Шкідлива ентомофауна груші та яблуні

Самказасновниця розміром 2 мм, широкоовальна, майже куляста; від  темносірого до темнозеленого кольору  з густим білим припорошенням; голова, 5членикові вусики, ноги, трубочки і  хвостик чорні; на спинному боці черевця  поперечні темні смуги.

Безкрила партеногенетична самка розміром до 2 мм, оливковоабо  брудножовта, рідше — рожевосіра; вусики 6членикові. Амфігонна самка  — 1,6 мм, видовженоверетеноподібна, безкрила, зеленуватобура з чорними поперечними  смугами на передньогрудях; вкрита білим порошкоподібним нальотом; вусики 5членикові. Самець — 1,5 мм, крилатий, темнобурий із сірим припорошенням, з чорними поперечними смугами на всіх сегментах черевця. Яйце спочатку світложовте, через 2 – 3 доби — блискучочорне.

Зимують запліднені яйця під  відсталими лусочками кори стовбурів  і скелетних гілок. Під час  розпускання бруньок відроджуються  личинки і заселяють молоді листки з нижнього боку. Внаслідок живлення попелиць краї листків потовщуються, грубішають і скручуються, утворюючи  горбкуватий гал червоного, рожевого або жовтого кольору. До початку  цвітіння з’являються самкизасновниці, які відроджують 50 – 70 личинок. Плодючість наступних поколінь знижується до 12 – 15 личинок. За сезон розвивається 3 – 4 покоління. У червні в колоніях попелиць з’являються статеноски, які дають безкрилих самок  і крилатих самців. Після запліднення  амфігонна самка відкладає 2 – 3 яйця, які залишаються до весни. При  масовому розмноженні попелиці пошкоджують  плоди, на поверхні яких у місцях уколів утворюються червоні плями, що знижують товарні якості плодів.

На яблуні трапляється  ще кілька близьких видів червоногалових попелиць: смугаста яблунева попелиця — D. affinisL., яка розвивається за однодомним циклом, і два види дводомних — D. radicolaMordv. (вторинний хазяїн щавель) і D. anthrisciC.B. (вторинні хазяї — зонтичні), які також зимують на яблуні в стадії заплідненого яйця.

Букарка- трапляється повсюдно. Пошкоджує яблуню, грушу, рідше айву, вишню, терен, глід, горобину, черемху.

Жук завдовжки 2,5 – 3 мм, синього  кольору зі сталевим металічним блиском; надкрила ширші за передньоспинку, вкриті волосинками й поздовжніми  крапчастими борозенками; ноги і  головотрубка чорні; вусики 11членикові. Яйце розміром 0,3 мм, овальне, молочнобіле. Личинка завдовжки до 3 мм, блідожовта, безнога, дещо вигнута, з темнокоричневою  головою. Лялечка — 2,5 – 3 мм, жовтуватобіла.

Зимують статевонезрілі жуки у верхньому шарі ґрунту. Виходять на поверхню в період набрякання бруньок  і розпочинають додаткове живлення спочатку бруньками, потім бутонами й листям. Масова поява жуків відмічається у фенофазу висування бутонів. У  прохолодну погоду і вночі жуки ховаються  в тріщинах кори. Тривалість життя  жуків становить 2 – 3 міс. До кінця  цвітіння яблуні жуки спарюються. Самка  відкладає яйця в черешок або  в центральну жилку листка по одному, рідше — по два у попередньо вигризену камеру. Закінчивши відкладання  яйця, самка вкриває його недогризками з того самого черешка або центральної  жилки. Пошкоджене місце (3 – 6 мм²) буріє, черешок перегинається і пластинка листка звисає під кутом до черешка. Плодючість — до 100 яєць.

Відроджені через 6 – 8 діб  личинки впродовж 25 – 30 діб живляться  тканинами всередині черешка  або центральної жилки, заповнюючи вигризений канал бурими екскрементами.        Обпадання пошкодженого листя починається у третій декаді травня і досягає максимуму в першій половині червня. Закінчивши живлення в опалому листі, личинки переходять у ґрунт і на глибині 8 – 12 см заляльковуються в овальних колисочках. Заляльковування починається наприкінці червня і триває до середини серпня. На розвиток лялечки потрібно 10 – 13 діб. Більшість новоутворених жуків залишається на зимівлю в своїх колисочках у ґрунті і тільки невелике їх число виходить на поверхню в теплі вересневі дні й живиться бруньками. Частина личинок впадає в діапаузу і заляльковується наприкінці літа наступного року.

