Інформаційне суспільство

7. Сформулюйте періодизацію суспільного прогресу, основаного на концепції Е. Тоффлера.

8. Приведіть схему цивілізаційних  змін характерних для трьох  хвиль, згідно концепції Еалвін  Тоффлера.

9. Перерахуєте основні  інституційні зміни на стадії  переходу від Першої (аграрною) до  Другої (індустріальною) хвилі.

10. Означте основні інституційні  зміни на стадії переходу від  Другої (індустріальною) до Третьої  (суперіндустріальною) хвилі.

11. Сформулюйте шість провідних принципів Другої хвилі і їх трансформацію в процесі переходу до Третьої хвилі.

12. У чому полягає причина демасифікації мас-медіа?

13. Назвіть основні ознаки постбюрократичної фірми («гнучкій» компанії)?

14. У чому полягають, за Е. Тоффлером, основні тенденції трансформації структури зайнятості в умовах переходу до Третьої хвилі?

15. Сформулюйте 12 елементів економіки, що прискорюється (або, як пише Е. Тоффлер, «системи створення достатку»).

16. У чому полягає, за Е. Тоффлером, суть трансформації влади в умовах переходу від індустріальної до суперіндустріальної цивілізації?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛЕКЦІЯ 4

Становлення мережевого суспільства. Мануель

Кастельс і  концепція інформаціоналізму.

 

Логіка викладу:

1. Мануель Кастельс.
2. Мережеве суспільство й інформаційна епоха.
3. Мережеве суспільство і нові форми ідентичності.
4. Мережеве підприємництво і нові форми стратифікації.
5. Електронний бізнес і нова економіка.
6. Проблеми розвитку мережевого суспільства.

 

1. Мануель  Кастельс.

Дослідження Мануеля Кастельса  «Інформаційна епоха: Економіка, суспільство  і культура» (1996-1998. «The Information Age» складається  
з трьох томів «Становлення суспільства мережевих структур»1, «Могутність ідентичності»2 і «Кінець тисячоліття»3). Це дослідження зробило величезний вплив на сучасні соціальні науки. Робота М. Кастельса включає більше 1200 сторінок і є енциклопедичним аналізом ролі інформації в сучасному суспільстві. Після виходу цього тритомника деякі оглядачі поставили  
М. Кастельса в один ряд з Карлом Марксом, Максом Вебером, Емілем Дюркгеймом.

Мануель Кастельс народився  в Барселоні (Іспанія) в 1942 р. У 20 років, будучи студентом-радикалом, втік від  франкістського режиму до Франції. Завершивши в Парижі освіту, викладав в Паризькому університеті.  
У 1968 р. брав участь у студентських хвилюваннях у Франції.

У 1972 р. опублікував новаторську  статтю «The Urban Question:  
A Marxist Approach», написану під впливом структуралістського марксизму. У 1979 р. запрошений в Університет Берклі (Каліфорнія) де обіймає посаду професора міського і регіонального планування і соціології. Живе  
в Каліфорнії (Сан-Франциско), але постійно відвідує різні країни –  
був запрошеним професором у більш ніж 20 університів світу. Вже після виходу першої роботи за М. Кастельсом встановилася міцна репутація дослідника урбаністики. У 1989 р. видає книгу «The Informational City»,  
де вперше з’явилося поняття «інформаціоналізму», яке було розвинене в його головній праці «Інформаційна епоха».

М. Кастельс – пост марксист  і активний соціал-демократ. Критикує комунізм як ідеологічну течію, на його думку «всі утопії ведуть до терору, якщо робиться серйозна спроба втілити  їх у життя».

 

2. Мережеве  суспільство й інформаційна епоха.

У своїх роботах М. Кастельс не використовує поняття «Інформаційне  суспільство», на його думку, всі суспільства  використовували інформацію  
і тому були інформаційними. Термін «Інформаційна епоха», на його думку, має велику аналітичну цінність, оскільки дозволяє описати якийсь період змін, які поступово наростали, починаючи з 70-х років минулого століття.

М. Кастельс вводить новий  термін – «інформаціоналізм», який означає «дію знання на знання як основне  джерело продуктивності». Розвиток інформаціоналізму, на думку М. Кастельса, приводить до появи мережевого суспільства  і «нової економіки».

