Україна і Всесвітня митна організація

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Сентября 2015 в 19:25, реферат

Описание работы

Україна, яка більше двадцяти років тому проголосила курс на інтеграцію у світовий економічний і правовий простір, повинна використати найкращі здобутки як окремих держав, так і міжнародних організацій, щоб знайти своє місце у світовій системі. Безперечно, одним з найбільш гострих питань у сфері економічного розвитку нашої держави, упродовж тривалого часу залишається покращення міжнародного митного співробітництва. Хоча законодавство України у цій сфері постійно змінюється, воно ще далеке від ідеалів. Одним із оптимальних шляхів розв’язання цієї проблеми є використання доробків і стандартів Всесвітньої Митної Організації у сфері митного регулювання.

Содержание работы

ВСТУП
1.Всесвітня митна організація (ВМО): становлення та розвиток
2. Устрій, цілі, інструменти і функції ВМО
3. Держави-члени ВМО
4. Співробітництво Всесвітньої Митної Організації з Україною.
ВИСНОВКИ

Файлы: 1 файл

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ.docx

— 57.03 Кб (Скачать файл)

Питання про приєднання України до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва 1950 року не викликало ані заперечень, ані дискусій, і Верховна Рада України ратифікувала цю Конвенцію 320 голосами «за». Україна стала членом Ради Митного Співробітництва з 10 листопада 1992 року. Одним із найбільш важливих питань, які виникли у процесі набуття Україною членства в Організації, було питання фінансових внесків. Уже після того як українські представники роз’яснили керівництву Ради реальне становище, позиція адміністрації Ради змінилася, і було вирішено розглянути питання про перерозподіл коштів, внесених у бюджет Ради колишнім СРСР, було прийнято рішення, що фінансові зобов’язання України за 1991–1992 фінансовий рік слід вважати виконаними, а на 1992–1994 фінансові роки слід зафіксувати внесок України на рівні 1,22 відсотка відповідно до фінансової шкали ООН на 1992, 1993, 1994 роки, що становило 5 мільйонів 185 тисяч бельгійських франків або 157 тисяч доларів США. З того часу 165 розмір членського внеску України до бюджету Організації дещо змінився і у 2010/2011 фінансовому році складав 22 757, 44 євро.

 Після вступу до Всесвітньої Митної Організації Україна стала стороною її семи конвенцій. Крім того, представники Державної митної служби України відзначають, що положення деяких конвенцій, стороною яких наша держава не є, фактично вже використовуються Україною. Це, наприклад, положення щодо Вантажної митної декларації, порядок і метод визначення митної вартості, режим функціонування митних складів та інші. Внаслідок постійного беззастережного використання на практиці ці положення набули статусу норм звичаєвого міжнародного права, а тому їх ратифікація є лише формальною вимогою. Конвенціями, розробленими та прийнятими у рамках Всесвітньої Митної Організації, до яких приєдналася Україна, є:

- Конвенція про створення  Ради Митного Співробітництва, підписана 15 грудня 1950 року. Україна приєдналась до цієї Конвенції 10 листопада 1992 року на підставі Постанови Верховної Ради України «Про приєднання України до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва» № 2479-ХІІ від 19 червня 1992 року. Важливо, що прийняття Постанови відбувалося за пропозицією Кабінету Міністрів України. Дату приєднання України до Конвенції можна вважати формальним початком впливу Всесвітньої Митної Організації на розвиток митної справи нашої держави;

- Митна конвенція, що  стосується контейнерів, підписана 02 грудня 1972 року. УРСР приєдналася до неї 22 жовтня 1973 року. З метою роз’яснення порядку реалізації норм цієї Конвенції в практичній діяльності митних органів Головним управлінням державного митного контролю при Раді Міністрів СССР прийнято Указ «Про порядок застосування Митної конвенції, що стосується контейнерів, 1972 року»;

- Міжнародна конвенція  про спрощення і гармонізацію  митних процедур (Кіотська конвенція), підписана 18 травня 1973 року. УРСР 166 приєдналася 18 травня 1973 року. Зараз Конвенція не діє, оскільки в 1999 році було підписано Доповнену Конвенцію, яка мала аналогічну назву;

- Міжнародна конвенція  про взаємну адміністративну  допомогу у відверненні, розслідуванні  та припиненні порушень митного  законодавства (Конвенція Найробі), підписана 09 червня 1977 року;

- Міжнародна конвенція  про Гармонізовану систему опису  та кодування товарів, підписана 14 червня 1983 року. Для забезпечення належного рівня участі України в міжнародних торгівельно-економічних відносинах та наближення нормативно-правової бази України до системи загальновизнаних норм міжнародного права наша держава приєдналась до Конвенції 26 червня 2002 року;

- Конвенція про тимчасове  ввезення (Стамбульська конвенція), підписана 26 червня 1990 року.