Шкоди завдають жуки і личинки. З пошкоджених бруньок розвивається потворне листя. Якщо на одній бруньці  живилось кілька жуків, вона буріє і  засихає. В бутонах жуки вигризають маточки, тичинки й квітконіжку. Личинки завдають шкоди листю. Іноді  личинки переходять на листкову пластинку  і живляться паренхімою, утворюючи  своєрідні «міни». У разі значних  пошкоджень знижується урожай і зимостійкість  дерев.

Чисельність букарки обмежують  низька відносна вологість повітря  й висока температура, які призводять до швидкого засихання листя і  загибелі личинок. Помітну роль в  обмеженні шкідника відіграють паразит  яєць — Poropoea difilippii Silv. і браконіди  — Microbracon discoides Wesm., Bracon variator Nees., Triaspis pallipes Nees., T. caudatus Nees. та інші ентомофаги.

Казарка- трапляється повсюдно. Пошкоджує яблуню, сливу, рідше грушу, абрикос, персик, терен, вишню, черешню.

Жук завдовжки 4 – 6 мм, з головотрубкою 7 – 10 мм, малиновочервоний з фіолетовозеленим блиском; головотрубка, вусики і лапки  темнофіолетові, тіло вкрите рідкими  темними волосками; голова разом  з очима ширша за свою довжину; передньоспинка за довжиною дорівнює ширині; надкрила довші за свою ширину, з правильними неглибокими крапчастими  борозенками. Яйце розміром 0,9 – 1,2 мм, овальне, молочнобіле. Личинка — 7 – 9 мм, жовтуватобіла, дещо вигнута, без  ніг, голова темнокоричнева. Лялечка  завдовжки 6 – 9 мм, біла з жовтизною, вкрита рідкими волосками, на останньому сегменті хітинова вилка.

Зимують личинки в ґрунті й статевонезрілі жуки в тріщинах кори та під опалим листям. Навесні, на початку набрякання бруньок, за середньодобової  температури 6 – 8 °С жуки піднімаються в крону дерев і розпочинають живлення. Вихід жуків із місць  зимівлі закінчується до початку  цвітіння яблуні. Через 6 – 8 діб після  цвітіння жуки спарюються і починають  відкладання яєць. Самка вигризає в зав’язі плода ямку завглибшки 2 – 3 мм і відкладає на її дно яйце, прикриваючи його недогризками та екскрементами. Поряд з яйцевою камерою вигризає другу камеру і завдає поверхневих  пошкоджень шкірочці, вносячи при  цьому в м’якуш плода збудника плодової гнилі (Monilia fructigena). Крім того, після відкладання яєць самка  підгризає плодоніжку, що прискорює  обпадання плода. Тривалість життя  жуків — 60 – 80 діб. Плодючість самки  — до 200 яєць.

Відкладання яєць шкідником  закінчується в Криму в другій половині червня, у Лісостепу —  наприкінці липня. Через 8 – 9 діб з  яєць відроджуються личинки, які живляться гниючим м’якушем плода. Якщо плід не загнив, личинка гине, а на місці відкладання яйця і надгризах утворюються пробкові бородавки. Живлення личинки триває 25 – 36 діб, після чого вона залишає плід і переходить у ґрунт на глибину 8 – 16 см, де і личинок, які розвивалися в плодах яблуні, заляльковується до 50 %, а із числа личинок, що розвивалися в плодах сливи, — понад 80 %. Личинки, що залялькувалися, через 16 – 18 діб перетворюються на жуків, які виходять на поверхню і до пізньої осені живляться бруньками, плодами та молодими пагонами. З настанням холодів переходять у місця зимівлі. Личинки, які залишилися в ґрунті, впадають у діапаузу і заляльковуються у липні — серпні наступного року. Таким чином, одна частина особин казарки має однорічну, друга — дворічну генерацію.

 Сірий бруньковий довгоносик- численний у Поліссі і Лісостепу, в степовій зоні трапляється в стаціях з підвищеним зволоженням. Пошкоджує всі плодові, ягідні культури, виноград і лісові породи.

