Правова та правомірна поведінка

Слід  зважити на те, що правомірна поведінка  складається із елементів — правомірних  вчинків, тобто таких, що мають суспільно  корисний характер.

В основі правомірної поведінки лежить розуміння  справедливості і корисності розпоряджень правових норм, відповідальності перед  суспільством і державою за вчинки, що є показником соціальної зрілості і юридичної грамотності особи.

Через правомірну поведінку право діє, поза неї  воно мертве. Вид і міра правомірної  поведінки встановлені диспозиціями норм права. Правомірна поведінка виступає як загальна форма реалізації суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних  обов'язків.

Саме  правомірна поведінка становить  сутність правопорядку. Через правомірну поведінку здійснюється управління суспільством, його життєдіяльність. Основна  маса виникаючих і діючих у суспільстві  правовідносин має у своєму підґрунті  правомірну поведінку.

Причини нестабільності правомірної  поведінки в нашому суспільстві.

1. Економічні  — процес руйнування старого  господарського організму (нежиттєздатного,  але все-таки цілісного) значно  випереджає становлення української економіки як саморегульованої системи виробничих зв'язків і матеріальних можливостей виробництва — на основі економічної волі. Громадяни позбавилися звичних умов трудової діяльності і через неможливість і нездатність (економічна неграмотність і небажання брати на себе яку-небудь відповідальність) не можуть швидко адаптуватися до нової економічної обстановки, виникли невдоволення, апатія, агресивність, невпевненість у завтрашньому дні, балансування поведінки на межі між правомірною і неправомірною.

2. Соціальні  — соціальна напруженість як  результат ослаблення соціальної  відповідальності держави і неврівноваженості  соціальної політики. Нерегулярною  оплатою праці, підвищенням плати  за комунальні послуги, низьким  рівнем соціального забезпечення (за наявності інфляції) держава  вільно або мимоволі провокує (незалежно від соціально-психологічної  нестійкості особи) нестабільність  правомірної поведінки.

3. Політичні  — розпад СРСР, скасування однопартійної  системи, утвердження ідеологічного  і політичного плюралізму, труднощі  формування політичної системи  українського суспільства виявили  непідготовленість демократичних  громадських сил до швидких  історичних перетворень, відсутність  прагматичної демократичної ідеології  і політики для перехідного  періоду. Це привело до політичної  хиткості суспільства, яка спричинила  й нестабільність правомірної  поведінки громадян.

4. Ідеологічні  — падіння колишніх ідеалів,  низький рівень правосвідомості  як наслідок руйнування системи  правового виховання, що існувала  раніше, і лише започатковане  формування нової. Правосвідомість  громадянина виявилася непідготовленою  до зняття криміналу з багатьох  діянь, що вважалися раніше  злочинними (спекуляція товарами, приватнопідприємницька  діяльність, комерційне посередництво  та ін.), і одночасного вступу  в дію принципу «дозволено  все, що не заборонено законом». Свободу вибору громадянин сприйняв  як вседозволеність. Межа між  правомірною і неправомірною  поведінкою була стерта.

5. Юридичні:

а) в галузі правотворчості — відсутність послідовності, логічності в прийнятих законах  і підзаконних актах, їх суперечливість підривають віру в якість законів, служать  підставою для правового нігілізму (наприклад, нормативні акти про податки  є неконкретними, неповними, казуїстичними);

б) в галузі правоохоронної діяльності — слабке розкриття злочинності, корумпованість створюють умови для можливості обійти закон, породжують хиткість правомірної  поведінки.

Щоб правомірна поведінка перетворилася на норму  життя для переважної більшості  населення, необхідні розвинута  економіка, достатня для задоволення  життєвих запитів громадян, стабільний демократичний політичний режим, додержання законності всіма посадовими особами  і громадянами, високий рівень правової культури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, як було з'ясовано в даній  роботі, правомірна поведінка і правопорушення - це дві сторони одного і того ж соціального явища: дії соціально-регулятивної правової системи.

Правомірна поведінка є важливою умовою нормальної життєдіяльності  всього суспільства, забезпечуючи організованість  соціальних відносин, їх підлеглість правовому порядку. Неправомірна, протиправна поведінка, навпаки, порушує розпорядження правових норм і тому признається правопорушенням.

