Інформаційне суспільство

У своїй концепції П. Дракер співвідносить прогрес з трьома етапами зміни ролі знання в суспільстві:

– перший етап пов’язаний із застосуванням знань для розробки знарядь праці, технологій і організації  промислового виробництва;

– другий етап – застосування знань до процесів організованої  трудової діяльності;

– третій (сучасний) етап характеризується тим, що знання стає основною умовою виробництва  і «знання тепер використовується для виробництва знань».

Зміна значення знання, що почалася 250 років тому, на думку  
П. Дракера, призвела до того, що знання стало сьогодні основною умовою виробництва. У процесі цього, природно, традиційні «чинники виробництва» – земля, робоча сила і капітал – не зникли, але набули другорядне значення. В сучасному суспільстві, вважає П. Дракер, ці ресурси можна одержувати  
без особливих зусиль, якщо є необхідні знання – таким чином, знання  
в його новому розумінні означає реальну корисну силу, засіб досягнення соціальних і економічних результатів. Третьою зміною ролі знання П. Дракер визначає революцією у сфері управління, оскільки «використання знань  
для відшукування найбільш ефективних способів застосування наявної інформації в цілях оодержання необхідних результатів – це, по суті справи,  
і є управління». Нині, вважає П. Дракер, наше суспільство знаходиться  
в процесі трансформації від капіталістичного в посткапіталістичне.  
Це створює нові рушійні сили соціально-економічного розвитку і спричиняє за собою нові процеси в політичній сфері.

Основним соціологічним  висновком з концепції П. Дракера  є те,  
що перехід до «суспільства, побудованого на знанні» принципово міняє владну структуру суспільства, – влада і контроль поступово переходять  
від володарів капіталу до тим, хто володіє знаннями й інформацією  
та ефективними технологіями їх використання. Причому цей перехід  
не відміняє значення капіталу – як правило, капітал перерозподіляється,  
а точки концентрації знання і інформаційних технологій стають одночасно  
і точками управління фінансовими потоками.

П. Дракер також підходить  до постановки цілої низки принципових  соціологічних питань:

– про узгодження інтересів  індивіда і колективу та виникнення нового типу суперечності в суспільстві, стратифікація в яка заснована  на здатності генерувати нові знання;

– про перегляд ролі та значення традиційних чинників виробництва;

– про методологічні основи визначення ефективності використання інформації та знань.

Проте П. Дракер не дає однозначних  відповідей на більшість  
з поставлених питань, що, на його думку, цілком природно, оскільки суспільство, що знаходиться в процесі трансформації, не може бути вивчене повною мірою.

Ідеї П. Дракера знайшли  живий відгук, перш за все, в наукових  
і суспільних колах США. Це можна пояснити, очевидно, лідируючим положенням цієї країни в побудові інформаційного суспільства і комплексом соціально-економічних проблем, пов’язаних з трансформаційними процесами. Слід зазначити, що в політичних і академічних колах США  
вже дозріло передбачення основної суперечності, що насувається, – між шарами, – один з яких володіє знаннями й інформаційними технологіями,  
а інший – ні. Тому американський уряд активно розробляє і забезпечує реалізацію програм інформаційно-технологічного забезпечення населення через створення національної інформаційної інфраструктури і впровадження інтерактивних послуг.

 

Питання для самоперевірки

1. Сформулюйте основні  теоретичні основи постіндустріальної  доктрини.

2. Вкажіть основні дати  і проекти, що створили основу  
для інституціоналізації постіндустріалізму як наукового напряму.

3. Приведіть схему періодизації  соціального прогресу з погляду  концепції постіндустріалізму.

4. Розкрійте геополітичний  контекст концепції технотронного  суспільства Зб. Бжезінського.

5. Коли був введений  в науковий обіг термін «інформаційне  суспільство» і в чому полягає  відмінність концепції інформаційного  суспільства від постіндустріалізму?

6. У чому полягають  основні чинники трансформації  капіталістичного суспільства в  суспільство, засноване на знаннях  (згідно концепції П. Дракера)?

7. Приведіть схему періодизації  етапів розвитку суспільства  з погляду концепції П. Дракера.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛЕКЦІЯ 3.

Футурологія і  концепція «електронного суспільства». Футурологічна концепція Елвіна Тоффлера.

Логіка викладу:

1. Науково-технічний прогрес і футурологія.

2. Концепція «електронного  суспільства» Маршалла Маклюена.

3. Світ як «глобальне село»

4. Вплив мас-медіа на суспільство і людину в концепції Маршалла Маклюена.

5. Елвін Тоффлер і його трилогія.

6. Концепція «Трьох хвиль».

