Шпаргалка по "Охране труда"

Тривала робота на комп'ютеризованому робочому місці  призводить до значного навантаження на всі елементи зорової системи  і зумовлює втому та перевтому  зорового аналізатора.

46.Психологія безпеки праці —  галузь психологічної науки, яка  вивчає психологічні причини  нещасних випадків, що виникають  у процесі праці та інших  видів діяльності, і розробляв  психологічні методи підвищення  безпеки. Об'єктом досліджень є психічні процеси (сприйняття, увага, пам'ять та ін.), які породжуються діяльністю людини і впливають на психічний стан людини, властивості особистості та її безпечну поведінку під час праці.У праці важливу роль відіграють властивості й особливості психіки і свідомості. Характер трудової діяльності людини визначається не тільки фізичним навантаженням, а й величиною нервового та емоційного напруження, ритмом і темпом роботи, її монотонності, об'єму сприймання і перероблення Інформації. Від цього залежить встановлення раціонального режиму праці і відпочинку, організація робочого місця, проведення професійного добору, професійної орієнтації тощо.На безпеку праці людини впливає її психічний стан: наявність конфліктів, втома, захворювання, залежність від наркотичних засобів, алкоголю, нікотину, особливості психіки людини. При наявності небезпечних чинників (рухомі деталі ми шин, захаращення проходів, погане освітлення тощо) та пригніченому стані психіки людини можуть виникати нещасні випадки.Безпека поведінки людини на виробництві залежить від таких чинників:

— стану безумовних рефлексів, якими людина несвідомо відповідає на різні небезпеки, що загрожують її організму (наприклад, самовільне відсунення руки від гарячого предмета);

— психофізіологічних якостей  людини, які виявляються у чутливості її до сигналів небезпеки, її швидкісних можливостях реагувати на такі сигнали, у її емоційних реакціях на небезпеку, у визначенні небезпечної ситуації і реагуванні на неї (на поведінку  людини впливає і її емоційний, психічний  і фізичний стан: так, стан тривоги  загострює почуття небезпеки, стан втоми зменшує можливості людини щодо визначення і протидії їй);

— професійних якостей  та досвіду людини, тобто знання професії і правил безпеки, життєвий досвід;

— мотивації до безпечної  праці (у різних людей є різні  мотиви до праці та заходів безпеки).

Найбільш важливими виробничими  якостями працівника, які впливають  на безпеку праці, є стаж та досвід роботи. Стаж роботи взагалі пов'язаний із віком працівника. На основі аналізу різних досліджень зроблено висновок: найбільш значний вплив на безпеку праці справляє стаж роботи, а не вік працівника. Безпечні дії працівника, створення небезпечних ситуацій можуть бути обумовлені недостатністю знань, роботою не за спеціальністю, зміною характеру або умов праці добре знаної професії.Для зменшення дії психофізіологічних чинників небезпеки в процесі праці необхідно враховувати індивідуальні якості працюючого, оскільки помилки на виробництві, а також нещасні випадки є наслідком зіткнення якостей людини з особливостями конкретної професійної діяльності. З метою поліпшення безпеки і захисту здоров'я працівників під час роботи необхідно проводити професійний психофізіологічний відбір для широкого кола професій

Таким чином, соціально-психологічні методи управління охороною праці засновані  на використанні комплексу взаємопов'язаних чинників, таких, як знання вимог безпеки  праці, уміння, навички безпечної  роботи, мотиви, професійне виконання, моральне стимулювання за дотримання правил безпеки, гуманізація праці, додержання науково обґрунтованого режиму праці та відпочинку, пропаганда охорони пращ, лікувально-профілактичні  заходи.

 

47. Що таке мікроклімат виробничих приміщень і якими факторами (параметрами) він визначається?

Людина під час праці  витрачає енергію, яку накопичив  її організм за рахунок харчування. Інтенсивність витрат енергії залежить від характеру та інтенсивності  праці, а також від параметрів навколишнього середовища і, в першу  чергу, від стану повітря в  приміщенні. Стан повітря робочої  зони в виробничому приміщенні називають  мікрокліматом .

 Мікроклімат виробничих  приміщень визначаються за такими  параметрами:

- температурою повітря  в приміщенні, °С;

- відносною вологістю  повітря, %;

- рухливістю повітря,  м/с;

- тепловим випромінюванням,  Вт/м3.

 Всі ці параметри  поодинці, а також у комплексі  впливають на фізіологічну функцію  організму і визначають самопочуття.  Температура людського тіла повинна  залишатися постійною, у межах  36-37 °С, незалежно від умов праці.

  Коли температура повітря нижча за температуру шкіри людини, втрати тепла організмом відбуваються за рахунок переносу тепла. Якщо температура поверхні тіла дорівнює температурі навколишнього повітря або вища за неї, то тепловтрати тіла відбуваються лише за рахунок випаровування вологи.

