Адміністративні послуги

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«Адміністративне право»

Тема роботи:

«Адміністративні послуги»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З М І  С Т

Вступ …………………………………………………………………………….... 3

 

1.  Загальний огляд джерел за темою курсової роботи …………………………. 5

 

2. Теоретичні аспекти адміністративних послуг в Україні
1. Адміністративні послуги як категорія адміністративного права ..... 9
2. Поняття та класифікація адміністративних послуг ……………..... 10

 

3.  Організація надання адміністративних послуг
1. Аспекти оцінювання якості адміністративних послуг ………….... 13
2. Плата за адміністративні послуги ……………………….………..... 15

 

4. Основні недоліки та шляхи підвищення якості надання адміністративних послуг …………………………………………………….………...……..……. 18

 

Висновки ……………………………………………………….………………... 25

 

Список використаної літератури ……………………………..……………….. 27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи. Ефективне і вільне здійснення прав людини — одна з головних ознак демократичного суспільства і правової держави. Права людини в сучасному українському суспільстві мають стати не другорядним завданням, що здійснюється у сфері функціонування виконавчої влади, а її найголовнішою метою, яка покликана принципово змінити історичну парадигму стосунків між державою і людиною.

Мета  “служіння” держави інтересам людини хоч і знайшла пряме текстуальне  відтворення в Концепції адміністративної реформи, але поки що не стала пануючою як у свідомості державних службовців, так і в практичній діяльності органів виконавчої влади. Це є складним завданням, оскільки потребує якісно нового підходу щодо сутності та функціональної орієнтації виконавчої влади, запровадження  її нової ідеології, що визначено  Концепцією одним із ключових завдань  по досягненню мети адміністративної реформи.

Правове регулювання відносин органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з громадянами та юридичними особами  є однією з актуальних проблем  українського суспільства. Із розвитком  демократії в адміністративному  праві, покликаному регулювати саме відносини між державою та людиною, змінюються правові засоби й методи впливу публічної влади на суспільні  відносини, що зумовлено появою нових  категорій в адміністративному  праві, виникають нові інститути  — інститут адміністративних послуг, інститут адміністративного договору та ін.

Реалізація  адміністративної реформи в Україні  потребує змістовної переоцінки характеру  взаємовідносин між державними органами і приватними (фізичними та юридичними) особами. Надання державними органами різноманітних адміністративних послуг громадянам чи юридичним особам —  новий формат оцінки їхніх взаємовідносин. Одна з категорій таких відносин — адміністративні послуги —  досі залишається малодослідженою  та дискусійною в юридичній науці  взагалі та в адміністративному  праві, зокрема.

Питання адміністративних послуг в Україні  значною мірою потребують ґрунтовних наукових досліджень та відповідного адміністративно-правового оформлення. Безперечно, вони певною мірою були предметом науково-теоретичних досліджень таких вчених як В. Авер’янов, К. Афанасьєв, Б. Борисов, О. Вінніков, В. Гаращук, Н. Гнидюк, І. Голосніченко, Я. Гонцяж, В. Долечек, В. Євдокименко, І. Ібрагімова, Р. Калюжний, А. Каляєв, В. Кампо, С. Ківалов, А. Кірмач, В. Кудря, Т. Коломоєць, І. Коліушко, Є. Куріний, Р. Куйбіда, І. Лазарєв, А. Ластовецький, М. Лесечко, А. Ліпінцев, О. Люхтергандт, Н. Нижник, О. Пастух, В. Петренко, О. Поляк, В. Тимощук, О. Харитонова, В. Ципук, А. Чемерис, Б. Шльоер, Х. Ярмакі та ін. Водночас ці дослідження стосувалися окремих аспектів адміністративних послуг, а комплексне дослідження питань адміністративних послуг майже не проводилося.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні категорії адміністративних послуг, з’ясуванні їх правової природи, визначення їх місця в адміністративному праві.

Завдання курсової роботи обумовлені її метою:

• охарактеризувати передумови виникнення і розвитку публічних послуг в Україні;
• зробити класифікацію адміністративних послуг;
• розглянути питання плати за адміністративні послуги;
• виявити недоліки існуючої системи надання адміністративних послуг;
• запропонувати напрямки вдосконалення організації надання адміністративних послуг тощо.

