Шкідлива ентомофауна груші та яблуні

            П’ядуни (Geometridae) - сімейство смеркових і нічних метеликів. Крила в розмаху зазвичай 3—4 см, в крупних видів до 8 см, частіше буро-сірі; у спокої розпластані, рідше — підняті вгору або складені кришеобразно. Самки деяких видів, що літають восени або зимою, безкрилі або короткокрилиє. Гусениці сіруваті або зеленуваті, схожі на тонкі гілочки або черешки аркуша; у них лише 2 пари черевних ніг (на 6-м-коді і 10-м-коді сегментах черевця). При русі вони петлеподібний вигинають тіло і, підтягуючи черевні ноги до грудних, як би п'ядями вимірюють дорогу (звідси назва). Гусениці харчуються нирками, листям, бутонами і квітками рослин, частіше деревинних. Обертаються в лялечку в грунті або серед опалого листя, інколи в рихлих коконах на деревах. Зимують в грунті зазвичай гусениці або лялечки, в деяких видів — яйця. Близько 15 тис. видів; поширені широко, особливо багаточисельні в тропічно і широколистяних лісах; у СРСР близько 1600 видів, головним чином на Далекому Сході. Багато П. — шкідники (у садах — П. обдирало, агрусова П.; в лісах і парках — зимова П., тополина П.                                 Листовійки (Tortricidae) -  родина метеликів. Розмах крил 8-40 мм, зазвичай 10-25 мм, складені дахоподібно. Передні часто з малюнком у вигляді смужок, задні однотонні, сірі. Хоботок погано розвинений, але багато видів всмоктують воду та сік, що витікає з пошкоджених стовбурів дерев. Налічують понад 6000 видів. Широко розповсюджені, більшість в тропічних та широколистяних лісах Азії, небагато видів в пустелях. Гусениці живуть в листі, яке вони згортають за допомогою шовковичних ниток, часто в плодах, стеблах, під корою і на корінні. Заляльковуються в місці живлення, деякі — в підстілці чи ґрунті, інколи в коконі. В більшості видів зимуюча стадія — гусениця. Багато листовійок є серйозними шкідниками сільського та лісового господарства, наприклад, яблунева плодожерка.        Пильщики (Tenthreadinidae) - плодові пильщики пошкоджують плоди та листя. Дорослий пильщик чорного кольору, блискучий, із прозорими крилами і бурими жилками на них. Личинка жовтувато-зеленим, покритим чорним слизом. Лялечка біла, знаходиться в щільному бочкоподібному коконі. Дорослі личинки зимують у ґрунті під ушкодженими деревами на глибині 10-15 см. Окуклюваня відбувається пізно навесні, наприкінці травня, а наприкінці червня й у липні з лялечок вилітають пильщики. Вони літають до середини серпня, відкладаючи яйця в листки з нижньої сторони. У місці кладки утвориться добре помітна зверху коричнева пляма.  Розвиток яйця продовжується 8-15 днів. Масовий вихід личинок відбувається наприкінці липня і до початку серпня. Вони живуть на верхній стороні листків, зскрібаючи м'якоть, листки при цьому швидко засихають. Харчування личинок продовжується 3-4 тижня, до половини вересня, потім вони падають вниз, зариваються в ґрунт і виготовляють із землі і слизу овальні кокони, у яких залишаються зимувати. Яблуневий пильщик (Hoplocampa testudinea Klug) - невелика комаха довжиною не більш 6-7 мм, зовні нагадує маленьку повільно літаючу бджілку. Шкоду наносять личинки – псевдогусінь пильщика, які вигризають насіння в плодах яблуні, особливо ранніх сортів.  Виїдена цілком серцевина плодика дає можливість легко відрізнити ушкодження личинки пильщика від ушкодження гусеницею плодожерки, яка виїдає лише насіння. Дорослі псевдогусениці пильщика трохи схожі на гусениць плодожерки, але легко відрізняються по неприємному запаху, який нагадує запах клопів. Відрізняються вони тим, що мають 10 пар ніг і блідо-жовте забарвлення, а не рожеве, як у плодожерки. З'являються личинки значно раніш гусениць плодожерки і шкодять зав'язям плодів. Переходячи з однієї зав'язі в іншу, вони ушкоджують до 3-4 плода. Дорослі личинки зимують у ґрунті, у щільних землистих коконах на глибині від 5 до 15 см. Окуклювання відбувається навесні, а виліт дорослих пильщиків - перед самим цвітінням яблуні. Кожна самка пильщика відкладає до 80 яєчок, поміщаючи них по одному в чашечку бутона або квітки, пропилюючи шкірочку яйцекладом. Личинки, які родились прогризають звивисті ходи під шкірочкою плоду, який формується. Пізніше вони вгризаються в насінну камеру і виїдають її разом з насіннями. Чорний сливовий пильщик (H. minuta Christ.). Самки відкладають до 30 яєць в чашечку пуп’янків чи напіввідкритих квіток. Спочатку личинки живляться м’якоттю зав’язі. Пізніше виїдають центральну частину плодів та насіння, викликають опадання плодів. Вишневий пильщик слизняк (Caliroa cerasi L.) пошкоджують листки вишні й інших кісточкових порід. Шкодять рослинам малорухомі зелені личинки пильщика. Дорослі личинки живуть групами по 3-5 штук у згорнутих листах До кінця другої початку третьої декади червня личинки закінчують харчування й ідуть зимувати в ґрунт, де окуклються навесні наступного року. Личинки пильщика вигризають в листках отвори, а при сильному зараженні зовсім оголюють кущі вишні.

