Організована злочинність

.

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок.

    На закінчення хочеться зазначити про організовану злочинність, що вона суперечить існуючим суспільним відносинам, заподіє або здатне заподіяти шкоду правам і інтересам громадян, спільнотам, державі і суспільству в цілому, перешкоджає поступовому розвитку держави.

    Широко поширена думка, що провиною усьому є економічні труднощі - достатньо підняти зарплати державним службовцям і проблема буде вирішена. Здається, що це не так. Важливо, щоб зарплата не опускалася нижче рівня, що забезпечує гідне існування. Далі ефект від підвищення зарплати падає. Держава ніколи не зможе дати своїм громадянам грошей більше, ніж організована злочинність.

     Діяльність правоохоронних органів у цій області затруднена, тому що вони піддаються сильному впливу з боку організованої злочинності.

Тому, найефективніший  спосіб боротьби - це створення сприятливих  умов для громадян, які перешкоджають  її появі і розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

1. Див.: Конституція України, прийнята V сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 року// Урядовий кур’єр. – 1996. – 14 лип.

2. Див.: Кримінологія. Особлива частина: Навч. посібник / За ред. І.М. Даньшина. – Х.: Право, 1999. – С. 110 – 111.

3. “Злочинне середовище”, на  нашу думку, це система відносин  осіб, які причетні до злочинів, вчинили, вчиняють або готуються до вчинення злочинів. 4. Структури мафіозного типу, на нашу думку, це вищий рівень організованих злочинних угруповань із яскраво вираженою структурною будовою по вертикалі (ієрархію) і горизонталі (функціями), з наявними корупційними зв’язками.

5. Литвак О.М. Державний вплив  на злочинність. Кримінологічно-правове  дослідження. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 252, 254.

6. Див.: Овчинский В.С. Пятая власть// Наш современник. – 1993. – № 8. – С. 165.

7. Див.: Зелінський А.Ф., Коржанський М.Й. Корислива злочинна діяльність. – К.: Генеза, 1998. – С. 77.

8. Див.: Шнайдер Г. Кримінологія. – М., 1994. – С. 49-50.