Роздрібна торгівля

Вітчизняна схема розміщення роздрібних торговельних підприємств у міських населених пунктах передбачає їх поділ на підприємства місцевого (мікрорайонного) і загальноміського значення. Магазини місцевого значення характеризуються їх розташуванням усередині житлових мікрорайонів і зон міста, забезпечують обслуговування мешканців цих мікрорайонів у межах пішохідної (“крокової”) доступності в радіусі приблизно 500 м. До таких торговельних підприємств відносять магазини типу “Універсам” (останнім часом дедалі частіше – “Супермаркет”), “Промтовари”, інші спеціалізовані продовольчі і непродовольчі магазини. Магазинами загальноміського значення вважаються великі торговельні підприємства, які розташовуються переважно в центрі і обслуговують жителів усього міста (його значної частини). Ними можуть бути Гіпермаркети, (Додаток Б), універсами типу “Гастроном”, вузькоспеціалізовані продовольчі і непродовольчі магазини з торгівлі товарами складного асортименту тощо. Загалом же розміщення міської торговельної мережі повинно максимально повно враховувати традиції, місцеву специфіку, архітектурно-планувальні особливості і тип розселення мешканцю, стан міських транспортних комунікацій і основні напрями пасажиропотоків між окремими районами міста [10, с.2 ].

Розміщення роздрібної торговельної мережі в сільських адміністративних районах традиційно базувалося винятково на двох одержавлених господарських системах: системі колгоспів і системі споживчої кооперації, у зв'язку з чим тісно прив'язувалося до чотирьох основних типів сільських поселень: районних центрів, міжгосподарських і внутрішньогосподарських центрів та звичайних сіл. При цьому основний акцент робився на концентрацію торговельної мережі споживчої кооперації передусім у районних центрах - містах і містечках з адміністративними функціями і міжгосподарських центрах - селищах міського типу  і великих селах без адміністративних функцій. Саме в цих типах сільських поселень розгорталася мережа магазинів типу “Універмаг” і “Універсам”, спеціалізованих продовольчих і непродовольчих крамниць. Водночас, значно менша увага приділялася роздрібній торговельній мережі внутрішньогосподарських центрів - центральних сіл сільськогосподарського адміністративного району, в яких розміщуються сільські ради народних депутатів, підприємства місцевої промисловості тощо, а раніше функціонували правління колективних сільськогосподарських артілей та звичайних сіл - невеликих і дрібних поселень в сільській місцевості, які тяжіють до сусідніх великих сіл. У таких населених пунктах роздрібна торговельна мережа обмежувалася прозаїчними магазинами типу “Товари повсякденного попиту”, дискретними і малоформатними торговельними одиницями, механізованим кооперативними засобами пересувної торгів і (типу кіоск, автомагазин тощо) [4, c. 54].

Ринкові реалії сьогодення вносять суттєві корективи до традиційних засад формування і розміщення вітчизняних роздрібних торговельних суб'єктів у окремих типах населених пунктів. У цих умовах на передній план виходять підвищення рентабельності діяльності роздрібних торговців, стабілізація їх конкурентної переваги за рахунок вибору оптимального місця розташування торговельного закладу або власної єдиної мережі роздрібних торговельних підприємств. Сьогодні актуальним є справді ринковий підхід до стратегії розміщення торговельних підприємств і одиниць, який має одночасно враховувати соціально-демографічну структуру мешканців, поточний і перспективний типи розселення в зоні обслуговування як у містах, так і в селах з урахуванням перспективних планів розвитку окремих населених пунктів [29, с. 1-3].

Також розміщення роздрібно-торгових мереж залежить від принципів.

Основні принципи розміщення роздрібної торгової мережі

Постійний розвиток і оновлення роздрібної торгової мережі, вдосконалення її структури вимагають раціонального розміщення підприємств торгівлі. Вони повинні якомога ближче розміщуватися до населення, забезпечуючи високу ефективність капітальних вкладень. Вирішуючи питання розміщення магазинів в містах, слід враховувати вплив містобудівних, транспортних, соціальних і економічних чинників.

До групи містобудівних чинників входять величина міста, форма плану і функціональне зонування його території, густина населення, розміщення місць додатку праці, а також адміністративних, культурних і спортивних центрів.

Транспортні чинники включають напрям і інтенсивність основних потоків руху суспільного і індивідуального транспорту.