Об’єктом дослідження для даної курсової роботи є суспільні відносини, які пов’язані з державними послугами, національне законодавства щодо регулювання цих відносин.

Предметом дослідження є правовий інститут адміністративних послуг в Україні.

В курсовій роботі використовувалася сукупність загальнонаукових та спеціальних методів  наукового пізнання. Основним методом  при здійсненні дослідження стали: загальнонауковий діалектичний метод, метод порівняльного правового дослідження, методи системного та структурно-функціонального аналізу.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми. Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновку та списку використаної літератури.

У курсовій роботі зроблено наголос на осмисленні термінів “послуга”, “адміністративна послуга”; проаналізовано різні підходи  до поняття “адміністративні послуги”, як правовідносин, що виникають за умов реалізації суб'єктивних прав фізичної або юридичної особи (за їх заявою) у процесі публічно-владної діяльності адміністративного органу для одержання  певного результату; наведено їхні класифікації, виокремлено окремі критерії якості наданих послуг; проаналізовано шляхи вдосконалення діючої системи  надання адміністративних послуг виконавчими  органами місцевого самоврядування.

 

 

 

 

 

1. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ДЖЕРЕЛ ЗА ТЕМОЮ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Основним  джерелом дослідження адміністративних послуг постає Конституція України, зокрема, ст. З, згідно з якою: по-перше, «утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави»: по-друге, «держава відповідає перед людиною за свою діяльність». Виходячи з цих положень, принципова зміна погляду на суспільне призначення адміністративних послуг має базуватись на визнанні якісно нової ролі держави у взаємовідносинах з громадянами, а саме ролі не владарювання над людиною, а ролі служіння людині.

Управлінські  послуги (хоча саме поняття в законодавстві  і не згадується) мають тривалу  історію та широку правову базу і  містяться в багатьох законах  України, зокрема, «Про громадянство», «Про об'єднання громадян», «Про органи реєстрації актів громадянського стану», «Про імміграцію», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про підтвердження відповідності», «Про стандартизацію», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»  та ін. Необхідно зазначити, що багато управлінських послуг, які стосуються саме пересічних громадян, нині передбачені  і врегульовуються підзаконними нормативним актами, і це є орієнтиром для діяльності законодавця. Таким  чином, як інститут адміністративного  права управлінські послуги мають  стояти в одному ряду, наприклад, з  інститутом адміністративної відповідальності.

З вищенаведеного випливає, що предметом закону, наприклад, спеціального Закону України «Про управлінські послуги» або Адміністративного  процедурного кодексу, не можуть бути послуги держави й об'єднань місцевого, самоврядування для всього суспільства. Тобто предметом норм про позитивні  адміністративні акти в межах  Адміністративного процедурного кодексу  можуть бути лише послуги приватним  особам (фізичним або юридичним), тобто  громадянам та недержавним підприємствам (за певних обставин і державні підприємства можуть мати приватну форму організації).

Тому  спеціальний Закон України «Про управлінські послуги» повинен мати за мету об'єднання великої кількості норм, розпорошених по багатьох інститутах адміністративного та господарського права, де врегульовані «послуги», які надає управління (установи та посадові особи) громадянам. Такий закон буде досить змістовним за обсягом, але стикатиметься на практиці із значними труднощами. Якщо, наприклад, узяти видачу ліцензій для видобування певних корисних копалин, що відбувається згідно з чинним спеціальним законом про використання природних ресурсів, то це означатиме, що процедурне регулювання про видачу ліцензій переводилося б до відповідного Закону України «Про управлінські послуги». В результаті він міститиме таку «загальну частину», в якій об'єднуватимуться деякі спільні положення, але найбільша частина Закону була б зібранням норм, які вже закріплені в інших спеціальних законах про видачу ліцензій та інших адміністративних актів.

