Поняття та зміст прямих іноземних інвестицій

ЗМІСТ

 

 

Вступ

За останні 50—60 років транснаціональні корпорації зайняли домінуючі позиції  у світовій економіці. Вони різко посилили взаємозв'язок і взаємозалежність національних економік, інтенсифікували поглиблення міжнародної спеціалізації та кооперації. Кількість таких компаній стрімко зростає, підвищується їх питома вага у світовій торгівлі. Транснаціональні корпорації стали головним суб'єктом руху міжнародних інвестицій, технології та функціонування міжнародного виробництва.

Міжнародне виробництво  — це виробництво, яке організують або контролюють транснаціональні корпорації. Іншими словами, міжнародне виробництво охоплює ту частину виробництва товарів та послуг країн, що контролюється та управляється фірмами, які мають штаб-квартири в інших країнах. Цей контроль та управління фірми здійснюють або через їх власність на акціонерний капітал підприємств, де відбувається це виробництво, або внаслідок контрактних (неакціонерних) механізмів.

Швидкі технологічні зміни, інтенсифікація конкуренції та зростання світової економічної лібералізації стали важливими факторами безпрецедентного зростання міжнародного виробництва. Воно охоплює практично всі країни, галузі та види економічної діяльності. Зниження витрат на транспортування та зв'язок дає змогу транснаціональним корпораціям інтегрувати виробництво та інші корпоративні функції в глобальному масштабі. Міжнародне виробництво ТНК формує єдність, цілісність сучасної світової економічної системи.

Поява та розвиток транснаціональних  корпорацій безпосередньо пов'язані з їхньою зарубіжною інвестиційною діяльністю. Міжнародний рух підприємницького капіталу, зокрема прямі іноземні інвестиції (ПІІ), стали базою для формування всесвітньої системи філіалів та міжнародного виробництва ТНК.

Таким чином, здійснення прямих іноземних інвестицій є однією з головних ознак транснаціональної корпорації.

 

Розділ 1. Поняття та зміст прямих іноземних інвестицій

1.1 Теоретичний  зміст прямих іноземних  інвестицій

Прямі іноземні інвестиції (foreign direct investment) — це реальні капіталовкладення в підприємства, землю, обладнання, технологію або послуги, що створюють матеріальну базу для розширення бізнесу за національні кордони. Ключовою ознакою прямих іноземних інвестицій є набуття довгострокового економічного інтересу, коли інвестор отримує чи зберігає контроль над об'єктом вкладення капіталу.

На відміну від прямих інвестицій портфельні інвестиції (foreign portfolio investment) являють собою вкладення капіталу в іноземні цінні папери, тобто суто фінансові активи (облігації, акції), що не дають інвестору права реального контролю над об'єктом інвестування.

За схваленим МВФ та іншими міжнародними організаціями визначенням, прямі іноземні інвестиції — це вкладення капіталу за національними межами з метою розширення виготовлення товарів і надання послуг шляхом організації виробництва та придбання товарів для імпорту у власну країну чи експорту до третіх країн. До характерних форм ПІІ належать здійснення управлінського контролю інвестором та акціонерна форма функціонування підприємства.

Таким чином, для того, щоб переміщення  капіталу з країни — джерела інвестицій до країни — реципієнта інвестицій набуло форми прямого зарубіжного інвестування ТНК, необхідні принаймні дві умови:

1) здійснюється контроль через  володіння значною частиною акціонерного  капіталу підприємства — об'єкта  інвестицій;

2) частина капіталу, виробництва,  продажу компанії-інвестора переміщується в країну, де знаходиться об'єкт інвестицій.

Розрізняють вертикальні і горизонтальні  прямі іноземні інвестиції та, відповідно, вертикальну і горизонтальну інтеграцію виробництва ТНК.

Вертикальні прямі інвестиції — це прямі інвестиції в галузі, що належать до різних стадій виробництва окремого продукту. Вони дають ТНК змогу заміняти окремі частини внутріфірмових систем виробництва та збуту на неефективних ринках. Наприклад, вертикальні прямі інвестиції дають можливість фірмі розмістити у двох пунктах знаходження спеціалізоване низьковитратне обладнання без ризику, що його потужності будуть не завантажені (що, наприклад, можливо внаслідок незгод або конфліктів у разі зв'язків між незалежними, тобто неафілійованими, підприємствами). Вертикальні ПІІ ведуть до утворення вертикально інтегрованого міжнародного виробництва.[20,15]

Горизонтальні прямі  інвестиції — це прямі інвестиції за рубіж, але в межах однієї галузі. Горизонтальні прямі інвестиції дають ТНК змогу використовувати такі свої переваги, як технологія, ноу-хау, і не нести додаткових переговорних (організаційних) витрат, що зазвичай відбувається, коли фірма вступає у зв'язки з незалежними компаніями. Такий тип прямих іноземних інвестицій є основою формування горизонтально інтегрованого міжнародного виробництва транснаціональних корпорацій.

