Судова влада

Під час розгляду справи Єдиним сенатом  у засіданні беруть участь сенат, який направив справу, та сенат верховної федеральної судової установи, від рішення якого бажає відхилитися сенат, який направив справу. Якщо сенат іншої верховної федеральної судової установи під час надходження ухвали про передачу справи вже не уповноважений на розгляд відповідного правового питання, то відповідно до розподілу справ,* на його місце заступає сенат, уповноважений на розгляд такої справи. Якщо стосовно правового питання рішення приймали кілька сенатів іншої верховної федеральної судової установи, то участь у провадженні бере сенат, який приймав рішення останнім, якщо, відповідно до плану розподілу справ, не призначений інший сенат.

* [У ФРН, відповідно до основного конституційного права громадян на "свого" законного суддю, справи розподіляються за "планом розподілу справ суду", який складається на початку кожного року діяльності відповідного суду. Тобто, вже заздалегідь автоматично визначається, яка справа (якої навіть ще не існує) в який сенат або колегію потрапить, що позбавляє учасників провадження сумнівів в упередженості під час розподілу справ.]

Якщо правове питання вноситься  великим сенатом однієї з верховних  федеральних судових установ  або якщо сенат, який направив справу, бажає відхилитися від рішення  великого сенату однієї з верховних судових установ, то саме великий сенат бере участь у провадженні. Ця норма стосується і Об'єднаного великого сенату Федеральної судової палати.

Учасники провадження у справі в сенаті, який передає справу, є  також учасниками провадження в  цій самій справі в Єдиному  сенаті. Вони визначаються в ухвалі про передачу справи.

Генеральний федеральний прокурор при Федеральній судовій палаті також може брати участь у провадженні, якщо він є уповноваженим на участь у такому провадженні (відповідно до діючих процесуальних норм стосовно регламентаційного права одного з сенатів, з тих, які брали участь у провадженні у справі). Головуючий Єдиного сенату повідомляє Генерального федерального прокурора про такі провадження.

Для провадження в Єдиному сенаті існують процесуальні норми, що використовуються для провадження в відповідному сенаті, який направив справу, якщо іншого додатково не визначено.

Провадження в Єдиному сенаті розпочинається на підставі ухвали про передачу справи. У ній зазначається те рішення верховної судової установи, від якого сенат-ініціант, який передає справу, бажає відхилитись. Ухвала має бути обгрунтована і надіслана всім учасникам майбутнього розгляду справи.

Сенати, великі сенати або об'єднані великі сенати верховних судових установ безпосередньо отримують рішення Єдиного сенату про початок провадження за зверненням іні-ціантів. Одночасно зупиняється провадження в сенаті, який передає справу.

Головуючий Єдиного сенату повідомляє верховні судові установи про ухвалу щодо передачі справи. Верховні судові установи повідомляють Єдиний сенат  про те, з яким результатом і яким обгрунтуванням вони вирішували досі відповідне спірне правове питання і які у зв'язку з цим виникли важливі для прийняття рішення правові питання.

Єдиний сенат може звернутися до однієї з федеральних верховних  судових установ з пропозицією висловити думку відносно важливого для прийняття рішення правового питання. Верховна судова установа, до якої надійшло таке звернення, представляє думку сенату, який, відповідно до плану розподілу справ, є уповноваженим приймати рішення щодо спірного питання. Якщо, відповідно до плану розподілу справ, не має уповноваженого сенату, то він призначається президією. Проте, і без такого звернення відповідна верховна судова установа може представити Єдиному сенату думку її уповноваженого сенату стосовно відповідного правового питання.

Головуючий в Єдиному сенаті передає пропозиції, що надійшли, іншим учасникам судового провадження для ознайомлення.

Головуючий в Єдиному сенаті повинен надати Генеральному федеральному прокуророві можливість висловитися, якщо внесене правове питання має для правової галузі, в якій Генеральний федеральний прокурор є уповноваженим, важливе значення. Висловлена думка передається учасникам провадження. Ці положення відповідно поширюються й на Верховного федерального прокурора при Федеральному адміністративному суді, Федерального прокурора у дисциплінарних справах і Федерального прокурора у військових справах. Такий обов'язок реалізується і в разі, якщо навіть прокурор не бере участь в усному провадженні у справі.