У першій частині своєї  трилогії М. Кастельс здійснює розгорнений  аналіз сучасних тенденцій, що приводять  до формування основ суспільства, яке  він називає «мережевим». Виходячи з постулату, що інформація за своєю  природою є таким ресурсом, який легше за інших проникає через  усілякі перешкоди і межі, він  розглядає інформаційну еру як епоху  глобалізації.  
В процесі цього мережеві структури є одночасно і засобом і результатом глобалізації суспільства. «Саме мережі, пише М. Кастельс, складають нову соціальну морфологію наших суспільств, а розповсюдження "мережевої" логіки значною мірою позначається на ході і результаті процесів, пов’язаних з виробництвом, повсякденним життям, культурою і владою». Таким чином, влада структури виявляється сильнішою за структуру влади. Приналежність до тієї або іншої мережі, разом з динамікою розвитку одних мереж стосовно інших, виступає, за М. Кастельсом, як найважливіше джерело влади.

Описуючи сучасність, М. Кастельс віддає перевагу терміну «інформаціональний капіталізм», який є особливо безжальною формою капіталізму, оскільки поєднує  в собі неймовірну гнучкість з  глобальною присутністю.

У своїй тритомній праці  «Інформаційна епоха: Економіка, суспільство  
і культура», М. Кастельс показує особливості переходу до «інформаційної епохи», головною межею якої стають мережі, що зв’язують між собою людей, інститути і держави. Це викликає безліч наслідків, де найзначніше – можливе поглиблення розриву між зростаючою глобальною діяльністю  
і соціальним розділенням, що загострилося.

Мануель Кастельс досліджує  дві сторони цього питання:

– способи, якими глобалізація підсилює інтеграцію людей, економічних  і соціальних процесів;

– процеси фрагментації і дизинтеграції, які також пов’язані  
з глобалізацією. За М. Кастельсом початок інформаційної епохи сходить  
до 70-х років ХХ століття, до капіталістичної кризи (кінець так званого після військового устрою). Криза прискорила реструктуризацію економіки,  
і вийшло так, що цей процес збігся з появою явища, який М. Кастельс назвав «інформаційним способом розвитку».

Розвиток мережевого суспільства  не означає смерть національних держав. Є тенденція ослаблення і зростання  залежності від міжнародних процесів, проте роль держав все одно буде значною.

Мануель Кастельс у своїй  роботі дає огляд національних стратегій  
і описує різні країни, як тих, що виграли, так і тих, що програли в глобально інтегрованому світі. Новітній міжнародний розподіл праці може бути різним, але загальний напрям його має чотири варіанти:

– виробники високої вартості (заснованої на інформаційній праці);

– виробники великих обсягів (заснованих на невисокій вартості праці);

– виробники сировини (що мають своєю основою природні ресурси);

– надмірні виробники (що користуються знеціненою працею).

 

3. Мережеве  суспільство і нові форми ідентичності.

Основною суперечністю (і  відповідно рушійною силою розвитку) нового суспільства, що формується, заснованого  на мережевих структурах,  
є суперечність між глобалізацією світу й ідентичністю (самобутністю) конкретного співтовариства. М. Кастельс, спираючись на концепцію французького соціолога Алена Турена, вводить поняття «Ідентичність опору» і «ідентичність, спрямована в майбутнє». В товаристві мережевих структур разом з державою, глобальними мережами й індивідуумами наявні співтовариства, які об’єднуються навколо ідентичності опору. Цей опір спрямований проти основної тенденції розвитку сучасного суспільства – глобалізації.

Важливою межею цих  співтовариств є мінімальна включеність  
у структури традиційного цивільного суспільства і їх, у більшій частині, протестний характер. Проте, в перспективі, частина з цих співтовариств від опору зможе перейти до ідентичності спрямованою в майбутнє і тим самим буде здатна створити щось подібне «новому цивільному суспільству» і новій державі. «Нова ідентичність, спрямована в майбутнє, підкреслює  
М. Кастельс, виникає не з минулої ідентичності цивільного суспільства, якою характеризувалася індустріальна епоха, а з розвитку нинішньої ідентичності опору».

М. Кастельс наводить основні  групи співтовариств, які, на його думку, можуть через ідентичність опору  перейти до ідентичності, спрямованої  
в майбутнє і тим самим сприяти перетворенню суспільства загалом  
із одночасним збереженням цінностей опору інтересам глобальних потоків капіталу й інформації. Це, перш за все, релігійні, національні  
та територіальні співтовариства. М. Кастельс підкреслює необхідність обліку етнічного чинника, який виступає як важливий компонент, як пригноблення, так і звільнення та притягується на підтримку інших форм ідентичності (самобутності) співтовариств (релігійних, національних, територіальних).

