Реалізації бюджетної політики в умовах фінансової нестабільності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇЇ

 

3.1. Вплив фінансової нестабільності на бюджетну політику України

.

      Нестабільність на світових фінансових ринках, пов’язана із розгортанням боргових проблем розвинених країн, а також погіршення кон’юнктури і зменшення попиту на світових товарних ринках, спричинені уповільненням темпів зростання світової економіки, вплинули на соціально-економічний розвиток України та наповнення дохідної частини бюджету.    

      Так у IV кварталі 2008 р. приріст реального ВВП уповільнився порівняно з попереднім роком за січень-вересень – 6.9 %, січень-жовтень – 5.8 %, січень-листопад 3.6 %, січень-грудень – 2.3 %. Упродовж 2009 р. економічна ситуація значно погіршилась, реальний ВВП скоротився на 15.1 % і становив 914.7 млрд грн. Зафіксовано скорочення реального ВВП: за I квартал – 79.8 %, за II – 82.2 %, за III – 84.0 %, за IV – 93.2 % (дані за І–IV квартали 2009 р. у постійних цінах 2007 р., порівняно з відповідними періодами попереднього року). У 2010 та 2011,2012 рр. спостерігається відновлення економічного зростання [33].

      Нестабільна економічна ситуація обумовила значні інфляційні процеси в Україні, наслідком чого стало зростання споживчих цін у грудні 2008 р. до грудня 2007 р. на 22.3 %, у грудні 2009 р. до грудня 2008 р. – на 12.3 %. Упродовж 2010 р. інфляція дещо сповільнилася, а певні коливання цін зумовлювалися дією одноразових факторів, зокрема тимчасовими шоками пропозиції по продовольчій групі товарів та підвищенням тарифів на газ для населення. Незважаючи на суттєве зниження інфляції у 2011 р. (зокрема у січні цей показник до відповідного періоду попереднього року становив 8.2 %, а у лютому – 7.2 %) на фоні країн Європейського Союзу Україна має високий рівень Інфляції [34].

                   В 2010-2011 рр. уряд проводив жорстку бюджетно-податкову політику, спрямовану на консолідацію видатків та подолання дисбалансів в системі державних фінансів. В умовах значного дефіциту державного бюджету, хронічних дефіцитів Пенсійного фонду України та НАК «Нафтогаз України» така політика була раціональною та економічно обґрунтованою, дозволила стабілізувати стан системи державних фінансів, нівелювати ризики затримки фінансування зовнішніх і внутрішніх зобов’язань, зменшити дефіцит державного бюджету та уповільнити темпи зростання державного боргу.

             Проте залишилась низка проблем, які так і не вдалось вирішити  до 2011 році:

• невиконання видаткової частини державного бюджету. Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» були передбачені видатки у розмірі 342,7 млрд грн, проте за підсумками року касові видатки становили 333,4 млрд грн. Таким чином, недофінансованими залишилися видатки в розмірі 9,3 млрд грн від планових показників [35]. Між тим, захищені статті бюджету протягом року фінансувалися безперебійно;

       - збереження розбалансованості між доходами та видатками бюджету. Більшість розвинених країн світу вже досягли позитивного первинного сальдо державного бюджету, а дефіцит бюджету спрямований на обслуговування боргових зобов’язань, за рахунок яких фінансувалися антикризові програми. Натомість номінальний показник первинного сальдо

доходів і видатків бюджету  України в 2011 р. становив -0,5 млрд грн, а з урахуванням розрахованого сукупного дефіциту – 22,3 млрд грн [35]. Ця тенденція свідчить про те, що поточні доходи та видатки уряду досі залишаються незбалансованими;

        - відсутність достатніх ефективних зрушень у реформуванні сфери видатків. Проблеми, що знижують ефективність витрачання бюджетних коштів, криються у всіх ланках бюджетної системи: від бюджетного прогнозування до розміщення державних замовлень і контролю за витрачанням коштів. Їх вирішення не менш важливе, ніж забезпечення належного наповнення дохідної частини бюджету. Ще в 2010 р. було прийнято Закон України «Про здійснення державних закупівель». Разом з тим у 2011 р. цей Закон почав коригуватися парламентом, що загрожує викривленням його суті та погіршенням якості [36]. Рахункова палата України висловлюється стосовно Закону досить критично. Колегія Рахункової палати констатує, що недосконалість Закону призвела до викривлення всієї системи держзакупівель, перекосу в бік виключень із правил. Розширено перелік винятків щодо предметів та суб’єктів державних закупівель, виведених зі сфери дії Закону. Власне певні винятки насправді стали правилом і фактично сприяють поширенню процесів тінізації економіки в державному секторі [37].