Якщо сенат верховної судової установи, рішення якого буде відхилене, приєднається протягом одного місяця на основі ухвали до правового уявлення сенату, який вніс правове питання, то провадження зупиняється. Строк починає збігати з надходженням до верховної судової установи ухвали про направлення справи, від рішення якої має відбутися відхилення. Він може бути продовженим Головуючим в Єдиному сенаті.

Єдиний сенат приймає рішення  на основі усного провадження тільки стосовно правового становища. За згодою учасників Єдиний сенат приймає рішення без проведення усного засідання. У такому разі перед прийняттям рішення учасникам провадження надається можливість висловитися відповідно справи.

Єдиний сенат приймає рішення  більшістю голосів. Обгрунтоване рішення передається учасникам. Рішення єдиного сенату є обов'язковим для ведення справи відповідного суду. Провадження в Єдиному сенаті є вільним від витрат. Позасудові витрати не відшкодовуються.

8.  Дисциплінарні суди 

Конституційною основою для  утворення дисциплінарних судів є частина 4 ст. 96 Конституції ФРН, в якій зазначено, що Федерація може утворювати для осіб, які перебувають у публічно-службових відносинах, федеральні суди для розгляду справ, що відкриваються у дисциплінарному порядку, і для розгляду скарг. Але треба зазначити, що діяльність цих судів не є сферою судочинства у звичайному розумінні загальної юрисдикції. Діяльність їх — це внутрішня відомча діяльність певних структур державної влади, тому вони не розглядаються в ієрархічній системі судового устрою Німеччини. Зазначена норма Конституції знайшла відображення у галузевому законодавстві. Концептуально визначивши особливе правове положення суддів серед службовців державного апарату, Закон про суддів передбачає утворення спеціальних судів щодо дисциплінарних справ суддів. Головним завданням цих судів є розгляд подань і скарг про дисциплінарні порушення суддів. Крім цього вони також розглядають справи про відставку суддів через нездатність їх виконувати службові обов'язки з об'єктивних підстав (довготривале захворювання тощо), а також питання обмеженості незалежності суддів внаслідок здійснення відповідних заходів службового нагляду.

Для суддів, які перебувають на службі в судах федеральних земель, існують дисциплінарні суди першої та другої інстанцій. Ці суди не є самостійними організаційними одиницями, а входять до складу інших судів. Найвищою інстанцією у системі дисциплінарних судів є дисциплінарний суд Федерації, компетенція якого належить особливому сенату Федеральної судової палати. Цей суд крім апеляційних функцій щодо рішень згаданих дисциплінарних судів нижчого рівня одночасно є першою й останньою інстанцією, якій підвідомчі дисциплінарні справи щодо суддів федеральних судів, крім суддів Федерального Конституційного суду.

Суди у дисциплінарних справах суддів розглядають також дисциплінарні справи прокурорів, оскільки останнім, зважаючи на їхні функціональні обов'язки в галузі правосуддя, відведене особливе місце серед державних чиновників. Дисциплінарна юрисдикція щодо нотарів здійснюється у першій інстанції верховними судами землі, а в другій — Федеральною судовою палатою.

Необхідно також зазначити, що деякі  професійні прошарки мають високу моральну та професійну відповідальність щодо окремого громадянина і щодо суспільства в цілому. Тому існує окреме прошаркове право, яке встановлює права і обов'язки, що випливають з особливостей відповідної професії, вони регламентують поводження носіїв відповідно до вимог, що встановлюються суспільством до представників таких професій. Для таких осіб в Німеччині утворені суди честі.

Якщо вказані зобов'язання порушені, суди честі можуть застосувати до відповідної особи один з існуючих видів громадсько-дисциплінарного покарання, а в разі тяжкого проступку — можуть заборонити займатися відповідною професією. Таким судам підсудні: адвокати, консультанти, повірені у патентах, довірені особи у податкових справах, а також аудитори. Останньою інстанцією для таких судів честі є Федеральна судова палата, в якій для цих професійних прошарків утворені особливі сенати. Існують суди честі для лікарів, дантистів, ветеринарів, провізорів, тобто для представників медичних професій. Структура судів честі й відповідні процесуальні питання врегульовані законами федеральних земель.

У всіх судах, що мають юрисдикцію у сфері дисциплінарної відповідальності або оцінюють проступки й поведінку з точки зору професійної честі, беруть участь представники відповідних професій в якості непрофесійних суддів.