Таким чином, коли ми говоримо про  горизонтально побудоване виробництво ТНК або про горизонтальні інвестиції, ми маємо на увазі фірми, що виробляють приблизно однакові кінцеві продукти в різних країнах, навіть якщо їхні зарубіжні філіали отримують різноманітні поставки від материнської компанії. Компанії з вертикальною орієнтацією звичайно виробляють продукцію, що не випускається підприємствами в країні розташування штаб-квартири транснаціональної фірми. Материнська компанія може, наприклад, постачати технологію, проміжні продукти до іноземного складального філіалу, а він, своєю чергою, буде експортувати готову продукцію назад, у країну базування ТНК.

Прямі іноземні інвестиції означають потоки капіталу, технології, підприємницьких навичок до країни — реципієнта інвестицій, тобто переміщення під контролем ТНК цілого "набору" факторів виробництва. В результаті цього виникають довгострокові ділові відносини між резидентом однієї країни (прямим інвестором) та підприємством — резидентом другої країни (об'єктом інвестування). Контролюючи вказаний вище "набір" факторів виробництва, ТНК-інвестор отримує значні важелі впливу на прийняття рішень підприємством — реципієнтом інвестицій.

Багато ТНК ведуть зарубіжну  інвестиційну діяльність тільки за умови  володіння 100% акцій підприємства —  об'єкта інвестицій, що забезпечує повний контроль за його діяльністю. Частина  компаній вважають достатнім мати принаймні 51 % акцій. Деякі ТНК забезпечують ефективний контроль над об'єктом інвестицій навіть при меншому акціонерному володінні.

Експерти Організації економічного співробітництва та розвитку розмежовують прямі і портфельні інвестиції -— міжнародні інвестиції вважаються прямими, якщо іноземному інвесторові належать навіть 10% або менше акцій підприємства, але з достатнім правом участі в управлінні виробництвом, або більше 10%, але з можливим ефективним впливом на нього.

Багато країн визначають, що 10% акціонерного капіталу можна вважати кількісним критерієм ПІІ. Таке рішення базується на багаторічних емпіричних дослідженнях, які свідчать, що 10% можуть бути необхідною і достатньою часткою для забезпечення контролю над підприємством. Однак статистика деяких країн відносить до прямих іноземних інвестицій навіть такі, що становлять і менше 10% акціонерного капіталу. При цьому, однак, вимагається підтвердження дійсно ефективного контролю над об'єктом інвестицій. Можлива і зворотна ситуація: за відсутності контролю та впливу на прийняття рішень підприємства — реципієнта інвестицій навіть більші, ніж 10% акціонерного капіталу, інвестиції можуть вилучатися з розряду ПІІ.[22,51]

При здійсненні прямих іноземних інвестицій трансфер капіталу від ТНК до підприємства — резидента іншої країни може здійснюватися в таких формах:

• експорт за кордон власного капіталу (капітал батьківської компанії або інших філіалів):

• гроші, паї, акції, інші цінні папери;

• майнові внески, основні фонди;

• права на використання нематеріальних активів;

• права користування землею, водою та іншими ресурсами або майном;

• реінвестовані прибутки (нерозподілені дивіденди, що належать іноземному інвестору);

• внутріфірмові трансфери (субсидії, кредити, позики батьківської компанії або однієї філії до іншої філії).

Рис.1.1 Основні форми інвестицій[21,23]

Прямі іноземні інвестиції ТНК можуть бути спрямовані:

• на створення нового підприємства чи розширення вже існуючого дочірнього підприємства цієї ж ТНК;

• на отримання/придбання участі в  існуючому зарубіжному незалежному  підприємстві. У цьому випадку часто відбувається процес поглинання (повного, часткового) місцевої компанії.

В найзагальнішому вигляді основні форми інвестицій можна

схематично зобразити таким  чином (рис. 1.1).