7. Елвін Тоффлер про інформаційну сферу, демасифікації мас-медіа  
і появу інтерактивних мереж.

8. Демасифікація виробництва і сфери зайнятості.

9. Трансформація суті влади і «мозаїчна демократія».

 

1. Науково-технічний  прогрес і футурологія.

Бурхливий розвиток науки і техніки в 60-і рр. минулого століття викликав до життя проекти прогнозування майбутнього. Як вже було зазначено в попередній лекції, в 1965 р. американським урядом була створена футурологічна комісія, яку очолив Д. Белл, у 1966 р. у Вашингтоні було створено «Всесвітнє суспільство майбутнього», в 1968 р. – «Інститут майбутнього». Проблемам футурології було присвячено багато публікацій, від фантастичних романів, до солідних наукових досліджень.

Наприклад, письменник-фантаст  Артур Кларк пропонує свій погляд  
на періодизацію майбутніх науково-технічних відкриттів і винаходів. Інший відомий автор науково-фантастичних романів Станіслав Лем у книзі «Сума технологій» здійснив спробу представити прогноз можливого розвитку людської цивілізації. В центрі аналізу С. Лема проблеми, що випливають  
з експоненціального зростання наукової інформації, зростання населення планети, ускладнення в усіх сферах життя суспільства. Активно використовуючи інформаційно-кібернетичний підхід, С. Лем розглядає різні шляхи еволюції «технології» цивілізації, обумовлені поляганням знань,  
а також соціальним і біологічним середовищами в яких і відбувається реалізація поточних завдань і цілей суспільства. В процесі цього питання майбутнього розвитку людської «технології» він пов’язує з положенням людини в Космосі.

У міру розвитку електронних  засобів масової інформації, інформаційних  технологій і вдосконалення комп’ютерної техніки в комунікативістиці  
і соціології розширюється дискурс про функції засобів масової комунікації, роль інформації в житті суспільства і тенденціях побудови інформаційного суспільства.

У зв’язку з цим становлять інтерес два науковці – Маршалл  Маклюен (M. McLuhan) і Елвін Тоффлер (A. Toffler). Слід зазначити, що ці дослідники і їх концепції викликали неоднозначне ставлення з боку традиційної науки.  
Їх часто критикували за надмірну публіцистичність і орієнтацію їх книг  
і концепцій на широкий суспільний дискурс. Пік популярності М. Маклюена припав на 60-70-ті, а Е. Тоффлера на 80-90-ті роки ХХ століття, причому варто відзначити, що знаменита книга Тоффлера «Третя хвиля» була опублікована в 1980 р. – рік  смерті Маршала Маклюена.

 

2. Концепція  «електронного суспільства» Маршалла  Маклюена.

Серед робіт М. Маклюена слід виділити книги «Галактика Гуттенберга» (1962 р.), «Розуміючи  медіа: продовження людини» (1964 р.), «Медіум –  
це Посланіє» (1967 р.), «Війна і мир в глобальному селі» (1968 р.). У них представлені його філософські переконання, культурологічна концепція  
і міркування, які можна віднести до наочної сфери, яка нині називається комунікативістики.

Нині М. Маклюен вважається одним з класиків у галузі теорії масових комунікацій, проте його ідеї пройшли важкий шлях визнання. За життя він був широко відомий як популярний персонаж північноамериканської масової культури, в 60-ті роки минулого століття, буквально не сходив з екранів телевізорів і сторінок періодичних видань, прославився своїми висловами  
як «пророк із Торонто». Рекламний ажіотаж навколо імені М. Маклюена  
в значній мірі пояснює спочатку негативну реакцію на його ідеї з боку академічної науки. Слід зазначити, що М. Маклюен і сам цілком свідомо протиставляв себе американській соціології мас-медіа. У відповідь  
М. Маклюена оголосили соліпсистом, що звалює в одну купу, як непотріб, усі цінності людини Заходу. Проте, після того, як стих ажіотаж,  
ті ж соціологи почали виявляти, що М. Маклюен, за суттю, не спростовує, 
а доповнює їх власні уявлення про розвиток мас-медіа. Поступово ідеї  
М. Маклюена знайшли респектабельність і увійшли до арсеналу американської комунікативістики і соціології масових комунікацій.

 

3. Світ як  «глобальне село».

Значною особливістю поглядів М. Маклюена є та обставина,  
що технології комунікації розглядаються ним як вирішальний чинник процесу формування тієї або іншої соціально-економічної системи. Так,  
уже в «Галактиці Гуттенберга» він показує, що розвиток економічної  
і соціально-політичної інфраструктури індустріального суспільства був  
би неможливий без тієї кардинальної зміни комунікативних стратегій,  
яка спричинила винахід друкарського преса.

