Вступ і обґрунтування теми

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Ноября 2013 в 14:42, реферат

Описание работы

У нас, в Україні, свиня споконвіку вважалась годувальницею та джерелом прибутку селянської родини і майже ніколи не була збитковою у дбайливого господаря. Не перебільшуючи, можна сказати, що свинарство значною мірою є національною галуззю нашого сільськогосподарського виробництва. Були часи, коли свинина в загальному виробництві м'яса наближалась до 58 %.

Файлы: 1 файл

Документ Word 2007.docx

— 226.13 Кб (Скачать файл)

Ферментативні препарати застосовують поросятам  шляхом згодовування з рідким або  зволоженим кормом два рази в день.

Перед згодовуванням суміш корму з  протезимом зволожують і інкубують 1-4 години при температурі 30-420С. При цьому рідкі корма витримують для протеолізину 1-2 години, а вологі мішанки 2-4 години при нейтральній реакції. Протеоліз корма інтенсивно відбувається в перші 1-2 години при рН – 5,5-7,7. За період інкубації корм перемішується 2-4 рази. Ферментований корм не псується протягом 12 годин.

3.3. Основні організаційні і технологічні  принципи  
відтворення молодняку свиней

3.3.1. Організація відтворення стада

Основних  свиноматок на фермі рекомендуємо утримувати 30 голів. Від кращих з них відбирають ремонтний молодняк, основна задача цих свиноматок дати молодняк для  ремонту основних маток забезпечення ремонту високоякісними чистопородними тваринами. З ціллю раціонального  використання приміщень, трудових і  енергетичних ресурсів в господарстві планується використовувати турові опороси. Від основних свиноматок одержують  опороси: перший у квітні-травні, другий у грудні-січні. Від перевіряємих свинок одержують опорос у червні-липні. Це дає можливість більш ефективно  використовувати сприятливі умови  влітку-восени для вирощування поросят.

На фермі  виділяють дільниці відтворення, репродукції, відгодівлі. В приміщеннях дільниці відтворення утримують кнурів-плідників, перевіряємих кнурів, свиноматок холостих, умовно поросних (перші 35 днів після  парування), поросних, а також ремонтний  молодняк.

У дільниці репродукції перебувають важкопоросні свиноматки (за 7-14 днів до опоросу), підсисні свиноматки з поросятами сисунами. Після відлучення поросят свиноматки повертаються в дільницю відтворення, а поросята залишаються в тих  же приміщеннях.

Цикл  відтворення – це період, що проходить  від опоросу до чергового опоросу  свиноматки. Він складається із підсисного (60 днів), холостого (21 день) і періоду  поросності (1/4 днів).

Інтенсивність використання свиноматок 1,8 опоросів на рік. Від основних свиноматок ми отримуємо 54 опороси на рік, а від перевіряємих (18 свиноматок) – 18 опоросів, що в цілому складає 72 опороси на рік.

Від основної свиноматки планується отримувати 1,8 опоросу  з загальним багатопліддям8,6 поросят  і діловим виходом 8,0 поросят на опорос або 14,0 за рік. Від перевіряємих свинок планується отримувати по 7,4 поросят  і виростити 7,0 поросят.

Таким чином  загальна кількість поросят від  основних свиноматок становитиме 480 поросят  і від перевіряємих 126 поросят. При  цьому після санітарного бракування (0-2 місяці – 9%, що становить від основних свиноматок 420 голів і 84 голови. Поросят  від перевірених свиноматок направляють  після дорощування у цех відгодівлі в кількості 84 голови.

Половина  з отриманого приплоду від основних свиноматок – кнурців, тобто 210 голів, а друга половина свинок. Усіх кнурців  після дорощування переводять на відгодівлю. Свинок для вирощування  на плем’я доцільно вибирати із перших опоросів. Намічають свинок для ремонту  ще тоді, коли вони знаходяться під  свиноматками. Вони повинні бути добре  розвинені із багатоплідних гнізд. Під час огляду звертають увагу  на кількість нормально розвинених сосків (не менше 12) і прикус. Їх вибирають  в кількості 48 голів.

