Фінанси державних підприємств

 

 

Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ університет

«ХАРКІВСЬКИЙ політехнічний ІНСТИТУТ»

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ:

«ФІНАНСИ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ»

З ДИСЦИПЛІНИ

 

„ФІНАНСИ”

 

 

 

 

 

                                                               Виконала: студентка групи БФ-21г 

                                                                       Квардакова Марія

Викладач:ПЕТРЕНКО М.В.

 

 

 

 

 

 

 

ХАРКІВ

                                                    2013

 

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………………………………...……………………3

 

ВСТУП 

Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності.

Ринкова економіка, при всій різноманітності її моделей, відомих світовій практиці, характеризується тим, що є соціальноорієнтованим   господарством, що доповнюється державним регулюванням. Величезну роль, як в самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх регулювання з боку держави грають фінанси. Вони невід'ємна частина ринкових відносин і одночасно, важливий інструмент реалізації державної політики. У структурі фінансових взаємозв'язків народного господарства фінанси підприємств займають початкове, таке, що визначає положення, оскільки обслуговують основну ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальні і нематеріальні блага і формується переважаюча маса фінансових ресурсів країни. 

Тому головною метою даної курсової роботи є вивчення поняття і значення фінансів підприємств зокрема для державних підприємств, їх функцій і принципів.

На шляху досягнення головної мети були поставлені наступні завдання:

 1. визначити суть поняття фінанси підприємств і їх структуру; 
   2. вивчить функції фінансів підприємств;

3. вивчити принципи фінансів  підприємств;

4. визначити основні напрями вдосконалення інвестиційної політики державних підприємств.

Курсову роботу присвячено розв’язанню теоретичних, методологічних засад фінансів державних підприємств в умовах ринкової економіки України. В роботі визначено особливості державних підприємств як об’єкта фінансового управління, досліджена сутність фінансів державних підприємств, характер їх фінансових відносин, методологічні принципи оцінки результативності фінансового.

Проведено аналіз фінансового розвитку державних підприємств України на сучасному етапі, визначені місце і роль державних підприємств в сучасній економіці, тенденції обсягу і структури їх активів і капіталу, оцінено рівень забезпеченості їх розвитку власними фінансовими ресурсами, стан їх фінансової рівноваги і рівень ефективності фінансового управління ними.

Розглянуто найважливіші напрямки подальшого зростання ефективності фінансової діяльності державних підприємств України; обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення методів управління формуванням і розподілом прибутку підприємств, розробки диференційованої політики управління їх оборотними активами, підготовки та оцінки інвестиційних проектів, а також схем та джерел їх фінансування. 
Визначено найбільш ефективні напрямки і форми реорганізації та фінансової реструктуризації державних підприємств, критерії їх вибору конкретними господарюючими суб’єктами і державними органами управління, методологічні підходи до оцінки ефективності проведення реструктуризації державних підприємств у окремих її формах.

 

 

1. Теоретичні основи функціонування  фінансів державних підприємств 

1.1. Основи організації фінансів державних підприємств

 

Фінанси державних організацій і підприємств, будучи основною ланкою фінансової системи, охоплюють процеси створення, розподілу та використання ВВП у вартісному виразі. Вони функціонують   у сфері матеріального виробництва, де в основному створюються сукупний суспільний продукт і національний дохід.

Фінанси державних підприємств та організацій безпосередньо пов’язані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття «фінанси підприємств» ототожнюється з грошовими коштами, наявними грошовими ресурсами.

У нинішніх умовах держава наділяє підприємства основними й оборотними коштами, і вони є повністю самостійними: мають баланс доходів і видатків, або фінансовий план. Вони вступають у господарські зв'язки і відносини з іншими підприємствами і збутовими організаціями, здійснюють з ними розрахунки, мають закінчений баланс прибутків і збитків. Реалізація підприємством продукції та послуг зумовлює необхідність грошових доходів і видатків, існування фінансових відносин і створення фінансових ресурсів у процесі господарської діяльності.

Фінансові ресурси підприємства — це його грошові засоби, що перебувають у його постійному або частковому володінні для забезпечення умов безперебійної діяльності, а також достатніх доходів і накопичень. Джерелом фінансових ресурсів є створюваний підприємствами чистий продукт у грошовому вираженні.

Витрати державних підприємств складаються:

 

  * з коштів, що компенсують  усі матеріальні витрати, пов'язані  з   виробництвом продукції;

 

  * з коштів фонду оплати  праці;

 

  * з амортизаційних відрахувань, платежів за користування кредитом  тощо.

Фінансова самостійність підприємств потребує активної фінансово-господарської діяльності, яка забезпечувала б можливість не лише покривати виробничі витрати, а й створювати прибуток.

