Розробка програмного засобу для спілкування з клієнтами та віддаленого керування робочими станціями

 

Вм.=3,00*10+2,00*3+0,1*100=46грн.

Вмат. = Вм. = 46грн.

 

8.  Калькуляція собівартості

 

Калькуляція – це розрахунок собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг. При калькулюванні встановлюють об’єкти калькулювання, вибирають калькуляційні одиниці, визначають калькуляційні статті витрат та методики їх обчислення.

Об’єкт  калькулювання – продукція (робота, послуга), собівартість якої обчислюється. Для кожного об’єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця – одиниця його кількісного вимірювання (штуках, тоннах, кіловатгодинах тощо).

При калькулюванні  продукції (робіт, послуг) витрати групуються за калькуляційними статтями, перелік і склад яких установлюється підприємством самостійно.

Згідно  типового положення для більшості  підприємств, виробнича собі-

вартість  групується за наступними калькуляційними  статтями і визначається

за формулою:

 

           Свир = Вм + Зосн + Здод + Всоц.з. + Ву.е. + Взаг.вир.            (5.18)

 

де  Вм – сума витрат на матеріали та комплектуючі;

Зосн  – основна заробітна плата;

Здод  – додаткова заробітна плата;

Всоц.з. – відрахування на соціальні заходи;

Ву.е. –  витрати на утримання та експлуатацію обладнання;

Взаг.вир. – Загальновиробничі витрати.

Групування  витрат за статтями калькуляції та визначення виробничої собівартості зводиться до таблиці 5.5:

 

Таблиця 5.5 – Калькуляція собівартості

№ п/п	Найменування статей витрат	Позначен-   ня статті	Сума,   грн
1	Витрати на матеріали та комплектуючі	Вм	46
2	Основна заробітна плата	Зосн	710,9
3	Додаткова заробітна плата	Здод	355,45
4	Відрахування на соціальні заходи	Всоц.з.	408,41
5	Витрати на утримання та експлуатацію обладнання	Ву.е.	101,52
6	Загальновиробничі витрати	Взаг.вир.	568,7
	Виробнича собівартість	Свир	2210,98

  

Свир=46+670,9+40+355,45+20+408,41+101,52+568,7=2210,98грн.

 

5.9 Обґрунтування економічної доцільності наданих пропозицій

 

Обґрунтування економічної доцільності розробки програми потребує більш нового визначення затрат, а також ціни на виконання даного виду робіт. Для цього проводяться розрахунки показників повної собівартості, оптової та відпускної ціни. 

Повна  собівартість включає окрім виробничої собівартості адміністра тивні витрати та витрати на збут і визначається за формулою:

                        

С пов = С  вир + Вадм + Взб                                 (5.19)

 

де  Свир – виробнича собівартість;

Вадм  – адміністративні витрати  (непряма комлпексна стаття витрат, яка включає витрати, пов’язані з утриманням апарату управління; утриманням транспортних мереж і мереж зв’язку і визначаються за формулою: 

 

Вад = Зосн∙( %Вад / 100)                                  (5.20)

 

де  Зосн – основна заробітна плата;

%Вадм  – процент відрахувань на адміністративні витрати (близько 80% основної заробітної плати основних робітників).

 

Взб = Свир ∙ (%Взб / 100)                                 (5.21)

 

де  Свир – виробнича собівартість;

%Взб  – процент відрахувань на витрати  на збут (близько 3 – 5% Свир).

 

Вад.(670,9+40)*0,8=568,72грн.

Взб.2210,98*0,05=110,54грн.

Спов.=2210,98+568,72+111,27=2890,88грн.

 

Оптова  ціна визначається за формулою:

 

Цопт  =  Спов + П ,                                          (5.22)

 

де  Спов – повна собівартість;

П – прибуток, який дорівнює:

 

П = (20 – 30%) ∙ (Спов – Вм4);                              (5.23)

 

Цопт. 2890,88+2890,88*0,3=3758,14грн.

 

Відпускна ціна визначається за формулою:

 

Цвідп = Цопт + ПДВ;                                     (5.24)

 

де  Цопт – оптова ціна;

ПДВ –  податок на додану вартість:                                    

 

ПДВ=20% ∙  Цопт                                           (5.25)

 

Цвідп.= 3758,14+3758,14*0,2=4509,76грн

 

Обґрунтування економічної доцільності виконання даного виду робіт власними спеціалістами проводимо шляхом порівняння витрат на ці роботи (собівартості) із ринковою вартістю аналогічних робіт (послуг). При цьому економію розраховуємо за формулою:

 

                                                Е = Ц – С,                                               (5.26)

 

де  Ц – ціна аналогічної роботи (послуги) на ринку;

С –  виробнича собівартість на даний  вид робіт (послуг).

Отриманий розмір економії і є підтвердженням економічної вигоди і доцільності виконання даних робіт власними спеціалістами.  

 

E=4509,76-2210,54=2299,22

 

Після того як ми провели розрахунки виробничої та повної собівартості, відпускної та оптової, порівняли виробничу собівартість з вартістю аналогічних продуктів  ми бачимо, що при залученні для створення проекту власних спеціалістів економія становить 2299,22 грн., що при виробничій совівартості в 2210,54 грн. є досить гарним показнико. Це і є кращим доказом економічної доцільності розробки програмного засобу.  

6 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

 

 

Основним  питанням дипломного проекту по охороні  праці є питання «Система протипожежного захисту. Пожежна безпека будівель та споруд.». Це дуже важливе питання, так як запобігання розповсюдженню пожежі в будівлі та система протипожежного захисту може стати головним чинником збереження людського життя.

Основними чинниками пожеж на виробництві  є: порушення технологічного режиму роботи обладнання; несправність електроустаткування; погана підготовка обладнання до ремонту; самозаймання деяких матеріалів і речовин  тощо.