В 6-7 місячному  віці проводиться перша вибраковка, після чого для подальшого вирощування  залишається 36 голів. Перша вибраковка складає 25% , вибракуваних свинок направляють  на відгодівлю в кількості 12 голів. Другу вибраковку проводять в 9-10 місяців. Процент вибраковки складає 18 голів – 50%. Так в групу перевіряємих направляють 18 голів. Парувати свинок можна при досягненні 10-11 місячного віку, досягненні живої маси 120кг.

Відсоток  прохолосту складає – 25. Холостих свинок також відправляють на відгодівлю і  планується 8% аварійних опоросів, тобто  свиноматок, які народять 5 і менше  поросят, їх теж вибраковують і переводять на відгодівлю, а поросят після  двох-трьох днів підсажують до інших  маток. Отже, на відгодівлю переводять ще 6 голів.

На  відгодівельну дільницю переводять маломолочних, маститних маток. Залишившихся 12 свиноматок, переводять в основне  стадо. При цьому в основне  стадо вводять 40% перевіряємих маток, що складає 12 голів. Це значить, що в  основному стаді основна матка  служить 3 роки і за цей час вона повинна дати 5 опоросів, після чого переводиться на відгодівельний сектор.

Відлучення  поросят планується проводити в 60-денному віці. Вирощування ремонтного молодняку проводиться з 4 до 10 місячного  віку. Середньодобовий приріст в  період вирощування повинен скласти 500г. Ремонт основного стада кнурів проводиться за рахунок закупівлі  тварин. Розведення тварин чистопородне з основними елементами селекції.

Перед опоросом свиноматкам створюються  найкращі умови годівлі і утримання. Приблизно за 10 днів до того як проходить  опорос старанно миють і дезинфікують. За 2-3 дні до опоросу матка помітно  непокоїться, вим’я набрякає, соски  збільшуються і червоніють. За добу до опоросу, а іноді раніше при  надавлюванні на сосок виділяється  молозиво. За 2-3 години до опоросу свиноматка риється в підстилці готує  гніздо, часто лягає і встає. В  цей період потрібна чиста вода. Під час опоросу необхідно  встановити цілодобове чергування, опорос проходить незалежно від періоду  доби, але найчастіше вночі.

Новонароджені поросята ретельно витираються мішковиною, відрізається пуповина, дезінфікується йодом на відстані 5-6см. Опорос триває 2-3 години. Після опоросу молочні  залози витирають рушником – марганцевим  розчином. Обов’язково перші 1-2 години до свиноматки підпустити поросят, щоб  отримали першу порцію молозива. Умови  утримання повинні забезпечувати  спокій свиноматки.

Відгодівельний сектор

В цьому  секторі проводиться відгодівля молодняку і дорослих, вибракуваних свиней з основного стада. У практиці господарства використовується м’ясна відгодівля. На відгодівлю ставлять молодняк у 4-місячному віці при досягненні живої маси 25-30кг і триває до 10-11 місячного  віку, тобто до досягнення живої  маси 115-120кг. Щорічно відгодівельний сектор повинен здавати в середньому 378 голів молодняку і 55 голів дорослого  поголів’я. Середньодобовий приріст  молодняку на цьому секторі 500г, дорослого  поголів’я – 600г.

Молодняк  на цьому секторі утримується 6-6,5 місяців, що дозволяє кожне приміщення використовувати для відгодівлі два рази на рік. Середня маса молодняку  становить 120кг, а дорослих тварин з  відгодівлі за рік 140кг. Загальна маса тварин, що здаються на м'ясо з відгодівлі за рік складає в середньому 500-550ц.

Відгодівля  дорослого вибракуваного поголів’я  триває 2-3 місяці до досягнення сальних  кондицій.

Молодняк  вигодовують по типу м’ясна відгодівля при цьому повинна шпику над 6-7 грудними хребцями не повинна перевищувати 4см.

