Термінологія ботаніки

З кінця XIX ст. й до наших днів відбувається бурхливий розвиток біологічних наук, що супроводжується творенням нової термінології переважно за греко-латинськими моделями, а нерідко й з греко-латинськими терміноелементами.

Сучасна українська наукова біологічна термінологія пройшла досить довгий і складний шлях розвитку - від термінологізації спільнослов’янських і давньоруських загальновживаних слів, прямого запозичення слів з латинської, грецької та західноєвропейських мов до вироблення власних найновіших словотворчих моделей з використанням як національних, так і інтернаціональних терміноелементів.

Лексико-граматична характеристика

Основу сучасної української наукової біологічної термінології становлять терміни-слова: вид, волоть, колос, приймочка, спора, стебло, тичинка, які є твірним началом для формування термінології: а) похідних термінів. Так, твірна основа терміна колос, поєднуючись з словотворчими формантами, утворює цілий ряд термінів з новим лексичним значенням на позначення різних біологічних понять: колосок, колосковий, колосистий, колоситися, виколошуватися. Пор. також: живцювання, живцювати,стеблинка, стебловий тощо; б) термінів композитів: квітколоже, корененіжка, коренеплід, плодоніжка, плодолисток, сім’ядоля які є більш конкретними і відзначаються точністю при описові понять. Об’єднання в одне ціле по кілька основ дає можливість характеризувати поняття за кількома ознаками; в) термінів-словосполучень: біологічний тип, температурний коефіцієнт, питома вага насіння, викидати колос, коренева поросль, безнасінний плід,хлорофілове зерно та ін. Поширеність термінів-словосполучень пояснюється тим, що розвиток науки і ускладнення наукових понять викликає необхідність їх конкретизації і тим самим змушує залучати додаткові уточнення, які б давали єдину точну інформацію про предмет або явище.

Терміни-словосполучення широко використовуються систематиці рослин та тварин, де, як відомо, діє біномінальний принцип, за яким до родової назви додається видова характеристика: шипшина альпійська, шипшина корична, шипшина дрібноквіткова.

В граматичному плані в біологічній термінології домінуючими є повнозначні слова, виражені іменниками, прикметниками, дієсловами, дієприкметниками, які позначають категорії предметів, явищ, процесів, якостей та властивостей. Категорія предметів і явищ передається іменниками: адаптація, аномалія, гормон, заболонь, зародок, крона,перо, савана, середовище, чутливість; категорія процесів може виражатися дієсловом і віддієслівним іменником: бродити - бродіння, запилювати – запилення.

Терміносистема біологічних наук характеризує родо-видові відношення між предметами і явищами об’єктивної дійсності, з одного боку, і поняттями - з другого. Цю функцію виконують якісні, відносні та присвійні прикметники, які, приєднуючись до іменників, виконують обмежувально-уточнюючу функцію. Наприклад, у системі термінів описової ботаніки та зоології прикметники характеризують ознаки рослин і тварин, форми їх органів, місця зростання, проживання. Також прикметниками здійснюється класифікація частин живих організмів за певними морфологічними ознаками: боковий корінь, головний корінь, опорний корінь, підземний корінь.

Прикметники можуть вживатися як самостійні терміни: одноростковий - такий, що має один росток; односім’ядольний - такий, що має насіння, яке складається з однієї сім’ядолі, та ін. У термінології ботаніки і зоології широко використовуються прикметники на позначення родин, класів, типів: багатоніжкові, бакланові, вересові,виноградові, дводольні, дзвоникові, жабурникові тощо. Названі субстантивовані терміни-прикметники мають лише форму множини.

Якісні ознаки понять, виражені в часі, їх видові ознаки, дія в розвитку, результат виконаної дії передаються дієприкметниками: вікаруючий, дезінфікуючий, домінуючий,збуджуючий.

Будова українських біологічних термінів

біологічний лексичний граматичний суфіксальний словотворення

Терміносистема біологічних наук на всіх етапах свого розвитку збагачувалася і збагачується переважно шляхом творення нових слів на основі існуючого мовного матеріалу, за допомогою поширених в українській мові типів словотворення: афіксації, осново - та словоскладання.

Біологічна термінологія з погляду походження є одним з найдавніших термінологічних словників нашої мови, тому протягом багатовікової історії її розвитку в ній були використані майже всі основні засоби словотворення, які забезпечували можливість творення нових назв.

Терміносистема біологічних наук порівняно з загальновживаною лексикою оперує дещо іншим набором морфем як засобу словотворення, для яких характерна закріпленість за певними класами понять. При термінологічному словотворенні простіше поєднуються запозичені та національні словотворчі засоби. Біологічна термінологія обіймає такі структурні типи термінів як терміни-однослови та терміни-словосполучення.