Жук завдовжки 5 – 7 мм, вкритий  міднорожевими і сірими лусочками; надкрила яйцеподібні; головотрубка вкорочена, ноги й вусики жовтобурі, булава вусиків  темна; очі великі; перетинчасті крила  не розвинені. Жук не літає. Яйце розміром 0,8 мм, видовженоовальне; молочнобіле. Личинка — 5 – 6 мм, біла, зі світлобурою  головою; на тілі ряди щетинок і шипиків; у личинок першого віку на черевному  боці грудних сегментів три пари довгих щетинок, призначені для пересування  в ґрунті. Лялечка завдовжки 5 – 6 мм, біла.

Зимують статевонезрілі жуки і личинки в ґрунті. Жуки виходять за середньодобової температури 10°С на початку набрякання і розпускання бруньок. Піднімаються в крону дерев і живляться впродовж 20 – 30 діб тільки вдень. На ніч вони спускаються на землю і ховаються в різних укриттях. В середині травня, після запліднення, самки розпочинають відкладання яєць. Яйця відкладають групами по 10 – 40 штук під пригнутий край верхівки листка. Відкладання яєць триває 8 – 11 діб. Плодючість — 200 – 300 яєць. Відроджені через 12 – 16 діб личинки падають на землю і проникають у ґрунт на глибину до 40 – 60 см, де живляться дрібними корінчиками дерев, не завдаючи істотної шкоди.

Після перезимівлі личинки  продовжують розвиток до кінця наступного літа і у серпні заляльковуються  в колисочках на глибині 40 – 60 см. Жуки, що сформувалися у вересні, залишаються  в земляних колисочках до весни. Одночасно  з жуками зимують личинки першого  року. Таким чином, розвиток сірого брунькового довгоносика триває два роки. Основної шкоди завдають жуки, живлячись бруньками, бутонами і листям. Бруньки з’їдають повністю або вигризають у них широкі отвори, в бутонах вигризають маточки  й тичинки, листя об’їдають з  країв.

Відкладені яйця сірого брунькового  довгоносика заражають яйцеїди Poropoea difilippii Selv., P. stollwerckii Forst.; личинок —  браконіди — Bracon variator Nees., Triaspis caudatus Nees. Значна кількість личинок гине під час їх проникнення в ґрунт  від турунів, щипавок, павуків та інших хижих членистоногих.

Яблуневий квіткоїд-  трапляється повсюдно. Пошкоджує яблуню.

Жук розміром 3,5 – 5 мм, темнобурий, вкритий тонкими сірими волосинками; у нижній частині надкрил —  коса світла поперечна смуга з  чіткою темною облямівкою; головотрубка довга, темна, слабковигнута; колінчасті вусики і ноги червонобурі. Яйце довгасте, водянистобіле, завдовжки 0,5 – 0,8 мм. Личинка  розміром 5 – 6 мм, вигнута, безнога, жовтуватобіла, звужена до заднього кінця, з маленькою  темнокоричневою головою. Лялечка  — 4 – 6 мм, блідожовта, з двома шипиками на кінці черевця.

Зимують статевонезрілі жуки в щілинах і тріщинах кори, у  ґрунті біля кореневої шийки на глибині 2 – 3 см, під опалим листям. Вихід  жуків із місць зимівлі починається  за середньодобової температури 6 °С. При 8 – 10 °С відбувається масове заселення  дерев і активне живлення жуків. Під час розпускання плодових бруньок відбувається спарювання. В  період оголення суцвіття яблуні і до розпушення бутонів — активне відкладання яєць. Під час відкладання яєць самка віддає перевагу бутонам периферійної частини крони дерева, що підвищує шкодочинність, оскільки ця частина крони дає якісніші плоди. Самка вигризає в бутоні отвір і відкладає яйце, розміщуючи його між тичинками. Отвір закриває пробочкою з екскрементів. Залежно від погоди і швидкості розвитку бутонів відкладання яєць триває приблизно 10 – 20 діб. Плодючість — 50 – 100 яєць. Через 4 – 8 діб відроджуються личинки, які завершують свій розвиток за 15 – 20 діб, проходячи три віки. Личинки заляльковуються там само, всередині пошкодженого бутона.

