Управління капіталом банківської установи

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Кафедра: фінансів

 

РЕФЕРАТ

з предмету: Гроші і кредит

 

на тему: Управління капіталом банківської установи

 

 

 

 

 

Виконала:

слухачка спеціальності

фінанси і кредит

Антоненко Анна Вікторівна

Перевірила:

к. п. н., доцент

Аврамчук Лідія Андріївна

 

 

Київ - 2014

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………...3

1. Управління капіталом банківської установи……………………………..4
1. Економічна сутність банківського капіталу…………………………4
2. Механізм управління банківським капіталом……………………...12
3. Стратегічне управління капіталом банку…………………………...15

Висновки……………………………………………………………………..22

Список використаних джерел………………………………………………23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Ефективне функціонування економіки України, темпи і масштаби її інвестиційної активності певною мірою залежать від стану та розвитку вітчизняної банківської системи. В Україні випередження потреб реального сектору економіки у порівнянні з можливостями їх задоволення вітчизняними банками є однією з причин виникнення розбалансованості у забезпеченні стабільного функціонування національної економіки України.

Зміни, що відбуваються останнім часом у світовій фінансовій системі, кардинально впливають на процес управління капіталом банків. Так, практично всі країни з активними ринками банківських послуг стали пред’являти банкам більш суворі вимоги до ефективності використання їхнього капіталу. Таким чином, проблеми управління капіталом банків є актуальними в усіх країнах світу. Особливої актуальності набувають питання, пов’язані із забезпеченням ефективного управління капіталом банків у періоди фінансових криз, коли втрачається довіра клієнтів до банків та відбувається значний відплив капіталів з банківської системи.

В Україні управління банківським капіталом перебуває на етапі становлення і стикається з особливими труднощами, зумовленими незавершеністю економічних реформ, недосконалістю нормативно-правової бази, нерозвиненістю ринку капіталу тощо. За таких умов забезпечення ефективного управління банківським капіталом стає важливим завданням Національного банку України та національної економіки України.

 

 

 

 

 

 

 

1. УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ

 

1. Економічна сутність банківського капіталу

Капітал є однією із визначальних домінант розвитку та функціонування економічної системи країни в цілому. Як відомо, він є складною, багатогранною категорією, еволюція якої відображає історичний процес розвитку суспільства, його продуктивних сил і виробничих відносин, прав власності тощо.

Дослідження сутності банківського капіталу бере свій початок ще у античні часи, коли капітал ототожнювали з багатством. Проблема визначення соціально-економічної сутності банківського капіталу є однією із найважливіших в банківській теорії та практиці. Дослідженням цієї проблематики займались як зарубіжні, так і вітчизняні науковці. Значний внесок у вивченні окремих питань розвитку банківського капіталу зробили такі зарубіжні вчені: Ю. Бабичева, Е. Гіл, А. Казак, Р. Коттер, Т. Кох, І. Лаврушин, Е. Рід, П. Роуз, та ін. Серед вітчизняних науковців, які займаються дослідженням проблем, пов’язаних із категорією «банківський капітал» особливу увагу заслуговують праці М. Алексеєнко, О. Васюренко, А. Вожжова, І. Гуцала, А. Мороза, І. Зарицкої та ін.

На сьогоднішній день відсутнє однозначне визначення сутності поняття «банківський капітал», саме тому існує можливість певних ускладнень як теоретичного, так і практичного аспектів формування та функціонування капіталу в банківських установах.

Представники багатьох економічних шкіл (меркантилізм, фізіократія, класична школа політичної економії, марксизм, неокласична школа політичної економії, соціал-реформізм, суттєво розвинули поняття «капітал». Першу спробу здійснити дослідження сутності та дефініції поняття «капітал» було здійснено через поняття «багатство» представником економічної думки античного світу – Арістотелем. Багато дослідників вважають, що капітал є формою багатства, яка ототожнюється з сукупністю засобів виробництва. За висловом А. Сміта, капітал — це запас, який використовується для господарських потреб і приносить дохід. Дж. С. Мілль розглядав капітал як попередньо накопичений запас продуктів минулої праці, А. Маршалл — як сукупність речей, без яких виробництво не могло б здійснюватися з рівною ефективністю, але які не є безплатними дарами природи. Великого поширення набув погляд на капітал як на один з виробничих чинників, що поряд з працею і землею приносить дохід. Так у підручнику «Мікроекономіка» зазначається, що капітал — це «один з тріади продуктивних факторів виробництва. Капітал складається з вироблених товарів тривалого користування, які використовуються у виробництві».

У західній та російській економічній літературі існує погляд, згідно з яким капітал ототожнюється з грошовою формою, з сумою грошей, з коштами та з ресурсами. «Экономическая энциклопедия» містить таке визначення: «Капітал — це те, що здатне приносити дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг; вкладене в справу, функціонуюче джерело у вигляді засобів виробництва». Й. Шумпетер писав: «Ми визначаємо капітал як суму грошей та інших платіжних засобів, що в будь-який момент можуть бути надані в розпорядження підприємцеві». П. Роуз під терміном «капітал» розуміє кошти, які внесені до банку його власниками і складаються в основному з акціонерного капіталу, резервів і нерозподіленого прибутку.

З розвитком економічних відносин, залученням іноземних інвестицій в Україну, при здійсненні господарської діяльності виникає потреба в залученні фінансових посередників – банківських установ. Саме з цими установами і пов’язане поняття «банківський капітал». До недавнього часу поняття «капітал банку» було характерним тільки для нормативних документів, котрі регламентують сферу банківської діяльності. Українське законодавство визначає сутність капіталу банку як залишкову вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань: Капітал = Активи – Зобов’язання. Тож вітчизняне законодавство трактує поняття «банківський капітал» тільки як власний капітал банку. Н. Ткачук зазначає, що «банківський капітал» є втіленням однієї з форм вираження загальної економічної категорії «капітал».