4.2 Видовий склад шкідників груші та яблуні міста Слов’носербськ Луганської області

 З проведених мною досліджень серед шкідників груші та яблуні  міста Слов’носербськ Луганської  області було виявлено 4 ряди: (Homoptera, Coleoptera, Hymenoptera, Lipedoptera), 8 родин: (Cicadellia, Psyllidae, Aphididae, Rhyncnitidae, Curculionidae, Geometridae Tortricidae Tenthreadinidae) серед яких 12 видів. Дані занесені в табл. 4.1.

                                                                                                                 Таблиця 4.1

Видовий склад  шкідників груші та яблуні міста Слов’носербськ Луганської області

Розанова Цикадка - поширена повсюдно. Пошкоджує яблуню, грушу, айву, сливу, вишню, черешню, терен, черемху, троянди, малину, суниці та ін.    Основна кормова рослина в природних умовах — шипшина. Імаго розміром 3 – 3,5 мм; тіло вузьке, струнке; надкрила блідожовті з зеленуватим перламутровим полиском, перевищують за довжиною черевце; голова спереду широко заокруглена; вусики довгі, щетинкоподібні; очі опуклі, темні; передньоспинка й щиток дещо темніші за крила;                                    задні гомілки чотиригранні, з багатьма шипиками. Яйце розміром 0,75 × 0,2 мм, біле, напівпрозоре, павукоподібно вигнуте. Личинки IV і V віків жовтуватобілі, з добре розвиненими криловими чохликами; рухливі, добре стрибають.

 Зимують яйця в корі  молодих пагонів шипшини й  троянди, найчастіше біля основи  бруньок і розвилок гілок. Незначна  частина шкідників може зимувати  на яблуні, груші та інших розоцвітих.

Личинки відроджуються в  період розпускання бруньок —  наприкінці квітня — на початку  травня. Перше покоління розвивається 25 – 30 діб. Окрилені цикадки впродовж 10 – 15 діб мігрують з шипшини і  троянди на плодові та ягідні культури. На шипшині й троянді розвивається тільки одне весняне покоління.

  Самки літніх поколінь відкладають яйця в середню й бічні жилки з нижнього боку листка. Плодючість — до 50 яєць. Личинки проходять своєму розвитку п’ять віків.

 Імаго та відроджені  личинки проколюють епідерміс  з нижнього боку листка, вводять  у тканину ферменти слини і  висмоктують сік. З верхнього  боку пошкодженого листка з’являються  бліді розпливчасті плями, які  надають поверхні мармурового  вигляду, особливо по краях  листка. Листя підсихає і скручується.  Сильно пошкоджені дерева дають  слабкий приріст, у них знижується  урожай, плоди дрібнішають, різко  падає морозостійкість. За сезон  розвивається два — три покоління.  Імаго трапляються до настання  заморозків. У вересні — жовтні  цикадки повертаються на шипшину  і троянду, де самка за допомогою  яйцекладу робить підковоподібний  надріз кори і відкладає одне  яйце. Кора в місці відкладання  яйця здувається і темніє.

 Яблунева листоблішка  - найчисленніша в Поліссі та у північнозахідних районах України. Південна межа зони значної шкодочинності проходить по лінії Кам’янецьПодільський, Вінниця, Київ, Харків. Монофаг. Пошкоджує яблуню.