До соціальних чинників відносять необхідність зниження сукупних витрат часу на відвідини підприємств роздрібної торгівлі, досягнення високої якості торгового обслуговування.

Економічні чинники – забезпечення необхідної ефективності капітальних вкладень на розвиток мережі торгових підприємств і оптимального рівня їх прибутковості [16, c.14-15] .

До основних принципів, раціонального розміщення роздрібних торгових підприємств відносяться рівномірність, групова ознака і ступінчастість розміщення магазинів.

Рівномірність розміщення припускає розташування магазинів рівномірно по всій території міста з урахуванням густини населення. Він застосуємо не до всіх, а лише до однотипних магазинів і, в першу чергу, торгуючим товарами повсякденного попиту і обслуговуючим в основному постійний контингент покупців.

Групове розміщення означає необхідність територіального зближення магазинів різного товарного профілю з метою забезпечення задоволення комплексного попиту на товари. Це, в першу чергу, торкається розміщення невеликих магазинів з продажу хліба, овочів, молока, риби і м'яса в місцях, де відсутні універсам або магазин з універсальним асортиментом продовольчих товарів.

Ступінчастість розміщення (орієнтація магазинів на певну зону торгового обслуговування) полягає в розподілі магазинів на місцеві і загальноміські з урахуванням їх функціонального значення .

Магазини місцевого значення, що займаються забезпеченням населення основними продовольчими і непродовольчими товарами повсякденного і частого попиту, розміщують в житловій зоні міста (мікрорайонах, житлових комплексах). Вони обслуговують населення в межах пішохідної доступності. Основним типом магазина місцевого значення є універсам. Радіус обслуговування магазинів цієї групи складає 500 м.

Магазини загальноміського значення повинні надавати населенню можливість максимального вибору товарів і послуг. До цієї групи магазинів відносять універмаги, продовольчі магазини типу «Гастроном», спеціалізовані магазини по торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами. Магазини загальноміського значення призначені для обслуговування населення всього міста.

Зручним для населення міст є розміщення магазинів у складі торгових центрів, що є комплексами взаємозв'язаних підприємств торгівлі, громадського харчування, а також підприємств побутового і комунального обслуговування, розміщуваних в одному або будівлях, що блокуються, об'єднаних в єдиному архітектурному ансамблі [10, c. 1-5].

Перехід до ринкових відносин привів до необхідності нових підходів до розвитку мережі роздрібних торгових підприємств. Однією з можливих тенденцій у формуванні роздрібної торгової мережі в містах, очевидно, стане утворення «торгових ланцюгів», що включають в свій склад:

- продовольчі магазини  самообслуговування з супутніми  непродовольчими товарами, розраховані  на щоденні покупки - супермаркети;

- крупні універсальні  магазини з широким асортиментом  продовольчих і непродовольчих  товарів масового попиту, розташовані  переважно в передмістях і на трасах, з великими стоянками для автомобілів і розраховані в основному на закупівлі товарів на тиждень або на триваліший період - гіпермаркети;

- магазини, торгуючі товарами  за цінами нижчим в порівнянні з іншими підприємствами - магазини-дискаунти [13, с.2-4].

Також однією із найголовніших ланок формування роздрібною торгівлею на підприємстві, являється саме управління товарними запасами, оскільки від цього залежить наскільки правильно, надійно, якісно, а головне з мінімальними витрати буде зберігатися товарні запаси на підприємствах, які займаться саме роздрібною торгівлею. 

 

2.3 Характеристика принципів управління товарними запасами на підприємстві роздрібної торгівлі

Процес реалізації товарів вимагає постійної наявності на підприємствах торгівлі товарних запасів. Формування необхідних розмірів товарних запасів дозволяє торговельному підприємству забезпечувати стійкість асортименту товарів, здійснювати попиту покупців.

Товарні запаси - це частина товарного забезпечення. Представляє собою сукупність товарної маси в процесі руху її з виробництва до споживача.

Товарні запаси торгових підприємств класифікується за такими ознаками:

За місцем знаходженням:

• запаси в підприємствах торгівлі;
• запаси промисловості;
• запаси в дорозі.

За термінами:

• запаси на початок періоду;
• запаси на кінець періоду.

За одиницям виміру:

     -    абсолютні (у вартісному та натуральному вираженні);

     -    відносні (в днях товарообігу).