Однак слід погодитися з думкою проф. Л. Отто, що об'єднання спеціальних норм в одному Законі України «Про управлінські послуги» було б досить сумнівним кроком, оскільки застосування та особливо тлумачення таких спеціальних норм може відбуватись тільки у тісному, внутрішньому систематичному поєднанні із самим спеціальним законом. У зв'язку з цим адміністративно-процедурні норми не можна висмикувати з такого контексту без того, щоб не виникало небезпеки для їх правильного розуміння. Закон України «Про управлінські послуги», який за структурою виглядатиме приблизно як закон про адміністративні правопорушення, дублював би вже врегульовані положення гарантії того, що він також буде оперативним та юридично спроможним до застосування [42, 174].

Проект  Адміністративного процедурного кодексу  уникає таких явних слабких місць. Він із самого початку обмежується  положеннями, що мають загальний  характер та стосуються регулювання, яке  є спільним для всіх позитивних адміністративних актів. Усі спеціальні норми про  позитивні адміністративні акти, починаючи з надання ліцензії, дозволу на будівництво і до видані дозволу на зброю, міститимуться  у відповідних спеціальних законах. Адміністративний процедурний кодекс з його загальними положеннями застосовуватиметься  поряд з цим тільки додатково  як рамкова основа для них або  субсидіарно, якщо не існує спеціальних норм. Такий захід з юридичної точки зору переконливий і має ту додаткову перевагу, що він відповідатиме загальним європейським стандартам.

Водночас  для поліпшення якості надання управлінських  послуг необхідно вживати системні заходи. Насамперед слід розмежувати  в системі органів виконавчої влади органи, які займаються виробленням  політики, і органи, що займаються поточним адмініструванням. У другій категорії  необхідно виділити органи, які надають  управлінські послуги, та зосередити їхню діяльність на якісному наданні послуг.

На даний  час у державних інституціях, органах місцевого самоврядування та громадських колах обговорюються  два варіанти нормативно- правового закріплення порядку надання управлінських послуг - врегулювання таких відносин в Адміністративно-процедурному кодексі України, проект якого опрацьовується, в повному обсязі або ж визначення в ньому лише загальних положень та принципів надання послуг, а конкретні питання вирішити у законі про управлінські послуги. Другий варіант - прийняти Закон про управлінські послуги, де закріпити всі види управлінських послуг та загальні процедури, які будуть застосовуватись при їх наданні [43, 101].

Концепція адміністративної реформи в Україні  передбачає запровадження системи  надання управлінських послуг населенню  органами виконавчої влади та місцевого  самоврядування. Потреба у цих "послугах" обґрунтовується насамперед сучасним розумінням демократичної держави: держава не управляє громадянами, а  надає їм управлінські послуги, тобто  вчиняє різноманітні дії, спрямовані на створення умов для реалізації ними своїх прав та свобод. Звичайно, тут  щонайменше виникне питання щодо суті державного управління, об'єктом якого, як відомо, є громадяни, а апарат державного управління має обслуговувати їх відповідно до потреб.

Разом з  тим обмежитись лише цими двома законами щодо регулювання управлінських  послуг досить складно. Існує досить широке коло видів послуг, вони мають  різноплановий характер, надаються  різними структурними підрозділами відповідних органів, хоча і кожна  послуга закінчується прийняттям певного  рішення (акта). Однак конституційні  гарантії прав і свобод громадян, у  тому числі з надання управлінських  послуг, стосуються всіх суб'єктів суспільства  і держави, незалежно від форм власності.

Окрім зазначених, джерелом для розуміння змісту поняття  «адміністративні послуги» можуть постати  Закони України " "Про громадянство", "Про об'єднання громадян", «Про органи реєстрації актів громадянського стану», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про імміграцію», «Про патентування деяких видів підприємницької  діяльності», «Про підтвердження відповідності», «Про стандартизацію», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Указ Президента України "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні", ін.

З позицій  науки адміністративного права  необхідне обгрунтування правової характеристики публічних послуг, які надаються приватним особам із боку органів РАЦС, їх класифікація та вироблення певних змістовних ознак щодо відмежування їх від інших організаційних дій, здійснюваних цими органами. Необхідно також розробити критерії оцінювання якості надання послуг органами РАЦС, як це випливає із вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади» від 11.05.2006 р. № 614.