У рамках роботи щодо адаптації митного законодавства України до загальновизнаних стандартів і забезпечення участі України в міжнародних інтеграційних процесах Держмитслужбою України в 2003 році виконано всі внутрішньодержавні процедури, необхідні для приєднання України до Конвенції та 24 березня 2004 року прийнято Закон України «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення» та Додатків А, В1–В9, С, D та Е до неї;

- Міжнародна конвенція  про спрощення і гармонізацію  митних процедур (Доповнена Кіотська Конвенція), прийнята 26 червня 1999 року.

5 жовтня 2006 року Україна  приєдналася до Міжнародної конвенції  про спрощення та гармонізацію  митних процедур (Конвенція Кіото), Загального додатка та Спеціальних  додатків A, B, C, D, E, F, G, H, J та K до неї, в редакції від 26 червня 1999 року, що була затверджена Протоколом про зміну Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур. Метою приєднання України до Конвенції було закріплення єдиних стандартів і підходів до регламентації тотожних правовідносин.

 Прийняття Рамкових  стандартів дуже важливе для  України, саме вони дозволяють Держмитслужбі України:

- застосовувати передові міжнародні стандарти у розвитку національної митної справи;

- створити сприятливіші  умови для розвитку міжнародної  торгівлі; - поліпшити здатність  виявляти і контролювати вантажі, які підпадають під критерії  ризику;

- збільшити ефективність  управління рухом товарних потоків;

- скоротити тривалість  процедур митного контролю і  випуску товарів у вільний  обіг.

Упровадження Рамкових стандартів Всесвітньої Митної Організації на національному рівні дасть змогу не лише використати головні міжнародні стандарти у розбудові національної митної системи і значною мірою підвищить рівень уніфікації українського митного законодавства стосовно до інших країн світу, а й сприятиме кращій погодженості національних пріоритетів у митній сфері з міжнародними стандартами і дозволить ефективніше захищати національні інтереси України у сфері міжнародної торгівлі та економічної співпраці. Однак необхідно вказати, що приєднання чи ратифікація міжнародних конвенцій не може розв’язати усіх проблем, які існують в нашій державі. Важливе місце у процесі реалізації міжнародних норм на практиці займає приведення національного законодавства у відповідність із ратифікованими міжнародними угодами.

На цьому етапі у Всесвітній Митній Організації постійно наголошують на значенні України у міжнародно-правовому регулюванні міжнародних митних відносин.

Після прийняття 13 березня 2012 року нового Митного Кодексу України, митна політика нашої держави дещо змінилася і набула євроінтеграційного спрямування. Тому, із врахуванням світових стандартів митної співпраці, національне митне законодавство набуває нової функціональної ролі, основні акценти якої переходять від контрольних і фіскальних до регулятивних та правозахисних. У 1997 та 1998 роках Україна була обрана до двох вищих керівних органів Всесвітньої Митної Організації – Генеральної Політичної Комісії та Фінансового Комітету строком на 2 роки. До Фінансового Комітету Україну було обрано на 1997–1999 роки, до Генеральної Політичної Комісії – на 1998– 2000 роки. У зв’язку з тим, що одна країна не може засідати відразу у двох керівних органах Всесвітньої Митної Організації, Україна обрала Генеральну Політичну Комісію і поступилася своїм членством у Фінансовому комітеті. Держмитслужба України неодноразово отримувала пропозиції направити кандидатури співробітників митних органів України для роботи в Секретаріаті Всесвітньої Митної Організації.

Підтвердженням високої оцінки роботи митних органів України стало проведення у травні 2000 року у Києві Дня відкритих дверей Всесвітньої Митної Організації. Уперше день відкритих дверей було проведено поза межами штаб-квартири цієї авторитетної міжнародної організації. Учасники форуму ознайомилися з основними напрямами розвитку митної справи в Україні. З 2000 по 2012 роки в Україні з короткими перервами працювали експерти Всесвітньої Митної Організації. Метою їх роботи було надання консультацій щодо реформування митних органів України. Загалом їх робота мала значний вплив на розробку законопроектів у цій сфері.

Радою одноголосно прийнято Декларацію щодо нелегальної торгівлі дикими тваринами для ефективної боротьби та дієвого стримування поширення цього явища. Особливо активною є співпраця між Україною та Всесвітньою Митною Організацією у академічній сфері, в частині розвитку та впровадження стандартів Організації у науковій та освітній сфері.