9.  Військова юстиція 

Розуміння військової юстиції у  Німеччині, як і в переважній більшості країн Західної Європи не збігається у цьому сенсі з уявами громадян України. Військова юстиція в Україні утворена за аналогом СРСР і базується на суб'єктному підході, тобто, якщо, наприклад, у кримінальній справі один з обвинувачених (підсудних) є військовослужбовцем, то ця справа підвідомча військовій юстиції незалежно від того, який злочин вчинив військовослужбовець — військовий чи загальнокримінальний. А якщо такий злочин військовий вчинив разом з цивільними особами, то й вони підпадають у підвідомчість військової юстиції. Крім того, військові суди в Україні розглядають ще й деякі цивільні правовідносини, пов'язані з грошовими претензіями і виплатами військовослужбовцям.

У Західній Європі, зокрема в Німеччині, існує інший підхід до цього питання. Треба сказати, що військової юрисдикції у Німеччині в розумінні кримінальної юрисдикції за вчинення військового або загальнокримінального злочину не існує. Проте конституційні основи для утворення судів військової юстиції розроблені. Але це стосується тільки питань кримінальної відповідальності військових за дії, пов'язані безпосередньо з їх військовою службою. Як суб'єкти відповідальності за загальнокримінальні злочини вони підпадають під юрисдикцію звичайних кримінальних судів Німеччини. У ч. 2 ст. 96 Конституції ФРН зазначено: Федерація може утворювати військово-кримінальні суди для Збройних сил як федеральні суди (тобто ці суди не можуть бути віднесені до земельно-федеральної структури судів, а є лише сферою компетенції Федерації). Ці суди можуть здійснювати кримінальну юрисдикцію тільки в умовах оборони, а також відносно військовослужбовців, яких направлено за кордон або які перебувають на військових кораблях у морі. Ці суди належать до компетенції федерального міністра юстиції. Вищою інстанцією для них є Федеральна судова палата. Професійні судді цих судів мають право на заняття суддівських посад. Інші подробиці регулюються федеральними законами.

На практиці це положення Конституції  ФРН не є обов'язковим, воно зумовлено певними підставами й до цього часу не реалізовано, оскільки в цьому не було необхідності. Після другої світової війни Німеччина не була у стані оборони, військ за кордоном не мала і тільки у 90-х роках XX століття дуже обмежений контингент німецьких військ у складі НАТО опинився в Боснії та Герцеговині, а потім — у Косово для виконання миротворчої місії на території колишньої СФРЮ. Військово-морський флот Німеччини також не є значним. Тому німецький уряд не вважає останні дві обставини достатніми для утворення судів військово-кримінальної юрисдикції.

Але у Німеччині є дисциплінарні  військові суди для військовослужбовців  Бундесверу. Відповідь щодо компетенції  цих судів і розуміння змісту їх діяльності міститься у назві  цієї інституції – Військовий дисциплінарний суд, що явно неадекватно до конституційного визначення військово-кримінальних судів.

Предметною юрисдикцією військово-дисциплінарних судів є правовідносини між військовослужбовцями, що випливають з їх ієрархічної підпорядкованості та статутних зобов'язань для військовослужбовців, тобто відносин управлінського (адміністративного) характеру. Це відбилося й на організаційній конструкції системи цих судів. Перша інстанція — військові дисциплінарні суди, друга — це особливі сенати (сенати у справах військовослужбовців) Федерального адміністративного суду. Отже, взаємовідносини між військовослужбовцями носять адміністративний характер, що є сферою юрисдикції зазначених квазі-судових установ. Відповідно, судове провадження в цих установах унормовано в Законі про військові дисциплінарні суди.

10.Третейський суд 

З 1 січня 1992 року в результаті об'єднання  Німецького арбітражного інституту  і Німецького арбітражного комітету виникла нова організація, що дістала  назву Німецької інституції арбітражу. Ця інституція організовує роботу третейських судів Німеччини й забезпечує постійне висвітлення всіх аспектів їх діяльності.

Для усіх підприємств Німеччини  незалежно від галузі господарства та їх місцезнаходження встановлено  єдині Правила третейського суду, що діють з 1 січня 1992 року.

Третейський суд складається з  трьох суддів, але якщо сторони  не дійдуть згоди щодо способу  формування складу судців, то призначається  єдиний суддя. Якшо у слуханнях беруть участь лише сторони з Німеччини, голова третейського суду або єдиний третейський суддя має обіймати судову посаду.

Сторони користуються цілковитою свободою вибору суддів. За бажанням вони можуть звернутися за порадою щодо вибору третейських суддів до Німецької інституції арбітражу.