Термінологія ботаніки

Префікси, за допомогою яких утворилися нові терміни на позначення біологічних понять, за семантико-граматичними ознаками умовно можна поділити на три типи:

• префікси-виразники значення протилежності: без -, між -, над -, при -, о-(об -), за -, перед -, проти -, а-(ан-), амфі-, анти -, де -, диз-(дис-), екзо-(екто-), ендо-;

• префікси-виразники інтенсивності (не інтенсивності) певних ознак: гіпер-, гіпо-;

• префікси-виразники неповноти ознаки: під -, пів -, напів-, су -.

Найчисленнішу групу становлять префікси, що виражають значення протилежності. До неї входять як національні, так і іншомовні префікси. Деякі з них перебувають у синонімічних та антонімічних відношеннях. У синонімічні відношення вступають префікси анти -, проти -, які однаковою мірою можуть приєднуватись як до власне українських, так і до іншомовних основ: антитіло - протитіло, анти отрута - протиотрута та ін. Антонімічні відношення спостерігаються між інтернаціональними префіксами екто-(екзо-) та ендо-(енто-), що вказують на зовнішні та внутрішні ознаки. Вони поєднуються, як правило, з іншомовними основами. В більшості ж випадків витримується така закономірність: національні префікси приєднуються до національних основ, іншомовні - до іншомовних. Характерно, що при творенні українських біологічних термінів морфологічним способом перевага віддається словотворчим формантам греко-латинського походження. Спостерігається також полярність деяких префіксів у загальнолітературній мові і науковій біологічній термінології. Зокрема, в літературній мові префікси архі-, екстра -, над - вказують на найвищий ступінь інтенсивності ознаки: екстраординарний - винятковий, рідкісний; надтвердий - дуже твердий; надпотужний - дуже потужний; в терміносистемі біологічних наук вони позначають «розміщення, перебування»: екстра зональний - який перебуває поза своєю зоною; надгортанник - хрящ над входом у гортань, що закриває її при ковтанні;надбрів’я - частина лоба над бровами тощо.

2.4 Терміни-словосполучення

Завдяки складній внутрісистемній співвіднесеності біологічних понять має місце процес творення нових термінів синтаксичним способом. У терміносистемі біологічних наук він відзначається високою продуктивністю. Цей тип термінів-словосполучень вживається на позначення класів предметів, відображаючи в них родо-видову ієрархію понять. Вони допомагають встановити місце певного предмета в ряду інших однорідних предметів і виділити його з цього ряду, акцентуючи на його індивідуальні особливості, наприклад: вегетативне розмноження - тип нестатевого розмноження, при якому з частини материнського організму утворюються ідентичні йому за своїми спадковими ознаками нові особини; аналогічно: дводомні рослини, космічна біологія, кореневий пагін тощо.

Синтаксичний спосіб творення нових термінів-словосполучень надзвичайно продуктивний в українській мові. Це пояснюється потребами науки максимально точно передавати зміст наукових понять, конкретизувати їх.

Особливо широке застосування мають терміни-словослолучення при систематизації рослинного та тваринного світу, де, як відомо, використовується біномінальний принцип, за яким до родової назви додається видова характеристика, напр.: смородина альпійська, смородина карпатська, смородина звичайна, смородина запашна.

За структурою терміни-словосполучення можна поділити на дво- і більше компонентні. До двокомпонентних відносяться об’єднання повнозначних слів типу: кліматичний фактор - кліматичні умови зовнішнього середовища; аналогічно: клітинна інженерія, травна система, фолікулярні клітини. Багатокомпонентні словосполучення ті, до складу яких входить більше двох самостійних повнозначних лексичних одиниць. До них відносяться три -, чотири -, п’яти і багатокомпонентні номінативні вирази:, функціональна морфологія водних тварин.

Серед двочленних термінів-словосполучень виділяються моделі „прикметник + іменник» і „іменник + іменник». В атрибутивних словосполученнях іменник виражає родове поняття, прикметник вказує на його видові ознаки, наприклад: збірний плід - плід, утворений з кількох не зрослих маточок однієї квітки. Надзвичайна різноманітність форми, будови і розмірів плода, зумовлена морфологічними особливостями та способом поширення, викликала появу цілої низки словосполучень: безнасінний плід,багатонасінний плід, кісточковий плід, сухий плід, соковитий плід, а також характеризує те чи інше явище або поняття з різних сторін: визначає їх функцію: гібридне насіння - насіння, одержуване від схрещування рослин з різною спадковістю.

Опорним словом у словосполученні, утвореному за моделлю „іменник + іменник», виступає іменник у родовому відмінку: анатомія рослин - наука, що вивчає внутрішню будову рослин, віночок квітки - внутрішнє коло листочків (пелюсток) подвійної оцвітини квітки. Проте в ряді випадків більше семантичне навантаження має іменник у називному відмінку, який вказує на певні властивості, якість того, що виражено іменником у родовому відмінку: солевитривалість рослин - здатність рослин жити в умовах засоленості ґрунтового чи водного середовища.