Початковою формою банківського капіталу був позичковий капітал як специфічна форма перетворення грошового капіталу, який відокремився в процесі кругообігу з промислового капіталу. Ж. Довгань визначає капітал банку як «сукупність внесених власниками – учасниками капіталу власних коштів, які зростають у результаті ефективної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових вливань з боку учасників».                  О.Васюренко характеризує його як фонд ресурсів, які були внесені засновниками, акціонерами (учасниками) банку і належать їм.

В. Коваленко та В. Прадун цей термін як сукупність банківських ресурсів у матеріально-речовій формі, у формі нематеріальних та фінансових активів, що виражені у грошовій формі, сформовані за рахунок власних коштів, залучених і позичених коштів на грошовому ринку, які використовуються банком для здійснення банківської діяльності задля одержання прибутку.

О. Васюренко визначає капітал банку як фонд ресурсів, що були внесені засновниками, акціонерами (учасниками) банку, і належать їм. Він складається з статутного та резервного фондів, інших фондів, загальних та спеціальних резервів, нерозподіленого прибутку. З огляду на вищевикладені визначення поняття «капітал», можна зробити висновок, що капітал банку як економічно категорія безумовно, є похідною від первинної категорії «капітал». На мою думку, найбільш узагальнюючим виступає наступне визначення поняття «банківський капітал»: це грошові кошти та виражена у грошовій формі частка матеріальних, нематеріальних і фінансових активів, що перебувають у розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення операцій з розміщення коштів і надання послуг з метою одержання прибутку. Глибшому розумінню поняття «банківський капітал» сприяє його поділ на окремі складові з подальшим групуванням їх за однорідними ознаками, тобто класифікація видів банківського капіталу. Залежно від мети та завдань, які ставляться під час класифікації, використовуються різні її критерії. Банківський капітал неоднорідний за своїм складом і включає основний капітал та додатковий капітал.

У законі України «Про банки і банківську діяльність» у ст. 2 наведено визначення різновидів банківського капіталу:

• капітал банку – залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань;
• капітал підписний – величина капіталу, на яку отримано письмові зобов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення коштів за підпискою на акції (паї);
• капітал приписний – сума грошових коштів у вільноконвертованій валюті, надана іноземним банком філії для її акредитації;
• капітал статутний – сплачений та зареєстрований підписний капітал;
• капітал регулятивний (власні кошти) – складається з основного та додаткового капіталу, зваженого на ризики, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Стан капіталу банку характеризується його розміром, структурою і темпами зростання.

Балансовий капітал — це фактичне кількісне значення його суми, відображене у відповідних статтях балансу банку при здійсненні бухгалтерського обліку на певний період. Показник балансового капіталу, який визначають бухгалтерським методом, а саме: простим вирахуванням всіх активів банку від всіх зобов'язань банку, тобто джерел формування банківського капіталу, таким чином це фактичне кількісне значення суми в статтях балансу при здійсненні бухгалтерського обліку банківського капіталу на певний період.

Регулятивний капітал — це капітал банку, скорегований відповідно до вимог регулюючих органів щодо його достатності, який визначає якість та стабільність банківської установи. На регулятивний капітал впливають не тільки кількісні показники, але й зважені якісні коефіцієнти, які характеризують загальний рівень ризику кредитного портфелю, його структуру та якість.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» дає наступне визначення складових регулятивного капіталу: «регулятивний капітал (власні кошти) – складається з основного та додаткового капіталу, зваженого на ризики, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України». Регулятивний капітал є одним із найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які беруть на себе банки у процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості, стабільної діяльності банків. Основний капітал вважається незмінним і таким, і що не підлягає перепродажу, перерозподілу та має повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер і його величина може зазнавати змін. Основний капітал (капітал першого рівня) є найстабільнішою частиною банківського капіталу і відповідно до чинних в Україні нормативних актів містить такі складові:

• фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;
• розкриті резерви, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку банку (резерви, оприлюднені банком у фінансовій звітності), зокрема:
• дивіденди, направлені на збільшення статутного капіталу;
• емісійні різниці — сума перевищення доходів, отриманих від первинної емісії власних акцій та інших корпоративних прав, над їх номіналом;
• резервні фонди, що створюються згідно із законами України;
• загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківських операцій;
• прибуток минулих років;
• прибуток минулих років, що очікує затвердження.

Ці складові входять до основного капіталу лише за умови, що вони відповідають таким критеріям: відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов’язання; призначення резервів і фондів та рух коштів по них окремо розкрито в оприлюднених звітах банку; фонди знаходяться в розпорядженні банку для необмеженого і негайного їх використання на покриття збитків; будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через бухгалтерські рахунки прибутків та збитків;

• загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням величини можливих збитків за невиконаними зобов’язаннями контрагентів і зменшується на суму:
• недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими (понад 30 днів) та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями бан­ку; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках, визнаних банкрутами, або які перебувають у процесі ліквідації за рішенням уповноважених органів, або зареєстровані в офшорних зонах;
• нематеріальних активів за мінусом суми зносу;
• капітальних вкладень у нематеріальні активи;
• збитків минулих років та поточного року;
• коштів, що розміщені на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;
• збитків попередніх років і збитків попередніх років, що очікують затвердження;
• збитків поточного року.