 Вологість  повітря впливає на теплообмін, переважно, на віддачу тепла випаровуванням. Середній рівень відносної вологості 40-60% відповідає умовам метеорологічного комфорту у стані спокою, або при дуже легкій фізичній праці.

Здатність організму людини змінювати температуру шкіри (під  одягом її середня температура 30-34 °С, а на окремих відкритих ділянках вона може знижуватись до 20 °С і нижче), а також зволожуватися за рахунок  дії потових залоз, забезпечує регулювання  теплообміну між тілом людини і навколишнім середовищем. Ця здатність  організму і є терморегуляцією. При температурі повітря більше ЗО °С порушується терморегуляція організму, що може призвести до його перегріву. Підвищується температура тіла, настає слабкість, головний біль, шум у голові. Як наслідок, може статися тепловий удар, якщо роботи проводяться на дільниці, що опромінюється сонцем, або іншим  джерелом тепла.

 Робота при високій  температурі повітря (- 31 °С) при  вологості 80-90% призводить до зниження  працездатності на 60% після 5 годин  безперервної праці. При низьких  температурах повітря може статися  місцеве або загальне переохолодження  організму, що веде до захворювання. Переохолодження супроводжується  зниженням працездатності. Зниження  відносної вологості до 25% і нижче  погіршує захисні функції верхніх  дихальних шляхів.

 

48. Оптимальні мікрокліматичні умови - це такі параметри мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму без напруги і порушення механізмів терморегуляції.

Вони створюють відчуття теплового комфорту і забезпечують передумови для високого рівня працездатності.

Оптимальні норми мікроклімату застосовуються для приміщень, де праця  людей не пов'язана з застосуванням  обладнання, що потребує великих енергетичних витрат, або випромінюючих значні теплові потоки. Мікроклімат в-их приміщень характеризується температурою, вологістю повітря, швидкістю переміщення  повітряних мас, а також тепловим випромінюванням від нагрітих обладнання, машин, предметів праці. Від комплексного впливу цих елементів залежать теплові  відчуття і зумовлені ними фізіологічні та психічні стани працівників Оптимальні параметри мікроклімату повинні  підтримуватися в приміщеннях, пов'язаних з виконанням нервово-емоційних  робіт, що потребують підвищеної уваги  Допустимі мікроклім. умови - це такі показники мікроклімату, які при  тривалому і систематичному впливі на людину можуть призвести до дискомфортного теплопочуття, що обумовлюється напруженням  механізмів терморегуляції, і не виходить за межі фізіологічних можливостей  організму людини. При цьому може виникнути деяке зниження працездатності, але пошкодження або порушення  здоров'я у людини це не викликає . Допустимі норми мікроклімату застос. в приміщеннях зі значними тепловими  надлишками . Це виробничі цехи та дільниці, де встановлене технологічне обладнання, яке живиться тепловою або електричною  енергією. При цьому випромінюється тепло в повітря приміщення, що створює несприятливі умови для  людей. Як правило, в таких приміщеннях  немає можливості встановити оптимальні параметри мікроклімату з технічних  або економічних причин. В приміщеннях  зі значними надлишками явного тепла, де на кожного працюючого припадає від 50 до 100 м2 площі підлоги, дозволяється зниження температури повітря проти  норми в зоні поза постійними робочими місцями до 12 °С - для легких робіт, до 10 °С - для робіт середньої важкості і до 8 °С - для важких робіт. Якщо на кожного працюючого припадає більше 100 м2 площі підлоги, то нормативна температура, відносна вологість і швидкість  руху повітря забезпечуються тільки на постійних робочих місцях.

49. Визначення параметрів мікроклімату

Для того щоб визначити, чи відповідає повітряне середовище даного приміщення встановленим нормам, необхідно  кількісно оцінити кожен з  його параметрів.

Температуру вимірюють ртутними чи спиртовими термометрами. У приміщеннях  зі значними тепловими випромінюваннями використовують парний термометр, що складається  з двох термометрів (із зачорненим та посрібленим резервуаром). Для неперервної  реєстрації температури навколишнього  повітряного середовища застосовують самозаписувальні прилади - термографи. Температуру повітря вимірюють  у кількох точках робочої зони, як правило, на рівні 1,3-1,5 м від підлоги  в різний час. На тих робочих місцях, де температура повітря біля підлоги  помітно відрізняється від температури  повітря верхньої зони приміщення, вона вимірюється й на рівні ніг (0,2-0,3 м від підлоги).

 

Відносна вологість повітря (відношення фактичного вмісту маси водяних  парів, що містяться в даний час  в їм3 повітря, до максимально можливого  їх вмісту при даній температурі) визначається психрометром Августа, аспіраційним психрометром, гігрометром та гігрографом.