Діяльність підприємств у нових умовах зумовлена дією закону вартості, об'єктивною необхідністю використання всіх форм вартості у процесі відтворення виробництва. Свою дію закон вартості виявляє через показники форм вартості: гроші, ціни, собівартість, кредит, фінанси, прибуток, стимулюючи таким чином витрати на одиницю продукції, зростання виробництва продукції і прибутків. Треба сказати, що практичне використання теорії вартості нелегке. При відсутності конкуренції і спаду виробництва, державні підприємства, як це спостерігається в Україні, не мають прибутку, а тому ніякі вартісні показники в умовах економічної кризи не дають можливості бути з прибутками більшості підприємствам.  
Організовуючи свою фінансово-господарську діяльність, підприємства повинні використовувати власні кошти, а також дбати про повернення кредитів, оскільки держава неспроможна забезпечити коштами навіть власні підприємства. Необхідно розрізняти власні і позикові кошти, тим більше, коли останні беруться під великі відсотки і на умовах повернення. 
В умовах дії закону вартості та об'єктивної необхідності   матеріального   стимулювання, зростання суспільного продукту, дуже негативно діє на виробництво державна податкова система. Ця дія має ґрунтуватися на результатах фінансових розрахунків і аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств всіх форм власності, а тому податкова політика повинна постійно удосконалюватися.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків.

1.2. Джерела формування фінансових ресурсів державних підприємств 
 
Труднощі в розумінні суті фінансів полягають у тому, що економічне життя в державі постійно вимагає створення грошових фондів, тобто фондів фінансових ресурсів для задоволення різноманітних потреб. Ці фонди і є фінансами. Обсяг цих фондів характеризує кількісно і якісно масштаби діяльності та фінансові можливості підприємця, держави, громадянина, їхнє фінансове становище. Фінанси поділяють на державні і приватні. 
Ознаки державних фінансів:

- це економічні відносини;

- це відносини з приводу  мобілізації, розподілу та витрачання  коштів;

- мета: виконання завдань  та функцій держави.

Відмінності державних фінансів відповідно до приватних:

- держава застосовує примусовий  порядок мобілізації фінансових  
  ресурсів;

- державні фінанси дуже  тісно пов'язані з грошовою  системою держави;

- значний розмір державних  фінансів;

- державні фінанси спрямовані  на задоволення загальносуспільних    
  потреб;

- пріоритет видатків над  доходами [14, с.174]. 
Джерелами формування майна суб'єктів господарювання, зокрема і державних підприємств, є:

- грошові та матеріальні  внески засновників;

- доходи від реалізації  продукції (робіт, послуг); 
          - доходи від цінних паперів;

- капітальні вкладення  і дотації з бюджетів;

- надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів  
(комплексів), що   належать їм, придбання майна інших суб'єктів;

- кредити банків та  інших кредиторів;

- безоплатні та благодійні  внески, пожертвування організацій і громадян;

 

 - інші джерела, не заборонені  законом [22, с.108].

Економічна система кожної держави включає низку підсистем: власності, управління, соціальних гарантій, цін, грошей, кредиту, фінансів та інших складових господарського механізму. Кожна із вказаних складових має свою сферу діяння і принципи функціонування, складні внутрішні та зовнішні зв’язки. Проте найважливішим є їхня взаємодія. Вона визначає ефективність господарювання. Тому розмежування об’єктивних засад і суб’єктивних дій у їх використанні в процесі управління економікою є необхідною умовою ефективного розвитку.

Фінансам в економічній системі держави належить провідна роль. Це зумовлено тим, що при їх функціонуванні визначаються кількісні й якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу, а також кінцеві результати дій. Обов’язковим атрибутом участі фінансів в економічному житті держави, підприємця чи громадянина є гроші. Без використання грошей у процесах виробництва, здійснення державою своїх функцій, задоволення населенням своїх життєвих потреб, немає фінансів. Фінанси мають забезпечити ефективне формування та використання фондів фінансових ресурсів як на макро-, так і на мікрорівнях для успішного здійснення господарської діяльності, виконання державою своїх функцій і задоволення громадянами власних потреб.

