Поняття теорії держави і права

2) галузеві науки (конституційне  право, цивільне право, трудове  право, адміністративне право,  кримінальне, екологічне і інші);

3) прикладні науки (криміналістика, судова статистика, судова медицина  й інші); особливе місце займає  наука міжнародного права.

Історико-правові науки  представляють собою своєрідне відгалуження теорії держави і права. Вони також вивчають державу і право в цілому, історичний розвиток політичної й правової думки, але акцентують увагу на історичній конкретності держави і права [8, 18c.]. Теорія держави і права використовує висновки й досягнення історичних наук, історичний матеріал як опорний, базовий.

Галузеві юридичні науки  складають найбільшу групу, в  них проходять найсуттєвіші зміни. Так, в наші дні значно виросла роль громадянського права і відповідно науки громадянського права. Предметний, змістовний і понятійний взаємозв’язок теорії держави і права з галузевими науками не викликає сумнівів. По відношенню до них теорія держави і права виступає як узагальнююча синтезуюча наука. По-перше вона вивчає державу і право в цілому, виясняє загальні закономірності їх, виникнення, розвитку й функціонування. Предмет же будь-якої галузевої науки заданий межами визначених суспільних відносин, рамками відповідної галузі права. По-друге 13теорія держави і права досліджує загальні для всіх галузевих наук питання (вчення про правовідносини, правопорушення, юридичну відповідальність, праворозуміння й інше). По-третє, вона відіграє методологічну роль у юриспруденції. Без її висновків, наукових категорій галузеві науки обійтися не можуть.

Значно менше теорія держави  і права взаємопов’язана з  прикладними науками. Це зумовлено  тим, що останні не повністю відносяться  до юридичних наук, оскільки включають  у свій зміст дані природних, технічних і інших наук.14

 

ВИСНОВКИ

28Головне призначення теорії держави і права полягає у пізнанні державноправової дійсності та відповідних процесів, що відбуваються у суспільстві. Саме функції, які вона здійснює, визначають її роль і можливості при вивченні правового життя суспільства та кожного його члена, дослідженні основних напрямків розвитку і впливу юридичної науки на державноправову дійсність. Як найбільш абстрактна наука, теорія держави і права виконує особливі функції.

Регулююча функція держави  і права визначає необхідність упорядкування  відносин між людьми. Тому предметом теорії держави і права є визначення ступеню впливу державно-правових інститутів на особистість. Саме теорія вивчає такі категорії як закон, законність, правовідносини, громадянство, правосвідомість, правова культура, правомірна поведінка, правопорушення, юридична відповідальність.

Оскільки держава і  право є динамічними явищами  що постійно розвиваються, то теорія вивчає закономірності та перспективи їх розвитку (правова держава, громадянське суспільство).

Отже, теорія держави і  права є суспільною юридичною  наукою і належить до загальнотеоретичних  юридичних наук.

В роботі були розглянуті різні види функцій теорії держави та права, а також функції держави в сучасних умовах, тобто при переході до демократичної правової держави.

            Місце теорії держави і права в системі юридичних наук визначається функціями, які вона виконує.

Функції теорії – це основні  напрямки її діяльності в процесі вивчення державно-правових явищ.

Після зробленого аналізу  і дослідження такої категорії, як функції держави і права, ми вважаємо, що поставлені нами завдання виконані, мета роботи досягнута, а саме – ми спромоглися дослідити розвиток функцій держави під час історичного становлення власне держави, розвиток і 29виконання функцій в нашій країні і на сучасному етапі, а також визначити і обгрунтувати за допомогою наукових джерел цю правову категорію. 
Отже, беручи до уваги вищенаведене, можна твердо казати, що така тема як “функції теорії держави і права” буде актуальною й через декілька десятків років, поки існує такий інститут як ДЕРЖАВА.

 

 

152.1. Поняття функцій права

 

Майже віковий досвід активного  дослідження поняття "функція права" на сьогоднішній день не дозволяє констатувати наявність єдиного погляду на цю проблему. Якщо синтезувати численні точки зору з цього питання, то ми побачимо, що, кінець кінцем, під функцією права розуміють або соціальне призначення права, або напрями правової дії на суспільні відносини, або і те і інше разом узяте.