Імаго розміром 2,5 – 3 мм, відразу  після окрилення голубуватозелена, пізніше — солом’яножовта; до осені  самка стає карміновочервоною; задні  ноги стрибальні; вусики 10членикові, ниткоподібні, закінчуються двома щетинками; дві  пари прозорих крил, які у спокійному стані складені у вигляді даху.

 Яйце розміром 0,3 –  0,4 мм видовженоовальне, оранжевожовте,  з дрібнокомірчастою структурою, зі стебельцем на притупленому  кінці. Личинка малорухлива, плоска, у першому віці темнооранжева,  пізніше — світложовта або  світлокоричнева з яскравочервоними  очима. Німфа завдовжки 1,5 –  1,8 мм, світлозелена з легким голубим  полиском, з широкими криловими  зачатками, тіло слабкоопукле.

Зимують запліднені яйця на пагонах. Навесні відроджені личинки 3 – 4 доби живляться відкрито, пізніше, в міру розпускання бруньок, проникають усередину і висмоктують сік  з молодих, ще не розгорнутих листків. У подальшому присмоктуються до квітконіжок  і черешків листків. Відродження  личинок популяції триває 12 – 15 діб  і завершується у фазу відокремлення  бутонів. Личинки розвиваються 29 – 38 діб. Перед окриленням німфи переходять на нижній бік листків і линяють  востаннє. Після окрилення (на 8 – 13ту добу після цвітіння яблуні пізньостиглих  сортів) розлітаються і до осені  живляться на квітках трав’янистої рослинності. Восени, у серпні —  вересні повертаються на яблуню і  після спарювання самки відкладають  яйця, занурюючи їхній відросток  у тканину кори біля основи плодових бруньок та тріщини гілок. Плодючість — 400 – 500 яєць. Розвивається в одному поколінні. Внаслідок висмоктування  соків та під дією ферментів слини  листя недорозвинене, площа поверхні його буває в 7 – 10 разів менша  від нормальної. Значна кількість  виділень клейких цукристих екскрементів, які розпливаються липкою масою, склеюють внутрішні частини бруньок, закупорюють продихи листя; бруньки, квітки та зав’язі обсипаються. На забрудненій поверхні розвиваються сапрофітні гриби. У разі значних  пошкоджень слабко формуються плодові  бруньки під урожай наступного року. На ослаблених деревах взимку підмерзають  пагони. Оптимальні умови для розвитку та масового розмноження яблуневої  медяниці — помірна температура  і підвищена відносна вологість  повітря навесні. При пізніх весняних заморозках спостерігається значна загибель личинок.

Яблуню пошкоджують також  мала яблунева листоблішка — Psylla costalis Flor. та глодова листоблішка — Psylla melanoneura Frst., які зимують у стадії імаго і розвиваються в одному поколінні.

  Грушева листоблішка - найбільш шкодочинна в Степу, Криму й Лісостепу. Монофаг. Пошкоджує грушу.

Імаго розміром 2,5 – 3 мм, колір  тіла від оранжевочервоного (літня  форма) до темнокоричневого, вусики брудножовті; щиток середньоспинки оранжевий  з жовтизною по кутках; дві пари прозорих крил; задні ноги стрибальні, брудножовті, стегна світлокоричневі; черевце темнокоричневе. Яйце розміром 0,3 мм, видовженоовальне, з коротким стебельцем; свіжовідкладене — молочнобіле, у подальшому — світлооранжеве. Личинка плоска з округлим черевцем, спочатку світложовта, пізніше —  від жовтозеленого до коричневого  кольору. Німфа 1,6 – 1,9 мм завдовжки, довгаста, зеленуватокоричнева, вусики 7членикові, крилові чохлики перехресні. Зимують  імаго в щілинах і тріщинах кори дерев, під опалим листям. Виходять рано навесні за середньодобової  температури мінус 2 – 3 °С (на півдні — наприкінці лютого — на початку  березня, в Лісостепу — у середині березня). При 5 °С починається спарювання, при 10 °С — відкладання яєць.

