Контрольная работа по "Стратегическому управлению"

5) ресурсні для забезпечення  досягнення стратегічних орієнтирів  загального, функц-ного та прод-тово-товарного  типів.

 

4. Основні види загальних стратегій організації

 

Кожне підприємство, створене для досягнення певного успіху, із самого початку своєї діяльності цільовими орієнтирами обирає розвиток і зростання. Однак реальне життя коригує ці основні настанови, оскільки нерідко створюються умови, за яких дотримання високих темпів зростання є не найкращим рішенням. Об’єктивні та суб’єктивні причини спонукають підприємство збільшувати або зменшувати темпи зростання продажу, інших кількісних та якісних показників, а отже, обсягів прибутків і можливостей реінвестування їх у виробництво для подальшого розвитку. У таких випадках йдеться про різні загальні стратегії, а не лише про стратегію зростання.

 

Загальні стратегії організації  — основний управлінський «план  гри», спрямований на налагодження функціонування та розвитку її у довгостроковій перспективі, шляхом виконання продуктово-товар­них, ресурсних та функціональних стратегій, необхідних для заповнення «стратегічної прогалини» та досягнення стратегіч­них цілей.

Загальні стратегії організації  тісно пов’язані з цілями. Як правило, при формулюванні загальних  стратегій йдеться про визначення альтернатив: розвитку, стабілізації або  скорочення діяльності організації  в цілому, окремого підрозділу, напрямку тощо. З математичного погляду ці альтернативи можна описати у термінах «зростання». Розвиток — означає позитивні прирости показників, що обрані як критерії (тобто «+» зростання), стабілізація або підтримка досягнутого може трактуватися як «0» — зростання, скорочення — «–» зростання. Підприємство обирає різні способи досягнення визначених параметрів, тобто обґрунтовуються доступні способи зростання (концентрованого, інтегрованого, диверсифікованого тощо) чи необхідність скорочення (витрат, «відсікання зайвого», «збору врожаю», ліквідації частини або всього підприємства), чинники, які сприяють або перешкоджають розвитку організації.

Теорія та практика менеджменту  довели доцільність застосування концепції  «життєвого циклу» (ЖЦ) підприємства при  визначенні загальних стратегій. Вивчення ЖЦ підприємства — це складний процес, в якому враховуються ендо- та екзогенні властивості об’єкта дослідження підприємства. ЖЦ підприємства може тривати від кількох місяців (малі підприємства, внутрішні венчури великих підприємств) до десятків років (вугільні копальні, залізниці та ін.).

Загальні стратегії:

1) стратегії зростання  (різними темпами) за рахунок:

· експансії (створення / захоплення ринку, розвиток ринку або/та виробничого  потенціалу);

· диверсифікації (центрованої, спорідненої, неспорідненої, конгло­мератної);

· вертикальної та горизонтальної інтеграції;

· глобалізації діяльності;

2) стратегії підтримки  / стабілізації за рахунок:

· захисту наявної частки ринку;

· підтримки виробничого  потенціалу підприємства на досягнутому  рівні;

· модифікації базової  продукції;

3) стратегії реструктуризації  за рахунок:

· скорочення витрат та відсікання зайвого;

· коротко- та довгострокової реструктуризації (зокрема, за рахунок  переорієнтації на нові напрямки діяльності);

· освоєння нових видів  продукції та ринків;

4) стратегії скорочення  діяльності:

· скорочення частки ринку;

· «організований відступ» (поступове закриття напрямку);

· «збирання врожаю»;

5) ліквідація:

· санація (розпродаж);

· процедура банкрутства;

· консервація потужностей  та закриття;

6)комбінація вищезгаданих стратегій (для диверсифікованих, поліпродуктових фірм).

Теорія та практика менеджменту довели доцільність застосування концепції «життєвого циклу» (ЖЦ) підприємства при визначенні загальних стратегій. ЖЦ підприємства може тривати від кількох місяців (малі підприємства, внутрішні венчури великих підприємств) до десятків років (вугільні копальні, залізниці та ін.).

Зв'язок загальних стратегій  та етапів ЖЦ підприємства — безпосередній. За допомогою формулюваня та виконання відповідних стратегій здійснюється управління ЖЦ підприємства. У точках прийняття рішення керівники мають змогу визначити подальшу долю підприємства: його розвиток, стабілізацію або скорочення (подальшу ліквідацію).

Загальні стратегії:

1) стратегії зростання  (різними темпами) за рахунок:  експансії, диверсифікації, вертикальної та горизонтальної інтеграції; глобалізації діяльності;

2) стратегії підтримки  (стабілізації) за рахунок: захисту  частки ринку; підтримки виробничого потенціалу підприємства; модифікації продукції;

3) стратегії реструктуризації  за рахунок: скорочення витрат  і відсікання зайвого; коротко- та довгостр-вої реструктуризації (в т.ч. за рахунок переорієнтації); освоєння нових видів діяльності та ринків;

4) стратегії скорочення  діяльності: скорочення частки ринку;  організований відступ; «збирання  врожаю»; 

5) ліквідація / санація (розпродаж); процедура банкрутства; закриття;

6) комбінація вищезгаданих  стратегій (для поліпрод-тових  фірм).

 

 

 

 

5. Виділити фактори макросередовища з розряду демографічних, економічних, природних, технологічних  і міжнародних якi необхідно враховувати виробнику: а) спортивних велосипедів; б) колекційних ляльок; в) надувних човнів; г) хлібобулочних виробів. Проранжувати важливість чинників макросередовища для кожного з перерахованих виробників, порівняти отримані результати, пояснити, чому для різних виробників результати ранжування можуть бути різними. Завдання представити в таблиці.

 

Рішення

Фактори макросередовища, які  необхідно врахувати виробникам:

а) спортивних велосипедів - демографічні, економічні, соціальні, культурні, технологічні, міжнародні;

б) колекційних ляльок - економічні, соціальні, культурні, міжнародні;

в) надувих човнів - економічні, природні, технологічні, соціальні, культурні;

г) хлібобулочних виробів - демографічні, економічні, природні, технологічні, соціальні, культурні, міжнародні;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Аналіз економіки. Країна, ринок, фірма: підручник /за ред. проф. В.Е. Рибалкіна. – М.: Міжнар. відносини, 1999. – 304 с.
2. Бень Т.Г., Довбня С.Б. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства // Фінанси України. – 2002. - № 6. – С. 5-60.
3. Бізнес-адміністрування: магістерський курс : підручник / за ред.  
   Л.Г. Мельника, С.М. Ілляшенка, І.М. Сотник. – Суми : «Університетська книга», 2008. – 896 с.
4. Гавва В.Н., Божко Е.А. Потенціал підприємства: формування та оцінка. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.  - 221 с.
5. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економічна діагностика: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 307 с.
6. Голов С. Принципи і проблеми обліку ділової репутації фірми (гудвіл) // Бухгалтерський облік і аудит // 1995. – № 3.– С.14-16.
7. Грачев А.В. Анализ и управление финансовой устойчивостью предприятия. От бухгалтерского учета к экономическому: учеб.-практ. пособие. – М.: Финпресс, 2002. – 208 с.
8. Довгань Л.Є., Каракай Ю.В., Артеменко Л.П. Стратегічне управління: навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 440 с.
9. Должанський І.З., Загорна Т.О., Удалих О.О. Управління потенціалом підприємства. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.  -362 с.
10. Економіка підприємства: навч.-метод. посібник для сам. вивч. дисц. / Г.О. Швиданенко,  С.Ф.Покропивний,  С.М.Клименко  та. ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 248 с.