Територіальна ідентичність і зростання її загальносвітової активності веде до повернення на історичну  сцену «міста-держави», як характерної  межі століття глобалізації. Жіночі співтовариства і рухи екологів також, на думку М. Кастельса, мають потенціал для формування ідентичності, спрямованої  
в майбутнє1. Ознакою відповідності цих співтовариств новій архітектурі мережевого суспільства є їх мережева, децентралізована форма організації  
і системи циркуляції інформації, що самоорганізуюється, всередині співтовариства. Саме цей децентралізований, невловимий характер мережевих структур соціальних змін, наголошує М. Кастельс, так утрудняє сприйняття і ідентифікацію нової ідентичності, спрямованої в майбутнє, яка складається нині.

 

4. Мережеве  підприємництво і нові форми  стратифікації.

М. Кастельс як і Е. Тоффлер  підкреслює визначальне значення знання для нової економіки, яка спирається на «капіталістичну форму виробництва» і має «інформаційну форму  розвитку». Трансформаційні процеси в економіці викликають серйозні зміни на ринку праці. Індивідуалізація умов найму працівників фактично ділить робочу силу на дві категорії – тих, хто  
є висококваліфікованим фахівцем і/або володіє здібностями до навчання  
і тих, хто може виконувати лише певні операції.

Отже, відбувається розчленовування  праці в глобальних масштабах  – капітал і праця виявляються  рознесені в різний простір і  час. «Вони живуть один за рахунок  іншого, відзначає М. Кастельс, але  один з іншим не зв’язані, бо життя  глобального капіталу все менше  і менше залежить від конкретної праці і все більше і більше від накопиченого обсягу праці як такого, яким управляє невеликий мозковий центр, що мешкає у віртуальних палацах  глобальних мереж»1. Слід зазначити, що трансформаційні процеси на ринку  праці, які зафіксував М. Кастельс, можуть підірвати одне з найважливіших досягнень пізнього індустріального суспільства – середній клас, як основу держави загального благополуччя. В зв’язку з цим не варто забувати, що саме на масовому середньому класі була заснована стабільність післявоєнної західної політичної системи.

Процеси перетворень істотно  міняють і політичні процеси. Лідерство стає все більш персоніфікованим, а шлях до влади лежить через створення  іміджу – політичні діячі виявляються  залученими в гру, що ведеться через  засоби масової інформації і самими засобами масової інформації. «Залежність  від мови засобів масової інформації, що мають під собою електронну основу, підкреслює М. Кастельс, приводить  до наслідків,  
що далеко йдуть, для характеристик, організації та цілей політичних процесів, політичних діячів і політичних інститутів. В решті-решт, влада, яку мають у своєму розпорядженні мережі засобів масової інформації, займає друге місце після влади потоків, втіленої в структурі та мові цих мереж».

В умовах глобалізації ринків і капіталів поступово змінюється роль національної держави, яка із-за суперечності між глобальним характером діяльності транснаціональних корпорацій і локальним оподаткуванням позбавляється  простору для маневру і, отже, реальних важелів управління.

Інститути і організації  цивільного суспільства, котрі будувалися навколо демократичної держави  і соціального контракту між  працею і капіталом поступово  втрачають своє значення в реальному  житті людей.

Причиною цього, на думку  М. Кастельса, стала втрата структурами  цивільного суспільства «легітимної ідентичності». М. Кастельс вважає, що транснаціональні корпорації мають настільки вертикально дезінтегруватися, щоб трансформуватися в горизонтальні корпорації.

Роль і значення чинника  адаптивності істотно підвищується в умовах мережевого суспільства. Якщо транснаціональні корпорації і продовжують  існувати, то лише тому, що вони трансформувалися. Як один з прикладів приводиться  компанія Тойота (Toyota) з її рецептом успіху – принципом «п’яти нулів»: відсутність дефектів, технічних помилок, відстрочень, паперової роботи, матеріально-виробничих запасів.

Трансформація праці і  моделей зайнятості – відгомони  концепцій постфордизму. Кількість  інформаційної роботи в суспільстві  зросла, і вона  
в цілому приносить більше задоволення.

Мережеве суспільство  перекидає колишні форми стратифікації, приносячи нові форми нерівності. На думку М. Кастельса, замість капіталізму, керованого правлячим класом, ми маємо  капіталізм без класу капіталістів. У суспільстві ключові позиції  починає займати група працівників  експертної інформаційної праці. Ці процеси супроводжуються занепадом  робочого класу – робочий клас розмивається і з’являється маса «працівників загального типу». З’являється  небезпека сусідства декласованих елементів з новою культурою  інформаційних працівників. Інформаційний  працівник стає головним джерелом багатства  і не прив’язаний  
до конкретного робочого місця.