Чільне місце в терміносистемі біологічних наук займають терміни-однослови. Основним способом їх творення є морфологічний, що полягає у поєднанні афіксальних морфем з кореневою або похідною частиною слова за законами словотвору української мови. Внаслідок цього виникають нові лексичні одиниці на позначення нових понять і явищ. Смислове значення термінів, утворених морфологічним способом словотвору, виражене, як правило, мотивуючою основою, афікси ж мають переважно значення узагальнюючого характеру.

2.1 Суфіксальний спосіб словотворення

Полягає у з’єднанні суфікса з коренем або похідною твірною основою, найбільш поширений у сфері терміносистеми біологічних наук. Приєднуючись переважно до іменникових основ, вони утворюють слова, що позначають певні поняття чи явища об’єктивної дійсності. Оскільки основну масу біологічних термінів становлять іменники, то більшість уваги приділяється на їх творення. Терміни-іменники, утворені суфіксальним способом, поділяються на групи залежно від їх основи. Основою може бути іменник, дієслово або прикметник.

Серед суфіксів іменних біологічних термінів виділяються спільно східнослов’янські -ість (-ость, -есть, -асть), -ин-а (-ін-а), -ок із похідними від нього -нок, -чок, -ств-о (-цтв-о, -зтв-о, -еств-о), -иц-я, -юк, -ак/-як, -ищ-е, -нн-я (-ни-е, -нь-е, -нн-е), -ик/-ік-, -овик, -от-ата, суфікси іншомовного походження -аці-я, -изм/-ізм, -ин/-ін, -аз-а, -оз-а, ит, -атор/-ятор, -ист, -ант, -ома та ін., наприклад: калорійність, насінина, акушерство, грибниця, гусениця, кореневище, генетик, сліпота.

Значною продуктивністю при творенні українських біологічних термінів відзначаються суфікси -їсть (-ость, -єсть, -асць). Іменники, утворені за допомогою суфікса -ість, виражають якість, властивість когось, чогось. Так, від прикметників збудливий, життєвий утворились відповідно терміни збудливість, життєвість.

В утворенні біологічних термінів значне місце належить полі функціональному суфіксу -ик(-ік) слов’янського походження із похідними від нього -ник, -овик. Суфікс -ик(-ік)відзначався продуктивністю в давньоукраїнській мові. У сучасній українській мові суфікс -ик в «чистому» вигляді не відзначається продуктивністю. Терміни з суфіксом -ик(-ік) в біологічній термінології називають осіб за характером і сферою їх діяльності: ботанік, генетик, що співвідносяться з назвами наукових дисциплін - ботаніка,генетика; за хворобою: гіпертонік, діабетик, ревматик, співвідносні з найменуваннями хвороб - гіпертонія, діабет, ревматизм.

Суфікс -ник використовується для позначення рослинних та тваринних організмів або їх частин: плавник, плідник; назви за родом діяльності: буряківник, птахівник; місця, території, зайнятої    чим-небудь: виноградник, чагарник, заповідник; назв рослин: безсмертник, горобинник, жовтушник, зірочник та ін. Продуктивним при творенні мікологічної лексики є словотвірний тип з суфіксом -овик (що утворився шляхом пере розкладу суфікса відносних прикметників -ов-ий + ик), за допомогою якого витворилися назви: березовик, колосовик, грабовик, вересовик, дубовик, кленовик, тощо.

На позначення одиничних предметів утворюються терміни з суфіксом -ин-а: насінина, мигдалина, деревина.

Значне місце в біологічній термінології посідають терміни віддієслівні іменники із значенням дії або стану, що утворюються за допомогою суфіксів -анн-я, -енн-я, -інн-я:вбирати - вбирання, виживати - виживання, кільцювати - кільцювання, розмножувати - розмноження та ін.

Досить продуктивними є загальновживані суфікси суб’єктивної оцінки -ок, -к-а, ускладнені -ов, -оч, -еч, -ик, -ян та суфікси -енц-о, -лк-о, -ець, -ищ-е. За їх допомогою від іменних основ утворені терміни на позначення органів рослинних та тваринних організмів: стручок, пилок, щиток, мальок, листок, жовток,віночок,клубочок, мозочок.

Тип термінів із суфіксом -ищ-е в загальнолітературній мові виражає збільшеність, зневажливість. У біологічній термінології терміни такого типу вказують на сукупність певних ознак, збірність: кореневище, картоплище, місце для виконання якоїсь дії: пасовище, лігвище, стійбище та ін.