Інколи спостерігається стискання двокомпонентних найменувань в суфіксальний іменник, аналогічний словосполученню, наприклад: рогова оболонка - роговиця, сітчаста оболонка - сітчатка, кропив’яна лихоманка - кропивниця.

Тричленні словосполучення найчастіше виникають шляхом ускладнення двочленних внаслідок дальшої конкретизації, що відбувається приєднанням означення до означуваного або означального слова, найчастіше при вказівці на різновидність поняття, названого словосполученням. Наприклад, термін нервова система виражає поняття «система нервових елементів або органів у тварин та людини, що регулює і координує всі функції організму». У процесі еволюції тваринного світу нервова система пройшла ряд етапів, які відповідно потребували своїх найменувань. Так виникли тричленні терміни-словосполучення вегетативна нервова система - частина нервової системи, що регулює діяльність внутрішніх органів і обмін речовин у хребетних тварин і людини; аналогічно: центральна нервова система, центральна нервова система, симпатична нервова система, парасимпатична нервова система.

Творяться тричленні й багаточленні терміни-словосполучення також шляхом поєднання опорного слова чи слів з означуваним словом, наприклад: покривні тканини рослин, провідні тканини рослин. За своєю структурою вони поділяються на словосполучення, утворені за такими моделями:

• „прикметник + (іменник + іменник)»: водний режим рослин 

• іменник + (іменник + іменник): точка росту рослин,регулятори росту рослин

• Серед термінів, побудованих за моделлю виділяється група, у якої іменники родового відмінка з’єднані між собою єднальним сполучником «і». У таких словосполученнях кожен з іменників має окреме термінологічне значення, наприклад:конституція людини і тварин: а) у людини - сукупність морфологічних і функціональних особливостей організму, що склалися на основі його спадкових і набутих властивостей; б) у тварин - сукупність морфо фізіологічних ознак та властивостей організму, що сформувались у процесі їх індивідуального розвитку. Цей тип термінів-словосполучень у біологічній термінології малопродуктивний.

Значна частина термінів утворилася за моделлю „іменник + (прикметник + іменник)» в’язкість біологічного середовища - властивість рідкого біологічного середовища чинити опір переміщенню однієї з частин відносно другої.; „прикметник + (прикметник + іменник) відносна біологічна ефективність - основна характеристика будь-якого іонізуючого випромінювання щодо його здатності спричиняти променеве ураження клітин.

Більш складною формою структурної організації є багатокомпонентні терміни-словосполучення, які не відрізняються стрункістю будови і їх термінологізацію можна вважати відносною, тому що вони являють собою здебільшого опис поняття; базою їх творення є дво- і трикомпонентні словосполучення, наприклад: функціональна морфологія [водних тварин], зона [листяних лісів [помірної зони]], симбіотична взаємодія [безхребетних і мікроорганізмів].

За ступенем смислової подільності чи неподільності терміни-словосполучення можна поділити умовно на два типи:

• стійкі терміни - словосполучення являють собою семантичну неподільність, за якої значення терміна частково мотивоване його компонентами: сонячне сплетіння - найбільше сплетіння нервових елементів, які належать до вегетативної системи. Стійкість таких словосполучень може ґрунтуватись на переносно-образному вживанні одного із його членів: сліпа кишка - початковий відділ товстої кишки вищих хребетних тварин і людини: Андріїв хрест - народна назва вероніки колосистої, мати-й-мачуха (підбіл);

• нестійкі терміни - характеризуються формальною розкладністю його компонентів. Значення термінів-словосполучень здебільшого залежить від значень їх компонентів:тканинна рідина - рідина, що виповнює міжклітинні й навколо клітинні простори тканин і організмів тварин і людини; коренева система - сукупність коренів однієї рослини. Цей тип термінів-словосполучень найбільш характерний для терміносистеми біологічних наук, часто в своєму складі вони мають спільний опорний термін, утворюючи таким чином цілі термінологічні гнізда: білкове тіло, волокнисте тіло, клітинне тіло, плодове тіло та ін., що сприяє процесові систематизації біологічної термінології.

Таким чином, терміни-словосполучення є однією з форм вираження біологічних понять. Складові компоненти таких термінів, переважну більшість яких становлять двокомпонентні конструкції, об’єднані між собою здебільшого підрядним зв’язком. При творенні багатокомпонентних термінів-словосполучень спостерігається певна структурна ієрархія, за якої двокомпонентні терміни-словосполучення стають базою творення три - і багатокомпонентних термінів.

Висновки

Біологічна термінологія є одним з найдавніших пластів словника української мови. Вона формувалася разом з розвитком мови та суспільства. З самого початку свого зародження вона мала риси стихійно організованої системи, яка об’єднувала в своєму складі переважно назви рослин, тварин та явищ природи, відбивала процес пізнання людиною живої природи. З розширенням знань про закономірності розвитку та властивості живих організмів з народної термінологія стала формуватися більш досконала наукова термінологія. Варто відзначити, що нерівномірний розвиток знань про живу природу відбився і на становленні термінології.