Лише в умовах масового розповсюдження друкарського слова  стають можливими і приватновласницьке підприємництво, і демократизація суспільства  на основі виборчого права, оскільки саме словом друкарським,  
а не усним і навіть не письмовим формується початковий елемент  
і центральний агент такого суспільного пристрою – атомізірована, ізольована людська індивідуальність.

Ще в 1962 р. М. Маклюен уводить, як провідне, поняття «Електронне  суспільство» звідси його прагнення  вивчати розвиток сучасної культури перш за все за місцем у ній електричних, або електронних, засобів спілкування, а також процесів комунікації. Основна теза М. Маклюена,  
що згодом стала афоризмом, – «повідомленням, що передається засобом комунікації, є сам цей засіб» (The Medium is the Message).

Увага М. Маклюена була сконцентрована, перш за все, на телебаченні, проте воно виступало як би представником усієї  глобальної електронної реальності – кажучи про вплив телебачення, він прагнув виявляти тенденції  характерні для всіх засобів масової  інформації. Як естетично-психологічний  
і соціальний об’єкт телебачення привертає увагу, оскільки воно, на думку  
М. Маклюена, «вбирає» в себе інші мас-медіа (радіо, кіно, пресу), і тим самим є визначальним елементом інформаційних технологій  
та інформаційних мереж – тобто «електронного суспільства». М. Маклюен указує на два основні аспекти телебачення:

– мозаїчність побудови телевізійного зображення, що представляє весь світ як набір незв’язаних однозначним логічним зв’язком повідомлень (коли, наприклад, за короткий відрізок часу в програмі новин з’являється різномасштабна і різноракурсна інформація з будь-яких сфер і епох);

– резонанс (взаємопідсилення) цих повідомлень у свідомості,  
що сприймає їх, який долає мозаїчну роздробленість, об’єднує їх  
у встановлювану сприйняттям цілісну смислову єдність.

У процесі цього, найбільш відповідним засобом утримання  свідомістю цілісності сприйняття мозаїчно-резонансної  реальності, що бурхливо оновлюється, виявляється міф.

М. Маклюен виявляє, що в  сучасну епоху не тільки телевізійне  сприйняття, а й уся життєдіяльність  сучасного суспільства почала все  більше здійснюватися відповідно до принципу мозаїчного резонансу: за допомогою  телекомунікацій, мас-медіа і комп’ютерів  електрика як би продовжує центральну нервову систему людини до утворення  так званих «глобальних обіймів», де все виявляється взаємозв’язане, і в результаті формується так  зване «глобальне село» – земна куля, зв’язана електрикою, пише  
М. Маклюен, стає не більша села.

 

4. Вплив мас-медіа  на суспільство і людину в  концепції М. Маклюена.

Підкреслюючи відносну самостійність  засобів масової комунікації,  
М. Маклюен позначає тенденції активної ролі мас-медіа, що все посилюється. На його думку, масова комунікація як сфера життя сучасного суспільства, що структурно оформилася, з одного боку – є його частиною,  
а з іншого – має над ним певну владу.

Виходячи з цих позицій, М. Маклюен робить прогнози на майбутнє.  
Ще в 1964 р. він сформулював тезу, що скоро за допомогою мас-медіа можна буде тримати під контролем емоційний клімат цілих культур точно так,  
як і зараз підтримується рівновага світової ринкової економіки.

Кажучи про вплив мас-медіа  на суспільство, М. Маклюен образно  відзначив вихід у велике життя  «поколінь, з телевізором своєї  матері,  
що всмоктали всі часи і простори світу через рекламу». В своїй роботі «Розуміючи медіа» він значну увагу приділив розвитку рекламного бізнесу  
і впливу реклами на суспільну свідомість. М. Маклюен ще тоді показав,  
що реклама фактично проповідує думку про те, що «демократичні свободи  
в дуже значній мірі виражаються в тому, що люди стурбовані не політикою,  
а лупою в голові, волоссям на ногах, млявою роботою кишечника,  
мало привабливою формою грудей, хворими яснами, зайвою вагою  
і застійними явищами кровообігу». У своїх останніх роботах М. Маклюен показав, що в умовах нового інформаційного середовища й дії електронних мереж бізнес і культура виявляються поняттями рівнозначними  
і взаємозамінними. В процесі цього, передбачаючи ситуацію з розвитком Інтернету в 90-х рр. ХХ століття, він відзначав, що якщо існують телекомунікації з їх глобальним обхватом, то має ж бути так, щоб відповідні групи й організації їх використовували.