        - збереження високих обсягів боргових залучень. Запозичення до державного бюджету в 2011 р. були здійснені в обсязі 80,7 млрд грн, що в 1,6 разу більше, ніж обсяг погашення основної суми боргу [35];

        - збільшення фіскального навантаження  на економіку, яке, за попередніми розрахунками, зросло до 19,6 % проти 15,2 % в 2010 р. Така тенденція відчутно дисонує з встановленими Програмою економічних реформ цілями зменшення податкового тиску [35].

  Попри це, проведення ефективної податкової політики та поліпшення адміністрування податків забезпечили зростання дохідної частини бюджету у 2012 році, що дало змогу збільшити бюджетні видатки (див. табл. 1).

Надходження до Державного бюджету України у 2012 році становили 346,1 млрд. грн., що на 10 відсотків, або на 31,4 млрд. грн. більше, ніж у 2011 році.

До загального фонду  державного бюджету в 2012 році надійшло 289,6 млрд. грн., що на 8,9 відсотка, або на 23,8 млрд. грн. більше, ніж у 2011 році.

Проти 2011 року найбільшими  темпами зростали такі надходження  до державного бюджету: податок на додану вартість – на 6,7 відсотка (збільшення на 8,7 млрд. грн.), акцизний податок –  на 12,6 відсотка (або на 4,2 млрд. грн.), частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, – у 2,4 раза (або на 3,7 млрд. грн.), ввізне мито – на 24,1 відсотка (або на 2,5 млрд. грн.), плата за надання адміністративних послуг – на 2,1 млрд. грн., власні надходження бюджетних установ – на 6,2  відсотка (або на 1,4 млрд. гривень).

В цілому за 2012 рік було відшкодовано ПДВ грошовими коштами в обсязі 46,0 млрд. грн., що на 7,4 відсотка більше, ніж в 2011 році. З них в автоматичному режимі, який почав діяти з березня 2011 року, було відшкодовано 23,2 млрд. гривень.

До спеціального фонду  державного бюджету за 2012 рік надійшло 56,5 млрд. грн., що на 15,7 відсотка, або на 7,7 млрд. грн. більше, ніж у 2011 році.

Попри негативні тенденції  розвитку світової економіки, Уряд забезпечив фінансування на належному рівні  як підвищених протягом 2012 року соціальних видатків, у тому числі соціальних ініціатив Президента України, так і видатків інвестиційного характеру, в тому числі забезпечивши якісну підготовку і успішне проведення чемпіонату Європи з футболу Євро-2012. При цьому проводилася виважена політика видатків, спрямована на проведення непріоритетних видатків в межах наявного бюджетного ресурсу та забезпечення економії бюджетних коштів.

У 2012 році була реалізована Стратегія оптимізації кількості бюджетних програм, затверджена розпорядженням Кабміну від 06.04.2011 №292-р, що дало змогу скоротити з майже тисячі до п’ятисот кількість бюджетних програм, призначення за якими було затверджено законом про державний бюджет у 2012 році, порівняно з попереднім роком. Це забезпечило удосконалення програмно-цільового методу в бюджетному процесі України, уникнення дублювання функцій, покладених на головних розпорядників бюджетних коштів, створення оптимальної структури та змісту бюджетних програм, підвищення рівня відповідальності їх розпорядників.

Касові видатки Державного бюджету України за 2012 рік проведені в обсязі 395,7 млрд. грн., що на 62,2 млрд. грн., або на 18,7 відсотка більше аналогічного показника 2011 року. Обсяг касових видатків загального фонду державного бюджету за 2012 зріс проти аналогічного показника 2011 року на 56,3 млрд. грн., або на 19,6 відсотка, і становив 343,6 млрд. гривень [38].

