Формування витрат на виробництво та реализацию продукции, порядок их розподилу в "МТД" превомайского району

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ  АГРАРНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

                                                                       Кафедра фінансів

К У  Р С О В И  Й  П Р О Е К Т

З ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВА НА ТЕМУ:

“ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО  ТА РЕАЛІЗАЦІЮ ПРОДУКЦІЇ, ПОРЯДОК ЇХ РОЗПОДІЛУ В "МТД"  ПЕРВОМАЙСЬКОГО РАЙОНУ”

 

 

 

 

 

 

                                                        Виконала :

                           студентка 

                                               Грицай А.В.

Група  Б 3/6

Перевірила

Волкова І.Г.

                                              

 

 

 

                                         

 

Миколаїв 2012

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-ПРАВОВІ  ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ

          1.1. Теоретичні основи витрат і формування собівартості

2. . Нормативне-правове забезпечення формування витрат

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

2.1. Фінансово-економічна  характеристика господарства

2.2. Склад та структура операційних витрат

2.3. Склад та структура  витрат на виробництво та реалізацію  продукції

РОЗДІЛ 3. РЕЗЕРВИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

       Актуальність теми роботи. Одним з елементів цілісної системи управління є управління витратами підприємств і організацій. Раціональне управління витратами є запорукою фінансової стабільності та стійкості у роботі вітчизняних товаровиробників. Недооцінка ролі управління витратами зумовлює значні витрати підприємств і організацій, що у кінцевому випадку негативно впливає на рівень виробничих витрат та на результати господарювання.

       Управління витратами передбачає управління процесами та факторами, що впливають на формування витрат, їх рівень та склад, головне в якому – попередження нераціонального використання ресурсів.

       Актуальність проблем, пов’язаних з управлінням витратами і калькулюванням собівартості продукції дозволили  висунути  гіпотезу: традиційна  система управління витратами  відірвана  від практичних потреб управління ними ж. Традиційна система управління витратами  не відповідає потребам управління  в частині: точності і своєчасності формування витрат, оцінки  структури і динаміки витрат, організації надання інформації керівництву підприємства для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Внаслідок цього  управління  витратами  носить формальний характер, а   пошук шляхів їх  скорочення  є  несистемним. [5]

       Метою  курсової роботи є обґрунтування теоретичних та методичних положень, а також розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення управління системою  витрат підприємства.

       Для досягнення поставленої мети в роботі визначені для вирішення наступні завдання:

-  з’ясувати економічний  зміст  та  розглянути класифікацію   витрат підприємства;

-  дослідити нормативно-правове  забезпечення управління системою  витрат;

-  критично проаналізувати   систему управління витратами   на підприємстві;

-  розробити механізм  вдосконалення  системи управління  витратами на підприємствах.

       Об’єктом дослідження є фермерське господарство МТД Первомайського району, яке спеціалізується на вирощуванні зернових культур.

      Предметом дослідження є методологічні й прикладні аспекти системи    управління  витратами  підприємства.

      Матеріалами для дослідження стали: спеціальна література з проблем теорії та практики удосконалення управління витратами підприємств, нормативні документи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-ПРАВОВІ  ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ

1.1. Теоретичні основи витрат і формування собівартості

Основним напрямком діяльності кожної комерційної організації  є отримання максимального прибутку. Припустимо, що підприємство-виробник закуповує усі фактори виробництва (сировину, устаткування, робочу силу, і т.д.) і перетворює їх у кінцевий продукт призначений для продажу. Кількість товару, що буде продаватися  на ринку залежить від рівня витрат, які фірма здійснила протягом усього виробничого циклу, і реального  попиту на готову продукцію (ціна, за якою товар буде продаватися). З цього  можна зробити виснивок, що розмір витрат виробництва є однією з  умов успіху на ринку, оскільки, чим  менші витрати виробництва, тим  більший прибуток отримує підприємство з врахуванням рівня ринкових цін.

 Витрати виробництва  знаходять своє вираження в  показниках собівартості продукції  , що в грошовому виразі характеризує  всі матеріальні витрати і  витрати на оплату праці, необхідні  для виробництва і реалізації  продукції. Проте до складу витрат підприємства входять не тільки ті, що пов’язані з купівлею ресурсів, крім них підприємство несе витрати на збут та просування продукції на ринок. Сюди відносяться витрати пов’язані з транспортування виробів споживачу, на проведення маркетингових досліджень та організацію реклами тощо. Виражені в грошовій формі вони являють собою витрати реалізації продукції.