Останнє пов'язане з тим, що як соціальне призначення, так  і напрями його дії на суспільні  відносини, узяті окремо, не вичерпують собою поняття функції права. Якщо під функцією права розуміти тільки його соціальне призначення, то подібне поняття буде носити дуже загальний характер. При розумінні функції права тільки як напрямку правової дії на суспільні відносини випускається з уваги направляючий момент цієї дії.

В зв'язку з цим слід акцентувати  увагу на недоцільності ототожнення  або зіставлення напрямів правової дії соціальному призначенню права і навпаки.

Поняття "функція права" повинне охоплювати одночасно як призначення права, так і витікаючі  з цього напряму його вплив  на суспільні відносини. Тому, розкриваючи  зміст якої-небудь функції права, необхідно постійно мати на увазі зв'язок призначення права з напрямами його дії і навпаки - приреченість останніх призначенням права [6, c. 213].

Власне, функція права - це реалізація його соціального призначення.

Що ж слід розуміти під соціальним призначенням права і правовою дією?

Соціальне призначення права формується, складається з потреб суспільного розвитку. Відповідно до потреб, соціальних необхідностей суспільства створюються закони, направлені на закріплення певних відносин, їх регулювання або охорону [1, c. 16]. Причому те або інше призначення права 16виступає тим виразніше, ніж гостріше відчувається потреб (необхідність) саме у відповідній його соціальній ролі - закріпити, захистити або направити розвиток певних суспільних відносин.

Впорядкованість суспільних відносин, їх системність і динамізм, є необхідними умовами функціонування і розвитку суспільства. Тому соціальне призначення права полягає у врегулюванні, впорядкуванні суспільних відносин, наданні їм належної стабільності, створенні необхідних умов: для реалізації прав громадян і нормального існування громадянського суспільства в цілому.

Правова дія - це така категорія, яка характеризує шляхи, форми, способи  впливу права на суспільні відносини. Це реалізація правових принципів, дозволів, заборон, приписів і норм в суспільному житті, діяльності держави, його органів, громадських об'єднань і громадян.

Напрям дії - найбільш істотний компонент функції права, воно є  свого роду відповіддю права на потреби суспільного розвитку, результатом законодавчої політики, яка концентрує ці потреби і трансформує їх в позитивне право.

Розкриваючи поняття "функція  права", слід звернути увагу і  на співвідношення таких категорій, як "правова дія" і "правове регулювання".

Правова дія - це не тільки чисто  нормативний, але і психологічний, ідеологічний вплив права на почуття, свідомість і дії людей. До форм правової дії відносяться, наприклад, інформаційний  і ціннісно-орієнтаційний вплив  права.

Правове регулювання - це здійснювана  за допомогою системи правових засобів (юридичних норм, правових відносин, правових приписів і ін.) впорядкування  суспільних відносин.

Правове регулювання є  однією з форм правової дії і співвідноситься  з останнім як частина і ціле [9, c. 536].

Існування різних форм правової дії дозволяє більш чітко проводити  відмінність між власне юридичною  дією права (правове регулювання) і  17неюридичною (інформаційне і орієнтаційне). Поняття "функція права" охоплює обидва названі види дії.

В цілях більш чіткого  з'ясування поняття "функція права" слід провести відмінність між близькими  по сенсу з нею юридичними категоріями, такими як: "роль права”, "завдання права" і "функціонування права".

Термін "роль права" говорить про значення права в житті  суспільства, держави взагалі, або  на певному етапі їхнього розвитку.

Відповідаючи на питання, яка була (або буде) роль права  на тому або іншому етапі розвитку суспільства, або у вирішенні  тих або інших задач, неминуче доведеться звертатися до з'ясування здійснюваних правом функцій, які якраз і характеризують соціальне значення права. "Роль права” більш загальне по відношенню до "функції" поняття. Саме в цьому виявляється відмінність категорій, що розглядаються.

Термін "завдання права" - це економічна, політична, соціальна проблема, яку воно покликане вирішити.

Завдання права вказує на постійну або тимчасову, найближчу  або кінцеву ціль, якій воно повинне  всебічно сприяти або досягти  самостійно.