Інвестиції можуть здійснюватися  за рахунок власних коштів або за допомогою запозичених ресурсів. При цьому вони можуть відрізнятися за строками їх здійснення (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Строки здійснення та джерела фінансування інвестицій[21,24]

Важливий аспект прямих іноземних  інвестицій, що відрізняє їх від портфельних інвестицій (наприклад, від спекулятивних міжнародних фондових операцій), — це довгостроковий інтерес, тобто значна тривалість стратегічних орієнтирів.

Портфельні інвестиції мають здебільшого  короткостроковий або середньостроковий  характер. ПІІ, як правило, вкладаються на термін більш ніж 5 років.

З точки зору ролі в процесі організації  або функціонування виробництва інвестиції можуть спрямовуватися на різні цілі (рис. 1.3).

Рис. 1.3 Цілі інвестицій[21,24]

• Засновницькі інвестиції

Метою засновницьких інвестицій є організація нового бізнесу. Фаза засновницьких інвестицій вважається завершеною лише тоді, коли підприємство в змозі вперше вийти на ринок. Це відбувається в тому випадку, коли здатні функціонувати виробництво, управління і збут. При заснуванні інвестиції, як правило, спрямовуються в такі сфери: земельні ділянки; машини; транспортні засоби; виробниче і підприємницьке обладнання; сировинні, допоміжні й виробничі матеріали для випуску першої продукції; ліцензії; засновницькі затрати (вповноважені представники, нотаріус, консультанти і т.д.); інвестиції в персонал; різні виробничі витрати до повного запуску підприємства.

• Доповнюючі інвестиції

Доповнюючі інвестиції розширюють наявний виробничий потенціал підприємства. При цьому зростання попиту задовольняється наявними виробничими потужностями. Додатково випускаються нові продукти, при цьому можуть освоюватися нові ринки. Планування таких інвестицій пов'язане з високим ступенем ризику, який насамперед стосується відкриття нових ринків.

На практиці капітальні доповнюючі інвестиції часто тягнуть за собою  значні додаткові інвестиції в інші сфери підприємства. Так, додаткові  капіталовкладення в машинне  устаткування часто приводять до зростання витрат на персонал і матеріали.

Замінюючі інвестиції

Під замінюючими інвестиціями розуміють капіталовкладення, спрямовані на заміну використовуваних або зношених факторів виробництва, зокрема обладнання, яке з технічних причин не підлягає подальшій експлуатації.

Часто фактором, що зумовлює необхідність замінюючих інвестицій, є не ступінь зношеності тих чи інших фондів, а технічний прогрес. При цьому нове обладнання або демонструє кращі кількісні (якісні) продуктивні можливості (наприклад, більші обсяги виробництва, точніша обробка деталей), або пов'язане з раціоналізаторськими ефектами.

Раціоналізаторські інвестиції

Раціоналізаторські інвестиції набули великої ваги в епоху зростаючої технізації. В підприємницькій практиці під цим поняттям розуміють заходи або інвестиції переважно в галузі виробничого і технологічного процесів, а також — останнім часом дедалі більше — в адміністративній площині з метою зниження витрат. Головним чинником раціоналізаторських інвестицій є технологічний прогрес, який забезпечує нові праце- і матеріало-збережувальні зразки виробничої техніки.

Інші інвестиції

Під іншими інвестиціями розуміють  насамперед гарантійні та інноваційні інвестиції. Вони сприяють безпеці та зміцненню всього підприємства. Форми їх надзвичайно різноманітні й охоплюють інвестиційні витрати в галузі досліджень і розробок, рекламу і роботу з громадськістю, спеціальні проекти, спрямовані на утримання певного ринку. Особливо важливу роль відіграють "креативні інвестиції" (інноваційні інвестиції), які створюють суттєві передумови для поліпшення конкурентоспроможності й довгострокової рентабельності підприємства.

Зрозуміло, що наведена класифікація має умовний характер. Часто не можна провести чіткого розмежування між замінюючими, раціоналізаторськими або доповнюючими інвестиціями; на практиці неможливе окреме здійснення замінюючих і раціоналізаторських інвестицій.

Інвестиційний цикл при здійсненні ПІІ охоплює довгостроковий комплекс заходів від моменту прийняття рішення про інвестування до заключної стадії реалізації інвестиційного проекту, тобто виходу на заплановані показники окупності.

Інвестиційний цикл складається з  трьох основних періодів:

1) передінвестиційна фаза;