  Таблиця 2.1

Показники виконання  Державного бюджету України за 2012 рік

	Факт 2012 рік, млрд. гривень	Темпи росту порівняно з 2011 роком, у відсотках
ДОХОДИ	346,1	110,0
податок на прибуток підприємств	55,3	101,1
податок на додану вартість	138,8	106,7
акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції)	27,4	108,8
акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних  товарів (продукції)	9,8	124,9
ввізне мито	13,0	124,1
власні надходження бюджетних  установ	24,7	106,2
ВИДАТКИ, з них:	395,7	118,7
Загальнодержавні функції, в т.ч. обслуговування державного боргу	44,0	110,0
Оборона	14,5	109,4
Громадський порядок, безпека та судова влада	36,5	112,5
Економічна діяльність	49,4	110,3
Охорона навколишнього природного середовища	4,1	137,5
Житлово-комунальне господарство	0,4	117,1
Охорона здоров'я	11,4	111,1
Духовний та фізичний розвиток	5,5	143,3
Освіта	30,2	111,1
Соціальний захист та соціальне забезпечення	75,3	118,4
Міжбюджетні трансферти	124,5	131,2
САЛЬДО КРЕДИТУВАННЯ	3,8	-

Джерело інформації :38

 

 

Стабілізація економічного становища в Україні потребує створення надійної системи надходжень до Державного бюджету України. За останні роки матеріали свідчать, що без внесення зміну систему оподаткування, уживання радикальних заходів щодо відродження вітчизняного виробництва, упорядкування державних видатків змінити ситуацію на краще в поточному році не реально.

Незважаючи на проведення бюджетної реформи, багато проблем функціонування бюджетної системи залишаються нерозв’язаними. Необхідність внесення змін до нормативно-правових актів в бюджетній сфері насамперед зумовлена потребою розширення фінансової основи місцевого самоврядування. Необхідне запровадження нових механізмів міжбюджетних відносин, які повинні передбачати поступове вирівнювання забезпеченості адміністративно-територіальних одиниць бюджетними коштами при одночасному створенні стимулів для місцевих органів влади і самоврядування до раціоналізації показників місцевих бюджетів та нарощування їх доходної бази.

Місцеві бюджети мають свою внутрішню структуру та характерні відмінності. Так, незважаючи на те, що на сьогодні налічується місцевих бюджетів усього понад 14 тис., а найчисельнішу групу становить сільські й селищні бюджети — більше, як 10 тис., понад72% всіх витрат місцевих бюджетів здійснюється через обласні бюджети та бюджети міст загальнодержавного й обласного підпорядкування. Найбільш чисельну групу складають бюджети районів, що об’єднують районні, селищні, сільські та міст районного підпорядкування, які є базовими в бюджетній системі країни. Через них мобілізується й використовується майже третина всіх ресурсів місцевих бюджетів.

Проте сьогодні саме в цій ланці місцевих бюджетів існує найбільше питань, які потребують свого вирішення. Насамперед це питання закріплення за ними постійних джерел доходів, а також питання вдосконалення взаємовідносин і з державним, і з обласними бюджетами. Бюджетна реформа як процес охоплює досить широку сферу суспільних відносин і інтересів. Тому не слід її звужувати тільки до рамок політики видатків чи міжбюджетних відносин, оскільки бюджетна реформа охоплює сферу податкової, бюджетної та грошово-кредитної політики, а також структурної політики в економіці, соціальній сфері й державному управлінні. Стан реформування цих сфер безпосередньо впливає на бюджетну реформу і стан державних фінансів.

Саме недостатнє розуміння в попередні роки цього тісного взаємозв’язку та взаємозалежності великою мірою зумовили більшість фіскальних і економічних проблем України. Нині для України одним із надзвичайно важливих завдань у галузі бюджетної політики є недопущення подальшого зниження рівня життя найменш забезпечених і найуразливіших верств населення. Держава має гарантувати, що життєвий рівень населення не впаде нижче від прожиткового мінімуму. В умовах дефіциту коштів для забезпечення потреб у соціальній сфері необхідне жорстке нормування розподілу наявних у державі фінансових ресурсів, що має ґрунтуватися на об’єктивній системі показників державних соціальних стандартів і соціальних норм, розрахованих з огляду на мінімальні потреби та можливості суспільства на конкретному етапі розвитку.