Без реалізації функцій не може вирішуватися жодна із задач, що стоять перед правом. Функції завжди направлені на їх розв'язання. Тому можна сказати, що певні задачі "вимагають" і відповідних функцій. Проте їх співвідношення не таке однозначне. Річ у тому, що сама по собі задача не є першоосновою функції. Вона витікає з економічних, політичних, соціальних потреб суспільства, визначається загальносоціальними закономірностями розвитку держави і права, особливостями соціально-економічних умов окремих етапів розвитку суспільства, держави (і, відповідно, права), історичною обстановкою, співвідношенням політичних сил, національними чинниками і т. п.

Залежність функції права  від його задач виявляється в  тому, що: по-перше, задачі нерідко безпосередньо  обумовлюють саме існування функцій; 18по-друге, визначають їхній зміст і, по-третє, найістотнішим чином впливають на форми і методи їхньої реалізації, зумовлюють конкретні напрями правової дії.

Термін "функціонування права" відображає дію права в соціальній системі. Дати функціональну характеристику права, значить, розкрити і описати  способи його впливу (шляхи і форми  дії на суспільні відносини).

Якщо "функція права” - поняття збірне в тому сенсі, що відображає не тільки теперішній час  і майбутнє (цілі і задачі) в праві, то "функціонування" відображає дію  права в теперішньому, якщо інше спеціально не обумовлено [3, c. 335]. Таким чином, "функція права" і "функціонування права" є дуже близькими, але не співпадаючими поняттями. Функціонування права - питання, безпосередньо пов'язане з проблемою функцій, оскільки характеристика системи функцій - це, по суті, характеристика функціонування права. Але в буквальному, більш точному сенсі, поняття "функціонування права" означає дію права як елемента соціальної системи разом з державним механізмом, мораллю, політикою, іншими соціальними регуляторами. Іншими словами, функціонування - це дія права в соціальній системі, це реалізація його функцій, втілення їх в суспільних відносинах.

 

 

192.2. Класифікація функцій права

Системний підхід до дослідження процесів і явищ утворює одну з відмінних особливостей сучасної науки, сучасного стилю нового наукового мислення.

Аналіз функцій права  як єдиної цілісної системи дозволяє не просто згрупувати, упорядкувати знання при вивченні окремих функцій. Такий  аналіз дає приріст знань, дозволяє глибше, повніше зрозуміти зміст кожної з функцій [12, c. 178].

Відомо, що можливості пізнання залишаються малоефективними, якщо воно обмежується рівнем одиничності, якщо за окремими елементами воно не прагне виявити їхню систему, Справа ще і  в тому, що в реальному житті  функції права не існують ізольовано один від одного, вони тісно взаємопов'язані  між собою. Тому жодна з них не може бути досліджена достатньо глибоко і повно без з'ясування її взаємодії з іншими функціями, тобто без вивчення її в системі.

Система функцій права  представляє собою складне, багаторівневе  утворення. Спочатку слід визначити  функцію права як цілого і функції  цього цілого.

Система функцій права  безпосередньо пов'язана з системою права. Відповідно до елементів, з яких складається остання, можна виділити п'ять груп функцій права, що утворюють їх систему:

- загальноправові (властиві  всім галузям права);

- міжгалузеві (властиві  двом і більше, але не всім  галузям права);

- галузеві (властиві одній  галузі права);

- правових інститутів (властиві  конкретному інституту права);

- норми права (властиві  конкретному виду норм права).

Питання про співвідношення функцій права різних рівнів має  важливе значення, оскільки структурним  елементам системи права властиві функції, які мають певну специфіку, яка детермінована предметом  і методом правового регулювання  даних елементів і їхнім призначенням в системі 20права. Та або інша загальноправова функція може в більшому або меншому ступені конкретизуватися функціями більш низького рівня. Це залежить, по-перше, від характеру загальноправової функції і, по-друге, від призначення галузі, інституту, норми права і відповідно їхніх функцій. Наприклад, функції кримінального права конкретизують загальноправову охоронну функцію в значно більшому ступені, ніж відповідні функції сімейного або земельного права.

Крім того, слід мати на увазі, що загальноправові функції права  не охоплюють і не можуть охопити  всього різноманіття конкретних форм і шляхів дії права на суспільні  відносини. Вони "деталізуються" у дії інших груп функцій права. Так, компенсаційна дія як елемент охоронної функції права здійснюється за допомогою компенсаційної функції цивільного або трудового права. Каральна дія найбільш помітна при здійсненні відповідної функції кримінального права і т. д. [13, c. 139].