При м’ясній відгодівлі метою є одержання  від молодняку високого приросту і добрих м’ясних туш із соковитим  ніжним м’ясом.

3.3.2. Принципи комплектування стада

Маточне стадо поголів’я свиней перш за все комплектуються високопродуктивними (не нижче першого класу) чистопородними матками великої білої породи за рахунок першочергової закупки  племінних свинок із племінних господарств.

Поголів’я кнурів також чистопорідне і не споріднене з матками. По закінченню комплектування маточного стада ремонт в подальшому ведеться за рахунок, перевіряємих маток. На господарстві застосовують природне спарювання з навантаженням на одного кнура 10-15 маток. При цьому частина  маток передбачає чистопорідне розведення матки білої великої породи, кнур – великої білої.

В господарстві застосовується гетерогенний підбір –  коли підбираються пари з різними  показниками. При такому методі підвищується гетерозиготінсть нащадків внаслідок  чого підвищується життєздатність. На відгодівельний сектор протягом року надходить наступна кількість тварин 433 голови.

Таблиця 11

Надходження свиней у відгодівельний сектор, гол.

Назва групи

Голів

Загальна маса, ц

Кнури основні

2

5,0

Кнури перевіряємі

1

1,45

Матки основні

12

23,40

Матки перевіряємі

6

8,7

Ремонтні кнурці 7-10 міс.

2

2,4

Ремонтні кнурці 10-12 міс.

2

2,5

Ремонтні свинки 6-10 міс.

12

11,55

Ремонтні свинки 10-11 міс.

18

24,3

Молодняк 9-10 міс.

378

450

Всього 

433

528,5


З даних  таблиці 11 видно, щоб отримати загальну масу 500ц треба здати не менше 430 голів свиней.

3.3.3. Система підбору маток

В основному  стаді застосовується індивідуальна  система підбору маток і кнурів. При цьому враховуються наступні вимоги:

а) родинні зв’язки тварин;

б) тип породи і породні особливості;

в) ріст, розвиток і продуктивність тварин.

Тому  при підборі пар не дозволяються родинні спаровування, враховуються тип і екстер’єр тварин і головне  репродуктивні якості: багатоплідність, молочність і материнські якості. План спаровування складається після  бонітування. Всі кнури повинні  бути по розвитку класу еліта. Свиноматки по репродуктивним якостям не нижче  першого класу. В репродукторном секторі застосовується групова  система підбору. При розробці плану  спаровування в цьому секторі  враховуються родинні зв’язки і  продуктивні якості. Матка повинна  бути не нижче першого класу, а  кнури – класу еліта.

3.3.4. Ремонт маточного стада

Маточне стадо ремонтується щорічно за рахунок  племінного сектору. Відбір свинок на ремонт відбувається в 60-денному віці. Він ведеться від високопродуктивних маток, що не мають вад екстер’єру з кількістю сосків не менше 12. Кількість  відібраних свинок на ремонт повинно  перевищувати щорічне число вибракуваних маток в 2,5-3 рази. Згідно представленій  оборотці щорічно підлягає браковці в обох секціях 12 свиноматок, в зв’язку  з чим на ремонт відбирається 48 голів.

За  час вирощування свинок проводиться  їх систематична браковка в 4,6 і 9-10 місячному  віці. В групу перевіряємих тварин переводять після першого парування. При цьому 25% свинок бракується через  прохолост. Останні провіряються по першому опоросу, з яких кращі (клас еліта) в кількості 3 голів йдуть  на ремонт основних маток племінного ядра, а інші 9 (не нижче першого  класу) йдуть на ремонт основного  стада репродукторного сектору. Ті, що залишилися 36 голів бракуються по різноманітним причинам і переводяться на відгодівлю, чи можуть бути використані  для розширеного відтворення  стада, якщо немає причин для вибраковки.

3.4. Організація вирощування поросят

Від правильної організації вирощування  поросят залежить виконання всієї  програми виробництва свинини в  господарстві. Досвід промислових господарств  показує, що самий великий відхід поросят спостерігається  до 2-х  місячного віку. При чому сердня маса поросят при відлученні не перевищує 12-14.