Для вимірювання швидкості  руху повітря використовують крильчасті (0,3-0,5 м/с) та чашкові (1-20 м/с) анемометри (рис. 2.2, г) у а для визначення малих  швидкостей руху повітря (менше 0,5 м/с) - - термоанемометри та кататермометри.

Температура нагрітих поверхонь  вимірюється за допомогою електротермометрів, термопар та інших контактних приладів.

Для вимірювання інтенсивності  теплового опромінення використовують актинометри, термостовбці, спеціальні радіометри.

50. Охарактеризуйте  заходи і засоби нормалізації  параметрів мікроклімату.

Нормалізація параметрів мікроклімату здійснюється за допомогою  комплексу заходів та засобів  колективного захисту, які включають  будівельно-планувальні, організаційно-технологічні, санітарно-гігієнічні, технічні та ін. Для профілактики перегрівань та переохолоджень робітників використовують засоби індивідуального захисту.

Основні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату, які використовуються на виробництві.

Удосконалення технологічних  процесів та устаткування.

Впровадження нових технологій та устаткування, які не пов'язані  з необхідністю проведення робіт  в умовах інтенсивного нагріву дасть  можливість зменшити виділення тепла  у виробничі приміщення. Наприклад, заміна гарячого способу обробки  металу - холодним, нагрів полум'ям - індуктивним, горнових печей - тунельними тощо.

Раціональне розміщення технологічного устаткування.

Основні джерела теплоти  бажано розміщувати безпосередньо  під аераційним ліхтарем, біля зовнішніх  стін будівлі й в один ряд на такій відстані один від одного, щоб теплові потоки від них  не перехрещувались на робочих місцях. Для охолодження гарячих виробів  необхідно передбачити окремі приміщення. Найкращим рішенням є розміщення обладнання, що виділяє тепло, в ізольованих  приміщеннях або на відкритих  майданчиках.

Автоматизація та дистанційне керування технологічними процесами.

Цей захід дозволяє в багатьох випадках вивести людину із виробничих зон, де діють несприятливі чинники (наприклад, автоматизоване завантаження печей у металургії, управління розливом сталі тощо).

Раціональна вентиляція, опалення та кондиціонування повітря.

Вони є найбільш поширеними способами нормалізації мікроклімату у виробничих приміщеннях. Так зване  повітряне та водоповітряне душування  широко використовується для запобігання  перегріванню робітників у гарячих  цехах.

Забезпечити нормальні теплові  умови в холодний період року в  надто габаритних та полегшених промислових  будівлях дуже важко і економічно недоцільно. Найбільш раціональним варіантом  у цьому випадку є застосування променистого нагрівання постійних  робочих місць та окремих дільниць. Захист від протягів досягається  шляхом щільного закривання вікон, дверей та інших отворів, а також влаштування  повітряних і повітряно-теплових завіс  на дверях і воротах.

Раціоналізація  режимів праці та відпочинку

Досягається скороченням  тривалості робочої зміни, введенням  додаткових перерв, створенням умов для  ефективного відпочинку в приміщеннях  з нормальними метеорологічними умовами. Якщо організувати окреме приміщення важко, то в гарячих цехах створюють  зони відпочинку - охолоджувальні альтанки, де засобами вентиляції забезпечують нормальні температурні умови. Для  робітників, що працюють на відкритому повітрі взимку, обладнують приміщення для зігрівання, в яких температуру  підтримують дещо вищою за комфортну.

Застосування  теплоізоляції устаткування та захисних екранів.

Як теплоізоляційні матеріали  широко використовуються: азбест, азбоцемент, мінеральна вата, склотканина, керамзит, пінопласт та ін.

На виробництві застосовують також захисні екрани для огородження  джерел теплового випромінювання від  робочих місць. За принципом дії  теплозахисні екрани поділяються на:

- тепловідбивні (поліровані  або покриті білою фарбою металеві  листи, загартоване скло з плівковим  покриттям, металізовані тканини,  плівковий матеріал);

- теплопоглинальні (металеві  листи та коробки з теплоізоляцією, загартоване силікатне органічне  скло та ін.);

- тепловідвідні (водяні  завіси та металеві листи або  сітки, з яких стікає вода);

- комбіновані.

 

Використання  засобів індивідуального захисту.

Важливе значення для профілактики перегрівання мають індивідуальні  засоби захисту. Спецодяг повинен бути повітро- та вологопроникним (бавовняним, з льону, грубововняного сукна), мати зручний крій. Для роботи в екстремальних  умовах (наприклад, при пожежі) застосовують спеціальні костюми з металізованої  тканини. Для захисту голови від  теплового опромінення застосовують дюралеві, фіброві каски, повстяні капелюхи; очей - окуляри (темні, або з прозорим шаром металу); обличчя - маски з  відкидним прозорим екраном. Захист від дії зниженої температури  досягається використанням теплого  спецодягу, а під час опадів - плащів та гумових чобіт.