 Крім того підприємство  сплачує податки, збори, робить  відрахування в різноманітні  цільові і позабюджетні фонди,  що також відносяться на собівартість  продукції. Сума витрат виробництва  і реалізації, податків, зборів і  обов'язкових відрахувань становить  витрати підприємства або повну  собівартість продукції.

 У собівартість продукцій  включаються :

• витрати на освоєння виробництва ;

• витрати , які безпосередньо  пов’язані з виробництвом продукції  і обумовлені технологічними й організаційними  чинниками виробництва ;

• витрати на оплату праці ;

• витрати , пов'язані з  використанням природної сировини ;

• витрати некапітального характеру , пов'язані з удосконалюванням технологій і організацією виробництва , а також з покращенням якості продукції ;

 • витрати, пов'язані  з винахідницькою діяльністю, технічним  удосконаленням і раціоналізаторськими  пропозиціями ;

 • витрати на обслуговування  виробничого процесу (поточний, середній  і капітальний ремонти ) ;

 • витрати на забезпечення  нормальних умов праці і техніки  безпеки ;

 • витрати, що пов'язані  з кадровою політикою підприємства ;

 • поточні витрати,  пов'язані з утриманням і експлуатацією  фондів природоохоронного призначення  ;

 • витрати, пов'язані  з процесом управління виробництвом ;

 • витрати по транспортуванню  робітників до місця роботи;

 • виплати, передбачені  законодавством про працю (оплата  відпусток, компенсацій і т.д.);

 • відрахування на  державне соціальне страхування  і пенсійне забезпечення та  у фонд зайнятості;

 • відрахування на обов'язкове медичне страхування ;

 • платежі на страхування  майна підприємств ;

 • витрати на оплату  відсотків по короткострокових  позичках банків, оплата банківських  послуг ;

 • витрати на гарантійне  обслуговування продукції;

 • витрати, пов'язані  зі збутом продукцій ;

 • витрати на відтворення  основних виробничих фондів ( амортизація  ) ;

 • втрати від простоїв  за внутрішньовиробничими причинами  .[8]

Розмір цих витрат залежить від цін на ресурси необхідних для виробництва товару, а також  від технологій їхнього використання. Ціна , за якою купляються ресурси, не залежить від фірми-виробника. Вона визначається взаємодією попиту і пропозиції на ці ресурси. Отже, для підприємця є  дуже важливим технологічний аспект формування витрат виробництва, що визначає, з одного боку, кількість ресурсів, що залучаються, та якість їхнього використання , з іншого. Причому, підприємство повинно  використовувати такі методи виробництва, що були б ефективні , як з технологічного , так і з економічного погляду. Тобто кожне підприємство намагається  вибрати такий технічно ефективний процес виробництва , що забезпечував би найменші витрати виробництва.[1]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Нормативне-правове  забезпечення формування витрат

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"

Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в  бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття  в фінансовій звітності. Норми цього  Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від  форм власності (крім банків, бюджетних  установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову  звітність за міжнародними стандартами  фінансової звітності). Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами  певного періоду одночасно з  визнанням доходу, для отримання  якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо  прямо пов'язати з доходом певного  періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод  протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами  й не включаються до звіту про  фінансові результати:

• Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.
• Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.
• Погашення одержаних позик.
• Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань
• Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
• Балансова вартість валюти.[2]

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси"

Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у  бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у  фінансовій звітності.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому  економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються  на баланс підприємства за первісною  вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких  фактичних витрат:

• суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
• транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).
• інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Запаси відображаються в  бухгалтерському обліку і звітності  за найменшою з двох оцінок: первісною  вартістю або чистою вартістю реалізації.[3]

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1"Загальні вимоги до фінансової звітності"

Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої  та неупередженої інформації про  фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

 Фінансова звітність  забезпечує інформаційні потреби  користувачів щодо:

• придбання, продажу та володіння цінними паперами;
• участі в капіталі підприємства;
• оцінки якості управління;
• оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;
• забезпеченості зобов'язань підприємства;
• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
• регулювання діяльності підприємства;
• інших рішень.