Самки, що перезимували, живуть від 30 до 45 діб. За цей час вони в  кілька прийомів з інтервалом 5 – 6 діб  відкладають від 400 до 600 яєць, розміщуючи їх у вигляді ланцюжка біля основи бруньок, на квітконіжках. Наступні покоління  відкладають яйця на листки групами  по 20 – 30 штук. Через 8 – 10 діб відроджуються  личинки. Вони проникають усередину  бруньок, які розпускаються, пізніше  переходять на квітконіжки, молоді пагони, черешки листя, зав’язі. Після п’яти  линянь перетворюються на імаго, що збігається із закінченням цвітіння груші. Тривалість розвитку від яйця до дорослої комахи становить приблизно 17 – 25 діб. Через 2 – 3 доби після окрилення листоблішки  спарюються і розпочинають відкладання  яєць, даючи початок розвитку другого  покоління. Плодючість літніх поколінь — 700 – 1200 яєць із середньодобовою кладкою 20 – 80 яєць. У лісостеповій зоні грушева медяниця розвивається в чотирьох, на півдні — у п’яти поколіннях, що накладаються одне на одне. Для розвитку одного покоління потрібна сума ефективних температур 400 °С при нижньому порозі 6 °С.

Шкоди завдають личинки та імаго, висмоктуючи сік із бруньок, листя, квітконіжок, пагонів і плодів. Пошкоджені органи недорозвинені, листки та зав’язі обпадають, плоди набувають  виродливої форми і дерев’яніють, гілки усихають; відбувається загальне ослаблення дерев. Медяниця виділяє  значну кількість липких цукристих  екскрементів (медвяна роса), якими  при масовій чисельності шкідника бувають покриті всі дерева і  ґрунт пристовбурних кругів. На забрудненій  поверхні розвиваються сапрофітні сажисті  гриби. Суха і жарка погода сприяє розвитку шкідника.

Зелена яблунева попелиця - трапляється повсюдно. Пошкоджує яблуню, рідше — грушу, айву, глід, горобину, кизильник, іргу. Безкрила партеногенетична самка завдовжки до 2 мм, зеленувата, з коричневожовтою головою; вусики жовтуваті, 6членикові; сокові трубочки й хвостик чорні. Крилата самкарозселювачка розміром 1,8 – 2 мм, голова, груди, вусики, ноги і сокові трубочки темно забарвлені; черевце зелене з чорними плямами; вусики 6членикові, жовті з затемненою верхівкою; крила прозорі, ледь коричнюватоблакитнуваті. Амфігонна самка і самець безкрилі, жовтуватозелені або буруватожовтого кольору; трубочки й хвостик чорні; вусики 6членикові; гомілки задніх ніг потовщені; довжина самки — 1,6 мм, самця — 0 1,2 мм. Яйце розміром 0,4 – 0,5 мм, видовженоовальне, чорне, блискуче. Личинка зелена з червонуватим полиском; очі червоні; ноги й вусики чорні.

Зимують запліднені яйця на молодих пагонах біля основи бруньок. У період набухання і розпускання  бруньок відроджуються личинки  й розпочинають живлення. Через 10 – 15 діб, після чотирьох линянь, личинки  перетворюються на партеногенетичних  самокзасновниць. Самкизасновниці  з’являються перед початком цвітіння яблуні, коли сума ефективних температур (при нижньому порозі розвитку 5 °С) досягає 105 °С. За 20 – 30 діб життя засновниця відроджує 80 – 100 личинок.

Зелена яблунева попелиця — немігруючий вид. У літній період одночасно з безкрилими розвиваються (починаючи з третього покоління) крилаті самкирозселювачки, які  розлітаються і заселяють нові кормові  рослини. Упродовж вегетаційного сезону попелиця дає у північній зоні 6 – 8, у Лісостепу — 9 – 13, на півдні — 14 – 17 поколінь. У вересні —  жовтні з’являються самкистатеноски, що відроджують личинок, які перетворюються на амфігонних самок і самців. Запліднені самки відкладають 2 – 5 зимуючих яєць. Личинки та імаго висмоктують  сік із бруньок, що набрякають і що розпускаються, заселяють нижній бік  листків, зелені пагони, іноді зав’язі. Пошкоджене листя скручується і  відмирає. Пагони затримуються в рості  й викривляються. На сильно пошкоджених  деревах плоди дрібнішають, на них  часто розтріскується шкірочка.

Попелиця особливо шкодочинна в плодових розсадниках і молодих  садах.  Оптимальні умови для розвитку шкідника — помірно тепла погода і підвищена відносна вологість  повітря. Чисельність попелиць знижується при загасанні ростових процесів у кормових рослин, високій температурі  поряд з низькою відносною  вологістю повітря та рясних зливах, які змивають значна кількість комах.

Червоноголова сіра яблунева попелиця- трапляється повсюдно. Пошкоджує яблуню.