паніку.

Наслідки фінансових криз помітні в усій фінансовій системі країни:

• у фінансовому секторі й на фінансових ринках – у різкому зростанні процента, частки проблемних банків і небанківських фінансових інститутів, боргів, що дедалі збільшуються; істотному скороченні кредитів, наданих економіці і домашнім господарствам; ланцюгових банкрутствах; переході до збиткової моделі банківської та іншої фінансової діяльності; переважанні спекулятивної фінансової діяльності над інвестиційною; масштабному падінні курсів цінних паперів; затримці розрахунків із наростаючим колапсом платіжної системи; виникненні масових збитків на ринку деривативів; неліквідності фінансових ринків і фінансових інститутів з ефектом “доміно”; банківській паніці;
• у міжнародних фінансах – у неконтрольованому падінні курсу національної валюти; масовій втечі капіталів з країни; некерованому нарощуванні зовнішнього боргу і прострочених платежів держави і комерційних організацій; перенесенні системного ризику на міжнародний ринок і фінансові ринки інших країн;
• у сфері грошового обігу – в різкому некерованому зростанні цін із переходом у хронічну інфляцію; втечі від національної валюти, стрімкому впровадженні у внутрішній обіг твердої іноземної валюти, масовій появі грошових сурогатів;
• у сфері державних фінансів – у різкому падінні величини золотовалютних резервів і державних стабілізаційних фондів; виникненні дефіциту чи загостренні привнесеної кризою дефіцитності бюджету; швидкому скороченні збирання податків; падінні бюджетного фінансування державних витрат; некерованому нарощуванні внутрішнього державного боргу.

  Економісти розробили різні теорії виникнення та запобігання появі фінансових криз. Однак, між ними не вдається досягнути консенсусу, та фінансові кризи все ще трапляються по всьому світу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

  Фінансова криза — це різке погіршення стану фінансового ринку внаслідок реалізації накопичених ризиків під впливом внутрішніх і зовнішніх економічних та політичних чинників, що спричиняє порушення його функціонування, зниження цінових показників, погіршення ліквідності й якості фінансових інструментів, банкрутство учасників.   
 Фінансова криза відображає глибокий розлад фінансової системи держави, який найбільше проявляється у виникненні якісних змін в економічній системі, які спричиняють глибоке порушення розвитку фінансової системи окремих країн або світових ринків у цілому. Найбільш точним індикатором стану економіки є фінансовий ринок. Саме його реакція на різноманітні економічні події є найбільш значущою для виявлення тенденцій, які можуть призвести до початку фінансової кризи.  Протягом майже двовікову періоду становлення і розвитку світового індустріального суспільства в економіці багатьох країн відбувалися кризи, під час яких спостерігався наростаючий спад виробництва, скупчення нереалізованих товарів на ринку, падіння цін, крах системи взаємних розрахунків, крах банківських систем, розорення промислових і торговельних фірм, різкий стрибок безробіття.     Економісти розробили різні теорії виникнення та запобігання появі фінансових криз. Однак, між ними не вдається досягнути консенсусу, та фінансові кризи все ще трапляються по всьому світу.