Шляхи удосконалення планування на підприємстві

Стратегічне планування - це одна з функцій стратегічного управління, яка являє собою процес вибору цілей організації і шляхів їх досягнення.

Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень.

Стратегічні плани – перелік дій, заходів, спрямованих на виконання стратегічних цілей. Зазвичай стратегічні плани формулюються на період від двох до п’яти років менеджерами вищого рівня. Вони розробляються спеціалізованим підрозділом («плановиками») після консультацій із керівництвом організації та управлінцями середньої ланки.

Процес стратегічного планування забезпечує основу для управління персоналом і являє собою набір дій і рішень, що ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для досягнення цілей організації.

П’ять задач стратегічного менеджменту виконуються не ізольовано.

Вони здійснюються поряд з іншими повсякденними обов’язками менеджерів - контролем за повсякденними операціями, вирішенням кризових ситуацій, відвідуванням зборів, підготовкою звітів, вирішенням проблем співробітників, а також виконанням додаткових обов’язків і суспільних доручень, за яку працівники понесуть відповідальність.

Розробка і реалізація планування - процес трудоємкий і вимагає від менеджерів різних витрат. Обстановка в компанії часто не розвивається за наміченим шляхом. Події, які примушують переоцінити планування, можуть виникати швидко, поступово або в дуже швидкій послідовності.

Суть цих подій, які призвели до зміни стратегії, не завжди може бути визначена достатньо легко. Отже, менеджерам в залежності від обставин треба різний час для розгляду питань, пов’язаних з плануванням.

Але насправді менеджери достатньо кваліфіковані для того, щоб вирішити, коли необхідно замінити стратегію і що для цього потрібно зробити.

Достатньо кваліфікованих менеджерів, окрім України, мають ще такі країни, як Японія та США. Системи організації планування у цих двох крахнах дуже різні.

Якщо американська система організацій планування має більш лояльний і, водночас, справедливий характер, то в Японії, що керівники, що працівники низових ланок  «відповідають головою» за дотримання чітких рекомендацій плану.

Наразі є дуже відомим метод планування «4х4». Такий підхід до стратегічного планування передбачає 4-х денний цикл розробки плану, причому для кожного з перших трьох днів встановлені власні цілі і терміни.

 А четвертий день служить резервом, що дозволяє компенсувати зрушення за часом при вирішенні завдань попередніх трьох днів.

Щодо шляхів удосконалення сучасної системи планування, можна виділити, що підприємствам цілком доцільно було б використовувати більш сучасні та нові комп’ютерні технології та програми. Також українським організаціям варто ширше запроваджувати та використовувати бізнес-планування, що допоможе запобігти затрат на непотрібні матеріали, або взагалі банкрутства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Акбердин Р.З., Кибанов А.Я. «Удосконалення структури, функцій та економічних відносин управлінських підрозділів підриємств при формах господарювання». Навчальний посібник. - М.: ГАУ, 1993р.
2. Виханський О.С., Наумов О.І. «Менеджмент: людина, стратегія, організація, процес». М., 1995р.
3. Дункан У.  «Основні ідеї менеджменту» М.: Справа, 1996.
4. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. «Основи менеджменту»: Пер. с англ. - М.: Справа, 1995.
5. Рум’янцева Н., Саломатина Н. «Менеджмент организації». Навчальний посібник. - М.: Інфо-М, 1995р.
6. Файоль А., Емерсон Т., Тейлор Ф., Форд Г. «Управління - це наука та мистецтво» - М: «Республіка», 1992
7. Шегда А. «Основи менеджменту». Київ, 2000р.
8. Іванов М. М. «Операційний менеджмент». Навчальний посібник для ВНЗ. Київ, 2012 р.
9. Мошак Ю. «Опора на чотири ать». Компаньон, 2008 - №10.