Згідно  з нормативними документами ймовірність  виникнення пожежі або вибуху протягом року не має перевищувати 10е.

З метою  досягнення нормативного рівня безпеки  в Україні створено систему пожежної безпеки, яка включає:

1. систему протипожежного захисту;
2. систему передбачення пожежі;
3. систему організаційно-технічних заходів.

Основним  завданням системи пожежної безпеки  є вирішення таких основних задач:

1. попередження пожеж, вибухів, загорянь;
2. локалізація осередків пожеж та вибухів;
3. гасіння пожеж.

При цьому  досягається захист людей та матеріальних цінностей, мінімізація збитків.

 

6.1 Система протипожежного захисту

 

Протипожежний захист промислових об'єктів забезпечується:

1. правильним вибором необхідного ступеня вогнестійкості будівельних конструкцій; правильним об'ємно-планувальним рішенням будівель і споруд; розташуванням приміщень та виробництв з урахуванням вимог пожежної безпеки;
2. улаштуванням протипожежних перепон у будівлях, системах вентиляції, опалювальних та кабельних комунікаціях;
3. обмеженням витікання та розтікання горючої рідини під час пожежі;
4. спорудженням протидимного захисту;
5. забезпеченням евакуації людей;
6. використанням засобів пожежної сигналізації, сповіщування та пожежогасіння;
7. організацією пожежної охорони об'єкта;
8. засобами, що забезпечують успішне розгортання тактичних дій гасіння пожежі.

 

6.2 Пожежна безпека будівель і приміщень

 

Вимоги  щодо конструкційних та планувальних рішень промислових об'єктів, а також  інші питання забезпечення їх вибухової  та пожежної безпеки суттєво залежать від категорій приміщень і  будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Оцінка  вибухо- та пожежонебезпеки приміщень  і будівель виробничого та складського  призначення проводиться залежно  від кількості та властивостей речовин  і матеріалів, що там містяться (використовуються), та з урахуванням особливостей технологічних  процесів, розміщених у них виробництв.

Відомо  два підходи до оцінки вибухо- та пожежонебезпеки приміщень і  будівель: детермінаційний та ймовірнісний.

В основу детермінаційного підходу покладено  категоріювання приміщень за вибухопожежною небезпекою, а ймовірнісний полягає  у розрахунку імовірності досягнення певного рівня вибухо- та пожежонебезпеки. Перший підхід базується на таких  нормативних документах: СНиП 2.09-85; СНиП 2.01.02-85; ОНТП 24-86; ПУЕ; другий - на ГОСТі 12.1.009-91 та ГОСТІ 12.1.010-76.

Детермінаційний підхід включає порівняно прості методи визначення категорій, має високий  ступінь завершеності всіх елементів  використовуваних методів та однозначність  вирішення завдань категорій  за їх допомогою, а також містить  вибір відповідних заходів захисту, які регламентуються нормами  щодо встановлених категорій.

Імовірнісний  підхід є більш досконалим. Він  ґрунтується на кількісній залежності між значеннями небезпечних факторів пожежі, матеріальними збитками та ймовірністю пожежі або вибуху з  урахуванням ефективності захисних заходів.

Однак такі методи є досить складними і потребують детального вивчення кожного конкретного  об'єкта та врахування всіх його особливостей. Тому в більшості випадків використовують детермінаційний підхід щодо оцінки вибухо- та пожежонебезпеки приміщень і будівель.

 

6.2.1 Визначення категорій приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою

 

За вибухопожежною небезпекою приміщення й будівлі  поділяють на п'ять категорій: А, Б, В, Г, Д .

Встановлення  категорії приміщення необхідно  виконувати шляхом послідовної перевірки  належності приміщення до категорій, наведених у табл. 6.1, від найвищої (А) до найнижчої (Д).

Відповідно  до ОНТП 24-86 будівля належить до категорії  А, якщо в ній сумарна площа  приміщень категорії А перевищує 5% площі всіх приміщень або 200 м2.

Будівля належить до категорії Б, якщо одночасно виконують умови:

1) будівля  не належить до категорії А;

2) сумарна  площа приміщень категорій А  та Б перевищує 5% сумарної площі  всіх приміщень або 200 м2.

До категорії  В належать ті будівлі, для яких одночасно  виконуються дві умови:

1) будівля  не належить до категорій А,  Б;

2) сумарна  площа приміщень категорій А,  Б та В перевищує 5% сумарної  площі всіх приміщень.

 

Таблиця 6.1. – Характеристика категорій приміщень і будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою

Категорія приміщень	Характеристика речовин та матеріалів, що містяться (використовуються) у приміщенні
А Вибухо-пожежо-небезпечна	Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою не більше 28°С у такій  кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші. Речовини та матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одні з одними у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

Продовження таблиці 6.1 – Характеристика категорій приміщень і будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою

Б Вибухо-пожежо-небезпечна	Вибухо-пожежонебезпечна Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху понад 28"С. Горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує б кПа.
В Пожежо-небезпечна	Пожежонебезпечна Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали (в тому числі пил та волокна), речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним горіти за умови, що приміщення, в яких вони містяться (використовуються), не належать до категорій А та Б.
Г	Негорючі речовини та матеріали  в гарячому, розжареному або розплавленому  стані, процес обробки яких супроводжується  виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.
Д	Негорючі речовини та матеріали  в холодному стані. До категорії  Д належать приміщення, в яких у  системах машин охолодження та гідроприводу наявні ГР в кількостях не більше 60 кг в одиниці устаткування при  тиску не вище 0,2 мПа, а також у  яких є кабелі електропроводки до устаткування, окремі предмети меблів.