Розвиток лялечки за температури 15 – 18 °С триває 9 – 11 діб, за температури 20 – 22 °С — 8 діб. Утворені жуки знаходяться  всередині бутона до затвердіння  покривів, потім прогризають отвір  у ковпачку з висохлих пелюсток і  виходять назовні. Масовий вихід  жуків відмічається через 8 – 12 діб  після закінчення цвітіння, приблизно  в третій декаді травня. Впродовж 20 – 25 діб жуки вигризають дрібні виразки  на плодах, скелетують листя. В середині літа, з настанням сухої і жаркої погоди, ховаються в тріщинах і  щілинах кори, розгалуженнях гілок. Восени жуки переходять у місця зимівлі. Повсюдно розвиваються в одному поколінні. Шкоди завдають жуки і личинки. Особливо небезпечні пошкодження бруньок  рано навесні, коли жуки вигризають у  них глибокі ямки, які нагадують  уколи. З таких ранок виступають крапельки соку («плач бруньок»).       Личинки живляться тичинками і маточками, вигризають квітколоже, склеюють ізсередини пелюстки. Бутон не розпускається, буріє і засихає. Особливо шкодочинний яблуневий квіткоїд у роки з холодною весною, коли період бутонізації триває понад 20 діб і жуки встигають відкласти значну кількість яєць. Шкідник також небезпечний у роки зі слабким цвітінням.

  П’ядун-обдирало плодовий- трапляється повсюдно. Пошкоджує листяні лісові й плодові породи, віддаючи перевагу дубу.

Метеликсамець з розмахом крил 30 – 35 мм; передні крила світложовті  або бурожовті з двома темними  вигнутими поперечними лініями, що облямовують серединне світле поле; у центрі крила чорна пляма; задні крила світложовті, вкриті темнобурим пилком. Самка безкрила, 11 – 13 мм завдовжки, темножовта з чорними плямами на спині й черевці. Яйце розміром 0,5 – 0,7 мм, спочатку жовте, пізніше — світлооранжеве. Гусениця завдовжки 30 – 35 мм, спинний бік червонобурий, уздовж спини подвійна чорна лінія, нижній бік жовтий з двома лініями, голова жовто або червонобура. Лялечка — до 15 мм, темнобура, блискуча, з Vподібним відростком на кінці тіла.

Зимують відкладені яйця. Гусениці відроджуються у квітні. Спочатку пошкоджують бруньки, що розпускаються, пізніше скелетують і прогризають  листя, у старших віках повністю з’їдають листкову пластинку. При масовому розмноженні значною мірою оголюють крону дерев. Гусениці проходять 5 віків  за 30 – 35 діб розвитку. Завершивши живлення, гусениці залишають кормове дерево, переходять у поверхневий шар  ґрунту або під лісову підстилку  і там заляльковуються. У стадії лялечки залишаються впродовж 3 – 4 міс. Вихід метеликів відбувається у вересні — жовтні. Метеликисамці  літають у вечірній та нічний час. Після запліднення самка відкладає  яйця в тріщини кори, розвилки гілок, лусочки бруньок. Плодючість — 200 – 300 яєць. Відкладені яйця залишаються  до весни. За рік розвивається одна генерація.

На листяних лісових породах  в окремі роки відмічається значна шкодочинність п’ядунів, близьких за особливостями розвитку до п’ядунаобдирала  плодового: зимовий п’ядун — OperophtherabrumataL., п’ядунобдирало каймистий — ErannismarginariaF., п’ядунобдирало сірий — E. leucephaeariaDen. etSchiff.

 Яблунева плодожерка- поширена в усіх регіонах вирощування яблуні. Крім яблуні пошкоджує плоди груші, сливи, абрикосу, айви, персика, волоського горіха.

Метелик з розмахом крил 18 – 22 мм, передні крила буруватосірі з фіолетовим полиском, з численними поперечними хвилястими лініями; на кінцях крил по темнобурій овальній плямі з трьома вигнутими бронзовими скибочками; задні крила буруватосірі; в спокійному стані крила складаються у вигляді даху. Яйце розміром 0,9 – 1 мм, округле, плескате, молочнобіле, напівпрозоре; на зеленому фоні листка або плода здається зеленуватим. Гусениця завдовжки 17 – 20 мм, зверху тілеснорожева, з боків і знизу світложовта, голова й передньогрудний щит бурокоричневі, анальний щит вохряножовтий; черевні ноги з одноярусним віночком із 25 – 35 кігтиків, анальні — з 15 – 25 кігтиками; по тілу розкидані сірі бляшки, які мають по одному волоску. Лялечка завдовжки 8 – 12 мм, світлокоричнева з золотистим відтінком; кінець черевця має форму заокругленого конуса з вісьмома гачкоподібними щетинками.