Основною  причиною загибелі поросят в молодому віці, а також низькій живій  масі в 2-х місячному віці, є порушення  в організації вирощування, їх утримання  і проведення підкормок. Тому необхідно  здійснити ряд міроприємств по вирощуванню  поросят з врахуванням різних критичних періодів в їх рості. В  перші дні життя (5-6 днів) єдиним кормом для них є молоко свиноматки. Головний момент – правильно розподілити  і закріпити поросят за сосками. Якщо поросят в гнізді більше ніж сосків у матері, то лишніх необхідно відсадити до інших маток, що опоросилися в цей же час.

Критичний період в зв’язку з недостачею мінеральних речовин наступає на 7-10 день життя поросят. Частіше всього анемія поросят розвивається в зимовий  період. Крім залізовмісних препаратів, які входять до корму (сірчанокисле залізо) необхідно застосовувати  препарати ферродокс, ферроглюкин  та інші, шляхом внутрім’язевої ін’єкції. З мінеральних речовин рекомендується вводити в корм: крейду, вугілля  і інше. Воду для поросят рекомендується давати з 3-4 денного віку в спеціально для цього встановлені корита. Температура води не повинна бути вище 120С. Міняти її потрібно не менше, ніж 3 рази на добу. З віком поросята відчувають недостачу материнського молока. В зв’язку з чим на початку третьої декади наступає черговий критичний період, щоб його уникнути необхідно з раннього віку привчати поросят до ранніх підкормок.

З 5-7 денного віку поросят необхідно  привчати до підкормки відвійками. До кінця першої декади добова дача свіжого збираного молока повинна  складати 70-80г на одну голову, а в  кінці місяця – 500г. До кінця підсосу 1л на голову. Привчати поросят до поїдання концентратів слід привчати також не пізніше 6-7 дня. Перший час  їм потрібно давати підсмажене зерно  ячменю, кукурудзи і обурушенний  овес. Поїдаючи тверде зерно, поросята привчаються пережовувати корм, що сприяє розвитку зубів і секретодіяльності  шлунка . коли поросята звикнуть до поїдання підсмажених зерен (8-10 денний вік), їм починають давати різноманітні зерносуміші, в склад яких входять: ячмінна, вівсяна  чи кукурудзяну дерть, а також  пшеничні висівки, корми тваринного походження. Ячмінна дерть повинна  складати не менше в підкормці 50% структури раціону. Концентровані  корми необхідно згодовувати  поросятам як сухими, так і у  вигляді каші.

Починаючи з 15-20 дня підсосного періоду, поросятам  необхідно давати гарно подрібнені соковиті корми, червону моркву, буряк, гарбуз. Соковиті корми краще згодовувати  у суміші з концентрованими чи окремо. З цього віку доцільно вводити  трав’яне борошно. Спочатку по 15-20г, а  в кінці підсосу до 80-100г на кожне поросятко.

З 20-25 денного віку поросят краще підготувати  в групових  годівницях для привчання  їх до тих умов, в яких будуть знаходитися  вони після відлучення. Підгодовують поросят до відлучення 3-4 рази на добу. Для племінного ядра кількість кормосуміші  на одну голову складають біля 20 і 30кг збираного молока. При вирощуванні  поросят в виробничому секторі  в підсосний період кількість  збираного молока складає 14кг і 14-15кг комбікорму на 1 голову.

3.5. Зоотехнічний облік

Зоотехнічний  обік – це дані про продуктивність і якість продукції, походження, масу, парування, приплід тварин та інше. Зоотехнічний і племінний облік  в господарстві ведуть за спеціальними формами, затвердженими Міністерством  агропромислового комплексу України, центральним органом статистики. З ціллю правильної оцінки кнурів і маток в господарстві передбачено  мінімум показників, необхідних для  їх обліку в кожному виробничому  секторі.

Информация о работе Вступ і обґрунтування теми