Сукупність біологічних наукових понять представлена в терміносистемі біологічних наук категорією предметів, процесів, якостей, властивостей тощо, при описові яких терміносистема біологічних наук використовує лексику: загальнонаукову - аналіз, процес, реакція, розвиток, синтез, загальновживану - практика, тіло, щілина і власне термінологічну (лише в науковому стилі) - глюкоза, абсорбція, катаболізм, вагініт, мальтоза і т. д.

До складу біологічної термінології входять власне українські терміни: волоть, китиця, маточка, приймочка; спільнослов’янські: береза, вид, гриб, жилка, зерно, злак,кора, корінь, стебло, ягода; східнослов’янські: клубочок, коробочка, сумка; запозичення: біб, агар-агар, барбарис, парша, тунг тощо.

Біологія - одна з тих небагатьох наук, яка в своєму складі поряд з національними оперує значною кількістю інтернаціональних термінів греко-латинського походження. Доцільно зауважити, що латинські системи термінів на сучасному етапі збереглися лише в терміносистемах медичних (анатомія, патологія, фармакологія та ін.) та біологічних наук (особливо зоологія і ботаніка). Латинські терміни, вживані в цих галузях наук, використовуються однотипно в різних країнах Європи. Цьому сприяють міжнародні кодекси відповідних наук, що весь час поповнюються новими термінами, які затверджуються Міжнародними конгресами. Національні терміни переважають у таких розділах біології, як ботаніка, зоологія, морфологія рослин і тварин; інтернаціональні - в нових галузях біологічних знань: генетиці, астробіології, клітинній інженерії тощо.

Таким чином, сучасна українська наукова біологічна термінологія пройшла шлях від термінологізації спільнослов’янських і давньоруських загальновживаних слів, прямого запозичення лексичних одиниць з грецької та латинської мов до вироблення власних найновіших словотворчих моделей з використанням як національних, так і інтернаціональних терміноелементів.

В процесі розвитку біологічної термінології використовуються синтаксичний та морфологічний типи творення термінів. Внаслідок синтаксичного способу творення визначаються одно -, дво- та багатокомпонентні біологічні терміни. В результаті морфологічного способу творення (суфіксального, префіксального, суфіксально-префіксального та складання основ) утворюються нові терміни із новим (частіше) значенням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список Використаних Джерел

1. Азарова Л.Є. Складання  як один із способів словотвору [Текст] / Л. Є. Азарова. - Вінниця : Лотос, 2005. - 214 с.

2. Анатомічна термінологія [Текст] : посіб. для студ. та викл. вищих навч. закл. ІІІ-ІV рівнів акредитації / уклад. К.А. Дюбенко ; Національний  медичний ун-т ім. О.О.Богомольця. - 2.вид., доп. й опрац. - К. : [б.в.], 2001. - 392 с.

3. Біологічний словник [Текст] : 60000 термінів / за ред. І.Г. Підоплічка, К.М. Ситника, Р.В. Чаговця. - К. : Головна  редакція української радянської  енциклопедії академії наук УРСР, 1986. - 551 с.

4. Буланая М.Б. Краткий словарь ботанических терминов [Текст] / М.Б. Буланая, Ю.И. Буланый, А.Г. Еленевский, Л.А. Черепанова. - Саратов : Изд-во Сарат. педин-та, 1993. - 152 с.

5. Вакуленко М. Розвиток  терміносистем і термінотворення [Текст] / М. Вакуленко // Українська мова. - 2010. - №1. - С. 88-93

6. Вассер К.П. Російсько-український  словник наукової термінології. Біологія. Хімія. Медицина [Текст] / К.П. Вассер, Є.К. Дудка. - К. : Перун, 1996. - 482 с.

7. Головацький А.С. Анатомія  людини. У трьох томах [Текст] : підручник. Том перший/А.С. Головацький, В.Г. Черкасов, М.Р. Сапін. - Вінниця : Нова книга, 2010. - 368 с.

8. Джерелознавчі та історіографічні  проблеми історії України. Мова  науки. Термінологія [Текст] : міжвуз. зб. наук. праць / Дніпропетровський держ. ун-т ; відп. ред. А.Г. Болебрух [та ін.]. - Дніпропетровськ : [б.в.], 1997. - 192 с.

9. Крижанівська А.В. Актуальні  проблеми впорядкування наукової  термінології [Текст] / А.В. Крижанівська, Л.А. Симоненко. - К. : Наукова думка, 1987. - 137 с.

10. Перебийніс В.С. Деякі  закономірності в розвитку термінологічної лексики [Текст] / В.С. Перебийніс // Мовознавство. - 1974. - №4. - С. 3.

11. Пономарів О.Д. Лексика  грецького походження в українській  мові [Текст] / О. Д. Пономарів. - К. Либідь, 2005. - 158 с.

12. Русско-украинский словарь ботанической терминологии и номенклатуры [Текст] / Академия наук УССР ; отв. ред. Д. К. Зеров. - Киев : Изд-во АН УССР, 1978. - 340 с.