Слова, утворені за допомогою суфіксів, мають, як правило, подвійне вживання: в загальновживаній лексиці вони емоційно забарвлені, звичайно мають характер зменшеності, пестливості. Тут суфікси є тільки формотворчими, тому що вони не змінюють значення слова, до якого вони приєднуються, наприклад: щиток (щит), віночок(вінок), коваделко (ковадло). Такі слова, перейшовши в розряд термінологічної лексики, набирають нового значення. Наприклад, у загальновживаній лексиці такі слова, як стовпчик, коваделко, веретенце, є зменшено-пестливими у порівнянні з відповідними емоційно не забарвленими іменниками, а в термінології вони мають окреме, самостійне значення, називаючи класи, ряди, поняття. Наприклад, стовпчик вживається на позначення частини маточки у квітках покритонасінних рослин; коваделко - термінологічна назва чотирьох слухових кісточок у середньому вусі ссавців.

При творенні народної ботанічної номенклатури особливо поширеним виявляється суфікс -ок: барвінок, вінок, горошок, реп’яшок, сморчок. Таким чином утворюються іменники. Для народної ботанічної термінології характерно додавання до іменних основ суфіксів -ак(-як). Так утворюються зокрема мікологічні назви: біляк, вишняк, гірчак,козляк, коров’як, красняк, масляк, пухляк, рудяк, свиняк, синяк.

Словотвірний тип з суфіксами -к-а (-івк-а, -авк-а, -явк-а, -анк-а, -янк-а) представляє назви тварин: сименталка, бронзівка, культурних та дикорослих рослин: антонівка,білянка, вовнянка, веснянка та ін.

2.2 Словотвірні типи з суфіксами іншомовного походження

Інтернаціональні суфікси дали українській мові нові для неї поняття. В українській біологічній термінології значна частина термінів на позначення процесу дії утворена за допомогою продуктивного в термінології суфікса -аці-я: гібридизувати - гібридизація, сегментувати - сегментація, адаптувати - адаптація, ампутувати - ампутація тощо. Такі утворення можливі від дієслів на -уват (-юват) і вказують на процес дії, вираженої твірною основою.

Терміни з суфіксом -изм властиві східнослов’янським мовам і визначають назви наукових вчень, течій: дарвінізм, ламаркізм, менделізм, властивості, ознаки живих організмів: альбінізм, анаболізм, диморфізм, катаболізм, дальтонізм. Суфікс -изм приєднується переважно до основ іншомовного походження.

Для хімічної, біологічної та медичної терміносистем характерні деривати з суфіксами -оз-а, -аз-а, -оз. Зокрема, за допомогою суфікса -оз-а переважно від греко-латинських коренів утворюються терміни на позначення вуглеводів, наприклад: ксилоза, рибоза та ін.; назв різних хвороб та симптомів: невроз, лейкоз, склероз, туберкульоз,тромбоз, фурункульоз тощо.

Для позначення різних речовин, лікарських препаратів, хімічних сполук у біологічній, фармакологічній та хімічній термінологіях широко представлена словотворча модель із суфіксом -ин(-ін): аспірин, інсулін, протеїн. Цей суфікс приєднується, як правило, до основ іншомовного походження.

За допомогою суфіксів -ит, -іт (-їт) у біологічній та медичній термінологіях утворюються терміни на позначення патологічного стану запального характеру: бронхіт, неврит,отит, пульпіт, радикуліт, фарингіт. Іменники-терміни з суфіксом латинського походження -тор (-атор/-ятор) означають особу, предмети, речовину, органи і характеризуються відношенням до того, що названо мотивованим словом. Мотивованими виступають слова на -а/ція, -і/ція, наприклад: абдукція - відведення кінцівки від середньої лінії тіла і абдуктор - відвідний м’яз; рецепція - здійснюване рецепторами сприйняття і перетворення енергії подразників на нервові збудження і рецептор - кінцевий утвір нервів, здатний сприймати подразнення; так само: активація - активатор, інгаляція - інгалятор.

Із запозичених основ та суфіксом -ант(-янт) утворились терміни, які означають особу, предмет, хімічні речовини, наприклад: коагулянт.

Чисельною групою є терміни з суфіксом -лог, рідше -граф. Вони називають осіб за фаховими ознаками: бактеріолог, ентомолог, іхтіолог, зоолог, дендролог, мікробіолог. Іменники на -логія, -графія становлять назви наукових дисциплін, різних наукових течій, теорій:бактеріологія, ентомологія, іхтіологія, зоологія, зоогеографія, орнітолог.

Похідною основою в переважній більшості виступають іменники, меншою мірою - прикметники, ще меншою - дієслова, формуюча роль належить суфіксам. Серед суфіксально утворених термінів переважає категорія назв предметів. Спостерігається залежність між суфіксами та похідними основами: суфікси -ик, -ник, -иц-я, -ин-а-, -нн-я приєднуються лише до національних основ, суфікси -изм, -оз, -оз-а, -ин, -ом-а, -янт, -ит-їт - до іншомовних. Суфікс -ість - як до власне українських, так і до іншомовних основ, з переважним тяжінням до національних.