Україну в цій співпраці представляє Університет митної справи та фінансів – спеціалізований вищий навчальний заклад з митної справи, який знаходиться в м. Дніпропетровську. Як підкреслював у 2009 році Ларс Карлссон – керівник директорату зі зміцнення інституційних спроможностей Всесвітньої Митної Організації, Академія (тепер Університет митної справи та фінансів) є активним партнером Організації в питаннях розвитку та забезпечення навчальної та освітньої діяльності, а також в підтриманні ініціатив Організації щодо впровадження уніфікованих стандартів підготовки посадових осіб митних органів. Зокрема, Університет успішно впроваджує пілотний проект Всесвітньої Митної Організації «PICARD» з імплементації Рамкових стандартів Організації. Він став першим з п’яти пілотних вищих митних навчальних закладів у світі, який проводить цю роботу як в системі навчання, так і в системі підвищення кваліфікації та ініціювала пілотні програми, що базуються на цих стандартах. Відколи стартувало їх застосування, Всесвітня Митна Організація розпочала процес отримання Академією та її випускниками права на акредитацію при Організації.

Одним із головних практичних наслідків співпраці України з Всесвітньою Митною Організацією в академічній сфері стало створення у 2010 році Регіонального навчального центру Всесвітньої Митної Організації. Його створенню передувало підписання Меморандуму про взаєморозуміння між Академією митної справи України та Всесвітньою Митною Організацією в ході конференції PICARD, яка проходила 28–30 вересня 2009 року у м. Сан Хосе (Коста Ріка).

Створення міжнародними організаціями представництв на території держав-членів є поширеною практикою в міжнародних відносинах. Такі представництва створюються з метою координації практичних дій міжнародними міжурядовими організаціями щодо реалізації своїх функцій. Остаточне рішення про створення цього центру було прийняте в ході Конференції керівників митних адміністрацій європейського регіону Всесвітньої Митної Організації, яка проходила 15–16 березня 2010 року в м. Охрид (Македонія). Учасники конференції одноголосно підтримали ідею створення такого центру в Україні. Для реалізації цих положень 26 червня 2010 року на засіданні Ради Всесвітньої Митної Організації був підписаний Меморандум про взаєморозуміння між Державною митною службою України та Всесвітньою Митною Організацією щодо офіційного створення її Регіонального навчального центру.

Україні вдалося забезпечити оперативне створення цього навчального центру і його офіційно урочисто відкрили 1 вересня 2010 року за участю Генерального Секретаря Всесвітньої Митної Організації К. Мікурія та 171 керівника відділу з питань європейського регіонального розвитку Директорату з інституційного розвитку Всесвітньої Митної Організації В. Мікеладзе, Голови Державної митної служби України І. Калєтніка, а також представників іноземних делегацій. Нині Регіональний навчальний центр Всесвітньої Митної Організації в Україні – це міждисциплінарний регіональний центр для європейського регіону Організації, який проводить навчання, підвищення кваліфікації, наукові дослідження в галузі митної справи і є пілотною базою Європейського Регіону Всесвітньої Митної Організації з імплементації стандартів Організації на академічному рівні, з впровадження стратегії організаційного розвитку та підтримки її членів. Це свідчить про те, що Всесвітня Митна Організація розглядає Університет як важливий елемент впровадження її стратегії в Європейському регіоні, як академічний і методологічний центр Всесвітньої Митної Організації.

Головними напрямами роботи Регіонального навчального центру є:

1) навчання (бакалаврат, магістратура, аспірантура/перша і друга вища  освіта – очна і заочна форми) та підвищення кваліфікації, розвиток дистанційного навчання представників митних служб європейського регіону Всесвітньої Митної Організації;

2) забезпечення методологічного  супроводу цього навчання, у т.ч. підготовка груп регіональних  тренерів для тренерів, лекторів;

3) апробація наукових  розробок перспективних напрямів  удосконалення освітніх, управлінських  і логістичних (митних і транспортних) технологій;

4) створення полігону  для відпрацювання цих технологій  і для проведення навчання. Розвиток та підтримка змішаних навчальних програм Всесвітньої Митної Організації;

5) навчання з митних  питань у приватному секторі; 6) створення регіональної партнерської  мережі.

 Отже, Україна бере  активну участь у роботі Всесвітньої  Митної Організації, і є одним  із головних партнерів Організації  в європейському регіоні.

 

 

ВИСНОВОК

1. Всесвітня Митна Організація була створена як регіональна міжнародна організація європейськими державами, які прагнули уніфікувати митні правила для спрощення міжнародної торгівлі, і була регіональною альтернативою невдалим спробам світової спільноти під час Бреттон-Вудської конференції створити універсальну організацію, яка повинна була займатися питаннями міжнародної торгівлі. Однак уже в 70-х рр. ХХ ст. організація поступово перетворюється на універсальну, оскільки її членами стають держави, що знаходяться на інших континентах. Уже в середині 90-х, у зв’язку зі створенням Світової Організації Торгівлі, Всесвітня Митна Організація 175 суттєво звужує свій мандат – до технічних аспектів митних відносин, і фактично обмежується питаннями уніфікації та гармонізації законодавства, що регулюють: 1) митні процедури; 2) класифікації та кодування товарів; 3) вироблення єдиних правил визначення походження та митної вартості товарів.

Информация о работе Україна і Всесвітня митна організація