Так, наприклад, держава створює централізовані фонди у формі бюджетів різних рівнів, інші цільові фонди – пенсійний, фонд зайнятості, інноваційний тощо для виконання функцій, покладених на неї конституцією. Підприємець створює фонд фінансових ресурсів у формі статутного фонду як для здійснення господарської діяльності, так і в процесі своєї роботи й використання її результатів. Це фонди амортизації, оплати праці, відрахувань до централізованих фондів соціального характеру, фонд обігових коштів тощо. Після одержання виручки від реалізації продукції створюються фонди розвитку, задоволення соціальних потреб, виплати дивідендів за акціями та пайовими внесками, фонд розрахунків із бюджетом тощо. Громадянин, який одержує доходи в формі оплати праці чи з інших джерел, має в своєму розпорядженні певну суму грошей, але це ще не фінанси. Тут відбувся обмін праці на специфічний товар – гроші. Фінансами ці гроші стануть тоді, коли їхній власник створить відповідний фонд і вкладе їх у цінні папери, тобто в акції та сертифікати або у певні внески до статутного фонду підприємства чи в формі кредиту фізичній особі, завдяки чому одержуватиме певний дохід.  
Призначення фінансів – забезпечити необхідні умови для здійснення процесу створення, розподілу й використання валового внутрішнього продукту в державі. Це досягається шляхом створення й використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців і кожного громадянина [8, с.255]. Найважливіша роль належить фінансам на рівні господарських структур. Тут створення й використання фондів фінансових ресурсів спрямовані на підвищення ефективності господарської діяльності, тобто одержання високої норми прибутку на вкладений капітал. Досягнення визначеної мети імовірне при залученні фондів фінансових ресурсів на впровадження нових технологій, кращому використанні основних фондів через застосування методів прискореної амортизації, забезпечення великих резервів для підтримки зростання ефективності виробництва, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності. Звісно, підвищення якості продукції потребує додаткових затрат фінансових ресурсів, але вони дають значний виробничий ефект і швидко окуповуються. 
Резервом щодо підвищення ефективності господарювання є використання обігових коштів за рахунок залучення в обіг наднормативних запасів матеріальних ресурсів, прискорення обігу коштів, раціоналізації господарських зв’язків, кращої організації виробництва. Вплив фінансів на ефективність виробництва на рівні господарської структури має свої обмеження, зумовлені обмеженістю ресурсів у кожній одиниці господарювання. Звісно, кожна певна виробнича структура повинна мати можливість створювати за результатами своєї діяльності фонди фінансових ресурсів, достатні за своїм обсягом для стимулювання соціального розвитку, високих результатів виробництва, його розширення та удосконалення. Проте тут фінанси виконують дещо локальну роль у господарських процесах. 
Активне й дійове використання фінансів для підвищення ефективності економіки можливе лише тоді, коли фонди фінансових ресурсів на рівні підприємницьких структур доповнюються відповідними фондами на рівні держави. Йдеться про створення фондів фінансових ресурсів у складі державного бюджету або поза бюджетом. У складі державного чи місцевих бюджетів – це витрати на розвиток економіки в формі капітальних вкладень, дотацій, витрат на виконання окремих загальнодержавних комплексних програм. За умов перехідної економіки – це насамперед фонди, призначені для структурної перебудови економіки, проведення прикладних науково-дослідних робіт, створення нових видів машин і механізмів, розробки нових технологій. 

Треба завважити, що на практиці задіяні різноманітні форми й методи використання фінансів для підвищення ефективності виробництва. Так, в Україні, поряд із асигнуваннями з бюджету на капітальні вкладення, виплату дотацій, субсидій, проведення деяких видів робіт у агрокомплексі, існують фонди конверсії та інноваційний фонд.

Пошук кращої можливості використання фондів фінансових ресурсів на всіх рівнях для підвищення ефективності виробництва шляхом фінансового забезпечення потреб розвитку економіки, стабілізації фінансового становища в державі – одне з основних завдань фінансової політики владних структур. 

Роль фінансів найвідчутніше проявляється при розв’язанні соціальних проблем. Тут створюються фонди фінансових ресурсів для здійснення соціальних заходів як на рівні кожного громадянина для покриття витрат на соціальні цілі, так і на рівні господарських структур для задоволення соціальних, позабюджетних і благодійних фондів, а також фондів фінансових ресурсів на соціальні цілі в складі бюджетів [18, с.289]. 

Проте вирішальна роль у задоволенні соціальних потреб належить фондам, які створюються державою. За нинішніх умов у більшості країн світу державою все більше виділяється коштів на вирішення соціальних питань, які одержали назву суспільних благ і послуг. Ці блага й послуги є не речовими, нетоварними, але вони істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. 

Суспільні блага й послуги включають асигнування на національну безпеку й правопорядок, оборону, захист довкілля, освіту, охорону здоров’я, науку, спорт тощо. У західній фінансовій літературі детально опрацьована класифікація подібних благ. Ринок неспроможний забезпечити задоволення цих потреб. Крім цього, ринкові механізми виявилися нездатними своєчасно й ефективно реагувати на вказані потреби суспільства, що впливало на загальну ефективність економічної системи.

Загалом, можна дійти висновку, що в сучасних умовах, використовуючи фінанси, держава виконує соціальну функцію суспільного добробуту. Фонди фінансових ресурсів, що створюються державою й використовуються для задоволення соціальних потреб, відіграють вирішальну роль для досягнення зазначеної мети. Фонди фінансових ресурсів, що створюються й використовуються підприємницькими структурами та населенням, теж у відповідній формі регулюються державою через визначення переліку платних послуг, норм плати тощо [20, с.311]. 
Фінанси виконують свою роль за допомогою форм і методів створення й використання фінансових ресурсів поряд з іншими економічними категоріями і передовсім – з ціною. Ціна - це грошовий вираз вартості будь-якого товару, тобто ціни, як і фінанси, здійснюють розподіл валового внутрішнього продукту.