Адміністративна відповідальність, підзвітність, контроль діяльності органів державного і регіонального управління

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Ноября 2013 в 21:15, курсовая работа

Описание работы

Україна від перших років незалежності прагне рухатися шляхом побудови правової держави та створення якісно нового суспільства, в якому мають забезпечуватися пріоритети загальнолюдських цінностей. Вона з кожним роком наполегливіше претендує на визнання її іншими державами світу цивілізованою країною, яка прямує у своєму розвитку шляхами забезпечення неухильного дотримання прав людини і верховенства права.
Незважаючи на часті зміни, чинне законодавство не завжди спроможне виконувати охоронну функцію.

Файлы: 1 файл

КУРСОВА.doc

— 397.00 Кб (Скачать файл)

Проблема складається  в усвідомленні політичним (державним) керівництвом і широкою суспільною думкою актуальності, важливості і незамінності управління. Розвинуті західні країни давно усвідомили цю істину. Треба і нам прискорити цей процес.

Тому надзвичайно важливим є запровадження Європейських принципів  відповідальності посадових осіб у  сфері державного управління. Однак це потребує системного наукового підходу до застосування комплексу практичних заходів правового механізму оновленого на демократичних засадах управління суспільством, визначення політичних, правових, методологічних та концептуальних засад протидії адміністративним правопорушенням у цій сфері.

На сучасному етапі  розвитку нашого суспільства мстою  адміністративно-правового забезпечення реалізації прав і свобод громадян у їх взаємовідносинах з органами виконавчої влади є закріплення  таких форм і напрямів діяльності зазначених органів, їх посадових осіб, які б забезпечували повсякденний демократичний режим цих відносин на основі непорушності конституційних прав і свобод людини і громадянина. Такий правовий стандарт взаємовідносин органів виконавчої влади і особи враховує статус особи як такого суб'єкта, перед яким виконавча влада відповідальна за свою діяльність.

Обгрунтованість і перспективність  такого підходу підтверджується  практикою міжнародного співтовариства, що знайшло відображення в ряді положень міжнародно-правових актів. Вони не суперечать меті і принципам діяльності будь-якої демократичної держави. Саме тому органи виконавчої влади повинні зважати не лише на статус громадянина, закріплений у національному законодавстві, а й на положення відповідних міжнародно-правових актів. Їх сприйняття і деталізація у національному законодавстві повинні відбуватися з урахуванням реальних, перш за все матеріальних, можливостей здійснення у повсякденному житті.

В свою чергу хотілося б відзначити, що не менш важливим є питання відповідальності державних службовців, що забезпечують діяльність державного апарату та є невідємною частиною останнього.

Хотілося б звернути увагу, що найчастіше до адміністративної відповідальності притягуються службовці нижчого рівня. Траплялися випадки відкриття адміністративного провадження і щодо службовців вищих та центральних органів влади. Проте, провадження у таких випадках припинялося судом за таких обставин: пропущення терміну притягнення до адміністративної відповідальності, складений з порушеннями протокол про правопорушення, закриття провадження у зв’язку з відсутністю складу правопорушення чи його. Хоча, в аналогічних випадках, службовців нижчого рівня, або службовців сільських, селищних органів місцевого самоврядування притягували до адміністративної відповідальності.

Значна кількість випадків, коли суди при розгляді справ про притягнення до адміністративної відповідальності за розглянутими статтями звільняють від адміністративної відповідальності та закривають провадження у справі.

Загалом, така судова практика засвідчила вибірковість та певну упередженість  відповідних органів та посадових  осіб стосовно притягнення до адміністративної відповідальності своїх же «братів  по цеху», відтак, потребує вдосконалення. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Авер’янов В.Б. Органи  виконавчої влади в Україні.  – К.: Ін Юре, 2007.

 

2. Афанасьев В.Г. Актуальные  проблемы научного управления  обществом. – М.: Знание, 1995. 3. Нижник  Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе. – К.: НАН Украины, Ин - т государства и права, 2005.

 

4. Полінець О. Контроль у державному управлінні: сутність, види та форми його здійснення // Вісник УАДУ. — 2000. — № 2.

 

5. Стефанюк I.І. Контрольно-ревізійна служба як складова системи фінансової безпеки держави // Фінанси України. — 1998. — № 11.

 

6 .Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.

 

7. Про боротьбу з корупцією: Закон України // Відомості ВРУ . - 1995. -№ 34.

 

8. Про державну службу: Закон України // Відомості ВРУ. - 1993. -№ 52. - Ст. 490.

 

9. Про громадські об'єднання Верховна Рада України; Закон від 22.03.2012 № 4572-VI // rada.gov.ua.

 

10. Кодекс України про адміністративні правопорушення Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 07.12.1984 № 8073-X // rada.gov.ua

 




Информация о работе Адміністративна відповідальність, підзвітність, контроль діяльності органів державного і регіонального управління