Причини правопорушення закладені  в аномаліях суспільного життя  і в недосконалості самої людини. Серед причин, що породжують правопорушення, слід назвати перш за все економічні, політичні, соціальні, етичні причини (їх вивченням займається спеціальна юридична наука, кримінологія). Вони є живильним середовищем для різного роду зловживань, розкрадань, корупції, хабарництва, посягань на життя і здоров'я людей.

На стан злочинності і рівень неправомірної  поведінки в суспільстві певний вплив надають психофізіологічні  і біологічні особливості правопорушника.

Правова держава в своїй діяльності прагне того, щоб розширювати і  стабілізувати круг правомірних  суспільних відносин за допомогою підвищення якості правового регулювання, витіснення з життя суспільства поведінки, що не узгоджується з правом.

У міру вдосконалення  людини, розвитку суспільних відносин, поліпшення матеріального і духовного  благополуччя людей, посилення їх соціальної захищеності, поглиблення політичної зрілості об'єм неправомірної поведінки  звужується, створюються необхідні  умови для зниження кількісного  і якісного рівня правопорушень  в суспільстві.

Нині ми стоїмо біля витоків  процесу створення правової держави , для якої головним є захист особи, свободи і прав людини, у тому числі національних меншин, додержання законів і державності. Характер цієї держави мають визначати такі принципи:

1. верховенство закону в усіх сферах соціального життя;
2. обов’язковість закону для всіх державних органів, громадських організацій, офіційних осіб і громадян;
3. захист і гарантії свободи особи, її прав, інтересів, честі й гідності;
4. взаємна відповідальність особи і держави;
5. контроль і ефективний нагляд держави за додержанням законів та інших нормативних актів.

Здійснення усіх накреслених  заходів, спрямованих на побудову правової держави , стане для цивілізованого світу ще одним доказом прагнення  України до втілення в життя принципів  гуманізму і демократії , найвищою метою якої є забезпечення прав і  свобод людини, основою нашої державності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ

 

1. .Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник/ За редакцією В.В.Копєйчикова.-К.:Юрінком,2007
2. Основи  держави і права: Навчальний посібник/ С.Д.Гусарєв, Р.А.Калюжний, А.М.Колодій та інші; За редакцією А.М.Колодія і А.Ю.Олійника.-К,:Либідь, 2007
3. Теория государства и права: Підручник/ під ред. В.М.Корельського і В.Д.Перевалова - М., 2009.
4. Право:підручник/ А.И.Косаров, М.В.Малинкович, С.Д.Покревская і ін., під ред. Н.А.Тепловой і М.В.Малинкович. -М.:Закон и право, ЮНИТИ, 2008.
5. Основи конституційного права України: Підручник/ За редакцією В.В.Копєйчикова.-К.:Юрінком,2007
6. Основи загальної теорії держави і права: Навчальний посібник/ П.М.Рабінович. – К.:ШСДО,2005.
7. Основи теорії права: Навчальний посібник/ А.А.Нечитайленко - Харків, 1998.
8. Правознавство: підручник  /за ред. Настюка М. – Львів: Світ, 1995.
9. Основи держави і права України: Навчальний посібник/ М.О.Навроцький, М.І.Костюк, П.М.Рабінович та інші; За редакцією Д.С.Карпина-Львів, "Вільна Україна" 1994
10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. — К., 2004. -108с.
11. Руссо Ж.-Ж. О причинах неравенства. - М., 2004. - 162 с.
12. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре. - М., 12004. - 201 с.
13. Скакун О.Ф. Теория государства й права. - X., 2004. -316с.
14. Спенсер Г. Основание социологии.-М., 1998.-Т. 1,2-96с.
15. Теорія держави і права / Під ред. В.В.Копєйчикова. — К., 2005. -186с.
16. Тихомиров Ю.А. Публичное право, — М., 1995. - 201 с.
17. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. - СПб., 2001. - 453 с.
18. Опришко В. Державно-правова реформа в Україні: основні напрямки Ц Право України. — 2008. — № 1. — С. 27-32.
19. Котюк В.О. Теорія права. - К., 2006. - С. 74.
20. Комаров С.А. Общая теория государства и права. - М., 2008. - С. 281.
21. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 21. С. 311.
22. Ковачка Д.А. Функция, задачи, компетенция и нравстенность государственного строя // Правоведение. 2005. №4. С.41.
23. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. М., 2004. С. 8.
24. Мицкевич А.В. Правовые отношения в советском обществе// Общая теория советского права. М., 2006 С. 277.