За призначенням:

• поточного зберігання (для забезпечення повсякденних потреб торгових підприємств)
• сезонного призначення (для забезпечення безперебійної торгівлі в періоди сезонних змін попиту або пропозиції)
• дострокового завезення (для забезпечення безперебійної торгівлі у віддалених місцевостях у період між завезення товарів)
• цільові товарні запаси (для здійснення певних цільових заходів)

Основну масу всіх запасів торговельного підприємства складають товарні запаси поточного зберігання. Вони необхідні для забезпечення безперебійного продажу товарів у поточному періоді. Їх необхідно постійно поповнювати. Товарні запаси сезонного зберігання для дострокового завозу формуються, в першу чергу, по таких товарах, які мають значний розрив у часі між їх виробництвом і споживанням. Крім того, вони створюються виходячи з особливостей географічного розташування торгових підприємств, а також на підприємствах, розміщених у населених пунктах, до яких через бездоріжжя або з інших причин не може бути забезпечена регулярна доставка товарів [7, с. 92].

Товарні запаси, створювані на підприємствах торгівлі, можуть оцінюватися сумою запасів у вартісному виразі або розміром запасів в днях товарообігу. Вони знаходяться в постійному русі і оновленні. Кінцевою стадією їх руху є споживання. Для підтримки товарних запасів на оптимальному рівні необхідна чітко налагоджена система управління ними. Під оптимальними товарними запасами розуміють таку мінімальну кількість товарів, яке забезпечувало б безперебійним пропозиціям покупця.

Управління товарними запасами передбачає їх нормування, оперативний облік і контроль, а також регулювання.

Нормування товарних запасів дозволяє розробити та встановити їх необхідні розміри.

Необхідні розміри товарних запасів для магазинів встановлюються з урахуванням обсягу денної реалізації товарів, оптимальних розмірів разової поставки та інших факторів. Працівники магазинів стежать за відповідністю фактичних запасів товарів встановленим їх необхідним розмірам і вживають заходів по прискоренню завезення товарів у магазин або активації продажу товарів-замінників.

Якщо фактичні запаси в магазині перевищили необхідні розміри, то працівники магазина повинні в першу чергу встановити причини виниклого перевищення, з яких найбільш імовірним можуть бути:

- зниження купівельного попиту під впливом зміни моди, зростання цін, появи нових, більш досконалих товарів і т. д.;

- прорахунки працівників магазина при визначенні потреб у товарах;

- низька якість товарів, що поставляються;

- недотримання термінів завезення товарів у магазин.

Регулювання товарних запасів полягає в підтримці їх на певному рівні, в маневруванні ними. Воно передбачає прийняття торговими працівниками різних комерційних рішень з метою нормалізації товарних запасів.

Розмір товарних запасів в значній мірі визначається обсягом і структурою товарообігу торгового підприємства. Підтримка оптимальної пропорції між величиною товарообігу і розмірами товарних запасів - одна з найважливіших задач торгових підприємств. При недостатній величині запасів виникають складності з товарним забезпеченням товарообігу підприємства, зайві запаси викликають додаткові втрати, збільшення потреби в кредитах і зростання витрат з виплати відсотків за ними, збільшення витрат по зберіганню запасів, що в сукупності погіршує загальний фінансовий стан підприємств.

Оскільки на роздрібних торгових підприємствах сконцентрована основна частина товарів, то від рівня управління ними в магазині в значній мірі залежить товаропостачання населення. Тому, в кожному магазині повинен здійснюватися постійний контроль стану товарних запасів, що передбачає не тільки спостереження за відповідністю їх встановленим розмірам, але і повсякденний контроль над умовами зберігання товарів.

Для управління товарними запасами в магазинах все більш широке поширення набуває електронна техніка. У першу чергу - це касові термінали з системою обліку руху товару, сканери та принтери штрихових кодів та інше. За допомогою такої техніки можна здійснювати не тільки ефективний контроль над товарними запасами в магазині або цілої фірмі, а й здійснювати управління іншими напрямками комерційної діяльності (ціноутворення, робота з постачальниками і т.д.).

Складовою частиною руху товару є утворення товарних запасів в роздрібних торговельних підприємствах. Правильно організоване управління товарними запасами відіграє велику роль у підвищенні рівня торговельного обслуговування.